Рішення № 97000797, 19.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 р. Справа № 400/1540/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54030 про:скасування постанови від 23.12.2020 ВП № 63970128 та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі також – відповідач), в якому просить суд:

- скасувати постанову головного державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 23.12.2020 року ВП № 63970128 про арешт коштів боржника – ОСОБА_1 , на рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», на який надходять пенсійні кошти;

- зобов`язати Заводський відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) розблокувати рахунок.

Свій позов обґрунтовує наступним:

В рамках цивільної справи № 487/130/21 Заводським районним судом винесено ухвалу від 16.02.2021 року про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу.

23.02.2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою про скасування арешту її пенсійного рахунку і розблокування рахунку для отримання пенсії. Але відповідач відмовився вчинити будь-які дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на норми Закону України «Про виконавче провадження», якими врегульовані питання відрахування з доходів боржника, зокрема, з пенсії. Зазначає, що на теперішній час пенсію не отримує, чим позбавлена права на придбання харчів, медикаментів, оплати комунальних послуг. Інших видів доходів позивачка не має.

Ухвалою від 05.04.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, з урахування особливостей, встановлених ст. 287 КАС України.

Станом на момент розгляду справи по суті відзив від відповідача до суду не надходив.

14.04.2021 року від відповідача надійшло клопотання про надсилання копії позову та відкладення розгляду справи. Таким чином, відповідач обізнаний про відкриття провадження у справі, тому мав вжити заходів щодо ознайомлення з інформацією по справі та матеріалами справи та своєчасного виконання ухвали суду.

Згідно ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем – також залишити позовну заяву без розгляду.

Суд критично сприймає не виконання ухвали суду відповідачем, адже останній є суб`єктом владних повноважень. У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 13.04.2021 року, яким суд надіслав останньому ухвалу про відкриття провадження, згідно з якою встановив відповідачу строк для подачі відзиву та зобов`язав надати матеріали ВП № 63970128.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

На виконанні у відповідача перебуває ВП № 63970128 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Гораєма Олега Станіславовича № 112968, виданого 31.11.2020 року.

23.12.2020 року головним державним виконавцем Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Опятою Юрієм Юрійовичем винесено в рамках ВП № 63970128 винесено постанову про арешт коштів боржника.

Зазначеною постановою постановлено: накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 , …у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 12152,3 грн.

З матеріалів справи, зокрема пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 08.12.2017 року, та довідки АТ КБ «Приватбанк», з якої вбачається, що позивач отримувала виплати Пенсійного фонду, вбачається, що позивач має статус пенсіонера та на її ім`я в АТ КБ «Приватбанк» відкрито рахунок для отримання пенсійних виплат.

За заявою позивача Заводським районним судом винесено ухвалу про забезпечення позову від 16.02.2021 року у справі № 487/130/21, згідно з якою суд ухвалив вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі № 487/130/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» за участю третіх осіб на стороні відповідача: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а саме:

- зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 30.11.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, зареєстрованого в реєстрі за №112968, яким звернуто стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» в розмірі 10803 гривень, до розгляду справи по суті.

23.02.2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою про відкликання постанови про накладання арешту в ПАТ «Приватбанк» та розблокувати її пенсійний рахунок.

Як зазначено в адміністративному позові відповідач відмовився вчиняти будь-які дії на заяву позивача.

Правовідносини, пов`язані з проведенням виконавчого провадження врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі – Закон України № 1404).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України № 1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч. 3 ст. 56 Закону України № 1404).

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України № 1404 підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

З наведених норм права вбачається, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених законом випадках на приватних виконавців. У разі невиконання боржником рішення добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому ст. 48 Закону України № 1404 встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на які накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, здійснюючи примусове виконання рішень, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

Разом з тим, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України № 1404).

Згідно положень ст. 68 Закону України № 1404 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника – за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону України № 1404, з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, – 20 відсотків.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 07.10.2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Із вказаного суд робить висновок, що чинним законодавством передбачений спеціальний порядок здійснення відрахувань, зокрема з пенсійних виплат, а тому суд вважає, що арешт пенсійних коштів особи, позбавляє її джерел до існування та порушує її право на соціальний захист.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України № 1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова про арешт коштів боржника від 23.12.2020 року в цілому не підлягає визнанню протиправною та скасуванню, оскільки винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України № 1404.

Водночас, відповідач протиправно (після звернення з відповідною заявою позивача) не зняв арешт з такого рахунку позивача, який був призначений для пенсійних виплат.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомляв виконавця про те, що рахунок боржника відкритий в AT КБ «Приватбанк», призначений для виплати пенсії, а тому відповідач повинен був зняти арешт з такого рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Приписами ч. 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи стягнення на підставі виконавчого напису від 30.11.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрованого в реєстрі за №112968, яким звернуто стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , зупинено ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.02.2021 року у справі № 487/130/21.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України № 1404 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову (ч. 2 ст. 34 Закону України № 1404).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є стороною судової справи № 487/130/21, а також повідомлений позивачем про зупинення виконавчого провадження судом, а тому відповідач повинен був зупинити вчинення виконавчих дій у ВП № 63970128.

У матеріалах справи відсутня інформація щодо зупинення виконавчого провадження № 63970128. Отже суд вбачає у цьому порушення з боку відповідача вимог Закону України№ 1404.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 143, 241 – 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 34993162) – задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Опяти Юрія Юрійовича від 23.12.2020 року у ВП № 63970128 про арешт коштів боржника – ОСОБА_1 , на рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», на який надходять пенсійні кошти.

3. Зобов`язати Заводський відділ Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 34993162) зняти арешт з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) в АТ КБ «Приватбанк».

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Заводського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, код ЄДРПОУ 34993162) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.05.2021 року.

Суддя О.В. Малих