Рішення № 96998711, 19.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 травня 2021 р. Справа № 120/2007/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за період з 28.04.2006 року по 01.01.2012 року перерахувати та виплачувати державну пенсію відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році І категорії, особи з інвалідністю 2 групи, яку збільшити на 12% згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та збільшити державну пенсію в 3,5 рази відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплатити суму боргу по недоплаченій пенсії, з урахуванням виплаченої суми державної основної пенсії та з урахуванням рішень національного суду, а саме постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року по справі № 2-а-990/11/0214 та постанови Літинського районного суду Вінницької області від 12.04.2011 року по справі № 2-а-475/11.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорії І та інвалідом 2-ї групи по захворюваннях, пов`язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Наголошує, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року по справі № 2-а-990/11/0214 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області виплатити йому різницю між фактично виплаченою пенсією та пенсією, яка належить йому у відповідності до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2006-2007 роки. Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 12.04.2011 року по справі № 2-а-475/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду в Літинському районі здійснити йому перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю до ст.ст.49,50,54,67 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як особі віднесеної до категорії 1, по другій групі інвалідності із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених коштів та виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією починаючи з 25.08.2010 року по день припинення даного права.

Однак зазначив, що пенсійним органом на виконання постанов судів, протиправно не враховано норми Конституції України та в добровільному порядку не було здійснено перерахунок пенсії з врахуванням зазначених рішень судів з врахуванням Постанов Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року та № 1293 від 27.12.2005 року.

На думку позивача, розмір отриманої пенсії значно нижчий, ніж розміри пенсії встановлені вказаними постановами, чим фактично було звужено його право на отримання розмірів пенсії у значно більшому розмірі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.03.2021 року позовну заяву залишено без руху з підстав порушення строків на звернення до суду та встановлено позивачеві строк для усунення виявлених у ній недоліків.

26.03.2021 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної, а саме заява про поновлення строків на звернення до суду, якою недоліки позовної заяви були усунені в повному обсязі.

Ухвалою суду від 01.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Даною ухвалою також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подання відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачеві у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що з 28.04.2006 року ОСОБА_1 пенсію переоформлено відповідно до статті 54 Закону №796 по 3 групі інвалідності, захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі відшкодування фактичних збитків (50% втрата працездатності). Так, розмір пенсії позивача з 28.04.2006 року по 3 групі інвалідності з урахуванням Постанови №894 та Постанови №1293 по 3 групі інвалідності становив 488,53 грн: де 468,30 грн - пенсія по інвалідності (19,91 грн х 6) + 12% х 3,5; 9,96 грн - додаткова пенсія 1 категорії ЧАЕС (19,91 грн х 50%); 10,27 грн - тимчасова доплата від індексації.

В подальшому з 09.10.2007 року пенсію ОСОБА_1 перераховано відповідно до ст.54 Закону №796 по 2 групі інвалідності, захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі відшкодування фактичних збитків (70% втрата працездатності), і розмір пенсії становив 715,39 грн: де 624,40 грн - пенсія по інвалідності (19,91 грн х 8) + 12% х 3,5; 14,93 грн - додаткова пенсія 1 категорії ЧАЕС ( 19,91 грн х 75%); 1,77 грн - підвищення додаткової пенсії 1 категорії ЧАЕС (ст. 67 Закону №796); 74,29 грн - підвищення основного розміру пенсії ЧАЕС (ст.67 Закону №796).

Крім того, Кабінетом Міністрів України 23.11.2011 року було прийнято Постанову №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (яка набрала чинності з 01.01.2012 року), передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, особам з інвалідністю 2 групи, захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розмір пенсійної виплати з урахуванням всіх підвищень та надбавок має бути не менше 255% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В подальшому розмір пенсійної виплати змінювався відповідно до змін в чинному законодавстві.

Щодо рішень суду, які ухвалені на користь ОСОБА_1 зазначила, на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі №2-а-990/11/0214 позивачеві донараховано кошти у сумі 41994.52 грн; на виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року у справі № 2-а-475/11 Головним управління здійснено перерахунок пенсії позивача з 25.08.2010 по 22.07.2011 та донараховано кошти у сумі 56947,78 грн; на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009, якою залишено без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2008 у справі №2-а5863/08, перераховано пенсію позивача за період з 01.01.2008 року по 24.08.2010 року та донараховано кошти у сумі 7968,17 грн. Таким чином, вищевказані кошти нараховані на рішення суду будуть виплачені з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №440, якою затверджено Порядок погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою.

З огляду на викладене відповідач вважає, що будь-яких протиправних дій управлінням вчинено не було, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Також 16.04.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване порушенням позивачем строків на звернення до суду.

Втім, судом при відкритті провадження у справі було досліджено дане питання, де суд дійшов висновку про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.

Так матеріали справи містять заяву позивача, у якій зазначив, що лише вкінці листопада 2020 року дізнався про існування Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27.12.2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому звернувся до Літинського управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з урахування положень вищезазначених постанов. На його заяву, відповідач листом №5846-5649/Г-02/8-0200/21 від 30.12.2020 року відмовив у здійсненні такого перерахунку. Також у обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення зазначив, що пенсія є його єдиним джерелом існування, доходом, власністю, а тому до таких правовідносин не можуть застосовуватися загальні строки звернення.

Суд зазначає, що право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, що передбачено статтею 55 Конституції України. Це право є диспозитивним правом у адміністративному процесі.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а колегія суддів вказує, що визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що зі слів позивача він дізнався про порушення його прав у листопаді 2020 року, у зв`язку із чим звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії та отримав лист-відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №5846-5649/Г-02/8-0200/21 від 30.12.2020 року, суд дійшов висновку дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

Тому у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28.03.2019 року та інвалідом 2-ї групи по захворюваннях, пов`язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №001350, зі ступенем втрати професійної працездатності 70%.

Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 28.04.2006 року отримує пенсію відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 12.04.2011 року у справі № 2-а-475/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду в Літинському районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю до ст.ст. 49,50,54,67 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як особі віднесеної до категорії 1, по другій групі інвалідності із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених коштів та виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією починаючи з 25.08.2010 року по день припинення даного права.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року у справі № 2-а-990/11/0214 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою пенсією та пенсією, яка належить йому у відповідності до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2006-2007 роки.

На виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі №2-а-990/11/0214 позивачеві донараховано кошти у сумі 41994.52 грн; на виконання постанови Літинського районного суду Вінницької області від 12.04.2011 року у справі № 2-а-475/11 Головним управління здійснено перерахунок пенсії позивача з 25.08.2010 по 22.07.2011 та донараховано кошти у сумі 56947,78 грн; на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009 року, якою залишено без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2008 року у справі №2-а5863/08, перераховано пенсію позивача за період з 01.01.2008 року по 24.08.2010 року та донараховано кошти у сумі 7968,17 грн. Кошти нараховані на вказані рішення суду будуть виплачені з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №440, якою затверджено Порядок погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою.

10.12.2020 року позивач звернувся із заявою до пенсійного органу в якій просив здійснити перерахунок пенсії починаючи з 13.07.2004 року по 23.11.2011 року врахувавши при цьому рішення суду по справах № 2-а-475/11, №2-а-990/11/0214 та Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року та № 1293 від 27.12.2005 року.

30.12.2020 року на зазначену заяву відповідачем надано лист-відмову у здійсненні перерахунку № 5846-5649/Г-02/8-0200/20 мотивовану тим, що перерахунок його пенсії здійснюється відповідно до змін в чинному законодавстві та на підставі відповідних рішень суду.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції до 01.01.2008 року в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а постраждалим першої категорії, що є інвалідами ІІ групи - в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною четвертою статті 54 вищезгаданого Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а для інвалідів ІІІ групи - не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

У відповідності до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком за період 2006 року та з січня по вересень 2007 року, та пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком за період з жовтня по грудень 2007 року, а також на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком у вказані періоди.

Як встановлено, постановою Літинського районного суду Вінницької області від 12.04.2011 року у справі № 2-а-475/11 зобов`язано Управління Пенсійного фонду в Літинському районі здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю до ст.ст. 49,50,54,67 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як особі віднесеної до категорії 1, по другій групі інвалідності із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених коштів та виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією починаючи з 25.08.2010 року по день припинення даного права.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року у справі № 2-а-990/11/0214 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Літинському районі Вінницької області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою пенсією та пенсією, яка належить йому у відповідності до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2006-2007 роки.

У справі № 2-а-990/11/0214 надавалась правова оцінка пріоритетності законів над урядовими нормативними актами щодо звуження обсягу передбачених законом прав позивача з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року.

Проте врахуванню постанов Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 року та №1293 від 27.12.2005 року при обчисленні пенсії по інвалідності у відповідності до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", правова оцінка не надавалась.

Суд зазначає, що на виконання урядової програми забезпечення пенсій учасників ліквідації аварії на ЧАЕС Кабінетом Міністрів України були прийняті постанови Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 року "Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачене збільшення з 01.09.2004 року на 12 відсотків пенсії, призначені відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та №1293 від 27.12.2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з метою здійснення подальших заходів щодо диференціації розмірів пенсій, яка передбачає збільшення розмірів пенсії, призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у 3,5 разів по інвалідності учасникам ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС у 1986 році та пенсію у зв`язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей, дана постанова набрала чинності з 01.01.2006 року.

Вказані постанови втратили чинність з 01.01.2012 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210.

Отже, у спірний період (з 28.04.2004 року по 01.01.2012 року) уряд не скасував своєї програми, залишаючи діючими вищезазначені постанови.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України.

В державі Україна відносно учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в спірний період діяли подвійні стандарти щодо нарахування пенсії, один з яких забезпечується за рахунок судових рішень та відповідає статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а другий ґрунтується на постановах Кабінету Міністрів України і суперечить вище зазначеному закону.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як причину невиконання своїх зобов`язань; зацікавлені особи повинні мати змогу покластися на зобов`язання, взяті державою; якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні до цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними.

Виходячи з вищевикладеного позивач має право на отримання пенсії відповідно до частини 4 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з підвищенням її на 12 % та в 3,5 рази у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 року та №1293 від 27.12.2005 року, оскільки приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, - з 28.06.2006 року (відповідно до позовної заяви) та до 01.01.2012 року - втрати чинності вказаними постановами на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

А тому відповідача слід зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 року та №1293 від 27.12.2005 року, та рішень національних судів, а саме постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року по справі № 2-а-990/11/0214 та постанови Літинського районного суду Вінницької області від 12.04.2011 року по справі № 2-а-475/11.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини 2 статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись також статтею 245 КАС України вбачає визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яку збільшити на 12% згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з підвищенням пенсії у 3,5 рази у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 28.04.2006 року по 01.01.2012 року з урахуванням рішень національного суду, а саме постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року по справі № 2-а-990/11/0214 та постанови Літинського районного суду Вінницької області від 12.04.2011 року по справі № 2-а-475/11.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році І категорії, особи з інвалідністю 2 групи, яку збільшити на 12% згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з підвищенням пенсії у 3,5 рази у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 28.04.2006 року по 01.01.2012 року з урахуванням рішень національного суду, а саме постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року по справі № 2-а-990/11/0214 та постанови Літинського районного суду Вінницької області від 12.04.2011 року по справі № 2-а-475/11, з урахуванням раніше виплаченої суми пенсії.

В решті позовних вимог відмовити.

Вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яку збільшити на 12% згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 894 від 13.07.2004 року "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та з підвищенням пенсії у 3,5 рази у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 28.04.2006 року по 01.01.2012 року з урахуванням рішень національного суду, а саме постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року по справі № 2-а-990/11/0214 та постанови Літинського районного суду Вінницької області від 12.04.2011 року по справі № 2-а-475/11.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Мультян Марина Бондівна