Рішення № 9700092, 13.04.2010, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 2-438/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2010 року. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Бондаренко Н.В.

при секретарі Лозовицькій Ю.В.

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору, додаткових угод до нього, договору поруки, додаткової угоди до Договору поруки та договору іпотеки недійсними

В С Т А Н О В И В :

В поданій до суду заяві позивачі зазначають, що 26.09.2008р. між ОСОБА_1 та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту на строк до 25.07.2018року на суму 35300доларів США, що еквівалентно 171618грн.01коп. шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника. Схема погашення кредиту ануїтентна, розмір процентів встановлено 15,50% річних. Розмір ануїтентного платежу складає 585доларів США.

26.09.2008р. між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» з метою забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору укладено договір поруки №231146.

12.02.2009р. між позичальником та Банком укладено додаткову угоду№1 до Договору про надання споживчого кредиту, а 08.04.2009р. укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання споживчого кредиту.

12.02.2009р. між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено додаткову угоду№1 до Договору поруки.

Вважають, що існують правові та фактичні підстави для визнання цих договорів недійсними. Вони укладені під впливом тяжких для них обставин і на вкрай невигідних умовах, оскільки передбачають лише права Банку, а обов’язки і відповідальність Позичальника, відповідальність банку не передбачена, з порушенням ст.11,15,23 Закону України «Про захист прав споживачів». Кредит виданий в іноземній валюті, хоча згідно законодавства єдиним законним засобом платежу є гривня, та з порушенням вимог Декрету КМ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законів України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про банки та банківську діяльність». Кредитний договір передбачає надто широкий перелік підстав для дострокового повернення кредиту та сплати процентів позичальником на вимогу банку, без згоди позичальника, зокрема пп.2.3,1.2.8, 6.1 Договору, які суперечать вимогам ч.2 ст.651 ЦК України. ПП.4.1, 4.3 суперечить нормам с.61 Конституції України, ст.ст.549,611 ЦК України, оскільки пеня за порушення позичальником термінів погашення грошових зобов’язань і є неустойкою. Положення п.3.1 Кредитного договору суперечить вимогам законодавства про банківську таємницю, праву на конфіденційність інформації(абз.2 ч.1 ст.302, ст.1076 ЦК).

Відповідно до приписів ч.2 ст.548 ЦК недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому у зв’язку з визнанням кредитного договору мають бути визнанні недійсними договори поруки та іпотеки.

Просять визнати недійсними кредитний договір № 11398234000 від 26.08.2008р., додаткову Угоду №1 від 12.02.2009р. до Договору про надання споживчого кредиту, додаткову угоду №2 від 08.04.2009р. до Договору про надання споживчого кредиту, договір поруки №231146 від 26.09.2008р., додаткову угоду від 12.03.2009р.до Договору поруки та договір іпотеки№943373 від 26.09.2008р.

В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали повністю та по аналогічних мотивах, просять постановити заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, поважність причин своєї неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення позивачів, з'ясувавши обставини та дослідивши докази по справі, 

вважає,  що позов не підлягає  до задоволення, виходячи із таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з АКІБ «УкрСиббанк» 26 вересня 2008року уклали договір про надання споживчого кредиту з Правилами №11398234000, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит у сумі 35300доларів США, що еквівалентно 171618грн.01коп. шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника, зі сплатою15,50% річних на строк до 25.07.2018р. та з погашенням заборгованості по кредиту, згідно якого позивач зобов’язаний погашати заборгованість ануїтентним платежем у розмірі 585 доларів США.

Відповідно до укладеного договору позивачем було виконано свої зобов'язання та надано відповідачу кредит на суму 35300доларів США. Вказаний кредит позивачем отриманий.

26.09.2008р. був укладений договір поруки №231146 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, відповідно до умов якого, останній зобов’язався відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх її зобов’язань перед кредитором по Договору про надання споживчого кредиту. Цього ж дня, в забезпечення грошових зобов’язань, ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру Банку, що належить їй на праві власності.

12.02.2009р. між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Додаткову угоду№1 до Договору про надання споживчого кредиту з Правилами №11398234000, відповідно до умов якого сторони домовились про перенесення строків виконання зобов’язань Позичальника зі сплати процентів за Договором, змінено кінцевий термін повернення кредиту до 26.09.2028р., розмір ануїтентного платежу у розмірі 475,40 доларів США та викладено п.1.2.10 в новій редакції.

12.02.2009р. між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Додаткову угоду№1 до договору поруки №231146 згідно якого поручителем надана згода на зміну основного зобов’язання, що забезпечується договором, а саме: кінцевий термін виконання основного зобов’язання-26.09.2028р.

08.04.2009р. між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Додаткову угоду№2 до Договору про надання споживчого кредиту з Правилами №11398234000, відповідно до умов якого сторони домовились про перенесення строків виконання зобов’язань Позичальника зі сплати процентів за Договором та зобов’язання позичальника докласти зусиль здійснити всі необхідні дії та укласти або забезпечити укладення відповідних договорів про внесення змін та/або додаткових угод до всіх договорів забезпечення.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнання недійсною з підстав, передбачених законом, і тому суд в кожній справі повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця, кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту ( перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо), строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливість дострокового повернення кредиту та його умови, необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється, податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону (відшкодовує завдані збитки та несе штрафні санкції за порушення законодавства про захист прав споживачів).Однак, ст.ст.11,15,21,22 Закону України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативними актами не передбачено, що ненадання інформації перед укладенням договору про надання споживчого кредиту є підставою для визнання договору недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Отже, підставою недійсності правочину за ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України є суперечність саме змісту правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного  законодавства, а також моральним засадам суспільства з огляду на те, що змістом правочину є відповідні його виду умови.

Відповідно до ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім‘ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втрати житла чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.  

Відтак, вбачається, що для визнання договору недійсним в порядку ст.233 ЦК України заінтересована сторона повинна довести суду одночасну наявність двох обставин, викладених в статті.

Одночасна наявність даних умов є обов'язковим чинником, який надає право суду визнати договір недійсним на вимогу зацікавленої сторони.

По змісту закону отримання кредиту на вкрай невигідних умовах не є збігом тяжких обставин, а доказів настання останніх в розумінні закону позивачами не надано, а судом в процесі розгляду не здобуто.

Ч.2 ст.524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

На підставі наведеного, суд вважає, що законом не заборонено банку видачу кредиту у іноземній валюті, а тому посилання на порушення вимог Конституції України, ст.35 Закону України «Про національний банк України» є безпідставним. Крім цього, укладаючи Додаткові угоди №1 та №2 до Договору про надання споживчого кредиту з Правилами №11398234000 ОСОБА_1 не висловлювала банку своєї незгоди, щодо визначення її зобов’язання в іноземній валюті, додаткова угода про грошовий еквівалент зобов’язання в гривні не укладалася, вона не надсилала будь-яких пропозицій банку з цього приводу.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

Доводи позивачів про те, що Кредитний договір передбачає надто широкий перелік підстав для дострокового повернення кредиту та сплати процентів позичальником на вимогу банку, без згоди позивальника, зокрема пп.2.3,1.2.8, 6.1 Договору, які суперечать вимогам ч.2 ст.651 ЦК України, не ґрунтується на положеннях самої статті, оскільки ст.651 ЦК регламентує підстави для зміни або розірвання договору, а не визнання його недійсним, що є різними позовними вимогами.

Пп.4.1 та 4.3 Договору про надання споживчого кредиту з Правилами №11398234000 не передбачає сплату пені чи неустойки, під цими пунктами зазначені адреса та реквізити банку та підписи сторін. А тому вимоги про визнання цих пунктів з підстав, зазначених в позові є необґрунтованими.

Суд також вважає, що положення п.31. Договору про надання споживчого кредиту не суперечить законодавству про банківську таємницю, а саме в розумінні, викладеному у п.2 ч.1ст.302,1076 ЦК України та нормам глави 10 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються за нормах діючого чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів державне мито у розмірі, визначеному пп. «а» п.1ст.3 Декрету Кабміну «Про державне мито» та недоплачені витрати ІТЗ, оскільки суд вважає, що позов про визнання угод недійсними повинен оплачуватись державним митом, залежно від розміру грошової суми, обумовленої угодою, а витрати ІТЗ- в розмірі суми витрат по спору майнового характеру.(п.31 Постанови Пленуму ВС №9 від 06.11.2009р.)

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60,88, 110,212, 213, 215 ЦПК; ст.ст.203,215,525 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 в позові до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору № 11398234000 від 26.08.2008р., додаткової Угоди №1 від 12.02.2009р. до Договору про надання споживчого кредиту, додаткової угоди №2 від 08.04.2009р. до Договору про надання споживчого кредиту, договору поруки №231146 від 26.09.2008р., додаткової угоди від 12.03.2009р.до Договору поруки та договору іпотеки№943373 від 26.09.2008р. відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь держави державне мито в розмірі 1700(одна тисяча сімсот)грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 83( вісімдесят три)грн., які необхідно внести на р/р 31214259700171 УДК в Рівнен. обл., МФО 833017 код ЗКПО 22586360.

Рішення може бути оскаржено позивачами до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд шляхом подання у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційного скарги

Заочне рішення може бути переглянуте Здолбунівським районним судом за письмовою заявою відповідача, яку можна подати протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд шляхом подання у 10-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційного скарги

Суддя: Н.В.Бондаренко