Рішення № 96998999, 19.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року Справа № 160/1701/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - 18 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, відповідача-2 - Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до 18 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України, в якому позивач просить:

- визнати бездіяльність 18 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 07825318) щодо не розгляду заяви про встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 січня 1996 року; РНКОПП НОМЕР_2 ) обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 року протиправною;

- зобов`язати 18 регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 07825318) прийняти до розгляду та розглянути заяву з поданими до заяви документами щодо встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 січня 1996 року; РНКОПП НОМЕР_2 ) обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 року;

- визнати бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 08356179) щодо не розгляду заяви про встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 січня 1996 року; РНКОПП НОМЕР_2 ) обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 року протиправною;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 08356179) прийняти до розгляду та розглянути заяву з поданими до заяви документами щодо встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 09 січня 1996 року; РНКОПП НОМЕР_2 ) обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на звернення позивача до 18 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та ЦВЛК Збройних сил України Міністерства оброни України, ними було повідомлено, що нормативно-правовими актами України остаточно не визначено який орган має право встановлювати причинний зв`язок захворювань (поранень, контузій, травм) з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де ведись бойові дії, колишнім військовослужбовцям прикордонних військ КДБ СРСР, тому з метою вирішення даного питання, щодо визначення органу, який має право встановити причинний зв`язок захворювань з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, рекомендовано звернутись до суду. Зауважено що законодавець прирівнює соціальний захист військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Ухвалою суду від 08.02.2021 року відкрито провадження у справі та зазначено про проведення розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Міністерство оборони України.

03.03.2021 року від відповідача 18 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки позивач проходив військову службу у військовій частині прикордонних військ СРСР, то повноваженнями щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишнього військовослужбовця прикордонних військ СРСР, яким являється позивач, наділена Державна прикордонна служба України. Вказано, що на законодавчому рівні відсутній жодний нормативно-правовий акт в якому визначено, що Міністерство оборони є правонаступником всіх військових формувань колишнього СРСР, у тому числі Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР в складі якого проходив військову службу позивач. Також зазначено, що Збройні Сили України було створено з військових формувань дислокованих на території України. Збройні Сили України не являється правонаступником Збройних Сил СРСР, всіх військових формувань колишнього СРСР, а тим паче Прикордонних військ КДБ СРСР.

05.03.2021 року від відповідача Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України не звертався, не подавав на розгляд заяв про встановлення причинного зв`язку його захворювань із виконанням обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі прикордонних військ КДБ СРСР. У свою чергу, відповідач не відмовляв позивачу у розгляді його заяв, не надавав роз`яснення. Таким чином, позивач не надав до суду належних, достовірних доказів для підтвердження обставин, за яких на думку позивача, відбулось порушення його прав, свобод чи інтересів Центральною військово-лікарською комісією Збройних сил України Міністерства оборони України. Також вказано, що оскільки позивач проходив військову службу у військовій частині прикордонних військ СРСР, то повноваженнями щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв у колишнього військовослужбовця прикордонних військ СРСР, яким являється позивач, наділена Державна прикордонна служба України.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Міністерство оборони України, жодних документів не надходило.

Станом на 19 травня 2021 року до суду не надходили інші письмові заяви по суті справи від сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно копії посвідчення серія НОМЕР_3 від 16.03.2020 року, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

Відповідно до копії військової квитка серія НОМЕР_4 , ОСОБА_1 проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 роки у військовій частині 2022, що входила до складу Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, та був звільнений з цієї частини у запас.

ОСОБА_1 звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України із заявою щодо визначення причинного зв`язку наслідків поранення з проходженням військової служби в Афганістані.

Листом від 21.09.2020 року (вих.№30/260) Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України надано відповідь ОСОБА_1 на його заяву, та повідомлено зокрема, що ЦВЛК Дердприкордонслужби України відсутні повноваження щодо встановлення причинного зв`язку наслідків поранення з проходженням військової служби в Афганістані.

24.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до 18 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України із заявою (вх.№179-з), згідно якої просив встановити причинний зв`язок травми, яку отримав під час участі в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан (з 1985-1987рр.), з виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

До заяви ОСОБА_1 було додані наступні документи: копія військового квитка, копія паспорта, копія висновка спеціаліста судово-медичного експерта, копія консультативного висновку інституту отоларингології, копія магнітно-резонансної томографії, копія посвідчення УБД, копія виписки №2715 з лікарні №4 ДОР, копія виписки №14125 лікарні №4 ДОР, копія виписки №9850 Клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги, копія виписки №1077 ДЗ «Госпіталь ветеранів війни», копія епікризу №4487/2020, копія виписки з амбулаторної карти №27/о.

На заяву позивача від 24.09.2020р., 18 Регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України надано роз`яснення від 13.10.2020р. №179-з, в якому зазначено, що на теперішній час нормативно-правовими актами України остаточно не визначено, який орган має право встановлювати причинний зв`язко захворювань з виконанням обов`язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії, колишнім військовослужбовцям Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР. 18 Регіональна військово-лікарська комісія рекомендує вирішити питання щодо призначення органу, який має право встановлювати причинний зв`язок захворювань (поранень, контузій, травм) лише в судовому порядку.

Враховуючи таку відповідь Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року (далі - Закон №2011-ХІІ), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 12 Закону №2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ст.2 Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» №2801-ХІІ від 19.11.1992 року, військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджено наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 17.11.2008 р. № 1109/15800 (далі - Положення №402).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

В силу пункту 1.2 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пп.2.3.1 п.2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402).

Відповідно до пп.2.3.3 п.2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово- професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров`я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров`я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і лікувальних закладах Міністерства оборони України; контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

За приписами пп.2.3.4 п.2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Головного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово- лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та іншого контингенту; розглядати, переглядати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Згідно з пп.2.3.5 п.2.3 глави 2 Розділу І Положення № 402 постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Разом з тим, п.2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 визначені обов`язки та права ВЛК регіону.

Так, відповідно до пп.2.4.5 п.2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Згідно з пп.2.4.10 п.2.4 глави 2 Розділу І Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

В главі 20 розділу II Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

З аналізу наведених норм Положення № 402 вбачається, що оскільки визначення ВЛК причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців оформлюється протоколом засідання ВЛК, який є по своїй суті рішенням (постановою), несе для особи певні права та обов`язки, може бути оскаржене, то суб`єкт який його виніс в розумінні положень КАС України є суб`єктом владних повноважень.

Разом з тим, вказаним вище Положенням № 402 (глава 21 Розділу II) врегульовано порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.

Відповідно до п.п.21.1, 21.3 глави 21 Розділу II Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом.

Пунктом 21.5 глави 21 Розділу II Положення № 402 визначено в яких формулюваннях приймаються постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Підпунктом г) пункту 21.5 глави 21 Розділу II Положення № 402 визначено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв приймається в такому формулюванні: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 (із змінами)), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Згідно з п.21.7 глави 21 Розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Відповідно до п.21.8 глави 21 Розділу II Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Згідно з п.21.18 глави 21 Розділу II Положення № 402 якщо свідоцтво про хворобу не збереглось, підставою для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов`язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).

За приписами п.21.14 глави 21 Розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва направляється в органи соціального захисту і до військового комісаріату за місцем проживання колишнього військовослужбовця. Якщо питання про причинний зв`язок захворювання (поранення) розглядається за скаргою, заявою колишнього військовослужбовця, ВЛК повідомляє його про своє рішення, а якщо прийнято постанову, направляє її заявникові або видає на руки.

Разом з тим, відповідно до положень Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, яке затверджено постановою КМ України № 393 від 17.07.1992 р., для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та служби, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що законодавець прирівнює соціальний захист військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

З огляду на вищевикладене, а також беручи до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині №2022, у тому числі в період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 рік проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій у складі Прикордонних військ КДБ СРСР на території Демократичної Республіки Афганістан, де отримав поранення, суд прийшов до висновку, що відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 р. № 402, обов`язок щодо встановлення причинного зв`язку поранень у даному випадку може бути покладений на Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України, оскільки Міністерство оборони України є правонаступником всіх військових формувань колишнього СРСР.

Так, позивач у 1986 - 1987 роках проходив строкову військову службу у складі військової частини, що входила до складу Прикордонних військ КДБ СРСР та був звільнений на підставі наказу Міністра оборони колишнього СРСР.

Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Міністерстві СРСР).

На цей час жодним нормативно-правовим актом України не визначено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР.

Прикордонні війська КДБ СРСР відповідно до статті 4 «Закона ОСОБА_2 «О всеобщей воинской обязаности» від 12.10.1967 року, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 1 вересня 1939 року по 21 березня 1989 року.

Після розпаду СРСР прикордонні загони і частини Середньоазіатського прикордонного округу на території Узбекистану і Туркменії відійшли під їх юрисдикцію відповідно в березні і в серпні 1992 року.

Указом президента російської Федерації від 8 листопада 1992 року, був розформований Середньоазіатський прикордонний округ. Прикордонні загони колишнього Середньоазіатського прикордонного округу знаходилися на території Республіки Таджикистан, і через громадянську війну тривалий період перебували під юрисдикцією Росії.

У листопаді 2004 року всі прикордонні загони колишнього Середньоазіатського округу були передані до складу Збройних сил Республіки Таджикистан.

Водночас, згідно з пунктом 1 Указу Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року № 1464-ХІІ всі дислоковані на території республіки (УРСР) військові частини прикордонних військ СРСР та їх органи управління з озброєнням і матеріально-технічною базою переведені у відання України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 січня 1992 р. №3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» установлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником лише колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР - при цьому до складу самого прикордонного округу входили також і частини прикордонних військ КДБ СРСР, розташовані на території Білоруської СРСР та Молдавської СРСР. Проте вказані військові частини відійшли до відання Білорусі та Молдови і жодного відношення до Державної прикордонної служби не мають.

З наведеного вбачається, що Держприкордонслужба не є правонаступником всіх Прикордонних військ КДБ СРСР, а отже, правовий зв`язку між Державною прикордонною службою України та позивачем - відсутній.

При цьому, враховуючи, що, позивач проходив службу саме у прикордонних військах КДБ СРСР, що були складовою Збройних Сил СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, суд приходить до висновку про те, що обов`язок розгляду питання для прийняття рішення про встановлення причинного зв`язку захворювань (поранення) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 по 27.06.1987, покладений саме на Центральну військово-лікарську комісію ЗСУ при Міністерстві оборони України.

Слід зазначити, що Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 19.09.2017 року по справі № 644/7843/16-а (К/800/7047/17) прийшов до аналогічних висновків та зауважив, що Адміністрація Державної прикордонної служби України є лише правонаступником Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР, а не усіх прикордонних військ КДБ СРСР, правонаступником всіх військових формувань колишнього СРСР є Міністерство оборони України.

Згідно позовної заяви, позивач просить визнати бездіяльність 18 регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви про встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 року протиправною та зобов`язати 18 регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України прийняти до розгляду та розглянути заяву з поданими до заяви документами щодо встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 року.

Враховуючи висновок суду, що обов`язок розгляду питання для прийняття рішення про встановлення причинного зв`язку захворювань (поранення) із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 по 27.06.1987, покладений саме на Центральну військово-лікарську комісію ЗСУ при Міністерстві оборони України, та дані вимоги задоволенню не підлягають.

Також у позовній заяві позивач просить, визнати бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви про встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 року протиправною та зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України Міністерства оборони України прийняти до розгляду та розглянути заяву з поданими до заяви документами щодо встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 року.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Згідно матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України із відповідною заявою про встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 року, таким чином відповідачем не приймалось жодне рішення, яке б мало вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів позивача, окрім того з боку Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України не було вчинено бездіяльності по відношенню до позивача.

На підставі зазначеного вище, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача відносно визнання протиправною бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви про встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 року протиправною та зобов`язання Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України Міністерства оборони України прийняти до розгляду та розглянути заяву з поданими до заяви документами щодо встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 року.

Враховуючи все вище викладене, суд зазначає, що ОСОБА_1 повинен звернутись саме до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України Міністерства оборони України із заявою про встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 27.05.1986 року по 27.06.1987 року, а Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України Міністерства оборони України повинна розглянути дану заяву та додані документи по суті, та прийняти відповідне рішення, враховуючи висновки суду викладенні в даному рішенні щодо правонаступництва колишніх органів державної влади СРСР та обов`язку розгляду саме заяви позивача.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява задоволенню не підлягає.

Оскільки, позивач на підставі п.13 ч. 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, у зв`язку з чим розподіл судових витрат у вигляді присудження сплаченого позивачем судового збору за звернення до суду із позовною заявою, відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко