Рішення № 97001941, 18.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 травня 2021 р. № 520/3998/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, Харківська область, 61000) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (правонаступника реорганізованих структурних юридичних одиниць Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова, Київського об`єднаного управління Пенсійною фонду України м. Харкова у складі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області) про відмову позивачу за письмовими заявою від 28.08.2020 року та заявою (зверненням) від 28.08.2020 року, повторною заявою (зверненням) від 10.10.2020 року, скаргою від 23.11.2020 року, повторною Скаргою від 22.12.2020 року. Клопотанням від 27.12.2020 року до повторної скарги від 22.12.2020 року. Клопотанням від 03.03.2021 року до повторної скарги від 22.12.2020 року в перерахунку розміру призначеної пенсії за вислугою років по Закону України "Про прокуратуру" відповідно до довідки Прокуратури Донецької області від 18.03.2020 року № 18-85-534;

- скасувати рішення Відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Управління пенсійного забезпечення Відділу перерахунків пенсій №1 №963270845249 від 01.12.2020 року про відсутність порядку здійснення перерахунку пенсій та для цього підстав позивачу ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до:

- положень ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції на час призначення пенсії позивачу);

- статті86 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" в редакції Закону України №578-VII від 02.07.2015 року (чинній в первинній редакції);

- Постанови Другого Сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-рп(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19);

- Постанови Верховного Суду від 14.09.2020 у справі №560/2120/20(№Пз/9901/9/20) про перерахунок пенсій прокурорів відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019;

- Постанови Великої Палати Верховною Суду України 20.01.2021 року по зразковій справі №560/2120/20 стосовно залишення без змін рішення Касаційного адміністративною суду у складі Верховного Сулу України від 14.09.2020 року у справі №560/2120/20 (яка є остаточною і оскарженню не підлягає);

Рішень суду за позовом позивача ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які на даний час стосується правонаступника- Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а саме:

- постанови Київського районною суду міста Харкова від 11.07.2016 року по справі № 640/9800/16а від 21.06.2016 року;

- постанови Колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2016 року по справі №640/9800/16а від 21.06.2016 року;

- Ухвали Колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 року по справі №640/9800/16а від 21.06.2016 року (стосовно встановленого проценту при перерахунку пенсії позивачу), - на підставі: Заяви Позивача від 28.08.2020 року та Довідки Прокуратури Донецької області від 18.03.2020 року № 18-85-534 (виданої відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-(ІІ) 2019 та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України, щодо оплати праці працівників прокуратури" про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку призначеної пенсії за нормами на 06.09.2017 року ), - вчини ти відповідні дії:

По перерахунку позивачу – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України індивідуальний код НОМЕР_1 . зареєстроване фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,- з 13.12.2019 року (з часу виникнення права на перерахунок пенсії) призначеної пенсії за вислугу років відповідно до підстав та порядку за ст.. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції на час призначення пенсії та ст. 86 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" в редакції Закону України №578-VII від 02.07.2015 року (чинній в первинній редакції) в розмірі 90% від суми 29984,82 гри. (в розрізі відповідних складових, до якої прирівняна посада позивача, у тому числі, посадовий оклад 5730,00 грн.; надбавка за класний чин – 2000,00 грн.; надбавка за вислугу років 30% - 1719,00 грн.; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі (70%) 6614.30 грн; премія (60%) 9637,98 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення(1/12) – 2141,77 грн.); без обмеження максимального розміру пенсії;

- по виплаті позивачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на № карткового рахунку: НОМЕР_2 відкритого у установі АТ "Ощадбанк": Філія Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" ТВБВ 10020/0450, МФО Банку: 351823,- код Банку в ЄДРПОУ: 09351600, - адреса банку: м. Харків. Конституції майдан, 22, суми різниці коштів між фактично виплаченою пенсію та перерахованою (при черговому переказі на рахунок Позивача в установі банку суми пенсії разом з різницею коштів пенсії);

- по негайному виконанню Рішення суду про стягнення перерахованої пенсії в межах суми за один місяць з відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № рахунку відповідач не повідомив позивачу на звернення від 27.12.2020 року на ВЕБ – портал Пенсійного фонду України з доповненням клопотання від 27.12.2020 року за № ВЕБ-2001-Ф-С-20-076609 до наданої повторної скарги від 22.12.2020 року на ВЕБ-портал Пенсійного фонду України за ВЕБ- 20001-Ф-С-20-075356) на користь позивача ОСОБА_1 на № карткового рахунку: НОМЕР_2 відкритого у установі АТ "Ощадбанк": Філія Харківське обласне управління АТ "Ощадбанк" ТВБВ 10020/0450, МФО Банку: 351823,- код Банку в ЄДРПОУ: 09351600,- адреса банку: м. Харків. Конституції майдан, 22);

- по наданню Відповідачем суду та позивачу реквізитів відповідних номерів рахунків Головного Управління ПФУ в ХО в установах Держбанку , інших кредитно-фінансових установах, Державної казначейської служби України, у т. ч. в Харківській області, та інші реквізити джерел фінансування Головного Управління ПФУ в ХО за їх цільовим використанням, як у зв`язку з зміною його правового статусу та реорганізованих структурних підрозділів та з метою вирішення судом питання про стягнення судового збору з відповідача;

- по наданню суду звіту про виконання постановленого рішення суду по адміністративній справі.

В обґрунтування позову зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області є необґрунтованим та протиправним, таким, що грубо порушує права позивача, законні інтереси та норми Конституції України. На підставі вищевикладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на правомірності своїх дій. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідач у відповіді на відзив наголосив на протиправності дій відповідача. Просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач в мотивувальній частині заявив клопотання про надання відповідачем позивачу копії пенсійної справи належної якості та з відповідним підтвердженням їх оригіналу пенсійної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Окрім того, суд наголошує, що відповідно до приписів ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи.

Відповідно до ч.4 ст.79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Отже, проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що вимога, яка міститься у відповіді на відзив за правовою природою не є ані клопотанням, ані заявою, ані запереченням.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Суд наголошує, що оскільки зазначена вимога, заявлена позивачем у відповіді на відзив, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 167 КАС України, то вона залишається без розгляду.

Повернення в даному випадку виконати фактично неможливо, оскільки зазначена вимога міститься в процесуальному документі – відповіді на відзив.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався декілька разів до посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, із заявами про перерахунок пенсії за вислугою років з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року за №7-р(ІІ)2019 року та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури".

Позивачу відповідними листами було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. Зазначена відповідь суб`єкта владних повноважень була вмотивована тим, що позивачу виплачується пенсія приписи Закону України №1697-VІІ, відповідно до яких положення ч.18 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з 15.07.2015 року, втратили чинність.

Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в Україні людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.

Це право, відповідно до частини 2 статті 46 Конституції України, гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується частиною 2 статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Статтею першою Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Відповідно до частини 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

З матеріалів справи встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати.

Тобто, станом на дату призначення позивачу пенсії положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 № 1789-ХІІ передбачали її виплату, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв`язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIII (крім, зокрема, положень пункту 15 розділу І цього Закону, що стосуються внесення змін до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 № 1697-VII, які набрали чинності з 25 квітня 2015 року) частину 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 №1789-ХІІ замінено чотирма частинами у новій редакції (п`ятнадцятою-вісімнадцятою).

Зокрема, частина 15 (у новій редакції цієї статті) серед іншого передбачала, що "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Щодо умов і порядку перерахунку такої пенсії встановлено, що з 01 січня 2015 року частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991року № 1789-ХІІ викладено у новій редакції (у відповідності до Закону України від 28 грудня 2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України"), відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Поряд із цим, з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (за винятком окремих його положень), стаття 86 якого також містить положення щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII з набранням чинності цим Законом таким, що втратив чинність, зокрема, є Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, крім частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1.

Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, містились у частинах 13, 18 статті 50-1 цього Закону.

Отже, з набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII ці положення статті 50-1 втратили чинність.

Згідно з частиною 13 статті 86 Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Згідно з частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України") умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за вказаним Законом було віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 26 грудня 2014 року №76-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Однак, Кабінетом Міністрів України такого порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури (як було передбачено частиною 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, а потім частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII) затверджено не було.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2018 у справі №826/15466/16 за позовом до Кабінету Міністрів України, Прем`єр-Міністра України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 26 грудня 2014 року №76-VIII, визнана протиправною.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р/П/ положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

За змістом частини 1 статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Так, Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 встановив такий порядок його виконання:

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII з 13 грудня 2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.

Отже, зазначена постанова, що набрала чинності 06 вересня 2017 року, є підставою для проведення перерахунку пенсії позивача.

Тих самих висновків дійшов й Верховний Суд у своїй постанові від 14.09.2020 року по справі №560/2120/20.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що листи про відмову позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років не є актами індивідуальної дії.

Щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Управління пенсійного забезпечення Відділу перерахунків пенсій №1 №963270845249 від 01.12.2020 року про відсутність порядку здійснення перерахунку пенсій та для цього підстав позивачу ОСОБА_1 , суд наголошує, що воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги по перерахунку позивачу – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України індивідуальний код НОМЕР_1 . зареєстроване фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,- з 13.12.2019 року (з часу виникнення права на перерахунок пенсії) призначеної пенсії за вислугу років відповідно до підстав та порядку за ст.. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції на час призначення пенсії та ст. 86 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 року "Про прокуратуру" в редакції Закону України №578-VII від 02.07.2015 року (чинній в первинній редакції) в розмірі 90% від суми 29984,82 гри. (в розрізі відповідних складових, до якої прирівняна посада позивача, у тому числі, посадовий оклад 5730,00 грн.; надбавка за класний чин – 2000,00 грн.; надбавка за вислугу років 30% - 1719,00 грн.; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі (70%) 6614.30 грн; премія (60%) 9637,98 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення(1/12) – 2141,77 грн.); без обмеження максимального розміру пенсії, суд зазначає наступне.

Первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 до 13.12.2019 (дата ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 01.01.2015 було змінено на речення "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України", тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15.07.2015).

Тому частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13.12.2019 та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати. Отже, після тривалої перерви (01.01.2015-12.12.2019) в Україні з`явилася/набрала чинності норма Закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України "Про прокуратуру".

Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13.12.2019, а відтак суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019 р. Поширення дванадцяти місячного періоду або будь-якого іншого періоду в цьому випадку є неможливим.

Тих самих висновків дійшов й Верховний Суд у своїй постанові від 14.09.2020 року по справі №560/2120/20.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд бере до уваги окрему думку висловлену суддями Верховного Суду 18.09.2020 року. Так, суддями було зазначено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним " як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України ", №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним " в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини " (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії " (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії " (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Судді Верховного Суду в окремій думці наголосили, що «перерахунок пенсії не у тому відсотковому розмірі відносно заробітної плати, який було встановлено позивачу при призначенні пенсії, та з обмеженням її граничним розміром, змусить позивача повторно звертатись до суду з позовом.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір.

Позивач звертався з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням 90% від сум усіх складових заробітку та без обмеження максимального розміру.

З метою забезпечення ефективного правового захисту прав позивача, та з метою недопущення необхідності наступного звернення до суду з позовом щодо перерахунку пенсії у певному відсотковому розмірі відносно заробітної плати та без обмеження граничним розміром, в межах розгляду цієї зразкової справи необхідно було надати відповідь (дослідити питання) щодо відсоткового розміру відносно заробітної плати та чи підлягають обмеженню граничним розміром пенсії працівників органів прокуратури».

Спираючись на висновки, викладені суддями Верховного Суду в окремій думці, суд дійшов висновку зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до статті 50-1 "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% відсотків від суми заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо здійснення такої виплати у відповідному розмірі від суми 29984,82 гри. (в розрізі відповідних складових, до якої прирівняна посада позивача, у тому числі, посадовий оклад 5730,00 грн.; надбавка за класний чин – 2000,00 грн.; надбавка за вислугу років 30% - 1719,00 грн.; надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі (70%) 6614.30 грн; премія (60%) 9637,98 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення(1/12) – 2141,77 грн., суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення майбутніх пенсійних виплат.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі ще не відбулись та відносно яких відсутні докази обрання владним суб`єктом наперед певного варіанту правової поведінки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги, яка стосується надання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 року.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення та враховуючи, що встановлення зазначеного зобов`язання є правом суду, а не його обов`язком, тому в задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.

Щодо вимоги, яка стосується негайного виконання рішення суду про стягнення перерахованої пенсії в межах суми за один місяць з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд наголошує, що в спірних відносинах пенсія не присуджується, а перераховується. Отже підстави для застосування приписів ст. 371 КАС України відстуні.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності його дій.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та часткового задоволення позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесений судовий збір у розмірі 50%, а саме у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, Харківська область, 61000) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Управління пенсійного забезпечення Відділу перерахунків пенсій №1 №963270845249 від 01.12.2020 року про відсутність порядку здійснення перерахунку пенсій та для цього підстав позивачу ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 13 грудня 2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до статті 50-1 "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90% відсотків від суми заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, Харківська область, 61000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 травня 2021 року.

Суддя Н.А. Полях