Рішення № 96998558, 28.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 квітня 2021 р. Справа №120/2357/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,

представника заявника Сувалова Валерія Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву позивача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі №120/2357/20-а,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №120/2357/20-а за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено шляхом стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 472787,96 гривень.

09 лютого 2021 року ОСОБА_1 до Вінницького окружного адміністративного суду подано заяву про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами. Заява обгрунтована тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 податковий борг в сумі 472787,96 гривень. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що наявність у ОСОБА_1 податкового боргу підтверджується також прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 22 лютого 2019 року №0005051305 та №0005061305. Вказані податкові рішення оскаржувалися платником податків в судовому порядку, проте рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі №120/935/19-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову. Ухвалюючи судове рішення від 10 серпня 2020 року, Вінницький окружний адміністративний суд зважав на те, що рішення окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі №120/935/19-а набрало законної сили. Разом із тим, постановою Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі №120/935/19-а скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2019 року №0005051305 та №0005061305. Відтак, на думку заявника, наявні підстави для перегляду судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року за нововиявленими обставинами на підставі пункту 3 частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та призначено судове засідання на 30 березня 2021 року.

30 березня 2021 року представником позивача подано клопотання про заміну позивача правонаступником.

У судове засідання 30 березня 2021 року ані заявник, ані його представник не з`явились. У зв`язку із відсутністю доказів належного повідомлення заявника про дату, час та місце розгляду заяви ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судове засідання відкладено на 28 квітня 2021 року.

28 квітня 2021 року представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи при цьому належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Водночас, 28 квітня 2021 року від представника позивача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, розгляд якої просив здійснювати без його участі.

В ході судового засідання, що відбулося 28 квітня 2021 року, суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання про заміну позивача його правонаступником, та замінив позивача в особі Головного управління ДПС у Вінницькій області його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Вінницькій області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Представник відповідача не заперечував проти залишення позовної заяви без розгляду, проте наполягав на вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Розглянувши заяву представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду, поданої в межах розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а також заслухавши думку представника заявника, суд зважає на таке.

Особливості порядку здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначені статтею 368 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами 1, 2 та 3 цієї статті передбачено, що заява про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Під час перегляду за нововиявленими або виключними обставинами сторони користуються правами, визначеними статтею 47 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 4 згаданої статті за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими обставинами суд може скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Водночас, підстави та порядок залишення позовної заяви без розгляду визначені статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, пунктом 5 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.

Положення цієї норми відповідно до принципу диспозитивності передбачають, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, підстави для відмови у задоволенні заяви (клопотання) про залишення позову без розгляду законодавцем не передбачені, оскільки це є безумовним правом особи, яка звернулася до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

За наведених обставин, з огляду на подану представником позивача заяву про залишення позовної заяви без розгляду суд дійшов висновку, що таку належить задовольнити.

Разом із тим, визначаючись з приводу того, яке судове рішення слід ухвалити за результатами розгляду заяви представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду, суд керується наступним.

Частиною 1 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; приймає постанову - якщо переглядалася постанова; постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала.

Відтак, з урахуванням наведеної норми у разі скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення у випадку, якщо переглядалося рішення суду.

Зважаючи на те, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами стосувалася судового рішення, постановленого судом першої інстанції, тому, на переконання суду, у разі скасування судового рішення у зв`язку із наявністю підстав для залишення позовної заяви без розгляду слід ухвалювати такий вид судового рішення, як рішення.

Таким чином, за результатами розгляду поданої представником позивача заяви суд дійшов висновку скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі №802/2357/20-а та залишити позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 без розгляду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що у разі залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 при поданні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами сплачено судовий збір в розмірі 10637,73 гривень, що підтверджується квитанцією від 19 лютого 2021 року №0.0.2022880608.1.

Отже, на користь заявника слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами судовий збір у розмірі 10637,73 гривень за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то слід врахувати наступне.

Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас, про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як свідчать матеріали справи, в підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником надано договір про надання правової допомоги б/н від 17 травня 2019 року, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) б/н від 08 лютого 2021 року, розрахунок витрат на адвокатські послуги від 08 лютого 2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №3 від 08 лютого 2021 року.

Договором про надання правової допомоги, що укладений 17 травня 2019 року між адвокатом Суваловим В.О. та ОСОБА_1 , визначено, що адвокат, користуючись статусом представника, здійснює захист прав та законних інтересів клієнта, використовуючи всі права, надані йому законом без будь-яких обмежень.

Пунктом 4.1 договору визначено, що за надання юридичної допомоги адвокатом клієнт сплачує гонорар в сумі 15000 гривень.

08 лютого 2021 року сторонами договору підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Цей акт підтверджує те, що в рамках виконання умов договору про надання правової допомоги від 17 травня 2019 року адвокатом виконано обов`язки в повному обсязі, витративши на підготовку процесуальних документів та участь у справі 16 годин, а тому клієнт повинен оплатити послуги адвоката відповідно до пункту 4.1 договору в розмірі 15000 гривень.

Відповідно до розрахунку витрат на адвокатські послуги від 08 лютого 2021 року адвокатом надано наступні послуги:

- підготовка відзиву на позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області (витрачено 4 години);

- підготовка клопотання про зупинення провадження у справі №120/2357/20 (витрачено 2 години);

- підготовка клопотання про розгляд справи №120/2357/20 за правилами спрощеного позовного провадження (витрачено 1 годину);

- підготовка апеляційної скарги на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі №120/2357/20 (витрачено 4 години);

- підготовка заяви про перегляд рішення у справі №120/2357/20 за нововиявленими обставинами (витрачено 4 години).

08 лютого 2021 року ОСОБА_1 сплачено 15000 гривень в якості гонорару відповідно до договору від 17 травня 2019 року, про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера.

Проте, на думку суду, розмір наданих адвокатом ОСОБА_1 послуг у розмірі 15000 гривень підтверджується частково з огляду на наступне.

Як слідує із розрахунку витрат на адвокатські послуги від 08 лютого 2021 року, окрім іншого, адвокатом надано клієнту такі послуги, як підготовка відзиву на позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області у справі №120/2357/20, підготовка клопотання про зупинення провадження у справі №120/2357/20, підготовка клопотання про розгляд справи №120/2357/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

Проте, такі послуги надавалися в рамках розгляду адміністративної справи №120/2357/20. А тому саме при ухваленні рішення за результатами розгляду такої справи суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Окрім того, на переконання суду, витрачений адвокатом час на підготовку заяви про перегляд рішення у справі №120/2357/20 за нововиявленими обставинами в кількості чотирьох годин є досить завищеним, оскільки зміст такої переважно містить витяги із судових рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі №120/2357/20-а та Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі №120/935/19-а.

Відтак, на переконання суду, понесені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги б/н від 17 травня 2019 року підтверджуються у розмірі 3000 гривень; такий розмір витрат, на думку суду, є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Таким чином, на користь заявника слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із викладеним та керуючись статтями 9, 72-78, 90, 134, 139, 194, 240, 241, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі №120/2357/20-а скасувати та постановити ухвалу, якою позовну заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без розгляду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним при зверненні до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами судовий збір у розмірі 10637 (десять тисяч шістсот тридцять сім) гривень 73 копійки за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44069150)

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович