Рішення № 97001687, 17.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2021 р. № 520/4195/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Харківський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Моргун Людмила Петрівна в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 рішення Міністерства оборони України про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності II групи внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.11.2020 №154;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби у розмірі 25% від десятирічного грошового забезпечення за максимальним посадовим окладом за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на день втрати працездатності ОСОБА_2 23 грудня 2010 року в сумі 14550 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення суду, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлено Протокол від 26.11.2020 №154, внаслідок чого ОСОБА_2 призначено одноразову грошову допомогу в розмірі 25% від десятирічного грошового забезпечення за максимальним посадовим окладом за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на день втрати працездатності в сумі 14550,00 грн. Проте, не погоджуючись із розміром виплаченої одноразової допомоги, опікун недієздатного ОСОБА_2 звернулась до Міністерства оборони України із письмовою заявою про доплату грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував, наголошуючи на правомірності протоколу від 26.11.2020 №154 в частині визначення позивачу розміру одноразової грошової допомоги по інвалідності та дотриманні положень, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».

Третя особа правом надання письмових пояснень не скористалась.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За приписами статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2020, що набрало законної сили 14.09.2020, у справі №520/1498/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано пункт 24 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності II групи внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 № 88. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), порання (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 та статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та надіслати рішення про призначення допомоги уповноваженому органу для видання наказу про її виплату. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На виконання вказаного рішення суду комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум протоколом від 26.11.2020 №154, крім іншого, призначено ОСОБА_2 , якого 22.01.1998 звільнено з військової служби та 09.12.2004 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, у розмірі 25% від десятирічного грошового забезпечення за максимальним посадовим окладом за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на день втрати працездатності ОСОБА_2 23 грудня 2010 року в сумі 2850,00 грн (а.с. 34).

Не погоджуючись з таким протоколом в частині визначення ОСОБА_2 розміру одноразової грошової допомоги по інвалідності у сумі 2850,00 грн, опікун позивача в його інтересах звернулась до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон № 2011-XII, в редакції, що діяла на період спірних правовідносин).

Частиною 2 ст. 16 вказаного Закону визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/1498/20250, належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, було визнання протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язання призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до приписів Закону № 2011-XII та Порядку №499.

У свою чергу, абзацом 5 підпункту 4 пункту 2 вищевказаного Порядку, передбачено, що при обчисленні одноразової грошової допомоги грошове забезпечення визначається, зокрема, для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Абзацом 7 підпункту 2 пункту 2 Порядку №499 (редакції станом на дату встановлення ІІ групи інвалідності позивача) визначено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, зокрема, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі: 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

При цьому, на думку позивача, Міністерство оборони України повинно було нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу виходячи із розміру його грошового забезпечення за останньою (аналогічною) посадою та врахувати: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення станом на 23.12.2010.

Проте, суд вважає такі доводи позивача безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Натомість, відповідно до п. 2 наведеного Порядку особам, які до набрання чинності цим Порядком, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме Закон № 2011-ХІІ у редакції, чинній з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року та Порядок № 499.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 у справі № 1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в силу приписів ст. 58 Конституції України, ч. 8 ст. 16-3 Закону №2011-XII, внесена Законом № 5040-VI, набрала чинності 01 січня 2014 року, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується.

Вказана позиція висловлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі №320/247/15-а, а також від 17.01.2020 у справі № 816/541/16-а та застосована судом при розгляді вказаної справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом, від 26.11.2020 №154 в частині визначення ОСОБА_2 розміру одноразової грошової допомоги по інвалідності є правомірним, а відтак визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

Виходячи з того, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.11.2020 №154 в частині визначення ОСОБА_2 розміру одноразової грошової допомоги по інвалідності, то і вимога зобов`язати Міністерство оборони України здійснити ОСОБА_2 перерахунок одноразової грошової допомоги по інвалідності, передбаченої статтею 16 Закону У країни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», - не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вищевказаної вимоги про визнання протиправним та скасування протоколу комісії Міністерства оборони України від 26.11.2020 №154.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевказане, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Харківський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування індивідуального акту, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова