Рішення № 96999478, 18.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/2679/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової чатини А 1796 про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середнього заробітку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 1796 в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1796 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби;

- сягнути з Військової частини А1796 на мою користь 457 155,30 (чотириста п`ятдесят сім тисяч сто п`ятдесят п`ять) гривень 30 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.12.2017 по 27.01.2021.

В обґрунтування позову вказує, що відповідно до наказу командира військової частини А1796 №301 від 19.12.2017 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення. Військовою частиною А1796 судове рішення від 05.12.2019 у справі №240/10057/19 було виконано 18.05.2020, та перераховано на банківський рахунок щомісячну додаткову грошову винагороду в сумі 2411,15 грн, судове рішення від 28.09.2020 у справі №240/11262/20 було виконано в добровільному порядку і 28.01.2021 перераховано на мій банківський рахунок компенсацію за дні невикористаних додаткових відпусток в сумі 10587,95 гривень. Оскільки повний фактичний розрахунок відповідачем було проведено лише 28 січня 2021 року, позивач, звертаючись до суду, вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Зобов`язано Військову частину А1796 надати до суду у термін, протягом п`ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, довідку про розмір сум, виплачених ОСОБА_1 при звільненні.

У період із 15.03.2021 по 02.04.2021 головуюча суддя перебувала у відпустці.

Копію ухвали суду від 09.03.2021 відповідач отримав 25.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на дату розгляду адміністративної справи відзив на позовну заяву та витребувана в ухвалі від 09.03.2021 довідка, до суду не надходили.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що наказом Командувача військ оперативного командування "Північ" від 27.11.2017 №177 майора ОСОБА_1 звільнено у запас, а наказом командира Військової частини А1796 від 19.12.2017 №301 позивача із 19.12.2017 виключено зі списків особового складу частини.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на виконання рішення суду у справі №240/10057/19, Військовою частиною А1796 було нараховано та виплачено позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду в сумі 2411,15 грн. Кошти було зараховано на картковий рахунок позивача 18.05.2021, що підтверджується випискою по картковому рахунку.

На виконання рішення суду у справі №240/11262/20, відповідачем було нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в сумі 10587,95 грн. Вказані кошти були зараховані на картковий рахунок позивача 28.01.2021.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вважає, що має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом та визнається відповідачем, позивач був звільнений зі служби 19.12.2017, а повний розрахунок з ним здійснено 28.01.2021.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлено, що кількість днів затримки повного розрахунку при звільненні становить 1134 днів (із 20.12.2017 по 27.01.2021).

Розмір середньоденного грошового забезпечення позивача за два місяці, що передували місяцю звільнення, становить 402,78 грн, що підтверджується довідкою №2674 від 16.12.2020.

Отже, розмір середнього заробітку позивача за затримку розрахунку при звільненні становить 456752,52 грн (1134 днів * 402,78грн).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми ( висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, датою закінчення проходження позивачем військової служби є 19.12.2017, а до суду з позовом про нарахування та виплату щомісячну додаткову грошову винагороди звернувся у серпні 2018 року, а з позовною заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, - у липні 2020 року.

На виконання рішення суду у справі №240/11262/20, відповідачем було нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, в сумі 10587,95 грн, а на виконання рішення суду у справі №240/10057/19, відповідачем виплачено кошти в сумі 2411,15 грн.

Розмір середнього заробітку позивача за затримку повного розрахунку при звільненні становить 456752,52 грн.

За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.

Враховуючи співмірність сум середнього заробітку із розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку про те, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, а також виходячи з принципу пропорційності, суд вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнути на його користь 12999,10 грн (10587,95 грн + 2411,15 грн), як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2020 року у справі №260/348/19 та у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №240/10627/20.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А1796 (вул. Коростень, 9,Ушомир,Коростенський район, Житомирська область,11571), - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1796 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби.

Сягнути з Військової частини А1796 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 20.12.2017 по 27.01.2021 в сумі 12999 (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 10 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук