Рішення № 97002061, 19.05.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2023/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (далі - відповідач, ВПВР УЗПВР у Херсонській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Національної поліції в Херсонській області (далі-третя особа, ГУНП в Херсонській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області Григоренка М.Ю. від 06.10.2020р. про закінчення виконавчого провадження №51270630.

Ухвалою від 12.05.2021р. визнано поважними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду, відкрито спрощене провадження у справі з урахуванням установлених статтями 268-272, 287 КАС України особливостей та призначено розгляд справи на 13:00 год. 18.05.2021р. Відповідача зобов`язано надати докази.

Відповідачем 18.05.2021р. подано відзив та витребовані докази.

У судове засідання 19.05.2021р. учасники справи не з`явились, однак подали заяви про розгляд справи без їх участі.

За правилами частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене, суд вважає можливим розглянути цю справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р. у справі №821/3722/15-а частково задоволено позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов`язано ГУНП в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття його на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".

Постановою Верховного Суду від 24.04.2019р. указане рішення залишено без змін.

Херсонським окружним адміністративним судом на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р. у справі №821/3722/15-а видано виконавчий лист від 30.05.2016р. № 152 2016р., відповідно до якого зобов`язано ГУНП в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".

Вказаний виконавчий лист звернуто позивачем до примусового виконання і за ним постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 30.05.2016р. відкрито виконавче провадження ВП №51270630. Цією постановою боржнику встановлено строк для самостійного виконання рішення - до 07.06.2016р.

У подальшому за заявами боржника постановами державного виконавця від 17.06.2016р., 01.07.2016р., 13.07.2016р. та від 01.08.2016р. виконавчі дії відкладались до 01.07.2016р., 13.07.2016р., 26.07.2016р. та до 12.08.2016р.

Постановою від 15.08.2016р. закінчено виконавче провадження згідно із пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з фактичним повним виконанням).

Цю постанову скасовано постановою начальника відділу примусового виконання рішень про перевірку виконавчого провадження від 09.09.2016р., тому постановою державного виконавця від 12.09.2016р. відновлено виконавче провадження.

Постановою від 15.09.2016р. зупинені виконавчі дії у виконавчому провадженні у зв`язку із зверненням державного виконавця із заявою про роз`яснення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019р. відмовлено у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про роз`яснення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р.

Постановою державного виконавця від 05.09.2019р. поновлено виконавчі дії у виконавчому провадженні.

За заявою боржника постановою державного виконавця від 18.11.2019р. виконавчі дії відкладені до 29.11.2019р.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019р. № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано як юридичну особу публічного права Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області та утворено як юридичну особу публічного права Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Постановою державного виконавця від 02.01.2020р. матеріали виконавчого провадження передано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановою державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області від 09.01.2020р. виконавче провадження прийнято до виконання.

Відповідачем 24.04.2020р. за №13032/2 надіслано боржнику запит державного виконавця з вимогою терміново повідомити про стан виконання рішення суду.

Постановою державного виконавця від 04.08.2020р. відкладено виконавчі дії до 18.08.2020р. за заявою боржника від 13.07.2020р.

Боржником 14.09.2020р. подано відповідачу заяву про закінчення виконавчого провадження, за змістом якої державного виконавця повідомлено, що з метою забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських та на виконання наказу МВС України від 25.12.2015р. №1631 в ГУНП в Херсонській області діє поліцейська комісія, і до її порядку денного на 14.08.2020р. було винесено розгляд питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Протоколом засідання поліцейської комісії від 14.08.2020р. №2697/2/01/6-2020 вирішено повідомити ОСОБА_1 про те, що інформація (оголошення) про вакантні посади в поліції в ГУНП в Херсонській області і про проведення конкурсу оприлюднюються на офіційному веб-порталі ГУНП в Херсонській області. З урахуванням викладеного та судової практики у справах №№821/763/18, 821/303/17, відповідно до якої колишні працівники міліції можуть бути прийняті на службу в поліцію виключно за конкурсом, боржник вважав, що рішення суду виконано в повному обсязі.

До заяви про закінчення виконавчого провадження було додано копію протоколу засідання поліцейської комісії від 14.08.2020р. №2697/2/01/6-2020, з якого вбачається, що у зв`язку з тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р. зобов`язано ГУНП в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття позивача на службу в Національну поліцію України, яка є окремим суб`єктом - центральним органом виконавчої влади, то у ГУНП в Херсонській області відсутні повноваження щодо призначення осіб на посади поліцейських саме в Національній поліції України. Крім того, було додано адресований позивачу лист ГУНП в Херсонській області від 25.08.2020р. №1408/04/25-2020, яким позивача повідомлено, що ГУНП в Херсонській області на засіданні поліцейської комісії 14.08.2020р. розглянуло на виконання виконавчого листа у справі №821/3722/15-а питання щодо прийняття його на службу в Національну поліцію України і повідомляє, що інформація (оголошення) про вакантні посади в поліції в ГУНП в Херсонській області і про проведення конкурсу оприлюднюються на офіційному веб-порталі ГУНП в Херсонській області.

Постановами державного виконавця від 22.09.2020р. з боржника стягнуто виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Постановою від 06.10.2020р. виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України від 02.06.2016р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Не погоджуючись із вказаною постановою та уважаючи, що підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні, позивач звернувся до суду із цим позовом. Протиправність оскарженої постанови позивач мотивує тим, що виконавець повинен був проаналізувати в повному обсязі зміст постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016р. та врахувати, що з огляду на встановлені цим судом обставини і викладені правові висновки боржник був зобов`язаний саме прийняти позивача на службу до ГУНП в Херсонській області без проходження конкурсу, видавши відповідний наказ, оскільки позивач в порядку та у строки відповідно до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" подав заяву про бажання проходити службу в поліції, яка протиправно не була розглянута.

Відповідач у відзиві не погоджується із доводами позивача, оскільки виконавчий документ не передбачав обов`язку боржника прийняти позивача на службу в поліцію, а зобов`язував лише розглянути питання щодо прийняття його на службу в Національну поліцію України. Оскільки боржником були надані документи, які підтверджували розгляд такого питання - витяг з протоколу засідання поліцейської комісії від 14.08.2020р. та лист ГУНП в Херсонській області від 25.08.2020р. №1408/04/25-2020, а також враховуючи правові висновки Верховного Суду у справі №821/763/18 (зроблені у тотожних правовідносинах та при аналогічних обставинах щодо правомірності закінчення виконавчого провадження), то у державного виконавця були всі підстави для висновку, що рішення суду фактично виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом. З огляду на це відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими і просить відмовити у задоволенні позову.

При вирішенні спору суд виходить з того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII).

Як визначено у статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 та пункту 5 частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень; у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

За змістом частин 1, 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За змістом статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У контексті статті 10 Закону №1404-VIII слід зазначити, що порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 цього Закону.

Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, алгоритм примусового виконання рішення зобов`язального характеру (як у даному випадку) включає в себе: 1). установлення в постанові про відкриття виконавчого провадження строку в 10 робочих днів, протягом яких боржник має виконати рішення; 2). наступного робочого дня після закінчення вказаного строку виконавець перевіряє, чи виконав боржник рішення; 3). у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначається вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів; 4). наступного робочого дня після закінчення вказаного строку виконавець знову перевіряє, чи виконав боржник рішення і якщо рішення повторно не виконано боржником без поважних причин, то в залежності від того, чи може бути рішення виконане без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та або вживає заходів примусового виконання рішення, або виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі ж, якщо після перевірки стану виконання боржником рішення виконавець установить, що воно виконане, то він також виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Так, згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 2 статті 39 цього Закону установлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

При цьому суд враховує, що обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону №1404-VIII, відповідно до якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України, а невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно із частинами 2, 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець, зокрема, зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має, в тому числі, право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, головним обов`язком виконавця є здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом №1404-VIII, і для виконання такого обов`язку його наділено значним обсягом повноважень.

У свою чергу, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є правомірною підставою для закінчення виконавчого провадження.

Об`єднує ці приписи Закону вказівка на те, що саме виконавчий документ визначає спосіб і порядок його виконання боржником (у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень), а відтак і зміст тих дій, які виконавець повинен вживати у виконавчому провадженні.

У зв`язку з цим суд враховує, що на виконанні у відповідача знаходився такий виконавчий документ, як виданий Херсонським окружним адміністративним судом виконавчий лист від 30.05.2016р. № 152 2016р., відповідно до якого зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".

Таким чином, на виконання судового рішення та у відповідності із виконавчим документом боржник був зобов`язаний лише розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".

Обов`язку прийняти позивача на службу до Національної поліції України на боржника виконавчий документ не покладав, чим спростовуються відповідні доводи позивача.

У той же час, покладений на нього виконавчим документом обов`язок щодо розгляду зазначеного вище питання боржник повинен був виконувати у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якого працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Тобто, вказаним пунктом передбачено альтернативне призначення осіб на посади поліцейських: або шляхом видання наказу про призначення за їх згодою чи за наслідками проходження конкурсу на посади поліцейських.

Суд приходить до висновку, що в першому випадку формою волевиявлення особи слугувало надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Що стосується другого з наведених вище випадків, то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №821/3755/15-а.

У зв`язку з цим суд зазначає, що наявні у справі матеріали виконавчого провадження ВП №51270630 не містять доказів виконання судового рішення саме боржником та у спосіб, який визначений виконавчим документом.

Так, ГУНП в Херсонській області, як і створена при ньому поліцейська комісія, не приймали жодних управлінських рішень про надання позивачу пропозиції щодо призначення на відповідну посаду або відмови в цьому та пропозиції прийняти участь у конкурсі на вакантні посади поліцейських.

Як рішення поліцейської комісії у формі протоколу засідання від 14.08.2020р. №2697/2/01/6-2020, так і лист ГУНП в Херсонській області від 25.08.2020р. №1408/04/25-2020 мають виключно інформаційний характер, доводять до відома позивача лише те, що інформація (оголошення) про вакантні посади в поліції в ГУНП в Херсонській області і про проведення конкурсу оприлюднюються на офіційному веб-порталі ГУНП в Херсонській області, а тому не свідчать про прийняття суб`єктом владних повноважень управлінського рішення з приводу розгляду кандидатури ОСОБА_1 на посаду в поліції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ГУНП в Херсонській області належним чином не розглянуло питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", не прийняло з цього приводу жодного управлінського рішення, а тому державний виконавець прийшов до передчасного висновку про закінчення виконавчого провадження.

Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду у справах №№821/763/18, 821/303/17 є помилковими, оскільки у згаданих справах обставини спору були відмінними від обставин у цій справі з огляду на те, що в них боржником були прийняті управлінські рішення у формі наказів про відмову у призначенні на посаду поліцейського, а отже було належним чином розглянуто питання щодо прийняття особи на службу в поліцію.

Отже, оскаржена постанова від 06.10.2020р. про закінчення виконавчого провадження №51270630 є протиправною та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню на його користь з відповідача на підставі статті 139 КАС України.

Щодо порушеного позивачем питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3283,50 грн., які він просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 132 КАС України до судових витрат належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 1, 7, 9 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно із статтею 19 Закону України від 05.07.2012р. №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI), видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 20 Закону №5076-VI).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону №5076-VI).

У відповідності із приписами статті 27 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Питання оплати послуг адвоката унормовано в статті 30 Закону №5076-VI, відповідно до якої гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановлено судом, між позивачем та адвокатом Зінкевичем Д.С. укладено договір про надання правової допомоги №5 від 04.05.2021р., згідно із пунктами 2.1 - 2.4 якого передбачено, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар). Сторони домовились, що розмір оплати професійної правничої допомоги за годину роботи адвоката, який Замовник сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору професійну правову допомогу, визначається попередньо, виходячи з розрахунку 50 % від прожиткового мінімуму на одну працездатну особу встановленому на час надання послуг за 1 (одну) годину роботи адвоката. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму у 2021 році становить на одну особу в розрахунку на місяць: із 1 січня - 2189 грн; із 1 липня - 2294 грн; із 1 грудня - 2393 грн. Загальний обсяг часу, витраченого адвокатом та остаточний розмір гонорару погоджується сторонами шляхом підписання Акту здавання-приймання робіт (послуг). В ціну Договору не включені фактичні витрати щодо виконання Адвокатом зобов`язань за Договором.

За змістом пунктів 3.1 - 3.9 договору, умови та порядок розрахунків з Адвокатом за надання правової допомоги, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору. 3а домовленістю Стороні, оплата правової допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу. Оплата послуг з представництва інтересів Замовника здійснюється в наступному порядку: 100 % вартості послуги сплачується Замовником Адвокату протягом 5-ти календарних днів з дня підписання сторонами Акту здавання-приймання робіт (послуг).

Сплата узгодженої сторонами вартості послуг здійснюється Замовником в готівковому порядку шляхом передачі Адвокату готівки або в безготівковому порядку, шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок Адвоката, реквізити якого зазначаються у відповідному цьому Договорі.

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами.

Адвокат надає Замовнику акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір вартості послуг, які підлягають сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму вартості послуг (якщо такі мали місце).

Додатковою угодою №1 від 04.05.2021р. до договору про надання правової допомоги №5 від 04.05.2021р. сторони визначили, що вартість послуг адвоката з представництва інтересів позивача в Херсонському окружному адміністративному суді під час оскарження постанови виконавця від 06.10.2020р. про закінчення виконавчого провадження №51270630 становить:

- вивчення та аналіз наданої замовником постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.10.2020р. у виконавчому провадженні № 51270630, яка винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) під час примусового виконання виконавчого листа № 821/3722/15-а від 30.05.2016р. виданого Херсонським окружним адміністративним судом та інших матеріалів цього виконавчого провадження - 30 хвилин вартістю 547,25 грн.;

- вивчення та аналіз нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини з приводу оскарження постанов про закінчення виконавчого провадження - 30 хвилин вартістю 547,25 грн.;

- вивчення та аналіз актуальної судової практики з приводу оскарження постанов про закінчення виконавчого провадження - 30 хвилин вартістю 547,25 грн.;

- складання позовної заяви до Херсонського окружного адміністративного суду в інтересах Замовника щодо оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.10.2020р. у виконавчому провадженні № 51270630 - 1 година вартістю 1094,50 грн.;

- відправка по пошті складеної позовної заяви до Херсонського окружного адміністративного суду - 30 хвилин вартістю 547,25 грн.

Всього згідно додаткової угоди вартість наданих послуг адвоката становить 3283,50 грн.

Аналогічного змісту складено і акт №1 здавання-приймання виконаних робіт (послуг).

Оплата позивачем послуг адвоката в сумі 3283,50 грн. здійснена відповідно до товарного чеку №5 від 04.05.2021р.

Таким чином, поданими позивачем доказами підтверджується розмір витрат, понесених на оплату послуг адвоката в сумі 3283,50 грн., обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість.

Відповідачем разом із відзивом подано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, в якому він посилається на те, що зазначений позивачем розмір витрат на правову допомогу є завищеним.

Вказує, що обчислена з місячного розміру прожиткового мінімуму погодинна вартість послуг адвоката перевищує більш ніж в 30 разів мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі.

Крім того, подані позивачем документи надають суду право реалізувати свої дискреційні повноваження та зменшити розмір витрат на правову допомогу, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат і їх розумності, а також виходячи із взаємозв`язку між сплаченими адвокату коштами та наданої правової допомоги.

Додатково зазначає, що така послуга вартістю 547,25 грн., як «відправка по пошті складеної позовної заяви до Херсонського окружного адміністративного суду» не відноситься до визначених Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видів та складових адвокатської діяльності, а тому не підлягає компенсації як витрати на правничу допомогу.

Таким чином суд вважає, що належних і конкретних доводів щодо неспівмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу та необхідності зменшення їх розміру у клопотанні не наведено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.

Суд вважає, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 3283,50 грн. є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, ціною позову та значенням справи для сторони. Сума зафіксована у додатковій угоді, визначена вартістю виду робіт за годину та, відповідно, розраховується у залежності від кількості часу, витраченого адвокатом на підготовку документів до суду або кількості судових засідань.

Таким чином, суд задовольняє клопотання про стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати прийняту головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) постанову від 06 жовтня 2020 року про закінчення виконавчого провадження №51270630 з примусового виконання виконавчого листа №821/3722/15-а, виданого Херсонським окружним адміністративним судом 30 травня 2016 року про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (73011, м. Херсон, вул. Комкова, 87, корп.2, код ЄДРПОУ 43315529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) грн. та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3283 (три тисячі двісті вісімдесят три) грн. 50 (п`ятдесят) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 105000000