Рішення № 97002107, 18.05.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2789/21

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2502 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А2502, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у непроведенні своєчасного розрахунку та виплати індексації грошового забезпечення, стягнути з відповідача середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 09.02.2018 по 26.02.2021 з врахуванням принципу справедливості в сумі 34939,21 грн, встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що при звільненні відповідач протиправно на здійснив з ним усіх необхідних розрахунків. Військова частина на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі №560/3029/19 виплатила індексацію грошового забезпечення, тобто здійснила повний розрахунок 26.02.2021. Вважає, що має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 34939,21 грн. Просив позов задоволити.

У відзиві на позов відповідач вказав, що відсутні правові підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України. Також зазначив про застосування принципу співмірності та визначення розміру відшкодування середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 22.03.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А2502.

Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 31.01.2018 №46 позивач звільнений у запас за підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом командира військової частини А2502 від 09.02.2018 №32 позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 09.02.2018.

Рішенням від 03.12.2019 у справі №560/3029/19 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав військову частину А2502 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 09.02.2018.

На виконання рішення суду військова частина А2502 нарахувала позивачу 34939,21 грн індексації грошового забезпечення та виплатила вказану суму 26.02.2021, що підтверджується випискою з карткового рахунку.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених норм можливо дійти до висновку, що умовами застосування частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною 2 статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 дійшла висновку про те, що немає жодних підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15.09.2015 у справі №21-1765а15.

Остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем 26.02.2021, тому період, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачу сум, є проміжок часу з 09.02.2018 (момент звільнення) по 26.02.2021 (1114 дні).

З урахуванням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 у справі №560/3029/19 розмір простроченої заборгованості перед позивачем на момент звільнення складав 34939,21 грн.

Період затримки виплати цієї суми склав 1114 дні з моменту звільнення (з 09.02.2018 по 26.02.2021).

Згідно з довідкою військової частини А2502 від 14.04.2021 №764 грошове забезпечення позивача за останні два повні календарні місяці перед звільненням складало 23647,68 грн. Протягом цих двох місяців були 62 календарні дні. Виходячи з цього, середньоденний заробіток становить 23647,68 грн / 62 = 381,41 грн.

Розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні коштів, які слід було б виплатити позивачу, складає 424890,74 грн (381,41 х 1114).

Водночас, суд вважає, що в порівнянні із виплаченою сумою компенсації за індексацію доходів у розмірі 34939,21 грн, суму 424890,74 грн не можна вважати співмірною, оскільки вона значно перевищує суму такої компенсації.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом, зокрема, у постановах від 30.10.2019 у справі №806/2473/18, від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме сумі невиплаченої індексації грошового забезпечення та обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 34939,21 грн.

За таких обставин, позов слід задоволити.

Вимога позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволенню не підлягає, оскільки останній на надав жодних доказів того, що відповідач може намагатись ухилитись від виконання цього судового рішення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2502, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.02.2018 по 26.02.2021.

Стягнути з військової частини А2502 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні в розмірі 34939,21 грн (тридцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять гривень 21 коп.) з урахуванням обов`язкових платежів та виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А 2502 (вул. Миру, 2, Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100 , код ЄДРПОУ - 08497649)

Головуючий суддя О.Л. Польовий