Ухвала суду № 96999752, 19.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

19 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/7731/21

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Шевчук Т.А.,

за участі: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Купець Б.Л.,

представника відповідача - Кошман Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинський міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 09.09.2014, ухвалену старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Пінчук К.А. в межах виконавчого провадження ВП №37617076 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 83005,20 гривень.

Ухвалою від 05 травня 2021 року відкрито провадження у справі №240/7731/21 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по справі.

Розглянувши 19 травня 2021 року під час судового засідання питання дотримання ОСОБА_1 процесуальних строків на звернення з даним позовом до суду, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 287 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Так, ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, встановлений статтею 287 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин в адміністративній справі №240/7731/21 є постанова старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Пінчук Катерини Анатоліївни від 09 вересня 2014 року у виконавчому провадженні ВП №37617076 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 83005,20 гривень.

При цьому, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що в лютому 2021 року, після заблокування її картки на отримання заробітної плати, в бухгалтерії Новоргад-Волинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3, де вона працює вчителем, вона дізналась про те, що головним державним виконавцем Новоград- Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Пінчук Катериною Анатоліївною було винесено постанову від 08.02.2021 у виконавчому провадженні №52706254 про звернення стягнення на її доходи. Зі змісту вказаної постанови про звернення стягнення на доходи боржника позивач дізналась, що її ухвалено у відкритому 20 жовтня 2016 року виконавчому провадженні №52706254 з примусового виконання постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Пінчук Катерини Анатоліївни від 09 вересня 2014 року у виконавчому провадженні ВП №37617076 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 83005,20 гривень.

Після цього, позивач звернулась із заявою до начальника Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якій просила надати їй копію оскаржуваної в даній справі постанови від 09 вересня 2014 року у виконавчому провадженні №37617076 про стягнення виконавчого збору, оскільки даного документу вона не отримувала, а також інформацію з приводу того, в якому виконавчому провадженні було винесено дану постанову. З письмової відповіді Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), отриманої нею 23 квітня 2021 року, позивач дізналась, що у відділі на примусовому виконані перебувало виконавче провадження №37617076 з виконання виконавчого листа Новоград-Волинського міськрайонного суду №0616/1324 від 06.06.2012 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором в сумі 103918,87 доларів США, який в подальшому на підставі п. 1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження" був повернений без виконання. У зв`язку з чим, постанова від 09 вересня 2014 року у виконавчому провадженні №37617076 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 83005,20 гривень була винесена відділом державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції в окреме виконавче провадження №52706254 з її примусового виконання. Разом із письмовою відповіддю позивач отримала й копію постанови від 09.09.2014 року у ВП № 37617076.

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що про існування оскаржуваної постанови та про порушення своїх прав вона дізналась 23 квітня 2021 року (з моменту отримання письмової відповіді Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)), а відтак саме з цієї дати для неї розпочався процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду.

Однак, з наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження №52706254 судом було встановлено, що ОСОБА_1 , починаючи з 23.11.2016, щомісячно сплачувала на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа (постанови від 09.09.2014 у ВП №37617076 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 83005,20 гривень) в рахунок погашення заборгованості грошові кошти в розмірі 100,00 гривень, що підтверджується копіями відповідних квитанцій.

Вказане свідчить, що станом на 23 листопада 2016 року позивач була обізнана про існування оскаржуваної нею у даній справи постанови від 09.09.2014 у ВП №37617076 про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 83005,20 гривень та фактично погоджувалась з нею, оскільки щомісячно здійснювала сплату визначеного у ній виконавчого збору.

Відтак, перебіг процесуального строку на звернення з даним позовом до суду почався для позивача щонайпізніше 23 листопада 2016 року, оскільки наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що станом на цю дату позивач була обізнана про існування оскаржуваної постанови від 09.09.2014 у ВП №37617076 про стягнення виконавчого збору, та відповідно й дізналась про порушення своїх прав цією постановою.

Водночас, з вказаний адміністративний позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 29 квітня 2021 року.

З наведеного слідує, що позивачем пропущено визначений у статті 287 КАС України десятиденний строк на звернення з даним позовом до суду щодо оскарження постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Пінчук К.А. від 09.09.2014 у ВП №37617076 про стягнення з неї виконавчого збору в розмірі 83005,20 гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Під час судового засідання ОСОБА_1 заявила клопотання, в якоу просила поновити їй пропущений процесуального строку на звернення з даним позовом до суду. В обґрунтування даного клопотання позивач зазначила, що була необізнана про те, що грошові кошти в розмірі 100,00 гривень, які вона сплачувала щомісяця, є коштами в рахунок погашення заборгованості по виконавчому збору, визначеному в оскаржуваній постанові від 09.09.2014 у ВП №37617076, оскільки вважала, що сплачує судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вказаного клопотання та зазначив, що позивачу не могло бути невідомо про те, що вона сплачує саме виконавчий збір, адже вона самостійно щомісяця приносила до відділу державної виконавчої служби відповідні квитанції на підтвердження погашення нею боргу з виконавчого збору у виконавчому провадженні №52706254.

Розглянувши зазначене клопотання позивача, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 121 КАС України закріплено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.

Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому, у рішенні Верховного Суду України від 13.09.2006 у справі №6-26370кс04 зазначено таке: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим».

Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Частинами другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Дослідивши обставини, на які позивач посилається як на поважні причини пропуску нею процесуального строку на звернення з даним позовом до суду (необізнаність про те, що кошти, які вона сплачувала, були коштами зі сплати виконавчого збору), суд вважає, що вказані доводи є необґрунтованими, адже з наявним у матеріалах справи квитанцій про сплату вбачається, що платник – ОСОБА_1 , сплачуючи вказані кошти, перераховувала їх на рахунок, призначений для обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа - постанови від 09.09.2014 у ВП №37617076 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 83005,20 гривень, та зазначала при цьому в графі «Призначення платежу» - виконавчий збір.

Відтак, доводи позивача про те, що вона не була обізнана про те, що кошти, які вона сплачувала, були коштами зі сплати виконавчого збору, спростовуються наявними у матеріалах документами.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що під час розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення їй пропущеного строку на звернення до суду, наявності поважних причин, за яких позивач не могла звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку, встановлено не було.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів, а тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення їй пропущеного строку на звернення до суду задоволенню не підлягає.

Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та зобов`язати ОСОБА_1 надати до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та докази поважності причин його пропуску (відмінних від тих, що були зазначені нею в усному клопотанні, заявленому в судовому засіданні).

Керуючись статтями 122, 169, 171, 243, 248, 256, 287 КАС України, суд,

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення з даним позовом до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки та надати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та докази поважності причин його пропуску протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя І.Е.Черняхович