Рішення № 96998967, 18.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року Справа № 160/3718/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік, зробити перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік та виплатити недоотриману пенсію з урахуванням раніше проведених виплат з 21 липня 2020 року.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до листа відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 29.09.2020 року № 0400-0305-8/88100 вбачається, що при призначенні пенсії не було враховано в стаж період роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, оскільки відсутнє посилання на КЗпПУ та печатка нечитабельна), в довідці про заробітну плату за № ШБ-00000002 від 13.07.2020 року відсутній штамп та перейменування. Крім того не було враховано в стаж періоди роботи з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік, оскільки в архівних довідках № 40-41 від 07.08.2020 року не зазначено повністю по батькові. Вважає, що бездіяльність відповідача стосовно відмови в зарахуванні до страхового стажу при призначенні пенсії періодів роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 рік, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік є неправомірною та такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення, том просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 21.04.2021 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

13.04.2021 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому він зазначає, що відповідач заперечує в повному обсязі з наступних підстав. Не було враховано період стажу за період з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року (оскільки відсутнє посилання на КзпП та печатка не читабельна), в довідці про заробітну плату за № ШБ-00000002 від 13.07.2020 відсутній штамп та перейменування, а в архівній довідці за 41 від 07.08.2020 про роботу в колгоспі за період роботи з 1975 року по 1976 року, та з 1981 року по 1983 року не зазначено повністю по-батькові. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року №793 (набрала чинності з 05.10.2018 року) внесено зміни до п.4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637. Також вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діє в межах повноважень, згідно діючого законодавства. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.04.2021 року від позивача на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він посилається на аналогічні доводи, викладені ним у позовній заяві, наголошує на протиправній бездіяльності відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що у липні 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (Відділ з питань перерахунків пенсій № 16 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) із заявою про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До роботи позивача не зараховано періоди з 28.09.1987 року по 13.03.2000 р. в Покровській МДПМК та стаж роботи з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік в колгоспі.

Відповідно до листа відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.09.2020 року № 0400-0305-8/88100 вбачається, що при призначенні пенсії не було враховано в стаж період роботи позивача з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, оскільки відсутнє посилання на КЗпПУ та печатка нечитабельна), в довідці про заробітну плату за № ШБ-00000002 від 13.07.2020 року відсутній штамп та перейменування. Крім того не було враховано в стаж періоди роботи з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік, оскільки в архівних довідках № 40-41 від 07.08.2020 року не зазначено повністю по батькові.

Вважаючи, що бездіяльність відповідача стосовно відмови в зарахуванні до страхового стажу при призначенні пенсії періодів роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 рік, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік є неправомірною та такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон №1788 відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із ст. 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з статтею 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до підпункту 2.2. пункту 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженої Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі – Інструкція №162), заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Відповідно до пункту 2.13 вищевказаної Інструкції визначено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції, при звільненні працівника або службовця всі записи про роботу, нагороди та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи ні даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціальне уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Також, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжки позивача № б/н від 01.01.1977 року, №80 від 20.03.1982 року та серії НОМЕР_1 від 07.01.1985 року ОСОБА_1 у спірний період працював:

- з 1975 року по 1976 рік працював у колгоспі трактористом;

- з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року в Покровській МДПМК (стаж роботи за даний період складає 12 років 5 місяців 19 днів).

Також позивачем було надано:

- довідку за вих. № 02/03 від 02.03.2021 року, видану ТОВ «Шляхбуд», з якої вбачається, що позивач працював з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року в Покровській колективній шляхово-пересувній механізованій колоні, правонаступником якої згідно статуту від 13.01.2012 року є ТОВ «Шляхбуд»;

- довідку про заробітну плату від 13.07.2020 року № ШБ-00000002, видану ТОВ

«Шляхбуд» ОСОБА_1 про те, що йому нараховано заробітну плату, яка враховується для обчислення пенсії, довідка видана на підставі розрахунково-платіжних відомостей за січень 1994-березень 2000 року, які зберігаються за адресою АДРЕСА_1 ;

- довідку про заробітну плату від 02.03.2021 року №00000003, видану ТОВ

«Шляхбуд» ОСОБА_1 , згідно даної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії виданої ТОВ «Шляхбуд» ОСОБА_1 нараховано заробітну плату, яка враховується для обчислення пенсії, на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок);

- архівну довідку № 40 від 07.08.2020 року, видану Виконавчим комітетом Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області про те, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу, ксп «Мир», колгоспу «Комуніст» значиться отримана ОСОБА_1 заробітна плата з червня по жовтень 1977 року;

- архівну довідку № 41 від 07.08.2020 року, видану Виконавчим комітетом Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області про те, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу, ксп імені «Леніна» значиться отримана ОСОБА_1 заробітна плата за липень, серпень 1975 року, липень, серпень 1976 року, з квітня по грудень 1981 року, з березня 1982 року по грудень 1983 року.

Відповідачем не зараховано спірні періоди роботи до страхового стажу позивача на підставі того, що: з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, оскільки відсутнє посилання на КЗпПУ та печатка нечитабельна, в довідці про заробітну плату за № ШБ-00000002 від 13.07.2020 року відсутній штамп та перейменування. Крім того не було враховано в стаж періоди роботи з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік, оскільки в архівних довідках № 40-41 від 07.08.2020 року не зазначено повністю по батькові.

Проте, суд критично ставиться до такого висновку у зв`язку з наступним.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідні положення кореспондуються і в Законі №1788.

Так, згідно з ч. 1 ст. 101 Закону №1788 органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, чинним законодавством України передбачено право органів Пенсійного фонду при призначенні/перерахунку пенсії перевіряти обґрунтованість видачі документів та достовірність поданих відомостей.

Проте, в даному випадку відповідач не скористався своїм правом перевірки достовірності записів у трудовій книжці, натомість не зарахував спірні періоди роботи позивача без обґрунтованих підстав, пославшись лише на формальні неточності у записах.

Крім того, судом спростовуються доводи відповідача, оскільки судом встановлено, що записи за спірні періоди в трудових книжках позивача виконані чітко та без будь-яких виправлень, а також наявний слабий відтиск печатки підприємства.

Отже, суд не погоджується із висновком відповідача, що такі неточності можуть слугувати наслідком не зарахування певних періодів роботи.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі, також Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас, пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.

У трудові книжці позивача вказано, що він працював у спірний період на різних посадах. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

Щодо посилання відповідача на відсутність в архівних довідках № 40-41 від 07.08.2020 року повністю по батькові позивача суд зазначає, що дослідивши вказані довідки вбачається, що вони адресовані саме ОСОБА_1 , що підтверджує наявність в них відомостей, що стосуються саме цієї особи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що існуючі неточності в заповненні трудової книжки не спростовують того факту, що позивач працював на різних посадах в спірний період: з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік, зробити перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік та є формальними.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем було протиправно не зараховано вказані періоди роботи позивача.

Позивач у позовній заяві просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік.

Під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов`язані з волею суб`єктів правовідносини; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб`єктів, що відбуваються за волевиявленням суб`єкта правовідносин.

Як вже було зазначено, у листі від 29.09.2020 року № 0400-0305-8/88100 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було повідомлено про відсутність підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що саме діями відповідача, а не бездіяльністю порушуються права позивача, оскільки відповідачем (дією) відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік, зробити перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік та виплатити недоотриману пенсію з урахуванням раніше проведених виплат з 21 липня 2020 року.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік, зробити перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи з 28.09.1987 року по 13.03.2000 року, з 1975 року по 1976 рік, з 1981 року по 1983 рік та виплатити недоотриману пенсію з урахуванням раніше проведених виплат з 21 липня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна