Рішення № 96999073, 19.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року Справа № 160/1894/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 04.11.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 04.11.2020 року з зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи: з 18 січня 1986 року по 21 листопада 1991 року, а також із зарахуванням в пільговому обчисленні із застосуванням коефіцієнту 1,5 періоду роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі: з 18 січня 1986 року по 21 листопада 1991 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.11.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ч. 1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте, листом від 01.12.2020 року № 0400-010303-8/114566 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи.

Також позивач посилається на те, що пенсійний орган протиправно не зарахував до пільгового стажу роботи період з 18.01.1986 року по 21.11.1991 року у пільговому обчисленні із застосуванням коефіцієнту 1,5 за роботу у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Позивач вважає таку відмову Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області протиправною, тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 10.02.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. Відповідач в обгрунтування відзиву на позов посилається на те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

При цьому, загальний трудовий стаж ОСОБА_1 складає – 36 років 01 місяць 17 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 11 років 11 місяців 26 днів, що є недостатнім для призначення пільгової пенсії. Відповідач зазначає, що оскаржуваний період роботи до пільгового стажу не зарахований, оскільки в трудовій книжці позивача відсутні відомості, які підтверджують факт зайнятості повний робочий день на роботах, передбачених Списком № 2, характер виконуваної роботи, не зазначені Списки, до яких відноситься вказаний період роботи.

Крім того, позивачем не була надана уточнююча довідка про підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а тому, період з 18.01.1986 року по 11.11.1991 року був зарахований до загального трудового стажу.

Також відповідач посилається на відсутність підстав щодо зарахування в пільговому обчисленні із застосуванням кратного коефіцієнту періоду роботи позивача в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, оскільки останнім не були укладені відповідні трудові договори та відсутня інформація про наявність таких пільг. Тому, наявність лише запису у трудовій книжці про факт роботи у районах Крайньої Півночі не є достатньою підставою для обчислення стажу з урахуванням кратності.

Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Листом відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.12.2020 року № 0400-010303-8/114566 «Про відмову в призначенні пенсії» позивача повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Так, в означеному листі зазначено, що позивач має загальний стаж роботи 36 років 01 місяць 17 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 11 років 11 місяців 26 днів.

При цьому, приписами статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тому, право на призначення пенсії за Списком № 2 на дату звернення позивача відсутнє.

Разом з тим, документи для підтвердження пільгового стажу за Списком № 2 за період з 18.01.1986 року по 21.11.1991 року були направлені відповідачем на розгляд Комісії з питань підтвердження стажу роботи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на підставі листа від 04.11.2020 року № 13799/02-16.

За результатами розгляду означені документи були повернуті Комісією до відділу обслуговування громадян № 17 (сервісного центру) без розгляду, оскільки відсутнє документальне підтвердження ліквідації Управління механізації будівництва № 15 АТ відкритого типу «Лянторнафтопромбуд», тобто місця роботи позивача у оскаржений період.

Водночас, уточнююча довідка про підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивачем надана не була, а тому, період з 18.01.1986 року по 11.11.1991 року був зарахований до загального трудового стажу.

Також у позивача відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні із застосуванням кратного коефіцієнту періоду роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, оскільки, ОСОБА_1 не надані відповідні трудові договори, а в архівних довідках відсутня інформація про наявність таких пільг.

Не погоджуючись з позицією відповідача та вважаючи його дії протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Приписами статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Означені положення статті 114 Закону № 1058-IV кореспондують приписам статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII.

Відповідно до листа відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.12.2020 року № 0400-010303-8/114566 «Про відмову в призначенні пенсії» підставою відмови у призначенні пенсії зазначено, зокрема, відсутність достатнього страхового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Разом з тим, відповідач посилається на те, що для підтвердження спеціального трудового стажу відсутня уточнююча довідка підприємства чи організації, у якій має бути відображено, зокрема, факт зайнятості протягом повного робочого дня на роботах, передбачених Списками (розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається період роботи); характер виконуваної роботи. При цьому, суд зазначає наступне.

Так, Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 регулюється питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2.

Відповідно до пунктів 3, 4 підпунктів 4.1, 4.3, 4.4 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Так, постановою Ради міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах.

Означений Список № 2 діяв у період з 22.08.1956 року по 31.12.1991 року включно.

В розділі XXXII цього Списку № 2 передбачено таку посаду, як акумуляторщик.

Водночас, суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується факт, що робота позивача аккумуляторщиком 5 розряду в Управлінні механізації будівництва № 15 треста «Лянторнафтопромбуд» відноситься до переліку посад за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що саме трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

З огляду на викладене слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а позивач не несе відповідальності за її заповнення. Тобто, недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для висновку про відсутність необхідного стажу.

Суд також звертає увагу, що пенсійний орган зобов`язаний призначати, здійснювати нарахування пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, ніж положення постанов Пенсійного Фонду України. Зазначений Закон не передбачає надання первинних документів у разі наявності відомостей про роботу в трудовій книжці.

Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу ОСОБА_1 у оскаржений період, а також суд не встановив жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці. Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.

Так, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 :

- 18.01.1986 року – прийнятий аккумуляторщиком 5 розряду в Управління механізації будівництва № 15 треста «Лянторнафтопромбуд»;

- 21.11.1991 року – звільнений з посади за власним бажанням у зв`язку зі зміною місця проживання.

Означені записи у трудовій книжці скріплені підписами уповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками.

Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано.

Крім того, робота позивача у вказаний період підтверджується копіями архівних довідок, виданих архівним відділом Управління організаційної роботи та документального забезпечення м. Сургут від 19.12.2017 року № К-6393, від 222.07.2020 року № К-404/2, від 22.09.2020 року № К-404/4 та № К-404/3.

Також в матеріалах справи містяться копії наказів про прийняття на роботу ОСОБА_1 від 18.01.1986 року № 8-к та про його звільнення від 24.09.1991 року № 88-к. При цьому, у наказі про звільнення ОСОБА_1 , який виданий 24.09.1991 року, зазначено, що позивача звільнено за власним бажанням після закінчення відпустки саме з 21.11.1991 року.

Тому, посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 помилково зазначено спірний період з 18.01.1986 року по 21.11.1991 року, замість з 18.01.1986 року по 11.11.1991 року, судом до уваги не приймається, оскільки саме з 21.11.1991 року позивач є звільненим з Управління механізації будівництва № 15 треста «Лянторнафтопромбуд», що підтверджується записами у його трудовій книжці та вказаними документами з кадрових питань.

Таким чином, доводи відповідача про не зарахування спірного періоду роботи позивача до пільгового, оскільки відсутні уточнюючі довідки, є помилковими. При цьому, суд наголошує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 року № 159/4178/16-а.

Щодо позовної вимоги в частині зарахування в пільговому обчисленні із застосуванням коефіцієнту 1,5 періоду роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі: з 18 січня 1986 року по 21 листопада 1991 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року № 1908-VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі».

Абзацом 3 пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Приписами статті 1-4 Указу від 10.02.1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об`єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до статті 5 цього Указу зазначено про надання додаткових пільг, в тому числі щодо зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком або по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, що прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення з ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Статтею 3 Указу від 26.09.1967 року № 1908-VІІ встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960 року, з п`яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Таким чином, приписи статті 5 Указу від 10.02.1960 року чітко визначає, що пільги, встановлені цією статтею, розповсюджуються на тих осіб, які уклали строкові трудові договори про роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 року, з урахуванням внесених змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 року, які надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10.02.1960 року і статтею 3 Указу від 26.09.1967 року - за умови укладання трудового договору строком на 3 роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, також зазначено в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28.

Так, згідно пункту 7 Інструкції № 530/П-28 встановлено, що трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.

Як вбачається з матеріалів справи факт роботи ОСОБА_1 у період з 18.01.1986 року по 21.11.1991 року в районах Крайньої Півночі підтверджено копією трудової книжки.

Відомості, зазначені у трудовій книжці позивача, підтверджують тривалість трудового стажу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, але посилання на користування пільгами по обчисленню страхового стажу при призначенні пенсії відсутні. Крім того, в трудовій книжці відсутні посилання на укладання строкового трудового договору та право користування пільгами.

Також про відсутність укладеного трудового договору зазначено, зокрема, в архівній довідці, виданій архівним відділом Управління організаційної роботи та документального забезпечення м. Сургут від 19.12.2017 року № К-6393.

З огляду на викладене, відсутні підстави для обчислення періоду роботи позивача у період з 18.01.1986 року по 21.11.1991 року в районах Крайньої Півночі у кратному розмірі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не ставиться під сумнів факт роботи позивача, оскільки спірний період був зарахований ОСОБА_1 до його загального стажу без застосування пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців, що підтверджується копією пенсійної справи.

Так, відповідно до абзацу 2 підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 визначено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про призначення (перерахунок) пенсії, зокрема, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Таким чином, необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:

- документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

- поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР № 148.

Позивач надав суду копію трудової книжки, що підтверджує тривалість трудового стажу в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, архівну довідку про заробітну плату в Управлінні механізації будівництва № 15 треста «Лянторнафтопромбуд» від 22.07.2020 року № К-404/2 та особову картку № 338, але означені документи не містять даних, що ОСОБА_1 користувався відповідними пільгами, передбаченими нормативно-правовими актами, зазначеними в абзаці 2 пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що виключає можливість пільгового обчислення страхового стажу.

Суд звертає увагу на те, що наявність лише факту роботи на підприємстві, яке знаходиться в районах Крайньої Півночі, є недостатнім для підтвердження права на пільгове обрахування стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 212/2529/16-а.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.

Так, пенсійним законодавством визначено, що призначення пенсії та підготовка документів для її виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, а тому, останні мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягає сума 454,00 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 0.0.2000631669.1 від 02.02.2021 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 04.11.2020 року

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 04.11.2020 року про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 19.05.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька