Ухвала суду № 96997483, 19.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення позову

м. Київ

19.05.2021Справа №910/2932/21

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Рішення 2" про забезпечення позову у справі №910/2932/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Рішення 2" до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про визнання неправомірним правочину одностороннього розірвання договору та визнання договору діючим,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Рішення 2" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", в якому просить суд визнати незаконним одностороннє розірвання відповідачем Договору №ДНП-2020-02/02 та визнати його діючим.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Рішення 2" вказує, що між ним та Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" було укладено договір №ДНП-2020-02/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та обладнання від 03.02.2020, предметом якого є передання позивачу у оплатне користування майданчика для паркування транспортних засобів. Однак позивач був позбавлений можливості фактично користуватися орендованим майном у зв`язку із вчиненням перешкод у користуванні попереднім користувачем - Фізичною особою-підприємцем Грибаном Андрієм Олексійовичем.

Як стверджує позивач, незважаючи на те, що відповідач був достеменно обізнаний про неможливість позивача користуватись орендованим майном, Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" листом №053/05-4473 від 07.12.2020 розірвало договір №ДНП-2020-02/02 від 03.02.2020 з підстав наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Рішення 2" заборгованості з оплати користування пакувальним майданчиком.

З огляду на зміст позовної заяви та враховуючи законодавчу техніку формулювання позовних вимог в залежності від обраного способу захисту, суд приходить до висновку, що відповідачем фактично заявлено дві немайнові позовні вимоги:

1) визнати недійсним правочин Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" одностороннього розірвання договору №ДНП-2020-02/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та обладнання від 03.02.2020 (оскільки вимоги про визнання незаконним правочину та про визнання недійсним правочину є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача);

2) визнати чинним договір №ДНП-2020-02/02 про надання майданчика для експлуатації, утримання та обладнання від 03.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 відкрито провадження у справі №910/2932/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Чергове підготовче засідання у справі призначено на 15.06.2021.

При цьому, в підготовчому засіданні 18.05.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Рішення 2" було подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- встановлення заборони експлуатації паркувального майданчика за адресою: Дарницький район, вул. Сортувальна, буд. 2, в межах ІІІ територіальної зони паркування будь-якими особами;

- зобов`язання відповідних органів влади та комунальних підприємств міста Києва звільнити паркувальний майданчиком за адресою: Дарницький район, вул. Сортувальна, буд. 2 від незаконно встановлених конструкцій та споруд.

В підготовчому засіданні 18.05.2021 судом вирішено вказану заяву про забезпечення позову розглянути в порядку письмового провадження.

Дослідивши вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Рішення 2" про забезпечення позову в порядку письмового провадження, суд дійшов до висновку, що вона підлягає поверненню заявнику, оскільки її подано без додержання вимог ст. 139 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка оплати судового збору за звернення до господарського суду із заявою про забезпечення позову становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 2 270,00 грн.

Таким чином, при зверненні із заявою про забезпечення позову до суду заявником мав бути оплачений судовий збір у розмірі 1 135,00 грн.

Однак, заявник не виконав вимоги вказаних норм та не надав суду доказів оплати судового збору за звернення з заявою про забезпечення позову у визначеному законодавством розмірі.

Згідно із ч. 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Рішення 2" про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційні Рішення 2" заяву про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко