Ухвала суду № 96995738, 19.05.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 423/2649/20

Провадження № 1-кс/415/648/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.21 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Демченко Е.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лисичанського міського суду заяву судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. про самовідвід від розгляду кримінального провадження, внесеного 28 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020220000000022 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Лисичанського міського суду Луганської області перебуває кримінальне провадження, внесене 28 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020220000000022 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2021 року вказане кримінальне провадження передано на розгляд судді Луньової Д.Ю.

У відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддею Луньовою Д.Ю. 13 травня 2021 року надано заяву про самовідвід від розгляду вищевказаного кримінального провадження у зв`язку з тим, що розподіл справи було здійснено з порушенням вимог ч. 3 ст. 35 КПК України, а саме не визначено колегію суддів для розгляду даного кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 81 КПК України, суддю Луньову Д.Ю., яка заявила самовідвід, було повідомлено про розгляд заяви, у судове засідання суддя не з`явилася.

Прокурор Немитих М.І. в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд заяви про відвід без його участі у зв`язку з зайнятістю в іншій справі.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Гамов В.В. в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, внесеного 28 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020220000000022 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до статті 35 КПК України, у суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об`єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді. Визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень. Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він повинен бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 у справі "Білуга проти України" від 28.10.1998 у справі "Ветштайн проти Швейцарії", тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду.

У чинному кримінальному процесуальному законі закріплено інститут відводу (самовідводу) судді, який, по суті, є єдиним способом вирішення конфлікту інтересів в їхній професійній діяльності, прямо передбаченим законом. При цьому, інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Законним є склад суду, який сформований згідно з вимогами кримінального процесуального закону щодо кількості суддів, з додержанням процедури визначення судді (колегії суддів) для конкретного судового провадження, з урахуванням відповідності суддів їх статусу і спеціальним указівкам закону щодо якостей судді, а також за відсутності обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні чи порушують правила недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні й незмінності складу суду.

Вимоги КПК України щодо законності складу суду спрямовані на забезпечення права на справедливий суд, проголошеного в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У практиці Європейського суду з прав людини недодержання вимог щодо складу суду визнається порушенням положень п. 1 ст. 6 Конвенції про необхідність розгляду справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Такі порушення, зокрема, констатовані в рішеннях «Лавенс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, «Пероте Пеллон проти Іспанії» від 25 липня 2002 року, «Моїсєєв проти Росії» від 9 жовтня 2008 року, тощо.

Закон передбачає ухвалення судового рішення незаконним складом суду як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що передбачає скасування судового рішення судом апеляційної чи касаційної інстанції (п. 2 ч. 2 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України).

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Попаснянського районного суду Луганської області перебував обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України.

У підготовчому судовому засіданні, проведеному під голуванням судді Попаснянського районного суду Луганської області Лизенко І.В., обвинуваченим ОСОБА_1 заявлено клопотання про розгляд справи у складі трьох суддів.

Згідно протоколу Попаснянського районного суду Луганської області щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2021 року, призначення колегії суддів не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи, у зв`язку з чим головою Попаснянського районного суду Луганської області направлено подання до Луганського апеляційного суду для вирішення питання про передачу кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 на розгляд іншого суду Луганської області.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року подання голови Попаснянського районного суду Луганської області задоволено та направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України до Лисичанського міського суду для розгляду по суті.

З протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2021 року вбачається, що для розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 було визначено головуючого суддю Луньову Д.Ю., а не колегію суддів, про що в своєму клопотанні заявляв обвинувачений ОСОБА_1 , та у зв`язку з чим дане кримінальне провадження ухвалою Луганського апеляційного суду було передано до Лисичанського міського суду, тобто для визначення колегії у складі трьох суддів.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, на якій наголосив Суд у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11, п. 104, 106), існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватись згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, Series A № 255, пп. 28, 30 та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, пункт 42). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість – іншими словами «має не лише здійснюватись правосуддя – ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де куб бер прооти Бельгії» (DeCubber v. Belgium), Series A № 86).

Стосовно об`єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58).

Жодний факт, яким створюється навіть підозра у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця.

Враховуючи викладене, практику Європейського суду з прав людини, положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 21 КПК України, саме за об`єктивним критерієм, з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів щодо неупередженості та необ`єктивності, зважаючи, що розподіл справи був проведений з порушенням вимог ч. 3 ст. 35 КПК України, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України, суд дійшов висновку про задоволення заяви судді Луньової Д.Ю. про самовідвід у кримінальному провадженні, внесеному 28 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020220000000022 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 9, 21, 35, 75-76, 80-81, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву судді Луньової Д.Ю. про самовідвід у кримінальному провадженні, внесеному 28 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020220000000022 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, - задовольнити.

Відвести суддю Луньову Д.Ю. від розгляду кримінального провадження, внесеного 28 січня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020220000000022 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України.

Кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України передати до канцелярії Лисичанського міського суду Луганської області для визначення колегії суддів, відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Старікова