Рішення № 96999458, 18.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/6407/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - УМВС України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач), третя особа - УМВС України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправними рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні і виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому 3 15 квітня 2019 року інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, що пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ та травми, що пов`язана їх виконанням службових обов`язків;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням з 15.04.2019 інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, що пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ та травми, що пов`язана їх виконанням службових обов`язків, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб станом на 15.04.2019;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в період з 29.07.1981 по 31.10.2003 рік він проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, під час проходження якої отримав травму та захворювання. Пізніше Житомирською обласною МСЕК №2 йому, починаючи з 15.04.2019, було встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що він, як інвалід ІІ групи, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги позивач звернувся з відповідною заявою до Міністерства внутрішніх справ України через Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області. Однак, у відповідь отримав лист Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 07.04.2020 №497лк/29, яким його було повідомлено, що законодавство передбачає виплату одноразової грошової допомоги працівникові міліції в разі установлення інвалідності за однією з причин: отримання травми під час виконання службових обов`язків або захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справи. Разом з тим, у довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках від 19.04.2019 №032872 та копії Виписки з акта до огляду МСЕК від 19.04.2019 №548349 визначено дві причини інвалідності, що на переконання відповідача суперечить Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. У зв`язку з чим, Міністерство внутрішніх справ України відмовило йому у виплаті вказаної допомоги. Вказана відмова, на переконання позивача, є протиправною, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 25 травня 2020 року відкрито провадження у справі №240/6407/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

12 червня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Міністерство внутрішніх справ України заперечувало проти заявлених позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що заявлені ОСОБА_1 у даній справі позовні вимоги є ідентичними позовним вимога, що заявлялись ним у справі №240/9823/19, а тому адміністративну справу №240/6407/20 слід залишити без розгляду. Крім того, відповідач вказує, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №240/9823/19 Міністерством внутрішніх справ України було розглянуто матеріали щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та за результатами такого розгляду затверджено висновок від 23.03.2020 про відмову йому у виплаті такої допомоги.

Також у відзиві на позовну заяву Міністерство внутрішніх справ України зазначило, що воно виключно приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги колишньому працівнику міліції. В свою чергу, станом на 10.06.2020 на адресу МВС України не надходили від ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області або безпосередньо від ОСОБА_1 документи щодо призначення одноразової грошової допомоги. З огляду на що, відповідач вважає, що позовна вимога про зобов`язання МВС України призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є передчасною, необґрунтованою та безпідставною, відповідно й не підлягає задоволенню (а.с.42-46).

З приводу зазначеного у відзиві на позовну заяву клопотання про залишення позовної заяви у справі №240/6407/20 без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України підставою для залишення позову без розгляду є перебування у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Водночас, адміністративна справа №240/9823/19 не є справою з таким самим предметом розгляду, що й у справі №240/6407/20. Зокрема, предметом спірних правовідносин у справі №240/9823/19 дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 без прийняття відповідного рішення. Натомість, предметом спірних правовідносин у справі №240/6407/20 є прийнята на виконання судового рішення по справі №240/9823/19 відмова Міністерств внутрішніх справ України від 23 березня 2020 в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Відтак, підстави для залишення позовної заяви у справі №240/6407/20 без розгляду відсутні.

12 червня 2020 року до суду від Міністерства внутрішніх справ України надійшло клопотання, в якому відповідач просив проводити розгляд адміністративної справи №240/6407/20 в порядку загального позовного провадження з викликом сторін в судове засідання. В обгунтування необхідності розгляду справи в порядку загального позовного провадження відповідач зазначив, що спірні правовідносини у даній справі потребують детального розгляду, який неможливо здійснити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 23 липня 2020 року в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 263 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 29.07.1981 по 31.10.2003 проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці (а.с.11).

З наявного у матеріалах справи свідоцтва про хворобу від 22.10.2003 №408/70 вбачається, що ВЛК УМВС України Житомирської області за розпорядженням ВРП УМВС України в Житомирській області було здійснено медичний огляд підполковника міліції ОСОБА_1 та встановлено, що позивач: 31 січня 2000 року при виконанні службових обов`язків (заключення по факту травми від 14.10.2003) отримав пошкодження зв`язок правого колінного суглобу; 11 серпня 2000 року при виконанні службових обов`язків (заключення по факту травми від 14.10.2003) отримав пошкодження меніска правого колінного суглобу; 05 лютого 2001 року при виконанні службових обов`язків (заключення по факту травми від 14.10.2003) отримав ушкодження правого колінного суглобу. За наслідками проведеного огляду ВЛК УМВС України Житомирської області був зроблений висновок, що наявний у ОСОБА_1 - післятравматичний деформуючий артроз правого колінного суглоба з больовим синдромом і незначним порушенням функції є травмою, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків. Крім того, був зроблений висновок, що захворювання ОСОБА_1 - гіпертонічна хвороба першої стадії, без кризовий перебіг; міокардіодистрофія змішаного ґенезу; НК нульового ступеня; варикозне розширення вен лівої нижньої кінцівки; ХВН першого ступеня; хронічний гепатит без порушення функцій печінки з рідкими загостреннями; хронічний холецистит, панкреатит, легкий перебіг; сечосольовий діатез; остеохондроз шийного та поперекового відділів хребта (клінічно) з больовим синдромом, - так, пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.13).

В подальшому, 19.04.2019 Житомирською обласною МСЕК №2 був проведений первинний огляд ОСОБА_1 та встановлено йому з 15 квітня 2019 року ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, що підтверджується випискою з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №548349 (а.с.15).

Крім того, 19.04.2019 Житомирська обласна МСЕК №2 встановила, що ступні втрати позивачем професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, становить 40 % (а.с.14).

З метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, ОСОБА_1 15.05.2019 звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області із відповідною заявою про виплату вказаної допомоги.

До заяви позивач додав: оригінал довідки МСЕК серії 12 АААА №032872 від 19.04.2019, копію виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії та довідки МСЕК серії 12 ААБ №548349 від 19.04.2019, копію свідоцтва про хворобу №408/70 від 22.10.2003, оригінал довідки ПАТ "НАСК "Оранта" №0690-06-051405 від 25.04.2019, копія паспорту та ідентифікаційного коду.

Вищезазначені обставини щодо звернення позивача 15.05.2019 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги та доданим до неї пакетом документів були встановлені Житомирським окружним адміністративним судом у рішенні від 16 вересня 2019 року, прийнятому за наслідками розгляду адміністративної справи №240/9823/19, а тому, з огляду на положення ч. 4 ст. 78 КАС України, вони не потребують доказування при розгляді даної справи та спростовують зазначені у відзиві на позовну заяву доводи Міністерства внутрішніх справ України про те, що на його адресу не надходили від ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області або безпосередньо від ОСОБА_1 документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

У відповідь на вказану заяву ОСОБА_1 від 15.05.2019, ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області листом №184ж/29/105/05-2019 повідомила його про повернення матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги без прийняття відповідного рішення.

При цьому, свої дії щодо повернення матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області мотивував виявленою невідповідністю інформації, що зазначена у п.12 копії виписки з акту огляду МСЕК №548349 від 19.04.2019 та інформації, яка зазначена у п. 9 цієї виписки та в п. 12 свідоцтва про хворобу заявника №408/70 від 22.10.2003.

Вважаючи протиправними дії ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо повернення матеріалів про призначення йому одноразової грошової допомоги без прийняття відповідного рішення, ОСОБА_1 оскаржив їх до суду.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі №240/9823/19, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020, позов ОСОБА_1 було задоволено частково: визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням з 15.04.2019 інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, що пов`язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ та травми, що пов`язана із виконанням службових обов`язків, а також зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та в порядку, визначеному пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850. В іншій частині позову було відмовлено.

На виконання вищезазначеного судового рішення, Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України розглянув документи про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності та прийняв 23 березня 2020 року рішення (шляхом відмови в затвердженні відповідного висновку УМВС України в Житомирській області) про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги (а.с.33).

Про прийняте Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України рішення ОСОБА_1 було повідомлено листом ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 07.04.2020 №497лк/29 (а.с.16), в якому зазначено, що статтею 23 Закону України «Про міліцію» та підпунктом 2 пункту 3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015, передбачено виплату одноразової грошової допомоги працівникові міліції в разі установлення інвалідності за однією з причин: отримання травми під час виконання службових обов`язків або захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справи. Разом з тим, у довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках від 19.04.2019 №032872 та копії Виписки з акта до огляду МСЕК від 19.04.2019 №548349 визначено дві причини інвалідності, що суперечить Закону та Порядку. Крім того, під час розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги, які стосуються медичних питань, виявлено, що інформація, зазначена в п. 12 виписки, не відповідає п. 12 свідоцтва про хворобу від 22.10.2003 №408/70.

Таким чином, зміст листа від 07.04.2020 №497лк/29 свідчить, що підставами для відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги були:

- визначення у довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках від 19.04.2019 №032872 та копії виписки з акта до огляду МСЕК від 19.04.2019 №548349 одночасно двох причин встановлення позивачу інвалідності (захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків);

- невідповідність інформації, зазначеної в пункті 12 виписки, пункту 12 свідоцтва про хворобу від 22.10.2003 №408/70.

Вищезазначена відмова Міністерства внутрішніх справ України у призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, стала підставою для його звернення з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон №565-XII) визнано таким, що втратив чинність. Однак, за змістом п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону № 565-XII "Про міліцію" та Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Таким чином, за позивачем, як за колишнім працівником органів внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до частини шостої ст. 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 23 Закону № 565-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що додаються (далі - Порядок № 850).

Вказаний Порядок, визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі, зокрема: 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Зі змісту статті 23 Закону № 565-XII та підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 вбачається, що підставами для виплати одноразової грошової допомоги є:

1) встановлення працівникові міліції інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків;

2) встановлення працівникові міліції інвалідності в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, вжитий у статті 23 Закону № 565-XII та підпункті 2 пункту 3 Порядку №850 між підставами для виплати особі одноразової грошової допомоги сполучник "а також" свідчить про те, що наявність однієї з двох визначених у вказаних нормах підстави вже є достатньою умовою для виплати особі одноразової грошової допомоги.

З наявної у матеріалах справи виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №548349, вбачається, що позивачу ІІ група інвалідності була встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травми, пов`язаної з виконанням ним службових обов`язків (а.с.15).

Відтак, зазначеними у виписці серії 12 ААБ №548349 причинами встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності були наявність у нього захворювань, пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також отримання ним травми, пов`язаної з виконанням ним службових обов`язків.

Саме вказані обставини (визначення в акті до огляду МСЕК від 19.04.2019 №548349 одночасно двох причин встановлення інвалідності) і були підставою для відмови Міністерства внутрішніх справ України у виплаті ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 інвалідність, що була встановлена працівникові міліції у зв`язку з пораненням (травмою), отриманим під час виконання ним службових обов`язків, або ж інвалідність, що була встановлена працівникові міліції вже після звільнення із служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, є самостійними та достатніми підставами для виплати працівникові міліції одноразової грошової допомоги.

Водночас, жодного застереження про те, що працівник міліції втрачає своє право на отримання одноразової грошової допомоги у випадку, якщо інвалідність, яка є підставою для виплати такої допомоги, була встановлена йому внаслідок одночасної наявності двох підстав для її встановлення: травми, отриманим під час виконання ним службових обов`язків, та захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, стаття 23 Закону № 565-XII та підпункт 2 пункту 3 Порядку № 850 не містять.

Відтак, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що встановлення позивачу інвалідності на підставі одночасної наявності двох причин для її встановлення (захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків) позбавляє його права на одноразову грошову допомогу, є безпідставними та ґрунтуються на хибному трактування відповідачем норм статті 23 Закону № 565-XII та підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850.

Ще однією зазначеною в листі ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області від 07.04.2020 №497лк/29 підставою для відмови Міністерства внутрішніх справ України у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги була невідповідність інформації, що зазначена у пункті 12 копії виписки з акту огляду МСЕК №548349 від 19.04.2019 та інформації, яка зазначена у пункті 9 цієї виписки та в пункті 12 свідоцтва про хворобу заявника №408/70 від 22.10.2003.

Однак, суд критично ставиться до такого твердження, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні докази того, що Міністерство внутрішніх справ України вчиняло заходи щодо перевірки таких фактів. При цьому, відповідач перебираючи на себе повноваження з контролю над медичною (військово-лікарською) комісією (ВЛК) та Житомирським обласним центром медико-соціальної експертизи (обласної МСЕК №2), безпідставно відхилив їх висновки щодо остаточного визначення ними відповідного діагнозу та причин встановлення позивачу інвалідності.

При цьому, суд звертає увагу, що вказані комісії не зробили суперечливі між собою висновки. Висновки комісій ВЛК (п. 12 свідоцтва про хворобу від 22.10.2003 №408/70) та висновки Житомирської обласної МСЕК №2 (п. 9 виписки з акту огляду МСЕК №548349 від 19.04.2019) були наступними: "Травма, так пов`язана з виконанням службових обов`язків. Захворювання, так пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ" (а.с.12,13,15).

З огляду на зазначене, суд вважає, що доводи відповідача не в цій частині не підтверджуються матеріалами справи та є безпідставними.

Відповідно до п.7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції (п. 8 Порядку №850).

В свою чергу, згідно з п. 9 Порядку №850 МВС в місячний строк, після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів, приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 850, призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: 1) учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; 2) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; 3) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); 4) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Вищезазначений пункт 14 Порядку №850 містить вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги особі одноразової грошової допомоги. При цьому, таких підстав, про які зазначило Міністерство внутрішніх справ України, відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, пункт 14 Порядку №850 не передбачає.

Відтак, з огляду на встановлені у суді обставини суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, на підставі статті 23 Закону № 565-XII та підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Однак, незважаючи на встановлені норми чинного законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців органів внутрішніх справи, Міністерство внутрішніх справ України відмовило позивачу у призначенні та виплаті вказаної одноразової грошової допомоги.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, а тому рішення Міністерства внутрішніх справ України від 23.03.2020 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

При розгляді справи "Кечко проти України", Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, як що чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Окрім того, суд враховує, що статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України призначити ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату йому встановлення інвалідності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати в місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду. Крім того, це є правом а не обов`язком суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд приходить до висновку, що підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та відсутність інших документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 263, 267, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 00032684), третя особа - Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, 10001; код ЄДРПОУ 40108625) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Міністерства внутрішніх справ України від 23.03.2020 про відмову в призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 00032684) відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату йому встановлення інвалідності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович