Рішення № 97001962, 18.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 травня 2021 року № 520/3964/21

Харківський окружний адміністративний суд в складі судді Білової О.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини А0501 (вул. Горішного, буд. 142, м. Чугуїв, Харківська область, 63505, код ЄДРПОУ 24976272) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини А0501, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини А0501 (63505, м.Чугуїв, Харківська область, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ 24976272) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

зобов`язати військову частину А0501 (63505, м.Чугуїв, Харківська область, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 26.03.2020 по 18.12.2020 року з урахуванням розміру середньоденного грошового забезпечення, обчисленого відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, за період затримки розрахунку при звільненні за 268 календарних днів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача Військової частини А0501: детальний розрахунок суми в розмірі 53182,32 грн, сплаченої Військовою частиною на користь ОСОБА_1 18.12.2020 згідно з рішенням суду у справі № 520/9725/2020 та довідку про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 , обчислене відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100.

Встановлено строк для виконання ухвали в частині витребування доказів – 10 календарних днів.

У зв`язку з невиконанням у встановлений судом строк ухвали суду від 17.03.2021, судом 30.04.2021 було постановлено ухвалу про застосування штрафу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 149 КАС України.

11.05.2021 до суду направлено витребувані докази.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/9725/2020 Військова частина А0501 здійснила виплату йому недоплаченої частини грошового забезпечення в сумі 53182,32 грн. Водночас В/Ч А0501 не нарахувала та не виплатила позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 26.03.2020 по 18.12.2020 (по час повного розрахунку). Позивач вважає вказані дії протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Від представника відповідача за допомогою системи Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством. Зазначив, що невчасний розрахунок в частині індексації грошового забезпечення та компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не може вважатись невчасним розрахунком по заробітній платі, оскільки, до складу заробітної плати – грошового забезпечення, така компенсація не входить. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про обчислення та нарахування індексації заробітної плати, відшкодування компенсації за невикористані відпустки, оскільки вони вирішуються в іншому встановленому для цього порядку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Ця справа розглядається в порядку, визначеному ст. 262 КАС України, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Сил України, є учасником бойових дій. Звільнений з військової служби в запас за станом здоров`я та виключений зі списків особового складу військової частини А0501 з 26.03.2020.

В період проходження служби позивач перебував на фінансовому забезпеченні в Військової частини А0501 та отримував грошове забезпечення.

До дня виключення позивача зі списків особового складу відповідач не здійснив з позивачем розрахунків за всіма видами грошового забезпечення.

Зокрема, військова частина А0501 не здійснила виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби та невірно визначила розмір посадових окладів та окладу за військове звання в період з 01.03.2018 по 26.03.2020.

Зазначену бездіяльність відповідача позивач оскаржив до суду.

08.10.2020 року Харківський окружний адміністративний суд рішенням по справі № 520/9725/2020 позов задовольнив, визнав протиправними дії військової частини А0501 щодо непроведення перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати та зобов`язав військову частину А0501 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 березня 2020 року, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року, на 01.01.2019 року, на 01.01.2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, враховуючи додаткові види грошового забезпечення (надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, премія), з врахуванням виплачених сум.

18.12.2020 року на виконання рішення суду Військовою частиною А0501 було перерахована та виплачена недоплачена частина грошового забезпечення в сумі 53182,32 грн.

Таким чином повний розрахунок при звільнені був проведений відповідачем лише 18.12.2020 року.

Водночас Військова частина А0501 не нарахувала та не виплатила позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 26.03.2020 по 18.12.2020 (по час повного розрахунку).

Зазначену бездіяльність позивач вважає протиправною.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Позивач вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи ст.ст. 116, 117 КЗпП України, оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку. В свою чергу, відповідач такі доводи вважає безпідставними, посилаючись на те, що невчасний розрахунок за неотриману індексацію грошового забезпечення та компенсація за дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не може вважатись невчасним розрахунком по заробітній платі, оскільки до складу заробітної плати – грошового забезпечення такі виплати не входять.

Питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно частин 1-4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Разом з тим, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом МОУ 07.06.2018 № 260, які є спеціальними у спірних правовідносинах, не врегульовано питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Так, ч. 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не врегульовано питання відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норми статей 116 та 117 КЗпП України як такі, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби у Збройних Силах України.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.01.2019 у справі № 805/4523/16-а, від 10.05.2019 у справі №805/416/16-а, від 31.10.2019 у справі №2340/4192/18 та від 20.05.2020 у справі № 816/1640/17.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в Збройних Силах України та виключено зі списку особового складу Військової частини А0501 з 26.03.2020 Наказом командира Військової частини А0501.

Відповідно, безпосереднім роботодавцем позивача була Військова частина А0501, а тому відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України за непроведення розрахунку у день звільнення, має нести саме Військова частина А0501.

Відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати грошової компенсації не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України” (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Вказана правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 18.12.2018 по справі № 820/4619/16 та від 14.03.2019 по справі № 820/660/17.

Посилання відповідача на той факт, що індексація та компенсація за не використану додаткову відпустку не є складовими грошового забезпечення не береться судом до уваги з огляду на те, що позивачу було виплачено за рішенням суду від 08.10.2020 у справі 520/9725/2020 суми грошового забезпечення (окладів, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень, премії) за результатом перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, а не компенсація за невикористану додаткову відпустку та індексацію.

Зазначене підтверджується наданим на вимогу суду детальним розрахунком виплати сум за рішенням суду від 08.10.2020 у справі № 520/9725/2020, згідно якого позивачу були виплачені саме зазначені вище суми грошового забезпечення. При цьому графа щодо компенсаційної виплати за відпустку у вказаному розрахунку відсутня, графа індексації не заповнена.

Крім того, відповідальність роботодавця за ст.ст. 116, 117 КЗпП України передбачена саме за несвоєчасний розрахунок при звільненні та не ставиться у залежність від виду невиплаченої суми та від включення/невключення відповідної суми до складу заробітної плати/грошового забезпечення.

Відтак, доводи відзиву не містять належного обґрунтування заперечень проти позову.

Щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підсумувала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Зазначено також, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Крім того, у вищевказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

2. період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3. ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

4. інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).

Судом встановлено, що позивачем лише зі спливом трьох місяців з дня звільнення з військової служби вчинені активні дії щодо отримання недоплачених сум грошового забезпечення.

Зокрема, в липні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом про зобов`язання проведення перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати.

Рішення суду, яким вимоги позивача було задоволено, набрало законної сили 10.11.2020 та було виконано відповідачем 18.12.2020.

Сума, сплачена за результатами виконання рішення суду у справі № 520/9725/2020, становила 53182,32 грн.

Належні до виплати грошові кошти відповідачем в повному обсязі виплачені 18.12.2020, відтак розрахунок заборгованості має здійснюватися по 17.12.2020, кількість днів затримки складає 267 днів.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд вважає наявними підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

Беручи до уваги суму нарахованих та сплачених позивачу за рішенням суду сум недоплаченого грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.03.2020, наявність спору в частині вказаних виплат, дату звільнення позивача та період часу, протягом якого позивачем не вчинялися активні дії щодо відновлення свого порушеного права на отримання спірних сум, суд приходить до висновку про необхідність застосування у спірних правовідносинах принципу співмірності та вважає необхідним зменшити за таких обставин розмір відшкодування позивачу за час затримки розрахунку до 50% від середньомісячного грошового забезпечення позивача, розрахованого станом на день його звільнення зі служби.

Одночасно суд вважає наявними підстави для відмови в позові в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини А0501, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.03.2020 по 18.12.2020, оскільки відповідно до приписів ч.2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки спір в межах справи №520/9725/2020 стосувався не всієї суми, яку належало виплатити позивачу при звільненні, а лише її частини, та враховуючи, що розмір відповідальності відповідача підлягає зменшенню з урахуванням визначених Верховним Судом критеріїв, відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплати відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, розмір якого має визначити суд.

Щодо зобов`язання виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає наступне.

Пунктами 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44, передбачено, що грошова компенсація виплачується особам, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, нормативно чітко визначено, що щомісячна грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб виплачується виключно щодо сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних або право на які набуте у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є грошовим забезпеченням, під час проходження військової служби позивач не набув права на отримання такого середнього заробітку, підставою для його нарахування є не виконання обов`язків військової служби, а несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Порядку № 44 та, відповідно, - для задоволення позову у вказаній частині.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Суд також зазначає, що у зв`язку з невиконанням у встановлений судом строк ухвали суду від 17.03.2021, судом 30.04.2021 було постановлено ухвалу про застосування штрафу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 149 КАС України.

11.05.2021 відповідачем на виконання ухвали від 17.03.2021 надано документи, витребувані судом а також клопотання про скасування ухвали суду від 30.04.2021 про накладення штрафу, яке обґрунтоване тим, що на даний момент військова частина А0501 знаходиться у зоні проведення ООС та виконує завдання по захисту суверенітету та територіальної цілісності держави від Російської агресії. На території проведення ООС постійно виникають проблеми із передачею кореспонденцію, коли її не можуть доставити тижнями, також повна відсутність зв`язку, що унеможливило своєчасне виконання ухвали суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 149 КАС України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Суд вважає доводи клопотання відповідача щодо поважності причин своєчасного невиконання ухвали суду обґрунтованими, а причини поважними, з огляду на що вбачає підстави для скасування ухвали, постановленої 30.04.2021 про стягнення штрафу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військової частини А0501 (вул. Горішного, буд. 142, м. Чугуїв, Харківська область, 63505, код ЄДРПОУ 24976272) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати військову частину А0501 (63505, м.Чугуїв, Харківська область, вул. Горішного, 142, код ЄДРПОУ 24976272) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 26.03.2020 по 17.12.2020 включно в розмірі 50% від середньомісячного грошового забезпечення позивача, розрахованого станом на день його звільнення зі служби відповідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Скасувати ухвалу суду про накладення штрафу на Військову частину А0501, ухвалену судом 30.04.2021 у справі № 520/3964/21.

Про скасування ухвали повідомити ДСА України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18 травня 2021 року.

Суддя Білова О.В.