Ухвала суду № 97000988, 18.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6846/21

У Х В А Л А

18 травня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Потоцька Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 за вхід. № 23854/21 на виконання ухвали від 28.04.2021 року,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Командування Військово – Морських Сил Збройних Сил України, третя особа: Інститут Військово – Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Командування Військово - Морських Сил Збройних Сил України щодо не розгляду заперечень про зарахування окремих періодів військової служби позивача ОСОБА_1 у пільговому обчисленні;

визнати протиправним передчасне (до розгляду спірного питання про зарахування окремих періодів військової служби у пільговому обчисленні) звільнення з лав Збройних Сил України Командуванням Військово - Морських Сил Збройних Сил України позивача ОСОБА_1 ;

зобов`язати Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України поновити позивача ОСОБА_1 на військовій службі на попередній або за згодою позивача на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді з подальшим розглядом питання щодо зарахування позивачу окремих періодів військової служби у пільговому обчисленні.

Ухвалою суду від 28.02.2021 року адміністративний позов залишений без руху, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду та невідповідності змісту заявлених позовних вимог обставинам, якими вони обґрунтовані

12.05.2021 року на виконання ухвали суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду в якій зазначається наступне.

1. Під час звільнення мене з Лав Збройних Сил України Відповідачем не було дотримано вимоги чинного законодавства стосовно ознайомлення мене із наказом про моє звільнення.

В позові я зазначав, що посадові особи Відповідача запевнили мене, що в разі вирішення питання зарахування вислуги окремих періодів служби років у пільговому обчисленні не на мою користь я буду про це належним чином повідомлений.

Відповідно до п. 234 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.

13.04.2021 року під час ознайомлення зі своєю особовою справою у Київському РТЦК та СП (додаток 1) я дізнався про те, що у наказі Командувача ВМС ЗС України про моє звільнення (копія є додатком 10 до позовної заяви) окремі періоди моєї служби не зараховані у пільговому обчисленні.

Я звернувся телефоном до посадових осіб Відповідача з цього приводу і через деякий час отримав відповідь, що моїм питанням вже ніхто не займається, і більше того, ним ніхто і не займався!

26.04.2021 року я звернувся із інформаційним запитом на адресу Відповідача, щоб отримати письмову відповідь (додатки 2,3), і одночасно звернувся до Суду (оскільки відповідь на свій запит вже отримав усно).

11.05.2021 року я отримав відповідь від Відповідача, з якої вбачається, що Відповідач навіть не вбачає спірного питання у зазначених правовідносинах!

Також відповідач (в особі Помічника командувача ВМС ЗС України з фінансово-економічної роботи) зазначає, що на час проведення розрахунків в першому примірнику моєї особової справи були відсутні документи, підшивання яких до особової справи належить до компетенції інших посадових осіб Відповідача (а саме посадових осіб Управління персоналу Командування ВМС ЗС України).

2. Порушення моїх суб`єктивних прав щодо не зарахування вислуги років у пільговому обчисленні має триваючий характер і не обмежується його разовим застосуванням, який виражається в недоотриманні певної частини пенсійного забезпечення, що не повинно обмежуватися строком.

Прошу Суд врахувати, що вбачаю захист своїх порушених прав шляхом зарахування мені вислуги років за окремі періоди військової служби у пільговому обчисленні, а заявлені саме у такому вигляді позовні вимоги обумовлені тим, що законодавець не передбачив іншого механізму врахування мені вислуги років у пільговому обчисленні Відповідачем, ніж поновлення на військовій службі, і, згодом, розгляду цього питання.

3. Крім того, прошу врахувати що процесуальні строки спливали під час дії карантинних обмежень, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), які обмежували та рекомендували утримуватися від відвідування певних державних установ, а також факт моєї двотижневої самоізоляції під час повернення із закордонної подорожі 22.08.2020 року.

Щодо відсутності заперечень у матеріалах доданих до позовної заяви пояснюю наступне:

Відповідно до ст. 234 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України 1153/2008 У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом (що мною і було зроблено, додаток 7 до позовної заяви).

Надання інших окремих документів, які могли б трактуватися саме як заперечення чинним законодавством не передбачено.

Розглянувши подану заяву суддя приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Строк звернення до адміністративного суду – це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно – правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).

Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Позивач в поданому адміністративному позові просить:

визнати протиправною бездіяльність Командування Військово - Морських Сил Збройних Сил України щодо не розгляду заперечень про зарахування окремих періодів військової служби позивача ОСОБА_1 у пільговому обчисленні;

визнати протиправним передчасне (до розгляду спірного питання про зарахування окремих періодів військової служби у пільговому обчисленні) звільнення з лав Збройних Сил України Командуванням Військово - Морських Сил Збройних Сил України позивача ОСОБА_1 ;

зобов`язати Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України поновити позивача ОСОБА_1 на військовій службі на попередній або за згодою позивача на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді з подальшим розглядом питання щодо зарахування позивачу окремих періодів військової служби у пільговому обчисленні.

Позивачем доданий до матеріалів справи Витяг із Наказу № 174 від 22.06.2020 року (по особовому складу) про звільнення з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту).

Отже, днем виникнення підстав для звернення до суду є 23.06.2020 року, а днем завершення 23.07.2020 р.

Адміністративний позов зареєстрований 26.04.2021 року за вхід. № 6710/21.

По перше: позивач вказує про недотримання відповідачем вимоги чинного законодавства стосовно ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про звільнення від 22.06.2020 р.

Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України встановлено, що:

Контракт припиняється (розривається), зокрема, у день закінчення строку контракту (п. 34).

У разі припинення (розірвання) контракту, а також продовження його строку у випадках, визначених цим Положенням, у примірнику, що зберігається в особовій справі, робиться запис із зазначенням підстав та дати припинення (розірвання), продовження строку контракту, який завіряється підписом командира (начальника) військової частини та скріплюється відповідною гербовою печаткою.

Військовослужбовець подає за бажанням до служби персоналу військової частини другий примірник контракту, де робиться відповідний запис із зазначенням підстав припинення (розірвання) контракту та дати виключення військовослужбовця зі списків особового складу, а також про продовження строку контракту. У разі неподання військовослужбовцем примірника контракту в першому примірнику робиться відповідний запис (п. 37).

Згідно Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України,встановлено:

Укладення нового контракту з військовослужбовцем здійснюється посадовою особою, якій надано право укладати контракт від імені Міністерства оборони України. Для прийняття рішення щодо укладення нового контракту до кадрового органу, підпорядкованого цій посадовій особі, подаються:

рапорт військовослужбовця з клопотаннями прямих командирів (начальників);

два примірники контракту, підписані військовослужбовцем;

копія довідки військово-лікарської комісії про придатність до проходження військової служби за контрактом (для військовослужбовців після 40-річного віку, які виявили бажання проходити військову службу за новим контрактом);

службова характеристика.

За потреби додатково може надаватися копія попереднього контракту військовослужбовця.

За рішенням посадової особи, якій надано право укладати контракт від імені Міністерства оборони України, для прийняття рішення щодо укладення контракту може бути запрошеним і військовослужбовець, з яким укладається контракт.

Як, вбачається з Витягу до Наказу № 174 від 22.06.2020 року (по особовому складу) про звільнення з військової служби у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) чинність контракту припиняється 24.06.2020 р.

Отже, позивач не міг не знати про дату закінчення строку контракту, оскільки укладав його.

Більш, того на протязі часу починаючи з 23.06.2020 р. позивач на службу не приходив, заробітної плати не отримував новий Контракт у встановленому порядку не укладав, а отже, був обізнаний про настання обставин про закінчення строку контракту.

Крім того, п. 234 Положення встановлено, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.

Вислуга років військової служби військовослужбовців розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення.

Інформація про розраховану вислугу років військової служби доводиться військовослужбовцю під підпис перед оформленням документів для його звільнення з військової служби. У разі незгоди з розрахунком вислуги років військової служби військовослужбовець повинен письмово обґрунтувати свої заперечення на аркуші з розрахунком вислуги років і засвідчити їх своїм підписом. У разі відмови військовослужбовця підписати розрахунок вислуги років про це робиться відповідний запис на цьому ж аркуші та засвідчується підписами осіб, які були присутні під час бесіди.

Заперечення військовослужбовців щодо розрахунку вислуги років військової служби розглядаються командирами (начальниками) військових частин перед оформленням документів для звільнення з військової служби. Спірні питання щодо заліку вислуги років окремих періодів служби для призначення пенсії розглядаються спеціальною комісією Міністерства оборони України.

Порядок проведення розрахунку вислуги років визначається Міністерством оборони України.

До матеріалів справи доданий Розрахунок № 59/20 датований 15.06.2020 року.

ОСОБА_1 ознайомлений 17.06.2020 року, при цьому зазначивши про незгоду із нарахуванням вислуги.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").

У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, позивач заперечуючи у неналежному нарахуванні йому вислуги років 17.06.2020 р. звернувся до суду лише 26.04.2021 року.

Також позивачем 13.05.2021 р. подано доповнення до заяви де вказано, що після виписки із лікувального закладу, він прибув до місця служби, де його ознайомлено з наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія” про здачу посади, після здачі посади з наступного дня мене було відправлено у щорічну відпустку за 2020 рік із наступним виключенням зі списків особового складу та видано Припис на вибуття до Київського РТЦК та СП м. Одеси датований 08.07.2020 року зі строком прибуття 04.08.2020 року.

03 серпня 2020 року після закінчення відпуски позивач прибув до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія”, де йому повідомили, що він вже виключений зі списків особового складу, зі змістом наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.06.2020 року №174 мене не ознайомлювали, а також з тим, що вислуга років у пільговому обчисленні мені так і не буде зарахована мене також не було повідомлено.

При цьому, позивачем доданий Припис яким запропоновано 02.08.2020 р. вибути до Київського РТЦК та СП м. Одеси для зарахування на військовий облік строк прибуття 04.08.2020 року, а отже, станом на вказану дату позивач був обізнаний про дату зарахування на військовий облік, а також про можливість ознайомлення із матеріалами особової справи.

Щодо доводів про те «…що процесуальні строки спливали під час дії карантинних обмежень, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), які обмежували та рекомендували утримуватися від відвідування певних державних установ, а також факт моєї двотижневої самоізоляції під час повернення із закордонної подорожі 22.08.2020 року..»

Суддя звертає увагу, позивача що вказані заходи не зупиняли роботи суду.

17.07.2020 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19)» від 18.06.2020 р. № 731-ІХ (далі - Закон № 731- IX).

Цим законом було внесено зміни до прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо поновлення/продовження процесуальних строків у зв`язку з карантином.

Згідно з п. 2 розділу II Закону № 731 - IX продовжені строки закінчуються протягом 20 днів після набрання чинності Закону № 731 - IX:

« 2. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту З розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом».

З огляду на те, що Закон № 731 - ІX набрав чинності 17.07.2020 р., продовжені процесуальні строки повинні закінчитися 06.08.2020 р.

Приписами ч. 2 ст.44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду, на вказане позивач може звернутися із вимогою про визнання поважними причин пропуску строку.

При цьому, у поданій заяві позивачем не визначено поважної причини пропуску строку звернення до суду, який складає 1 місяць з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, більш того представником позивача зазначається що, строк встановлений статтею 122 КАС України останнім не порушено.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Правова визначеність є універсальним правовим інститутом, дія якого поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.

Зокрема, у п. 570 рішення у справі “ВАТ “Нафтова компанія Юкос” проти Росії” Європейський Суд з прав людини визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у Рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, так Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов`язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа “Безруков проти Росії”, п. 34).

Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа “Салов проти України”), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи (справа “Сутяжник проти Росії”, п. 38).

При оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує:

1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки;

2) поведінку заявника;

3) поведінку державних органів;

4) перевантаження судової системи;

5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи “Бочан проти України”, “Смірнова проти України”, “Федіна проти України”, “Матіка проти Румунії” та інші).

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа “Олександр Шевченко проти України”, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи “Волчлі проти Франції”, “ТОВ “Фріда” проти України”).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Позивачем не визначено поважної причини пропуску строку звернення до суду з урахуванням приписів КАС України.

З огляду на викладене суддя не приймає визначені заявником доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовом.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом та суд зазначає про необхідність надання заяви про поновлення строку для звернення до суду із зазначеним позовом та докази поважності причин його пропуску.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАСУ), у цій статті містяться терміни “дізналася” та “повинна була дізнатися”, що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач на протязі більше 3 років не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 123, 256, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 за вхід. № 23854/21 на виконання ухвали від 28.04.2021 року – відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.