Рішення № 96999242, 05.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 р. Справа№200/753/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А, за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування п.24 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 68 від 08.05.2020 та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування п. 24 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 68 від 08.05.2020 та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що після огляду МСЕК з 20.06.2018 йому було встановлено інвалідність III групи внаслідок поранення, отриманого при виконанні обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

04.03.2019 позивач звернувся до Військового комісаріату Донецької області із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності III групи, яке пов`язане з виконання військової служби в Демократичній Республіці Афганістан відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак, Донецький обласний військкомат повідомив, що не готував висновок щодо документів ОСОБА_1 та не передавав документи на розгляд Міністерства оборони України.

Не погодившись із рішенням військкомату, позивач звернувся до суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2019 по справі № 200/9022/19-а позов ОСОБА_1 було задоволено. Зобов`язано Донецький обласний військовий комісаріат в 15-денний строк подати на розгляд розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та заяву з документами ОСОБА_1 , подану для призначення одноразової грошової допомоги, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Однак, 13.07.2020 представником позивача було отримано відповідь, відповідно до якої відповідач повідомив, що розглянув документи позивача, та прийняв рішення у формі пункту 24 з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 68 від 08.05.2020 року, яким ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

Позивач наголошує, що відповідно до судового рішення йому було встановлено 3 групу інвалідності з 20.06.2018 внаслідок поранення, отриманого ним при виконанні обов`язку військової служби в країнах, де велись бойові дії. Крім того, вищевказаним рішенням встановлено, що з заявою про призначення грошової допомоги, позивач звернувся ще 15.03.2019, тобто в межах трирічного строку, який встановлений Законом.

З огляду на наведене, позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у формі пункту 24 з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду у питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 68 від 08.05.2020;

зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з питання виплати одноразової грошової допомоги у визначеному законом порядку та прийняти стосовно заяви ОСОБА_1 рішення, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25.12.2013 № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Крім того, позивач також просить суд встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення, зобов`язавши відповідача в місячний термін надати до суду звіт про його виконання.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди представник Міністерства оборони України зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі № 200/9022/19-а, яке набрало законної сили, встановлено: «III група інвалідності встановлена позивачу 20.06.2018 року».

З даними обставинами представник відповідача не погоджується, оскільки довідкою серія 10ААБ № 415810 від 18.03.2014 визначено, що ОСОБА_1 було встановлено первинно ІІІ групу інвалідності з 18.03.2014, внаслідок поранення, контузії і захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. На переконання відповідача, преюдиційність обставин справи не є абсолютним та може бути спростовано наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, відповідач вказує, що спірне рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яким позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є правомірним, оскільки законодавцем встановлено преклюзивний трирічний строк на звернення до уповноваженого органу осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Оскільки з моменту встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи (18 березня 2014 року) до моменту його звернення із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги (03 березня 2020 року), тобто з часу настання події, з якою Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов`язує виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, минув трирічний термін, то підстави для призначення та виплати позивачу такої грошової допомоги, відсутні.

У зв`язку з вищенаведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 21.01.2021 Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування п.24 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 68 від 08.05.2020 та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи суд вирішив проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

11.03.2021 суд виніс ухвалу, якою витребував у Міністерства оборони України матеріали особової справи ОСОБА_1 , що стосуються призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Розгляд адміністративної справи визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 10 год 30 хв 08.04.2021. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

Ухвалою від 08.04.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 19-00 год. 05.05.2021.

05.05.2021 на судове засідання сторони не з`явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта позивача серії НОМЕР_2 (а.с.77-79)

У період з 23.04.1982 по 31.10.1983 ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях). Вказане підтверджено довідкою від 25.03.2014 року № 74 (а.с.14).

Позивач є учасником бойових дій та особою з інвалідністю 3 групи, згідно з посвідченнями серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 (а.с.8-9).

23 вересня 1983 року ОСОБА_1 отримав поранення при виконанні військового обов`язку, що підтверджується довідкою № 169 (а.с.13, 82).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 427 від 18.02.2014 року встановлено, що поранення (контузія) та захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.12).

Позивачу первинно було встановлено третю групу інвалідності з 18.03.2014, що засвідчується довідкою до акту огляду МСЕК № 415810 від 31.03.2014 (а.с.84).

В подальшому позивачу були видані довідки, що засвідчують проведення повторного огляду та підтверджують третю групу інвалідності позивача (а.с.10-11).

Суд зазначає, що в рамках розгляду адміністративної справи № 200/9022/19-а Донецький окружний адміністративний суд у рішенні від 13.11.2019 встановив, що на звернення ОСОБА_1 Донецьким обласним військовим комісаріатом надано позивачу відповідь № 01/46 від 15.03.2019 року, відповідно до якої у зв`язку з неповним комплектом документів, а саме відсутності первинної довідки до акта огляду МСЕК, зробити висновок щодо можливості призначення позивачу одноразової грошової допомоги Донецький обласний військовий комісаріат не має можливості. Також у вказаній відповіді звернуто увагу позивача на те, що усі необхідні документи повинні бути завірені належним чином та надані у двох примірниках через Бахмутський об`єднаний міський військовий комісаріат, або безпосередньо на адресу Донецького обласного військового комісаріату, завірені нотаріально.

Дані обставини визнаються сторонами у справі та не потребують доведення.

Вищевказаним рішенням від 13.11.2019 по справі № 200/9022/19-а суд визнав протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату щодо неподання Міністерству оборони України висновку щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Зобов`язав Донецький обласний військовий комісаріат в 15-денний строк подати на розгляд розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та заяву з документами ОСОБА_1 , подану для призначення одноразової грошової допомоги, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (а.с.18-20). Рішення суду набрало законної сили 04 лютого 2020 року.

На виконання вказаного рішення позивач 03.03.2020 звернувся на адресу Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги (а.с.76).

Однак, відповідно до пункту 24 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 68 від 08.05.2020 ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки заявник звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги 03.03.2020, а інвалідність йому встановлена 18.03.2014, тобто більш ніж протягом трьох років з дня виникнення такого права, що визначено у п.8 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.74).

Не погоджуючись із відмовою у призначенні та виплатою одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За змістом частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з частиною 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

25 грудня 2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 975, якою затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (тут - і надалі в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Частиною восьмою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що у разі встановлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), може бути реалізовано протягом трьох років з дня виникнення такого права.

Суд встановив, що первинно ІІІ групу інвалідності позивачу встановлено з 18.03.2014, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААБ № 415810 від 31.03.2014. Із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України позивач звернувся 03.03.2020, тобто з пропуском трирічного строку, встановленого частиною восьмою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги після спливу законодавчо визначеного трирічного строку з дня виникнення такого права. Вказаний строк, за загальним правилом, вважається преклюзивним і не підлягає поновленню, що свідчить про відсутність законодавчо передбачених умов для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Указана правова позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/2517/18, а також у постанові від 20.04.2021 у справі № 818/2194/18.

Крім того, суд звертає увагу, що навіть враховуючи той факт, що з первиною заявою позивач звернувся у 2019 році, він все одно пропустив трирічний строк.

Щодо того факту, що у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі № 200/9022/19-а було встановлено, що ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності з 20.06.2018 внаслідок поранення, отриманого ним при виконанні обов`язку військової служби в країнах, де велись бойові дії, суд зазначає наступне.

Так, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

На переконання суду, адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року № 6-327цс15 та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 822/1468/17.

З огляду на те, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено той факт, що первинно позивачу встановлено третю групу інвалідності з 18.03.2014, суд не приймає до уваги посилання позивача на обставини, що встановлені рішенням суду.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, є правомірними, оскільки відповідають нормам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності).

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України - відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6) про визнання протиправним та скасування п.24 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 68 від 08.05.2020 та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.05.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб