Рішення № 96999305, 19.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 р. Справа№200/1466/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Льговської Ю.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Кальміуського районного відділу у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2021 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Кальміуського районного відділу у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про:

визнання бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області та його територіальних підрозділів щодо позивача протиправною;

зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області прийняти від позивача заяву про продовження строку перебування на території України; заяву про отримання дозволу на імміграцію та видати необхідні документи.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами частини чотирнадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та абзацу 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину» від 18 березня 2020 року № 259, на підставі яких позивач буде вважатися таким, що перебуває на території України на законних підставах, оскільки має дружину та доньку, які є громадянами України, та власне нерухоме майно.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24 березня 2021 року відповідачами надано відзиви на позов, в яких викладено аналогічні доводи щодо порушення позивачем строку тимчасового перебування на території України, що виключає можливість продовження строку перебування на території України.

24 березня 2021 року від позивача найшла відповідь на відзив, в якій він зазначає на те, що відповідно до відповіді Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 21 квітня 2020 року позивач може знаходитись на території України до закінчення карантину, який на сьогоднішній день не закінчено.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є громадянином Республіки Білорусь, що підтверджується копією паспорта громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_1 , дійсним до 29 січня 2029 року.

21 вересня 2018 року позивач уклав шлюб на території Республіки Білорусь з громадянкою України ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 номером 0728532.

15 грудня 2019 року ОСОБА_1 , прибувши до дружини, здійснив в`їзд в Україну через контрольно-пропускний пункт «Бориспіль».

Місцем проживання подружжя визначена адреса: АДРЕСА_1 .

20 березня 2019 року Головне управління Державної міграційної служби України у Донецькій області видало ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання в Україні терміном дії до 19 березня 2020 року.

16 березня 2020 року за заявою позивача прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні.

Подання такої заяви вмотивовано позивачем тим, що для отримання нової посвідки на тимчасове проживання в Україні він звернувся своєчасно, проте у зв`язку зі змінами в законодавстві виникла необхідність долучення до заяви апостилю свідоцтва про шлюб; повторне звернення після отримання апостилю відбулось би з простроченням строку, тому 16 березня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області із заявою про дострокове анулювання посвідки на тимчасове проживання з метою виїзду за межі України.

У листі-відповіді Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 21 квітня 2020 року позивача повідомлено про те, що після закінчення карантину він зможе залишити територію України без застосування заходів адміністративного впливу та після повернення до України звернутись із заявою про про оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України народилась дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

09 серпня 2020 року позивач перетнув кордон на виїзд та того ж дня в`їхав в Україну через контрольно-пропускний пункт «Гоптівка».

19 березня 2020 року, 19 серпня 2020 року та 03 листопада 2020 року позивач звертався із заявами щодо отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні.

У заяві від 18 серпня 2020 року, поданої до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області та зареєстрованої 19 серпня 2020 року, позивач зазначив, що у зв`язку з виконанням умови щодо перетину кордону, народженням дитини просить видати посвідку на тимчасове проживання в Україні для можливості мати законні підстави перебування на території України до розгляду заяви на отримання дозволу на імміграцію.

У відповідь на заяву в листі від 21 серпня 2020 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Донецькій області зазначено, що за інформацією офіційного вебсайту Уряду України пункти пропуску на виїзд через державний кордон України відкрито з 15 червня 2020 року, тому перетин кордону 09 серпня 2020 року здійснено з перевищенням дозволеного строку перебування на 69 днів; на позивача не поширюється положення постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину» від 18 березня 2020 року № 259 як підстави звільнення від адміністративної відповідальності, що виключає можливість звернення із відповідною заявою за умови порушення встановлених строків звернення.

У листі від 28 вересня 2020 року Державною міграційною службою України додатково роз`яснено, що вирішення питання щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні можливо тільки після притягнення до адміністративної відповідальності та звернення із заявою про продовження строку перебування на території України.

12 листопада 2020 року Мангушським районним відділом Державної міграційної служби України у Донецькій області (найближчим до позивача територіальним підрозділом) прийнято рішення № 3 про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 та зобов`язано останнього покинути територію України у термін до 01 грудня 2020 року.

Це рішення скасовано рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2020 року у справі №263/14519/20, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року.

12 листопада 2020 року Мангушським районним відділом Державної міграційної служби України у Донецькій області прийнято також постанову ПН МДО № 000597 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн за порушення частин першої, третьої статті 9, частини першої статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150.

Відомості про оскарження цієї постанови сторонами суду не надано.

14 січня 2021 року позивач звернувся до Кальміуського районного відділу у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області із заявою про продовження строку перебування на території України, яка датована 11 січня 2021 року. Заява викладена в довільній формі, але до неї додано заяву встановленого зразка.

У додатку до заяви вказано наступні документи: заява про продовження строку перебування на території України відповідного зразка, копія паспорта позивача з перекладом, копія паспорта приймаючої сторони, копія посвідки на тимчасове проживання, копія рішення суду, гарантійний лист приймаючої сторони, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, заява приймаючої сторони на згоду реєстрації, фотокартка, документ про сплату адміністративного збору.

У відповідь за подану заяву від 14 січня 2021 року Кальміуський районний відділ у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області у листі від 03 лютого 2021 року зазначив, що заяви про продовження строку перебування на території України відповідно до пункту 8 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150, можуть бути подані не раніше ніж за 10 та не пізніше ніж за 3 робочі дні до закінчення дозволеного строку перебування, але позивач знаходиться на території України з порушенням правил перебування.

Інше численне листування сторін не впливає на розгляд справи.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Правовідносини, які регулюють правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі – Закон № 3773-VI).

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.

За змістом пункту 1 статті 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь про безвізові поїздки громадян, яка набрала чинності 08 серпня 2010 року, громадяни держави однієї Сторони незалежно від місця проживання в`їжджають, виїжджають, прямують транзитом і знаходяться на території держави іншої Сторони без віз на підставі дійсних документів, зазначених у Додатку до цієї Угоди.

Станом на день в`їзду позивача в Україну - 09 серпня 2020 року через контрольно-пропускний пункт «Гоптівка» цей пункт є чинним, його дію зупинено постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 362 з 01 вересня 2020 року.

Отже, на позивача поширюється безвізовий режим в`їзду.

Пунктом 3 статті 1 цієї же Угоди передбачено, що громадяни держави однієї Сторони мають право знаходитися на території держави іншої Сторони до 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду (на день першого в`їзду ці обмеження чинні).

Перший в`їзд позивача в Україну відбувся 15 грудня 2019 року через контрольно-пропускний пункт «Бориспіль», проте після в`їзду останнім була оформлена посвідка на тимчасове проживання в Україні з терміном дії до 19 березня 2020 року, а тому при першому в`їзді слід керуватись не строками тимчасового перебування, а строками тимчасового проживання.

16 березня 2020 року, достроково, за заявою позивача прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні. Цього ж дня позивачем отримано вказане рішення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 68 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 (далі – Порядку № 322), іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення […].

Виїхати з дотриманням цього семиденного строку позивач не мав можливості, оскільки на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року № 288-р (у редакції, чинної на березень 2020 року) тимчасово припинено пішохідне сполучення у пунктах пропуску через державний кордон за додатком № 2 до цього розпорядження, у тому числі через контрольно-пропускний пункт «Гоптівка». Лише розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 819-р внесено зміни та скасовано додаток № 2.

За цих обставинах суд дійшов висновку, що порушення відбулось у період та внаслідок установлення карантину.

Тому підлягають врахуванню приписи абзацу 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції на період установлення на всій території України карантину» від 18 березня 2020 року № 259, яким установлено, що:

тимчасово, на період установлення на всій території України карантину та протягом 30 днів з дня його відміни, до іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство у сфері міграції в частині недотримання ними строку перебування на території України чи оформлення, обміну посвідки на постійне або тимчасове проживання, якщо такі порушення настали в період або внаслідок установлення карантину, не застосовуються заходи адміністративного впливу.

На підставі цієї норми не підлягають врахуванню допущені позивачем порушення у сфері міграції в частині недотримання ним строку перебування на території України з 24 березня 2020 року по 09 серпня 2020 року, інше розуміння буде порушувати право позивача на звільнення від відповідальності.

Додатково суд враховує приписи пункту 3 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 20 липня 2015 року № 884 (далі – Порядок № 884).

Згідно з цим пунктом під час в`їзду іноземця на територію України обчислення дозволеного йому строку перебування здійснює посадова особа Держприкордонслужби в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України шляхом відрахування від дня фактичного в`їзду 180 днів назад. Іноземець не порушив зазначений строк, якщо в межах цього 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів. У разі якщо під час здійснення прикордонного контролю було виявлено перевищення іноземцем дозволеного йому строку перебування, приймається рішення про відмову в перетинанні державного кордону України на в`їзд в Україну в порядку, встановленому частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».

Обставини справи свідчать про те, що таке рішення не приймалось посадовою особою Держприкордонслужби, тому посилання відповідачів на те, що 09 серпня 2020 року позивач перетнув кордон з перевищенням дозволених строків, є безпідставними.

Отже, строк тимчасового перебування слід обчислювати з 09 серпня 2020 року, оскільки до цього було порушення строків тимчасового проживання, яке мало триваючий характер (з 24 березня 2020 року).

Як вище зазначалось, пунктом 3 статті 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Білорусь передбачено, що громадяни держави однієї Сторони мають право знаходитися на території держави іншої Сторони до 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду.

Вказане положення кореспондується з підпунктом 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150 (далі - Порядок продовження строку перебування № 150).

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1302 установлено, що до 31 грудня 2021 року до громадян Республіки Білорусь не застосовуються обмеження щодо строків тимчасового перебування, установлені підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 150; громадяни Республіки Білорусь, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 180 днів протягом 365 днів. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Статтею 17 Закону № 3773-VI визначено порядок продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Так, відповідно частини першої статті 17 Закону № 3773-VI іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Згідно з пунктом 1 пункту 6 Порядку продовження строку перебування № 150 строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули: за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов`язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в`їзду в Україну. […].

Невнесення змін до Порядку продовження строку перебування № 150 з метою узгодження нового правового регулювання, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року № 1302, не є підставою для позбавлення позивача права на продовження строку перебування, встановленого частиною першою статті 17 Закону № 3773-VI.

Із змісту норми закону та пункту Порядку, який передбачає застосування частки «тощо», суд вбачає, що перелік обґрунтованих підстав, за наявності яких може бути продовжено строк тимчасового перебування, не є чітко визначеним.

Наявність обґрунтованих підстав для продовження строку позивачеві підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_3 , витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Крім того, у цій справі підлягають застосуванню також чинні на день розгляду заяви від 14 січня 2021 року приписи частини чотирнадцятої статті 4 Закону № 3773-VI, згідно з яким іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Вказане свідчить про законність перебування позивача на території України.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону № 3773-VI документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Пункт 8 Порядку продовження строку перебування № 150 визначає, що заяви про продовження строку перебування на території України подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.

Отже, позивач повинен був подати таку заяву не пізніше 02 лютого 2021 року. За матеріалами справи заява подана до Кальміуського районного відділу у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області 14 січня 2021 року, тобто не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку.

Суд не приймає до уваги ту обставину, що заява подана раніше ніж за десять робочих днів до закінчення строку, оскільки з цієї підстави позивачеві не було відмовлено у її прийнятті, заяву прийнято та розглянуто.

Посилання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області на подання позивачем неповного переліку документів також не впливає на розгляд справи по суті, оскільки її не покладено в обґрунтування, викладене в листі від 03 лютого 2021 року, і такі документи можуть бути донесені позивачем до прийняття відповідачем рішення у передбачений законом спосіб.

Згідно з пунктом 8 Порядку розгляду заяв іноземців та осіб без громадянства про продовження строку перебування на території України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 квітня 2012 року № 363 (далі - Порядок розгляду заяв № 363), працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про продовження строку перебування на території України вивчає обґрунтованість наведених підстав стосовно необхідності продовження строку перебування, перевіряє дійсність поданих документів, своєчасність їх подання, наявність відміток про реєстрацію (відмітки органів охорони державного кордону «В`їзд» («Виїзд») або документа, що підтверджує законність перебування іноземця, особи без громадянства в Україні) чи продовження строку перебування, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їх паспортних документах, з даними, що містяться в цих зверненнях, з`ясовує законність перебування іноземців та осіб без громадянства в державі та відсутність відомостей, що перешкоджають подальшому перебуванню цих осіб в Україні, та завіряє копії прийнятих документів своїм підписом.

За приписами пункту 11 Порядку розгляду заяв № 363 про прийняте рішення у заяві про продовження строку перебування на території України робиться відмітка про продовження строку перебування із зазначенням терміну, на який вирішено продовжити строк перебування, або причин відмови. Відмова оформляється у вигляді повідомлення про відмову в продовженні строку перебування на території України (додаток 5) у двох примірниках: перший вручається під підпис іноземцю чи особі без громадянства або приймаючій його стороні, другий додається до матеріалів звернення. При цьому іноземцеві чи особі без громадянства надається строк для виїзду з України.

Виходячи із обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем за результатами розгляду заяви не прийнято жодне із законодавчо передбачених рішень (ні щодо продовження строку перебування на території України, ні щодо відмови у продовженні строку перебування на території України), що є порушенням прав позивача.

Обґрунтування порушення строків тимчасового перебування, з огляду на вищенаведені висновки, є помилковими.

Позивач просить визнати бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області та його територіальних підрозділів щодо позивача протиправною.

Але, враховуючи, що Кальміуський районний відділ у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області як структурний підрозділ Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області не є юридичною особою та не має свого коду ЄДРПОУ, у зв`язку з чим не може бути відповідачем у справі, а також те, що належним відповідачем є Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області як єдина юридична особа, то позовна вимога про визнання бездіяльності протиправною підлягає задоволенню тільки щодо юридичної особи. У вимозі до територіального підрозділу слід відмовити.

Крім того, вимога не конкретизована позивачем, але враховуючи, що перша вимога про визнання бездіяльності протиправною є передумовою для застосування іншого способу захисту порушеного права (зобов`язання вчинити певні дії) як наслідків протиправності такої бездіяльності, то під першою вимогою слід розуміти визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області та його територіальних підрозділів щодо неприйняття від позивача заяви про продовження строку перебування на території України та заяви про отримання дозволу на імміграцію.

Оскільки заяву від 14 січня 2021 року прийнято та розглянуто, але без прийняття жодного із законодавчо передбачених рішень, то належним способом захисту з метою ефективного захисту позивача буде визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо неприйняття рішення за заявою позивача про продовження строку перебування на території України від 14 січня 2021 року у спосіб, встановлений законом.

Задоволення першої вимоги є передумовою для задоволення другої вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області прийняти рішення за заявою позивача про продовження строку перебування на території України від 14 січня 2021 року у спосіб, встановлений законом, з урахуванням висновків суду.

Вимога видати необхідні документи поглинається способом захисту, викладений судом з метою ефективного захисту позивача на підставі частини другої статті 9 КАС України.

Оскільки суду не надано доказів звернення із заявою про отримання дозволу на імміграцію, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. […].

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, то судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Кальміуського районного відділу у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про продовження строку перебування на території України від 14 січня 2021 року у спосіб, встановлений законом.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 37841728, місцезнаходження: вул. Митрополитська, буд. 20, м. Маріуполь, Донецька область, 87515) прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про продовження строку перебування на території України від 14 січня 2021 року у спосіб, встановлений законом, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 37841728, місцезнаходження: вул. Митрополитська, буд. 20, м. Маріуполь, Донецька область, 87515) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 травня 2021 року.

Суддя Ю.М. Льговська