Рішення № 96994643, 13.05.2021, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/2356/20

2/171/290/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Семенової Н.М., секретаря: Ровної Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Апостолове за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В:

10.12.2020 року позивач звернувся до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 13.09.2006 року, згідно якої отримала кредит, який у подальшому був збільшений до 12000 грн.

У порушення ст.ст.526,527,530,1054 ЦК України та умов Договору ОСОБА_3 зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконувала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, /що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 608,1218,1219 ЦК України, у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємців. Таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідачі по справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредитору спадкодавця належить протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

13.04.2020 року позивачем отримано відповідь Апостолівської державної нотаріальної контори, згідно якої спадкоємці після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора.

25.05.2019 року до спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було направлено лист претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але безрезультатно.

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 13.09.2006 року становить 7791,09 грн., яка складається з: 7791,09 грн. заборгованість за кредитом.

Враховуючи викладене, просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 7791,09 грн. за кредитним договором № б/н від 13.09.2006 року та понесені судові витрати у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Ухвалою про відкриття провадження від 21.12.2020 року вказану позовну заяву прийнято до свого провадження та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.03.2021 року закрито підготовче провадження по справі; призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином за місцем реєстрації. До суду повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Від відповідачі відзив на позовну заяву не надходив.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.09.2000 року ОСОБА_3 підписала Заяву № б/н у Закритому акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач.

Позичальником ОСОБА_3 отримано кредитну картку

Як вбачається з Заяви №б/н від 13.09.2020 р. ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що дана Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис у Заяві. Визнання угоди є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів.

У порушення умов договору ОСОБА_3 зобов`язання належним чином не виконала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла (а.с.48).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с.9-14), заборгованість ОСОБА_3 за спірним договором визначена позивачем в розмірі 7791,09 грн., яка складається з: 7791,09 грн. заборгованість за кредитом.

Позивач звернувся з претензію кредитора до Апостолівської державної нотаріальної контори, 13.04.2020 року позивачем отримано відповідь Апостолівської державної нотаріальної контори, згідно якої спадкоємці після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора.

25.05.2019 року до спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було направлено лист претензію, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, яка залишена без реагування.

З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка на момент смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що надійшла на запит суду (а.с. 76-89), вбачається наступне.

13.04.2020 року Апостолівської державної нотаріальною конторою зареєстровано претензію кредитора Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (а.с.76). Вказане також підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину № 59996527 від 13.04.2020 року (а.с.85).

З копії Заяви № б/н від 13.09.2006 року вбачається, що на момент її підписання ОСОБА_3 проживала за адресою ст. АДРЕСА_1 (а.с. 27). Згідно копії паспорту ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 42-46).

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно положень ст.ст.1218,1231 ЦК України, до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені в статті 1219 ЦК України.

У ст.1219 ЦК України закріплено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно ч.1ст.608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.

У абз. 2 п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 зазначено наступне. З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Згідно ч.2.ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ч.1ст. 1268ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені в ч.ч.3,4 ст.1268, ст.1269 ЦК України. Так, згідно з ч.3ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України«Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України«Оформлення права на спадщину»). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом із тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, в розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Зазначені вище норми підлягають застосуванню за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника. Проте позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої ОСОБА_3 .

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та за життя ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали за однією адресою, однак доказів фактичного проживання відповідачів із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини суду надано не було.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах кожної держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Крім того, реєстрація відповідача та позичальника за адресою: АДРЕСА_1 , не є безумовним доказом того, що відповідачі проживали разом з ОСОБА_3 та є особами, які відповідно до вимог ч.3ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину, оскільки положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрація будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц.

Позивачем не надано жодного доказу, що відповідачі на час відкриття спадщини проживав разом з позичальником, що відповідачі є спадкоємцем померлої, щодо прийняття спадщини відповідачами.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів того, що відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_3 та прийняли спадщину після її смерті позивачем не надано, як і доказів на підтвердження наявності будь-якого майна у позичальника ОСОБА_3 , яке могло би бути успадковане. Сам факт реєстрації місця проживання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме вони є спадкоємцями та прийняли після померлої спадщину.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю.

Так як позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягає стягненню з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.1ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89, 141, 259,263-265,268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У позові Акціонерного товариства «Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: Семенова Н. М.