Рішення № 96994317, 19.04.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/88/21

Провадження № 2/448/266/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19.04.2021 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач Шегинівська сільська рада,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шегинівської сільської ради Львівської області, третя особа – Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про: визнання права власності на спадкове майно,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 – не з`явилася,

представник відповідача Шегинівської сільської ради – не з`явився,

третя особа – Приватний нотаріус Яксманицький Р.С. – не з`явився,

в с т а н о в и в:

І. Суть спору:

Позивачка ОСОБА_1 , звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на нерухоме майно – двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Вказує, що за життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_1 (позивачці у справі), яка спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла, оскільки протягом встановленого ст. 1270 ЦК України строку, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Стверджує, що спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині чи претендували б на таку, немає.

Вказує, що після смерті ОСОБА_2 , вона (позивачка) стала власником спірної квартири в цілому. Однак, в позасудовому порядку оформити право власності на вищевказану квартиру не має можливості, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на таку, тому змушена звертатися до суду із даним позовом.

З огляду на наведене, просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

ІІ. Позиція учасників справи:

В підготовче засідання позивачка не з`явилася, проте подала заяву, в якій просить суд справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача – Шегинівської сільської ради Львівської області у підготовче засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.

Третя особа – Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович у підготовче засідання не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді від 23.01.2021року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи:

Будинковолодіння – квартира АДРЕСА_1 , належав колгоспному двору, членами якого станом на 15.04.1991 року були: ОСОБА_3 , 1934 року народження (голова двору), ОСОБА_4 , 1931 року народження (дружина), що підтверджується довідкою Шегинівської сільської ради Львівської області №108 від 10.02.2021 року.

Отже, виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, зазначені особи мали в рівних частках право власності на майно колгоспного двору, тобто кожен на 1/2 частину вищевказаного домоволодіння.

Право власності на дане нерухоме майно належним чином позивачкою не оформлено, правовстановлюючі документи - відсутні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті голови двору – ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).

З матеріалів спадкової справи №124/2011, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі Львівської області, за життя спадкодавець ОСОБА_3 заповіту не складав, своїм майном не розпорядився. Спадкоємцем першої черги спадкування за законом була дружина померлого – ОСОБА_2 , яка спадщину відповідно до ч.3 ст.1268 прийняла, так як на час смерті проживала разом із спадкодавцем. Факт шлюбних відносин між ОСОБА_3 та спадкодавцем ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_2 .

Спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, крім ОСОБА_2 , не було.

Слід зазначити, що на частину спадкового майна, ОСОБА_2 , було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом від 01.04.2011 року.

Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 належна йому частка у спірній квартирі, перейшла за загальними правилами спадкування за законом до його дружини ОСОБА_2 , у зв`язку з чим остання стала власником зазначеного нерухомого майна в цілому.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ).

З матеріалів спадкової справи №306/2020, заведеної у Приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С., за життя спадкодавець ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Швець В.Й., в.о. старости Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області 19.05.2020 року зареєстрованого в реєстрі за №21-2, згідно якого житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_1 (позивачці у справі), яка спадщину відповідно до ч.1 ст.1269 прийняла, оскільки протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України звернулася до нотаріуса за оформленням спадкових прав.

Спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, крім позивачки, немає.

Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_2 належна їй спірна квартира АДРЕСА_1 перейшла за загальними правилами спадкування за заповітом до позивачки, однак, через відсутність правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно, позивачка не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно, у зв`язку із чим звернулася до суду із зазначеним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копіями свідоцтва про смерть спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; копією заповіту від 19.05.2020 року; довідкою Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області №723 від 25.11.2020 року; копією технічного паспорта на спірну квартиру АДРЕСА_1 ; листом Приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Яксманицького Р.С. Вих.№1139/02-14 від 29.12.2020; копіями спадкових справ №306/2020, заведеної у Приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Яксманицького Р.С. після смерті ОСОБА_2 та №124/2011, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі Львівської області після смерті ОСОБА_3 ; копією паспорта та ідентифікаційного коду позивачки ОСОБА_1 ; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) щодо спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , іншими матеріалами справи.

V. Застосоване судом законодавство:

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" ( 697-12 ) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

Так, відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ч.1. ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ЦПК України встановлено, що:

відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);

суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VI. Висновок суду:

Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов`язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, з огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що є правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 .

VII. Судові витрати:

Враховуючи думку сторін та виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає, що понесені позивачкою судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за нею.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Шегинівської сільської ради Львівської області, третя особа – Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: с.Гусаків, Львівської області; РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: Шегинівська сільська рада Львівської області; місце знаходження: с.Шегині, вул. Дружби, 184, Львівської області; код ЄДРПОУ 04371928;

Третя особа: приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області; місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області.

Текст судового рішення складено 19.04.2021року.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення суду набрало законної сили «_»_____20___ року

Суддя Ю.Б. Білоус