Рішення № 96998883, 31.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2020 року Справа № 160/12411/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/12411/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.10.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить:

- визнати протиправним та дискримінаційним та скасувати рішення відповідача про припинення виплати пенсії позивачу, в тому числі, якщо воно було прийняте, але не передано позивачу;

- визнати бездіяльність відповідача щодо не повідомлення позивачки про припинення виплати пенсії - протиправними та дискримінаційними;

- зобов`язати відповідача виплатити усі недоотримані позивачкою пенсійні виплати, з урахуванням усіх підвищень до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачці, до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачці на визначений нею банківський рахунок - довічно.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що останній була призначена пенсія за віком, яка виплачувалася їй до виїзду за кордон. У 2005 році позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання. Після її виїзду за кордон виплата пенсії їй була припинена. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №0440/7017/18, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зобов`язано, зокрема, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.03.2018. В подальшому, позивач звернулася до відділення AT «Ощадбанк» та нею було відкрито відповідний банківський рахунок для отримання саме на нього своїх пенсійних виплат, реквізити якого співробітниками банку 27.11.2018, відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999, було надіслано безпосередньо до УПФУ. 02.05.2019 і 14.06.2019 позивачем повторно було особисто надіслано лист до відповідача з проханням в добровільному порядку виконати рішення суду, поновити виплату пенсії та перераховувати її на банківський рахунок. У листі за вих. №360/02-06/26 від 24.07.2019 відповідач повідомив про те, що ним було проведено поновлення виплати пенсії, та що її виплата буде здійснюватися на поштове відділення: 49089, оскільки позивачем не особисто надано реквізити банківської установи щодо того, куди саме необхідно перерахувати кошти. 17.03.2020 при зверненні на поштове відділення: 49089 за довіреністю для отримання пенсії ОСОБА_1 її представникові стало відомо, що виплата пенсії були припинена у зв`язку з неотриманням пенсійних виплат більше 6 місяців підряд.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 відкрито провадження у справі №160/12411/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

02.12.2020 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. №80158/20), в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зазначив, що позивач перебуває на обліку у Пенсійному фонді України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №0440/7017/18, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зобов`язано призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.03.2018. Рішення суду було виконано (після надходження рішення суду до Головного управління) та позивачу поновлено виплату пенсії. Разом з тим, відповідач зауважив, що з урахуванням положень п. 10 постанови Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999 заява від 14.09.2019 на переведення виплати пенсії позивача через установу «Ощадбанку» не була опрацьована, оскільки надійшла до пенсійного органу засобами поштового зв`язку та була направлена юридичним офісом адвоката ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення означеного позову з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є громадянкою України, відповідно до паспорту громадянина України для виїзду за кордон Серії НОМЕР_1 , виданого 20.12.2016.

У 2005 році позивач виїхала з України на постійне проживання до Держави Ізраїль.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №0440/7017/18 позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045650000548 від 16.04.2018 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.03.2018 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з індексацією і компенсацією втрати частини доходів, а позовні вимоги за період з 12.03.2016 по 18.03.2018 року суд залишив без розгляду.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №0440/7017/18 набрала законної сили 24.04.2019.

Після отримання копії означеної постанови Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на її виконання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в Ізраїлі, розпорядженням від 18.06.2019 була призначена пенсія за віком з 18.03.2018 у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача (адвокат Меламед Вадим) пенсійним органом направлено останньому лист за вих. №360/02-06/26 від 24.07.2019, в якому відповідач повідомив про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 по справі №0440/7017/18 та додатково зазначив, що виплата пенсії по особовому рахунку ОСОБА_1 разом з доплатою за період з 18.03.2018 по 30.06.2019 включена у відомість для виплати пенсій через відділення зв`язку: 49089. При цьому, у цьому листі відповідач зауважив, що з урахуванням положень п.10 постанови Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999, заява від 14.09.2019 на переведення виплати пенсії позивача через установу «Ощадбанку» не була опрацьована, оскільки надійшла до пенсійного органу засобами поштового зв`язку та була направлена юридичним офісом адвоката ОСОБА_2 .

Надалі, як зазначено у позовній заяві, 17.03.2020 при зверненні на поштове відділення 49089 за довіреністю для отримання пенсії ОСОБА_1 її представникові стало відомо, що виплата пенсії були припинена, у зв`язку з неотриманням пенсійних виплат більше 6 місяців підряд.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями відповідача про відмову у виплаті позивачу пенсії на визначений нею банківський рахунок, вважаючи такі дії неправомірними і дискримінаційними та такими, що суперечать чинному законодавству, ОСОБА_1 звернулася за захистом своїх прав до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

У преамбулі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV) встановлено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 4 Закону №1058-ІV (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Так, у відповідності до положень ч.1 ст.47 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999 (далі - Порядок №1596) визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м.Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.

Відповідно до п.8, п.9 Порядку №1596 (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті. Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Згідно із приписами п.10 Порядку №1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.

За змістом приписів п.12, п.13 Порядку №1596 (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:

- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;

- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів. Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення. Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596), яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами, а саме:

- особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду;

- від установи уповноваженого банку.

Аналогічні положення закріплені у п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1), яким передбачено, що заяви про виплату пенсії (додаток 5) реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (зі змінами).

У позовній заяві позивач стверджує, що нею було відкрито банківський рахунок у відділенні АТ «Ощадбанк», реквізити якого представником позивача 27.11.2018, відповідно до Порядку №1596, були направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для здійснення виплати пенсії саме на цей рахунок.

Разом з тим, позивачем до адміністративного позову надано лише копію супровідного листа філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» за вих. №310-029/2198 від 27.11.2018, в якому вказано вірні карткові рахунки клієнтів для зарахування пенсії та зазначено таблицю з переліком осіб (клієнтів банку), їх ІПН та номерами банківських рахунків. У цьому переліку вказано, зокрема, ОСОБА_1 , однак немає відомостей щодо направлення заяви позивача про перерахування нарахованої пенсії на її особистий банківський рахунок, обов`язкове подання якої передбачено п.10 Порядку №1596 та п. 4.10 Порядку №22-1.

Крім того, судом досліджено додані до позовної заяви копії заяв ОСОБА_1 про виплату пенсії або грошової допомоги, в яких остання просила пенсійний орган виплачувати їй пенсію на її поточний рахунок у відповідній банківській установі.

Також слід зауважити, що зазначені у цих заявах та у вищевказаному супровідному листі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» номера рахунків є різними.

Зазначені заяви підписано одержувачем (без зазначення дати підписання) та уповноваженим працівником банку ОСОБА_4 , біля підпису якої наявна позначка «ТВБВ №10003/0310», що датована 13.08.2019.

Разом з тим, жодних доказів того, що означені заяви були направлені до відповідача установою уповноваженого банку або особисто надані позивачем до органу Пенсійного фонду України у матеріалах справи відсутні та позивачем не були надані.

При цьому, суд зауважує, що у завірених представником позивача фіскальних чеках АТ «Укрпошта» зазначено прізвище інших осіб (зокрема, « ОСОБА_5 » і « ОСОБА_6 ») та вказано щодо направлення засобами поштового зв`язку певних відправлень на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до п.6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), уповноваженим банком є АТ "Ощадбанк".

При цьому, відповідно до п. 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 заяви про виплату пенсії (додаток 5) реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком №1596.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що останньою особисто направлено до відповідача 02.05.2019 і 14.06.2019 оригінал заяви про перерахування нарахованої пенсії на її особистий банківський рахунок, однак докази на підтвердження означених доводів позивачем та її представником до суду не були надані (в т.ч. разом із позовною заявою).

Одночасно з цим, суд зауважує, що зі змісту наявної у матеріалах справи копії листа пенсійного органу за вих. №360/02-06/26 від 24.07.2019 та відзиву на адміністративний позов слідує, що відповідачем засобами поштового зв`язку було отримано заяву від 14.06.2019 на переведення виплат пенсії ОСОБА_1 , однак така заява була направлена разом з адвокатським запитом представника позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, достатнім та достовірними доказами факт подачі відповідної заяви з дотриманням вимог п. 10 Порядку №1596 та п. 4.10 Порядку №22-1, а, отже, підстави стверджувати про те, що відповідач безпідставно не здійснював перерахування пенсійних виплат ОСОБА_1 на її банківський рахунок відсутні.

Пунктом 1.5 розділу І Порядку №22-1 передбачено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що станом на час розгляду справи ані ОСОБА_1 , ані її законний представник, з передбаченою п.1.5 розділу І Порядку №22-1 заявою про поновлення виплати пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зверталися.

Відтак, відповідач діяв у рамках чинного законодавства.

Вищенаведені правові висновки також узгоджуються з правовою позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 11.06.2020 у справі №160/10738/19.

Порядок виплати та доставки національним оператором поштового зв`язку (далі - національний оператор) пенсій, допомог, субсидій та інших виплат населенню, визначених законодавством, які надаються у грошовій формі (далі - пенсії, соціальні допомоги) визначається Інструкцією про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв`язку, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2009 №464/156, постановою правління Пенсійного фонду України від 28.04.2009 №14-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2009 за №592/16608 (далі - Інструкція про виплату та доставку пенсій).

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про виплату та доставку пенсії, виплата та доставка пенсій, соціальних допомог, що згідно із законодавством фінансуються управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду) і органами праці та соціального захисту населення, здійснюються національним оператором у порядку, встановленому цією Інструкцією, та на підставі договорів.

Згідно п. 1.9 Інструкції про виплату та доставку пенсій, , згідно з яким виплата пенсій, соціальних допомог за відомостями за формою В1-М здійснюється відповідно до зазначеної на відомості дати та до кінця виплатного періоду. Виплата пенсій, соціальних допомог до зазначеної на відомості дати може здійснюватися лише з письмового дозволу керівника органу Пенсійного фонду, органу праці та соціального захисту населення. Дата виплати пенсій повідомляється одержувачу органом Пенсійного фонду, який здійснював нарахування, а також працівниками поштового зв`язку при першій виплаті. У разі зміни дати виплати пенсій працівники поштового зв`язку за місяць до настання таких змін повідомляють про це одержувача із зазначенням причини зміни дати виплати.

Отже, в означеній нормі встановлено обов`язок пенсійного органу та працівників поштового зв`язку повідомляти про дату виплати пенсії при першій виплаті останньої, однак у разі зміни дати виплати пенсії обов`язок щодо повідомлення одержувача пенсії з цього питання покладено на працівників поштового зв`язку, а не на пенсійний орган.

Враховуючи викладене відповідачем не вчинено по відношенню до позивача протиправних дій та не допущено протиправної бездіяльності щодо не повідомлення ОСОБА_1 про припинення їй виплати пенсії.

Щодо визнання дій та бездіяльності відповідача дискримінаційними, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» №5207-VI від 06.09.2012 (далі - Закон №5207-VI), дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Враховуючи те, що дії позивача щодо перерахування або припинення виплати пенсії через відділ поштовий зв`язку не обмежують права та свободи інших осіб, в тому числі позивача, і не створюють перешкод для їх реалізації, питання про їх дискримінаційний характер є безпідставним.

Відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 49 Закону №1058-ІV визначено підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Згідно частини 1 вказаної статті, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-ІV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Водночас, суд зауважує, що ОСОБА_1 або її представником не надано до суду доказів припинення виплати позивачу пенсії у зв`язку із неотриманням нею пенсії з поштового відділення за місцем попередньої реєстрації більше 6 місяців.

Оскільки рішення про припинення виплати пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалося, вимога про його скасування є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити усі недоотримані позивачкою пенсійні виплати з урахуванням всіх підвищень до фактичного виконання відповідачем рішення по цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачці, до їх фактичної виплати та продовжити виплату пенсії позивачу на визначений нею банківський рахунок довічно суд зазначає таке.

У постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №0440/7017/18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язано призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.03.2018 у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з індексацією і компенсацією втрати частини доходів, а позовні вимоги за період з 12.03.2016 по 18.03.2018 року суд залишив без розгляду.

Як свідчать долучені до справи докази (копія Витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії та лист за вих. №360/02-06/26 від 24.07.2019), позивачу призначено пенсію за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Доплата пенсії по особовому рахунку позивача за період з 18.03.2018 по 30.06.2019 становить 22393,06 грн. і разом з пенсією за липень 2019 року в сумі 1564, 00 грн. включена відповідачем у відомість для виплати пенсії через відділення зв`язку: 49089 (дата виплати - 16 число).

Тобто, за вказаний період призначення і виплату пенсії відповідач мав здійснити на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі №0440/7017/18, тому за вказаний період суд не може виносити повторне рішення.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, затвердженою Постанова правління Пенсійного фонду України №4-5 від 23.04.1999 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України №10-1 від 20.05.2015 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24.06.1999 за №413/3706, пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення. Переказування пенсій здійснюється з дня припинення їх виплати в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Таким чином, вказані кошти за вищезазначений період не були виплачені позивачу на визначений нею банківський рахунок, у зв`язку з ненаданням останньою інформації щодо способу отримання нарахованої пенсії, а в подальшому позивачка не зверталася до відповідача з вимогою про їх отримання, а тому позовні вимоги в частині виплати неотриманої пенсії за вказаний період є передчасними.

З питань вимоги про продовження виплати пенсії позивачу довічно, суд зазначає, що відповідно до положень статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, вказана вимога стосується вимоги на майбутнє, відтак в цій частині позовні вимоги є передчасними, а відтак не підлягають задоволенню.

З питань зобов`язання відповідача виплатити пенсію з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів суд зазначає наступне.

У відповідності до положень статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів у тому числі пенсій. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації (абзац 1 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003).

Відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, сума індексації грошових доходів, визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Отже, у разі відсутності перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101%, підстав для проведення індексації грошових доходів населення немає.

Тобто, в місяцях, коли величина приросту індексу споживчих цін не подолала поріг індексації, сума індексації грошових доходів залишається фіксованою.

При цьому, при підвищенні грошового доходу (пенсії) позивача необхідно керуватись нормами статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та зразком нарахування індексу споживчих цін для проведення індексації приведеному у Додатку № 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, згідно з яким не проводиться індексація в місяці, в якому здійснено підвищення грошових доходів громадян.

Отже, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101%, у взаємозв`язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Дія зазначених положень Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, і заробітна плата (грошове забезпечення).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення).

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону №1058-IV, ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Разом з тим, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 (№185/515/16-а).

Водночас, первинною умовою нарахування компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати є наявність вини відповідача, наявність якої позивачем не доведена.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення складений 31.12.2020.

Суддя О.В. Царікова