Рішення № 97001240, 06.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 травня 2021 року м. Рівне №460/7260/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, за участю секретаря судового засідання А.М. Юрчук, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Тихончук Л.Х.,

відповідача: представник Земляк Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДержавної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" про відмову щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 ст.101 КВК України, оформленого протоколом №19 від 29.07.2020;

- зобов`язати Державну установу "Городищенська виправна колонія (№96)" повторно розглянути клопотання засудженого ОСОБА_1 про застосування ст.101 КВК України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно, без належних повноважень, відмовлено позивачу у зміні умов тримання шляхом переведення до виправної колонії середнього рівня безпеки.

Ухвалою суду від 04.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.12.2020, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Підготовче засідання 03.12.2020 відкладено у зв`язку з відсутністю відомостей про вручення позивачу повідомлення про дату, час і місце судового засідання на 04.01.2021.

14.12.2020 (у встановлений судом строк) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги є безпідставними, оскільки комісія установи, приймаючи спірне рішення, діяла у відповідності з чинним законодавством.

Підготовче засідання 04.01.2021 не відбулося у зв`язку перебуванням головуючої судді у відпустці. Ухвалою суду від 13.01.2021 відкладено підготовче засідання на 03.02.2021, строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів.

Ухвалою суду від 03.02.2021 підготовче засідання відкладено за клопотанням представника позивача на 02.03.2021

Ухвалою суду від 26.02.2021 задоволено клопотання представника позивача про участь позивача у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

Підготовче засідання 02.03.2021 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючої судді. Ухвалою суду від 15.03.2021 відкладено підготовче засідання на 30.03.2021.

Підготовче засідання 30.03.2021 у справі не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці. Ухвалою суду від 09.04.2021 відкладено підготовче засідання на 15.04.2021.

У підготовчому засіданні 15.04.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду на 06.05.2021.

У судовому засіданні 06.05.2021 закінчено судовий розгляд ухваленням рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та суду пояснила, що ОСОБА_1 неодноразово судимий, востаннє – до 7 років 6 місяців позбавлення волі. З 25.10.2017 відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі "Городищенська виправна колонія (№96)".

Вказала, що позивач одружений, має родину, яка проживає у м.Львові, підтримує тісні стосунки з мамою і дружиною.

Зазначила, що, зважаючи на характеристику ОСОБА_1 , жодних підстав для прийняття відповідачем спірного рішення не було.

Зауважила, що посилання відповідача на порушення позивачем 29.07.2020 встановленого порядку відбування покарання є передчасним, оскільки на момент прийняття спірного рішення питання про притягнення засудженого до дисциплінарної відповідальності вирішено не було.

Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та суду пояснила, що ОСОБА_1 було відмовлено у зміні умов тримання, зважаючи на його поведінку під час відбування покарання, що відображена, зокрема, в характеристиці.

Вказала, що комісією було взято до уваги факт порушення позивачем 29.07.2020 встановленого порядку відбування покарання, а саме: користування забороненими предметами – шприцом 5 см куб. та сім-картою мобільного зв`язку. За вчинене порушення до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення – оголошено догану.

Зазначила, що комісія установи виконання покарань є колегіальним органом, функції якого не може перебирати адміністративний суд.

Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився у м.Дрогобич Львівської області, засуджений 15 червня 2015 року Личаківським районним судом м.Львова за ст.ст.187 ч.3, 70 ч.4, 72 Кримінального кодексу України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Рішенням комісії з питань розподілу у Львівській області від 24.07.2015 ОСОБА_1 визначено виправну колонію максимального рівня безпеки з відбуттям покарання в звичайних жилих приміщеннях.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 26.02.2016 ОСОБА_1 зараховано час попереднього ув`язнення в строк покарання з 15.01.2015 по 16.07.2015 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування кримінального покарання: 15.01.2015.

Кінець строку відбування кримінального покарання: 14.01.2022.

З 25 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відбуває покарання у Державній установі "Городищенська виправна колонія (№96)".

Вищенаведені обставини визнаються сторонами, а тому в силу частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.

Згідно з характеристикою, затвердженою 30.06.2020 начальником Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" (а.а.с.8-9), ОСОБА_1 за період відбування покарання в Державній установі "Городищенська виправна колонія (№96)" допустив одне порушення встановленого порядку відбування кримінальних покарань, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Стягнення погашене у встановленому законом порядку. Один раз заохочувався.

Вину у скоєному злочині визнає, призначене покарання вважає справедливим.

До роботи на залучається за станом здоров`я.

Встановлених вироком суду виконавчих листів на момент складання характеристики до бухгалтерії не надходило.

У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом колонії дотримується не завжди, може створити конфліктну ситуацію при сприятливих для себе обставинах.

До майна колонії і предметів, якими користується при виконання дорученої роботи, ставиться задовільно, однак потребує контролю з боку адміністрації установи.

Підвищувати загальноосвітній та професійно-технічний рівень не прагне. Бере участь у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених "Підготовка до звільнення".

На оперативно-профілактичних обліках в колонії не перебуває.

Згідно з довідкою про наявність заохочень та стягнень засудженого ОСОБА_1 , складеною 08.10.2020, у Городищенській виправній колонії (№96) до позивача 22.03.2018 застосовувався такий вид стягнення як оголошення попередження (за порушення порядку носіння головного убору та нагрудного знаку), яке є погашеним, а 08.07.2019 за сумлінну поведінку застосовувалося заохочення – надано додаткове короткострокове або тривале побачення (а.с.53).

30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" із заявою щодо розгляду питання про застосування щодо нього змін умов тримання згідно зі ст.101 КВК України. У разі позитивного вирішення питання просив направити його для відбування покарання до Львівської області (а.с.46).

Згідно з витягом з протоколу від 29.07.2020 №19 засідання комісії Городищенської виправної колонії (№96) по розгляду матеріалів щодо зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх до колонії іншого рівня безпеки згідно зі ст.101 КВК України (а.с.48), комісія вирішила відмовити у зміні умов тримання шляхом переведення засудженого до виправної колонії середнього рівня безпеки ОСОБА_1 як такому, що не стає на шлях виправлення.

Усі члени комісії голосували одноголосно.

Вважаючи рішення комісії про відмову у зміні умов тримання протиправним, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Кримінально-виконавчим кодексом України (далі - КВК України), який є складовою частиною кримінально-виконавчого законодавства України, що регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно зі статтею 3 КВК України, до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Положеннями частин 1-4 статті 6 КВК України визначено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання.

Відповідно до частини 2 статті 7 КВК України, засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Згідно з частиною 4 статті 7 КВК України, правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.

Частинами 1, 3 статті 100 КВК України визначено, що залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці, в разі її наявності, та навчання умови відбування покарання змінюються в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду.

Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області. У разі якщо таке подання передбачає переведення засудженого до установи виконання покарань з вищим рівнем безпеки, воно погоджується із спостережною комісією.

Відповідно до положень частини першої статті 101 КВК України засуджені, які стають на шлях виправлення, переводяться із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки - після фактичного відбуття не менше половини призначеного судом строку покарання.

З аналізу наведених норм вбачається, що висновок про можливість застосування такої пільги, як переведення засуджених із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки повинен ґрунтуватися на аналізі даних про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних щодо особи засудженого в цілому, зокрема: наявності дисциплінарних стягнень і заохочень, ставлення до праці і навчання, адміністрації установи, інших засуджених, підтримання ним соціальних зв`язків, а також інших обставин, що його характеризують.

При цьому, вирішальним є не лише факт відбуття певної частини покарання, а те, що засуджений на день розгляду питання про зміну умов тримання став на шлях виправлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджений до 7 років 6 місяців позбавлення волі, з яких на дату засідання комісії, на якому ухвалювалось спірне рішення, відбув більше половини призначеного строку.

На зміну умов тримання згідно зі статтею 101 КВК України ОСОБА_1 формально міг претендувати з 14.04.2018, про що вказано у характеристиці позивача, затвердженій 30.06.2020 начальником Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" (а.а.с.8-9).

З витягу з протоколу від 29.07.2020 №19 засідання комісії Городищенської виправної колонії (№96) вбачається, що комісією було розглянуто матеріали саме щодо зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх до колонії іншого рівня безпеки (а.с.48).

Механізм визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання встановлює Порядок визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту, обмеження волі та їх переведення, затверджений наказом Міністерства юстиції України 27.02.2017 №680/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 за №265/30133 (далі – Порядок №680/5).

Пунктом 3 розділу IV Порядку №680/5, який кореспондує з частиною 3 ст.100 КВК України, зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральною комісією за поданням адміністрації виправної колонії щодо зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки, погодженим керівником міжрегіонального управління, або керівником Департаменту щодо установ центрального та південного регіонів.

Таким чином, зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки, про що просив позивач, здійснюється за поданням адміністрації виправної колонії центральною комісією, що діє відповідно до Положення про центральну та міжрегіональну комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27.02.2017 №680/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 за №265/30133.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 у зміні умов тримання шляхом переведення засудженого до виправної колонії середнього рівня безпеки, комісія відповідача перевищила свої повноваження та діяла не у спосіб, що визначений законами України.

Суд звертає увагу на те, що у Положенні про комісію установи, затвердженому наказом Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" від 13.01.2020 310/ОД-20 (а.а.с.42-45), одним із завдань комісії визначено розгляд матеріалів щодо переведення засудженого із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки.

Проте, це Положення у зазначеній частині суперечить наведеним вище вимогам ст.100 КВК України та пункту 3 розділу IV Порядку №680/5, а тому застосуванню не підлягає.

Отже, рішення відповідача, викладене у протоколі від 29.07.2020 №19 в частині відмови ОСОБА_1 у зміні умов тримання шляхом переведення до виправної колонії середнього рівня безпеки є протиправним та належить до скасування.

При цьому, суд не вважає необхідним оцінювати аргументи сторін та викладати свої висновки щодо особи засудженого та щодо врахування комісією відповідача порушення, вчиненого позивачем 29.07.2020, оскільки як виснувано судом, до повноважень відповідача належить лише підготовка та скерування подання про зміну умов тримання позивачу до центральної комісії, яка, у свою чергу, зобов`язана перевірити викладені обставини та прийняти відповідне рішення.

Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області.

Відтак, адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти зазначений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в такі повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (заява №22414/93)) Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

У сукупності викладеного, з метою повного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо його переведення із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонію середнього рівня безпеки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності свого рішення, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії по розгляду питання щодо зміни умов тримання засуджених Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)", викладене у протоколі засідання комісії від 29.07.2020 №19, в частині відмови у зміні умов тримання засудженому ОСОБА_1 .

Зобов`язати Державну установу "Городищенська виправна колонія (№96)" повторно розглянути заяву засудженого ОСОБА_1 від 30 червня 2020 року про зміну умов тримання згідно зі ст.101 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (с.Городище, Рівненський район, Рівненська область, 35341, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна установа "Городищенська виправна колонія (№96)" (с.Городище, Рівненський район, Рівненська область, 35341, ідентифікаційний код юридичної особи: 08564386).

Повне рішення складено 17 травня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар