Рішення № 97000655, 18.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року справа №380/10086/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Шведа Б.В.,

представника позивача Матящука В.К.,

представника відповідача Смілки В.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України,

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому заявлено наступні вимоги: визнати протиправним та скасувати висновок Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлений Протоколом №147 від 01.11.2019 року в частині п.10 щодо молодшого сержанта ОСОБА_1 (Львівський ОВК); зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю III групи, яка настала внаслідок травми (контузії), пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 (далі Порядок 975), у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням виплат, проведених у зв`язку з встановленням позивачу 20% втрати працездатності.

Позивач аргументує позовні вимоги наступним: у листопаді 2014 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 20% втрату працездатності внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що сталася 26.08.2014 (довідка МСЕК серія 12 ААА № 001087 від 13.11.2014) та відповідно до Порядку № 975 позивач отримав допомогу в сумі 17052 грн. 03.09.2019 під час огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 ААБ № 311742 від 03.09.2019). У листопаді 2019 року позивач звернувся у Львівський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 03.09.2019 третьої групи інвалідності відповідно до Порядку № 975 та ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідь позивач не отримав. У вересні 2020 позивач повторно звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 03.09.2019 третьої групи інвалідності відповідно до Порядку № 975 та ст. 16-3 Закону № 2011. 01.11.2019 Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене Протоколом №147 від 01.11.2019 року, яким відмовила молодшому сержанту ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді ІІІ групи інвалідності пройшов термін понад два роки.

Позивач вважає вказане рішення незаконним, оскільки на день встановлення втрати працездатності норма щодо обмеження виплати не була закріплена у чинному законодавстві.

Згідно ухвали від 16.11.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівський обласний військовий комісаріат, призначено підготовче засідання на 22.12.2020.

Третя особа надала письмові пояснення у справі, у яких повідомила, що 13.11.2014 під час первинного огляду МСЕК позивачу було встановлено 20% втрати працездатності (довідка МСЕК серія 12 ААА № 001087. Відповідно до довідки до акту огляду серії 12 ААБ № 311742 ОСОБА_1 первинно 03.09.2019 встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення, контузії пов`язаних з захистом Батьківщини. 04.10.2019 до Львівського обласного військового комісаріату надійшла заява позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності, пов`язаної з захистом Батьківщини. Львівським обласним військовим комісаріатом, як уповноваженим органом 09.10.2019 пакет документів позивача був направлений до головного розпорядника коштів для прийняття рішення.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що з дня первинного встановлення позивачу втрати працездатності 20% (13.11.2014) до дня встановлення ІІІ групи інвалідності (03.09.2019) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Допомога у зв`язку з встановленням 20% втрати працездатності виплачена позивачеві у сумі 17052 грн. Відповідач покликається на правові висновки у аналогічних правовідносинах, сформованих Верховним Судом у постановах від 21.08.2019 у справі № 806/714/18 та від 04.03.2020 у справі № 240/5765/18, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.02.2021 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 16.03.2021.

16.03.2021 відповідно до протокольної ухвали закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 15.04.2021, уточнено найменування третьої особи Львівського обласного військового комісаріату на Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

15.04.2021 відкладено розгляд справи на 18.05.2021.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у письмовому відзиві, згідно протокольної ухвали позивачу поновлено строк на звернення до суду.

Заслухавши вступні промови учасників процесу, додаткові пояснення, дослідивши докази суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 являється учасником бойових дій – інвалідом війни, проходив військову службу і був звільнений з військової служби 12.06.2018.

26.08.2014 ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання в ході АТО біля 13.00 неподалік н.п. Новосвітлівка Луганської області в результаті артилерійських та мінометних обстрілів позицій отримав множинні вогнепальні осколкові поранення правої половини шиї, правої надключної ділянки та правого плеча, тощо.

У листопаді 2014 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено 20% втрату працездатності внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що сталася 26.08.2014 (довідка МСЕК серія 12 ААА № 001087 від 13.11.2014) та відповідно до Порядку № 975 отримав допомогу в сумі 17052 грн.

03.09.2019 під час огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 ААБ № 311742 від 03.09.2019).

У листопаді 2019 року позивач звернувся у Львівський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 03.09.2019 третьої групи інвалідності відповідно до Порядку № 975 та ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Львівським обласним військовим комісаріатом, як уповноваженим органом 09.10.2019 пакет документів позивача був направлений до головного розпорядника коштів для прийняття рішення.

У вересні 2020 позивач повторно звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 03.09.2019 третьої групи інвалідності відповідно до Порядку № 975 та ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення, оформлене Протоколом №147 від 01.11.2019 року, яким відмовила молодшому сержанту ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді ІІІ групи інвалідності пройшов термін понад два роки.

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач звернувся до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 16-3 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 №5040-VI).

З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №975.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

За приписами пункту 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно з пунктом четвертою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення пункту четвертого статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 зазначив наступне: «Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців».

Ухвалюючи вказану постанову, Судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957 зазначив наступне: «Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання. Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підстави для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в зазначених постановах, відсутні.

За встановлених у даній справі обставин, з дня встановлення позивачеві 20% втрати працездатності до встановлення ІІІ групи інвалідності минуло понад два роки, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведені доводи та обґрунтування, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.05.2021.

Суддя Крутько О.В.