Рішення № 96999446, 18.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/11757/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить:

- визнати бездіяльність Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області щодо непризначення та невиплаті йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму в результаті встановлення йому II групи інвалідності з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму в результаті встановлення йому II групи інвалідності з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто із зменшенням нової виплати на суму раніше виплаченої допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 в сумі 269300,00 грн., (двісті шістдесят дев`ять тисяч триста гривень 00 копійок).

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що проходив службу в органах внутрішніх справ та на час звільнення зі служби мав травму, яка пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповідо до довідки МСЕК №2 від 11.03.2020, йому встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та з метою отримання одноразової грошової допомоги звернувся до відповідача із відповідною заявою до якої додав необхідні докази, однак отримав лист, без складання відповідного висновку про призначення одноразової грошової допомоги, яким повідомлено позивача про те, що подані ним матеріали не відповідають вимогам п. 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, а саме той факт, що з дати попереднього огляду МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком дворічний термін. Позивач вважає відмову відповідача у прийнятті рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, протиправною, такою, що порушує право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

08.10.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування заперечень вказав, що чинним законодавством покладено на них обов`язок для формування пакету документів відповідно до п.п.6-7 Порядку та переперевірки відповідності поданих документів до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 та складання висновку, а тому у зв`язку із невідповідністю поданого пакету документів позивачем пункту 4 Порядку №850 та зважаючи на той факт, що з моменту первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, Ліквідаційна комісія, про вказаний факт було поінформовано позивача листом. Втім, висновок щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу не складався та документи надані позивачем до МВС України не направлялись.

Крім того, відповідач, стверджує, що Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області порушень законних прав та інтересів позивача не вчиняла, прав позивача не порушувала, а тому вважає поданий позов безпідставним та необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії ЖИА №076119 від 26.03.2008 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із травмою, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №01540 від 10.06.2020, з 01.05.2020 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.

У зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності пов`язаної із захворюванням, набутим під час проходження служби в органах внутрішніх справ, позивач звернувся із заявою до Ліквідаційної комісї Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Листом Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №Ш-84лк/29 від 08.07.2020 повідомило позивачу, що його заяву щодо виплати одноразової грошової допомоги розглянуто, однак матеріали не відповідають вимогам п.4 Порядку №850, а саме той факт, що з дати попереднього огляду МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років, що перевищує передбачений Порядком дворічний термін.

Позивач вважаючи протиправною відмову відповідача, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України"Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно частини 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №163/28293 та набрав чинності з 29.02.2016.

Пунктом 1 розділу І Порядку № 4 передбачено, що ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в тому числі слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).

Пунктом 4 розділу І Порядку № 4 передбачено випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, зокрема у випадку, що пов`язаний з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності (підпункт 3 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 4).

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 4 передбачено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів.

Пунктом 1 Розділу 4 Порядку № 4 визначено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).

У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення одноразової грошової допомоги, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту.

Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Згідно з пунктом 3 Розділу 4 Порядку № 4 рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Тобто, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, після надходження документів щодо виплати грошової допомоги, готує висновок щодо виплати грошової допомоги та направляє його разом з доданими документами керівнику органу поліції, яке за результатами розгляду документів повинно прийняти рішення про виплату чи відмову у виплаті допомоги.

Всупереч наведеному відповідач, надавши відповідь листом від 07 липня 2020 року №Ш-84лк/29, не підготував відповідний висновок та не направив його разом з поданими документами керівнику органу поліції для прийняти рішення про виплату чи відмову у виплаті допомоги чим допустив протиправну бездіяльність.

Водночас, відповідачем не надано до суду доказів на виконання ним вимог Пункту 1 Розділу 4 Порядку №4 а саме - підготування у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи висновку про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою.

Крім того, згідно із пунктом 5 Розділу І «Загальних положень» Порядку затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від. 11.01.2016 № 4, одноразова грошова допомога не призначається і не виплачується за наявності підстав, визначених статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію».

Стаття 101 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає виключні підстави, за яких призначення і виплата ОГД не здійснюються, а саме:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності приймається Міністерством внутрішніх справ України на підставі поданого керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу позивач, в даному випадку - ліквідаційною комісією Управління МВС України в Житомирській області висновку про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону №565-XII. При цьому, слід акцентувати увагу на тому, що Міністерством внутрішніх справ України зобов`язано прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги або мотивовану відмову в призначенні такої виплати.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду, а саме: від 13 червня 2019 року у справі №826/6354/18, від 30 січня 2018 року у справі №822/1579/17 та від 13 лютого 2018 року у справі №808/1866/16.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, за результатом розгляду документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, не прийняв жодного із зазначених вище рішень та всупереч пункту 9 Порядку №850 повернув матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачеві без розгляду.

Суд звертає увагу, що прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ, а не Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області в особі ліквідаційної комісії, на які покладено обов`язок по проведенню дій з оформлення відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС України).

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, повернувши без складання висновку матеріали, позивача, щодо призначення одноразової грошової допомоги, діяло не у межах і не у спосіб, визначений Порядком №850.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 70 рішення у справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

При розгляді справи "Кечко проти України", Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, як що чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Окрім того, суд враховує, що статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Разом з тим, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень та керуючись ч.2 ст. 9 КАС України, необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи, що пов`язане із виконанням службових обов`язків та зобов`язати відповідача підготувати та направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням йому 2-ї групи інвалідності.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов`язання Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму в результаті встановлення йому II групи інвалідності з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто із зменшенням нової виплати на суму раніше виплаченої допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 в сумі 269300,00 грн., (двісті шістдесят дев`ять тисяч триста гривень 00 копійок)., то суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Ліквідаційної комісії призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з установленням інвалідності ІІ групи, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо прийняття відповідного рішення за результатом розгляду заяви про призначення одноразвої грошової допомоги.

Крім того, як було зазначено вище що прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ

Також, суд наголошує, що фактично по суті питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності розглянуто не було.

Отже, суд вважає, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження, та зобов`яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 08592164) про зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо повернення документів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням інвалідності 2 групи, що пов`язане із виконанням службових обов`язків.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області підготувати та направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням йому 2-ї групи інвалідності.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова