Рішення № 96993894, 19.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1863/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Лецак Н.В., позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Ільчук І., представника відповідача Котубей О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород адміністративний позов ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 / до Управління патрульної поліції в Закарпатській області /Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Кошового, 2/, третя особа без самостійних вимог інспектор УПП роти №1 взводу №2 Секереш Миколи Миколайовича /Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Кошового, 2 / про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області, третя особа без самостійних вимог інспектор УПП роти №1 взводу №2 Секереш М.М. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 743176 від 30.07.2020 року.

Посилається на те, що 30.07.2020 інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Секереш М.М. було винесено постанову серії ДПО18 № 743176 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Дана постанова є незаконною, протиправною та такою, що підлягає до скасування, оскільки відповідачем під час винесення постанови не дотримано процедури розгляду справи, не надано можливості подати заперечення та скористатися правовою допомогою.

17 травня 2021 року представником Управління патрульної поліції в Закарпатській області Котубей О.В. подано відзив на позов, в якому зазначено, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають до задоволення, виходячи з наступного: 30.07.2020 року екіпаж патрульної поліції під час несення служби по автодорозі в м. Ужгороді по вул. Л.Толстого, 13 помітив автомобіль «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , водій якого порушив п.2.3 В ПДР України, а саме: керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та не був пристебнутий паском безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Відповідно до положень ст.35 Закону України «Про національну поліцію» вищевказаний автомобіль було зупинено. Після зупинки водій вказаного транспортного засобу відмовився надати посвідчення водія, чим порушив п.п.2.1а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Під час спроби перевірки документів інспектор встановив, що водій керував автомобілем та відмовляється пред`явити посвідчення водія даної категорії. Водію було роз`яснено права особи, передбачені ст. 268 КУпАП, усі усні доводи позивача були взяті до уваги при розгляді справи про адміністративні правопорушення.

Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови та звільнення його від адміністративної відповідальності. Пояснення позивача в позовній заяві вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням його до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача. Зазначає, що на відеозаписі чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовляється пред`явити посвідчення водія. Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню. Просить суд продовжити строк для подання відзиву та прийняти даний відзив до розгляду, в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заяви (клопотання) учасників справи.

17 лютого 2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.

12 березня 2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області адміністративний позов повернуто позивачу ОСОБА_1

12 березня 2021 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу через Ужгородський міськрайонний суду Закарпатської області до Восьмого апеляційного адміністративного суду на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2021.

30 березня 2021 року ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до апеляційного розгляду.

20 квітня 2021 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.03.2021 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

07 травня 2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області поновлено строк звернення до суду з даним позовом, адміністративний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами ст. 286 КАС України.

18.05.2021 року в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати ухвалено продовжити відповідачу строк для подання відзиву, прийнято відзив до розгляду.

Пояснення учасників справи.

В судовому засіданні позивач та його представник позовну заяву з викладених в ній підстав підтримали, просили її задовольнити. Позивач пояснив, що не порушував ПДР України /п 2.3В/, є інвалідом ІІ групи безстроково /посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках серії НОМЕР_2 , посвідчення Ужгородського МЧПСЗН серії НОМЕР_3 , фізіологічні особливості заважають йому користуватися ременями безпеки, надав на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії.

Представник відповідача Котубей О.В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві. Чи була зупинка транспортного засобу йому невідомо.

Фактичні обставини, встановлені судом.

30 липня 2020 року інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Секереш М.М. в м.Ужгороді по вул.Л.Толстого,13 було винесено постанову серії ДПО18 № 743176 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

З даної постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 30.07.2020 року о 10 год. 10 хв. в м. Ужгород по вул. Льва Толстого, 13 керував транспортним засобом «Volkswagen Caddy» , номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобом пасивної безпеки, не був пристебнутий паском безпеки, чим порушив п.2.3 В ПДР України, в ході перевірки водій ОСОБА_1 не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1а ПДР України, та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КпАП України.

Позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи безстроково /посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1987 роках серії НОМЕР_2 , посвідчення Ужгородського МЧПСЗН серії НОМЕР_3 .

Оцінка суду

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За вимогами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з пунктами 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року (далі – Інструкція №1026), під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Інструкції №1026 відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Судом встановлено, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови не дотримався вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 щодо забезпечення безперервної відеозйомки на портативний відеореєстратор під час виконання службових обов`язків.

Так, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву надано відеозапис, на якому зафіксовано припаркований автомобіль, в якому знаходився ОСОБА_1 . Разом з тим, на відео відсутні моменти, що стосуються керування позивачем автомобілем, обладнаним засобом пасивної безпеки, не пристебнутим ременями безпеки.

Суд приймає до уваги, що відповідно до п.2.3 в) ПДР /в редакції, чинній станом на 30.07.2020/, дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.

Позивач є інвалідом ІІ групи, за його твердженням його фізіологічні особливості заважають йому користуватися ременями безпеки. Дане твердження позивача відповідачем в ході розгляду справи не спростоване.

З наведеного видно, що жодних фактичних даних, на основі яких інспектор поліції встановив факт керування позивачем транспортним засобом, порушення п.2.3 в) ПДР, винність позивача у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідачем не надано.

З наданих відповідачем доказів встановити вину позивача неможливо.

Диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП /в редакції станом на 30.07.2021/ передбачає настання адміністративної відповідальності саме за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки відповідні документи.

В свою чергу, будь - яких належних доказів, які б свідчили про те, що 30 липня 2021 року о 10 год. 10 хв. позивач керував автомобілем, не був пристебнутий паском безпеки та при цьому не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, суду не надано.

З огляду на викладене, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без пред`явлення посвідчення водія, при цьому доказів такого керування відповідачами не надано.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачами всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям, зазначених в ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України.

У відповідності з частиною третьою статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин сукупність наданих сторонами доказів та пояснень не дає можливості встановити винність позивача у порушенні вимог частини першої статті 126 КУпАП, а висновки особи, яка приймала оскаржувану постанову грунтуються загалом на припущеннях та не підтверджені належними доказами, які суд міг би дослідити та надати їм належну оцінку.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП України та застосування до нього стягнення у виді штрафу закрити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 247, п. 1, ст. 251, ст.280, ст.293 КУпАП, ст. ст.8, 9, 77, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову серії ДПО18 № 743176 від 30.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 – скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Судові витрати компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Ільчук Ілля Михайлович, місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, юридична адреса: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Кошового, 2, код ЄДРПОУ: 40108913

Третя особа, без самостійних вимог інспектор УПП роти №1 взводу №2 Секереш Микола Миколайович, юридична адреса: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Кошового, 2, код ЄДРПОУ: 40108913.

Суддя Голяна О.В.