Рішення № 96999085, 19.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року Справа № 160/5615/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2021р. (згідно відомостей Укрпошта Експрес) ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині порушень вимог та статті 19 Закону України "Про звернення громадян" та статті 40 Конституції України, а саме: порушення вимог статті 19 Закону України "Про звернення громадян" в частині невиконання зобов`язання проводити перевірку звернення об`єктивно та всебічно; порушення вимог статті 40 Конституції України в частині зобов`язання надати обґрунтовану відповідь на звернення громадянина;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути скаргу від 07.02.2021р. відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.02.2021р. ним було направлено письмове звернення-скаргу виконане згідно до вимог статті 5 Закону України “Про звернення громадян”, яке зареєстровано відповідачем 10.02.2021р., суть якого полягала в порушенні вимог ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» та статті 40 Конституції України регіональним представником Уповноваженого Клапчук Р.Я. Як зазначає позивач, 10.03.2021р. на його електронну адресу надійшла відповідь №7105.4/М-2362.3/21/30.2. Позивач вважає, що перевірку відповідачем було проведено не об`єктивно, не всебічно, а відповідь є необґрунтованою, оскільки у скарзі від 07.02.2021р. позивачем було повідомлено про неотримання відповідей на два звернення стосовно Солонківської сільської ради та Пустомитівської РДА, проте, у своїй відповіді відповідач надає інформацію лише про одне звернення стосовно Солонківської сільської ради; у відповіді взагалі не має інформації щодо перевірки фактичного порушення регіональним представником ОСОБА_2 вимог ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» та статті 40 Конституції України, але надається інформація довідкового характеру; в прохальній частині скарги позивач просив призначити службову перевірку щодо протиправної бездіяльності регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Р. Клапчука, а у випадку відмови у призначенні службової перевірки, просив аргументувати таке рішення, проте, на ці питання звернення відповіді немає. За викладеного, позивач вважає, що відповідач не надав обґрунтовані відповіді на всі поставлені у скарзі питання. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанову Верховного Суду від 26.09.2019р. у справі №826/11164/16. У відповіді на відзив від 18.05.2021р. позивач додатково вказує на те, що відповідачем до суду надана недостовірна інформація, яка не відповідає фактичним обставинам справи (а.с.92-98).

Ухвалою суду від 19.04.2021р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.25).

12.05.2021р. засобами поштового зв`язку, на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду від 19.04.2021р., від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що за результатами розгляду скарги позивача від 07.02.2021р. Секретаріатом Уповноваженого надано відповідь позивачу про стан провадження Уповноваженого, яке відкрито з метою з`ясування обставин порушення прав позивача посадовими особами Солонківської сільської ради та притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності; 23.02.2021р. до Секретаріату Уповноваженого надійшла заява позивача від 22.02.2021р., у якій він просив зупинити провадження Уповноваженого, відкрите за його заявою від 17.11.2020р. відносно Пустомитівської РДА, у зв`язку із зверненням до суду із адміністративним позовом до Пустомитівської РДА з приводу порушення його права на інформацію, листом від 19.03.2021р. №7864.4/М-3228.3/21/30.1 позивача було повідомлено про зупинення розгляду його звернення від 17.11.2020р. відносно Пустомитівської РДА, у зв`язку з чим інформація про стан розгляду цього звернення у листі-відповіді від 10.03.2021р. на скаргу позивача від 07.02.2021р. не відображена; Законом №776 не встановлено строку, протягом якого Уповноважений має здійснювати своє провадження, а оскільки його головним завданням є відновлення порушеного права заявника, то провадження за його зверненням може тривати понад строк, встановлений Законом №393; Уповноваженим в рамках відкритого провадження вжито заходів з метою перевірки обставин порушення прав позивача, викладених ним у заявах, та вжито заходів щодо поновлення таких прав, що нівелює твердження позивача про протиправну бездіяльність відповідача; матеріалами справи не підтверджується протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає в протиправному ухиленні останнього від здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, оскільки на даний час вживаються всі можливі заходи щодо поновлення прав позивача. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №160/6885/19 (а.с.29-37).

Згідно з п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 19.05.2021р. у межах строку, встановленого ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою від 07.02.2021р., у якій зазначив, що на розгляді регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Р. Клапчука перебувають його звернення від 17.11.2020р. щодо не надання відповіді на інформаційний запит від 28.10.2020р. Солонківською сільською радою та від 17.11.2020р. щодо надання неточних та неповних відповідей на інформаційні запити позивача Пустомитівською РДА, проте станом на 07.02.2021р. відповідей на наведені звернення позивач не отримав, що є порушення вимог ст.ст.18, 19 Закону України «Про звернення громадян» та ст.40 Конституції України, а тому просив, зокрема:

- провести об`єктивну та всебічну перевірку цього звернення;

- призначити службову перевірку протиправної бездіяльності регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Р. Клапчука;

- у випадку відмови в призначенні службової перевірки аргументувати таке рішення, що підтверджується змістом копії відповідної скарги (а.с.4).

