Рішення № 97002222, 18.05.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року справа № 580/1071/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1744 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

03 березня 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1744, в якому позивач просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.07.2018 по 29.09.2020 в сумі 342847,52 грн;

2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.07.2018 по 29.09.2020 в сумі 342847,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що остаточний розрахунок при звільненні здійснено з порушенням строків визначених законодавством, відповідачем не було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, тим самим порушено права позивача.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

16.04.2021, до суду від представника Військової частини А1744 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що відсутні правові підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України. Також зазначив про застосування принципу співмірності та визначення розміру відшкодування середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з посвідченням від 21.05.2015 серії НОМЕР_1 позивач має статус учасника бойових дій.

Відповідно до наказу командира військової частини А 1744 (по особовому складу) від 27.07.2018 №20-РС позивача звільнено в запас з посади командира відділення 3 автомобільної роти, знято з усіх видів забезпечення та виключено із списків особової частини А1744 з 30.07.2018.

При цьому, відповідачем не було вчасно проведено повний розрахунок з усіх видів забезпечення, а саме не виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік.

Позивач звертався до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1744 про виплату компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки.

Рішенням суду від 02.04.2020 у справі № 580/446/20 (набрало законної сили 07.08.2020) позов задоволено: зобов`язати Військову частину А1744 (18023, м. Черкаси, вул. Надпільна, 222, код ЄДРПОУ 08088626) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за 56 невикористаних днів соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

На виконання рішення суду військова частина А1744 нарахувала позивачу грошову компенсацію за невикористанні 56 календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 та виплатила грошову компенсацію 29.09.2020, що підтверджується випискою з карткового рахунку.

На думку позивача, остаточний розрахунок при звільненні здійснено з порушенням строків визначених законодавством, відповідачем не було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, тим самим порушено його права.

Тому, вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.07.2018 по 29.09.2020, суд враховує таке.

Даний спір виник між сторонами у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням позивачеві сум належних йому при звільненні з військової служби, розмір яких та необхідність виплати встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи остаточний розрахунок здійснено з позивачем 29.09.2020.

Затримка склала календарний період з 31.07.2018 по 29.09.2020.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Зважаючи на те, що нормами спеціального законодавства, а саме, Законом України Про військовий обов`язок і військову службу, Законом України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2019 р. у справі №806/889/17.

Затримка розрахунку при звільненні за період з 31.07.2018 по 29.09.2020 склала 542 робочих днів.

Згідно Форми ОК-5 середньоденний розмір заробітку, з розрахунку 41 робочий день, склав (ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість відпрацьованих за цей період робочих днів) – 8528,20 грн + 16774,40 грн : 41 = 617,13 грн.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 542 дні х 617,13 грн. = 334484,46 грн.

Таким чином розрахункова сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 334484,46 грн.

Разом з тим суд зазначає таке.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу. При цьому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Суд бере до уваги, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.

Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.

Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 р. у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Так, застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, суд враховує наступні обставини.

Відповідно до відомостей автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частино А1744 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати йому грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій (справа №580/447/20) 06.02.2020, тобто через 2 роки і 1 повний календарний місяць після звільнення зі служби (30.07.2018), що може свідчити про свідому бездіяльність позивача, яка фактично призвела до затримки (прострочення) виплати такої заборгованості та як наслідок збільшення її суми.

Натомість, з часу звернення до суду за захистом порушеного права до часу виконання відповідачем рішення суду сплинуло 6 повних календарних місяці.

Таким чином, з огляду на очевидну неспівмірність несвоєчасно виплачених сум при звільнені позивача з розміром середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям співмірості, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі 70 764,72 грн, яка розрахована виходячи з дати звернення позивача до суду за захистом порушеного права (06.02.2020) та проведенням остаточного розрахунку відповідачем (29.09.2020) – 162 робочих днів х 617,13 грн = 99975,06 грн.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, а також з огляду на висновки суду щодо неспівмірності розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та, як наслідок, зменшення судом розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 99975,06 грн, що свідчить про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судовий збір в сумі 999,75 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1744 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.07.2018 по 29.09.2020.

Зобов`язати Військову частину А1744 (18002, м. Черкаси, вул. Надпільна, 222, код ЄДРПОУ 08088626) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 99975 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 06 коп. з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А1744 (18002, м. Черкаси, вул. Надпільна, 222, код ЄДРПОУ 08088626) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 999 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 75 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Рішення у повному обсязі складене 18.05.2021.

Суддя В.П. Тимошенко