Листом Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 10.03.2021 року №7105.4/М-2362.3/21/30.2 позивача було повідомлено, зокрема, про те, що за його заявою від 17.11.2020р. щодо порушення права на інформацію Пустомитівською РДА відкрито провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в межах відкритого провадження до Солонківської сільської ради направлено запит щодо надання інформації про результати розгляду інформаційного запиту позивача від 28.10.2020р. та у зв`язку із неотриманням відповіді на нього регіональним представником 10.02.2021р. було направлено повторний аналогічний запит. Листом Солонківської сільської ради від 18.02.2020р. №429 надано інформацію щодо результатів розгляду інформаційного запиту від 28.10.2020 та копію відповіді від 28.10.2020р. № 2934., з аналізу якої встановлено, що запитувану позивачем публічну інформацію не надано, що є порушенням вимог ст.ст. 5, 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому, в рамках відкритого провадження Уповноваженого вживаються заходи щодо встановлення посадових осіб Солонківської сільської ради, винних в порушенні вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» під час розгляду інформаційного запиту позивача та притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності, про результати додаткових заходів реагування буде поінформовано регіональним представником додатково, що підтверджується змістом копії відповідного листа (а.с.7).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача із бездіяльністю відповідача в частині порушень вимог та статті 19 Закону України "Про звернення громадян" та статті 40 Конституції України, а саме: порушення вимог статті 19 Закону України "Про звернення громадян" в частині невиконання зобов`язання проводити перевірку звернення об`єктивно та всебічно; порушення вимог статті 40 Конституції України в частині зобов`язання надати обґрунтовану відповідь на звернення громадянина, у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушене право шляхом визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу від 07.02.2021р. відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та надані докази, давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Правові засади діяльності Уповноваженого Верховної Ради України в прав людини визначені ст.101 Конституції України та Законом України від 23.12.1997 року №776/97-ВР “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” (далі - Закон №776/97-ВР).

Відповідно до ст.1 Закону №776/97-ВР Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції та у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п.1, п.3 ч.1 ст.3 Закону №776/97-ВР передбачено, що метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню.

Частиною 5 статті 14 Закону №776/97-ВР визначено, що Уповноважений здійснює парламентський контроль за дотриманням права на доступ до публічної інформації.

У відповідності до положень ст.15 Закону №776/97-ВР актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб.

Конституційне подання Уповноваженого - акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону України чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України та Кабінету Міністрів України, правового акта Автономної Республіки Крим; офіційного тлумачення Конституції України.

Подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

За приписами ст.17 Закону №776/97-ВР встановлено, що Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".

Стаття 40 Конституції України закріплює право усіх направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР “Про звернення громадян” (далі - Закон №393/96-ВР) передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст.3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

У відповідності до ст.5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно ст. 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 16 Закону №393/96-ВР визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до ст.19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Статтею 20 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Згідно ст.24 Закону №393/96-ВР встановлено, що особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що громадяни України наділені правом звернення з відповідними заявами, скаргами до посадових осіб органів державної влади відповідно до їх функціональних обов`язків, а, відповідно, на таких осіб покладений обов`язок об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення у місячний строк від дня їх надходження, який може бути продовжено до сорока п`яти днів, а особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

При цьому, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян", що визначено у ст.17 Закону №776/97-ВР.

Так, із наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою від 07.02.2021р., у якій зазначив, що на розгляді регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Р. Клапчука перебувають його звернення від 17.11.2020 щодо не надання відповіді на інформаційний запит від 28.10.2020р. Солонківською сільською радою та від 17.11.2020р. щодо надання неточних та неповних відповідей на інформаційні запити позивача Пустомитівською РДА, проте, станом на 07.02.2021р. відповідей на наведені звернення позивач не отримав, що є порушенням вимог ст.ст.18, 19 Закону України «Про звернення громадян» та ст.40 Конституції України, а тому просив, зокрема:

- провести об`єктивну та всебічну перевірку цього звернення;

- призначити службову перевірку протиправної бездіяльності регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Р. Клапчука;

- у випадку відмови в призначенні службової перевірки аргументувати таке рішення, що підтверджується змістом копії відповідної скарги (а.с.4).

Наведена скарга позивача від 07.02.2021р. за своїм змістом є саме скаргою у розумінні Закону №393/96-ВР.

Вказана скарга позивача від 07.02.2021 року надійшла на адресу Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та зареєстрована Секретаріатом за №М-2363.3/21 від 10.02.2021 року (а.с.5-6).

10.03.2021р., тобто в межах строку, передбаченого статтею 20 Закону №393/96-ВР, відповідач надав позивачу відповідь на скаргу №7105.4/М-2362.3/21/30.2, в якій позивача було повідомлено, зокрема, про те, що за його заявою від 17.11.2020р. щодо порушення права на інформацію Пустомитівською РДА відкрито провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в межах відкритого провадження до Солонківської сільської ради направлено запит щодо надання інформації про результати розгляду інформаційного запиту позивача від 28.10.2020р. та у зв`язку із неотриманням відповіді на нього регіональним представником 10.02.2021р. було направлено повторний аналогічний запит. Листом Солонківської сільської ради від 18.02.2020р. №429 надано інформацію щодо результатів розгляду інформаційного запиту від 28.10.2020 та копію відповіді від 28.10.2020р. № 2934., з аналізу якої встановлено, що запитувану позивачем публічну інформацію не надано, що є порушенням вимог ст.ст. 5, 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому, в рамках відкритого провадження Уповноваженого вживаються заходи щодо встановлення посадових осіб Солонківської сільської ради, винних в порушенні вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» під час розгляду інформаційного запиту позивача та притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності, про результати додаткових заходів реагування буде поінформовано регіональним представником додатково (а.с.7).

Разом з тим, в межах максимального - 45-денного строку, визначеного статтею 20 Закону №393/96-ВР, відповідач не надав позивачеві відповіді на викладені у скарзі від 07.02.2021р. питання, окрім того, станом і на момент розгляду цієї справи доказів надання повної відповіді саме на порушені позивачем у його скарзі від 07.02.2021р. питання відповідачем суду не надано, що підтверджується також і змістом відзиву відповідача (а.с.29-37).

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін (45 днів), відносно порушених позивачем питань у його скарзі від 07.02.2021р., є протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання такої бездіяльності відповідача протиправною підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховується і позиція Верховного Суду, викладена у його постанові від 26.09.2019р. у справі 826/11164/16, за якою орган уважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.

За приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про правомірність його бездіяльності щодо ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін (45 днів), відносно порушених позивачем питань у його скарзі від 07.02.2021р., яка складена та направлена Уповноваженому в порядку Закону України «Про звернення громадян», з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин справи, встановлених судом та правової позиції Верховного Суду, яка викладена вище та не спростована відповідачем.

Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що Законом №776 не встановлено строку, протягом якого Уповноважений має здійснювати своє провадження, а оскільки його головним завданням є відновлення порушеного права заявника, то провадження за його зверненням може тривати понад строк, встановлений Законом №393, оскільки за приписами ст.17 Закону №776/97-ВР встановлено, що Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян", тобто, не більше ніж у сорока п`ятиденний строк.

При цьому, суд не находить підстав для врахування при вирішенні даної справи правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №160/6885/19, на яку посилається відповідач у відзиві в обґрунтування своєї правової позиції, оскільки адміністративним судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховуються висновки щодо застосування аналогічних норм права, викладених в постановах Верховного Суду за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, тоді як правовідносини у справі №160/6885/19 стосуються бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо не призначення особи на посаду, що не є аналогічним до предмету розгляду у цій справі (вчинення бездіяльності в частині порушень вимог та статті 19 Закону України "Про звернення громадян" та статті 40 Конституції України).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін (45 днів), відносно порушених позивачем питань у його скарзі від 07.02.2021р., яка складена та направлена Уповноваженому в порядку Закону України «Про звернення громадян», суд приходить до висновку, що відповідач, допустивши наведену бездіяльність, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що, вищенаведеною бездіяльністю щодо ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін (45 днів), відносно порушених позивачем питань у його скарзі від 07.02.2021р., яка складена та направлена Уповноваженому в порядку Закону України «Про звернення громадян», відповідач порушив права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності відповідача протиправною, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу від 07.02.2021р. відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача щодо ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін (45 днів), відносно порушених позивачем питань у його скарзі від 07.02.2021р., яка складена та направлена Уповноваженому в порядку Закону України «Про звернення громадян», та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу від 07.02.2021р. відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що за ухвалою суду від 19.04.2021р. позивача було звільнено від сплати судового збору за подання адміністративного позову у цій справі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін, відносно порушених ОСОБА_1 питань у його скарзі від 07.02.2021р., яка складена та направлена Уповноваженому в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8; код ЄДРПОУ 21661556) повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 07.02.2021р. відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва