Рішення № 96993357, 12.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11314/19

Провадження № 2/522/2896/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» 08.07.2019 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.02.2018 року у розмірі 221875,10 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ «ПриватБанк» із метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 22.02.2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 187000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач порушив зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у нього станом на 03.06.2019 року, виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, загальна сума якої становить 287167,08 грн., позивач на свій розсуд вимагає від боржника частину суми заборгованості за кредитом у розмірі 221875,10 грн. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 18 грудня 2019 року позов банку задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22.02.2018 року у розмірі 221 875,10 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328,13 грн..

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2020 року за заявою представника відповідача заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18.12.2019 року було скасовано та справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні в підготовчому засіданні на 30.06.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, розгляд справи 30.06.2020 року був відкладений на 28.07.2020 року.

Представником банку 28.07.2020 року до суду подані письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Зазначили, що відповідач звернувся до банку із метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №б/н від 22.02.2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 187 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок престижну картку World Black Edition. За період із 23.02.2018 року по 03.06.2019 року відповідача частково погасив заборгованості, у той же час, 23.02.2020 року він скористався сервісом «оплата частинами» та відповідачу було оформлено послуг «Швидкий кредит (миттєва розстрочка)» на суму 30 000 грн.. У подальшому, 28.02.2020 року, відповідачем ще двічі було використано послугу «оплата частинами» та оформлено «Швидкий кредит (миттєва розстрочка)» на суму 27 131 грн. та на суму 81 393 грн.. З карткового рахунку відповідача 28.03.2020 року було списано щомісячні платежі за послугу «Миттєва розстрочка» у розмірі 10 919, 70 грн., аналогічна саму списалась протягом 2018 року до 28.12.2018 року, адже строк кредитування по послузі швидкий кредит (миттєва розстрочка) складає 10 місяців. Посилались на те, що у період із 2018 року по 2109 рік відповідач неодноразово виходив на прострочку, у зв`язку з чим ними нараховувались проценти у розмірі 37,2% річних – на поточну заборгованість та 74,4% річних – на прострочену заборгованість.. Станом на 03.06.2019 року у відповідача виникла заборгованості у загальному розмірі 287 167, 08 грн., з яких : заборгованість за тілом кредиту – 221 875, 10 грн. (142 528,88 грн. – поточне тіло кредиту та 79 346, 22 грн. – прострочене тіло кредиту), заборгованість по відсотках – 65 291, 98 грн.. Між тим ними заявлено вимоги лише щодо стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту.

Розгляд справи 28.07.2020 року був відкладений на 12.10.2020 року за клопотанням представника відповідача, з наданням часу на ознайомлення з поясненнями банку.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року по справі було закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 03.12.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи 03.12.2020 року був відкладений на 02.03.2021 року.

У судовому засіданні 02.03.2021 року був присутній представник відповідача – ОСОБА_2 , який позовні вимоги визнав лише в частині. Розгляд справи був відкладений на 12.05.2021 року у зв`язку з першою неявкою сторони позивача.

У судовому засіданні 12.05.2021 року був присутній представник відповідача – ОСОБА_2 , який позовні вимоги визнав частково, визнав факт отримання відповідачем кредиту у вигляді картки на суму 180 000 грн., проте заперечував обставини підписання відповідачем відповідних Умов та Правил, долучених банком до позову. Тому вимоги в частині нарахування процентів, комісії та пені вважає незаконними. Зазначив, що сума витрат за кредитом була 247 109, 87 грн., при цьому відповідачем погашено кошти на суму 217 686, 92 грн., тому вважають що борг за тілом кредиту становить 29 422, 95 грн..

Представник банку у судове засідання не з`явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив та будь-яких клопотань до суду не заявляв.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, зважаючи на належне сповіщення представника банку, наявні матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника банку.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац перший частини другої статті 207 ЦК України).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України, визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України, визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Суд вбачає, що звертаючись до суду з даним позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», яка підписана відповідачем 22.02.2018 року та умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на суму 187 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем було надано ксерокопію анкети-заяви ОСОБА_1 від 22.02.2018 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.9-10), в якій зазначено особисту інформацію відповідача, а саме прізвище, ім`я, по батькові, серію та номер паспорта, ІПН, адресу проживання, адресу реєстрації, номери засобів зв`язку.

В заяві міститься інформація про те, що позичальник ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку та погодився з ними. Позичальник висловив свою згоду, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг. Заява підписана позичальником та представником банку.

Довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с.65), згідно якої 23.02.2018 року кредитний ліміт відповідачу був встановлений у розмірі 100 000 грн. та 18.04.2018 року - збільшений до 187 000 грн..

Факт отримання даної суми кредиту визнається стороною відповідача.

Згідно довідки банку від 18.11.2019 року (а.с.66), строк дії картки був визначений до 02/21.

За розрахунком Банку, доданим до позову, станом на 03 червня 2019 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 287 167, 08 грн., з яких :

- заборгованість за тілом кредиту – 221 875, 10 грн. (142 528,88 грн. – поточне тіло кредиту та 79 346, 22 грн. – прострочене тіло кредиту);

- заборгованість по відсотках – 65 291, 98 грн..

Проте, банком заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача лише заборгованості за тілом кредиту у розмірі 221 875, 10 грн..

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вбачає, з даного документу (анкети-заяви від 22.02.2018 року) можна встановити, що у ньому зазначені лише персональні дані відповідача щодо дати народження, місця проживання, реквізитів паспорту громадянина України, дата 22.02.2018 та підпис.

При цьому, анкета-заява не містить жодних даних про те, яку саме картку отримав відповідач, строк її дії, розмір наданого кредиту. Не надано будь-яких відомостей про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачеві, повідомлення йому пін-коду, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості.

Про вид картки не вказано і в самій позовній заяві, як і не вказано відсоткової ставки за її користування.

Таким чином, судом встановлено, що як на доказ укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_1 позивачем надана анкета-заява відповідача, яка не містить відомостей про його бажання отримати послугу, яка визначена позивачем як «Платіжна картка Кредитка «World Black Edition».

Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку 50 років, а також інші умови.

Разом із тим, умови та правила надання банківських послуг повинні ж містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18).

Проте, названі документи не підписані відповідачем, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

За відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17-ц зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником банк дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживача» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, умов, на яких він укладався, в тому числі і щодо розміру відсотків та штрафних санкцій за користування кредитними коштами, а також строку дії договору та особи позичальника.

Наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.

Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості відсотків за користування кредитними коштами є неналежним доказом.

Суд вбачає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 401/1855/16-ц (провадження № 61-32875св18).

В обґрунтування доводів позову щодо наявності у ОСОБА_1 боргу за тілом кредиту у розмірі 221 875, 10 грн. АТ КБ «Приватбанк» надано розрахунок заборгованості (а.с.7-8) та виписку по особовому рахунку (а.с.56-64).

Згідно пояснень представника відповідача, за його розрахунками згідно виписки банку, за виключенням нарахованих банком комісії, пені та процентів за користування кредитом, відповідачем було отримано в кредит кошти у фактичному розмірі 247 109, 87 грн. (сума надходжень коштів по виписці).

Сума фактично сплачених відповідачем коштів за кредитом становить 217 686, 92 грн., кредитний ліміт за карткою визначено сторонами у розмірі 187 000 грн., доказів того, що кредитний ліміт сторонами збільшувався матеріали справи не містять.

Отже, за розрахунком представника відповідача, заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 29 422, 95 грн. (247 109, 87 грн. (сума надходжень на картку) – 217 686, 92 грн. (кошти фактично сплачені відповідачем)).

Доводи представника відповідача не спростовані стороною позивача, а тому суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь банку суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 422, 95 грн., яка визнається боржником.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до норм ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 441, 31 грн. (чотириста сорок одну гривень 31 копійок), пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 11, 16, 203, 207, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України; суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 22.02.2018 року у розмірі 29 422, 95 грн. (двадцять дев`ять тисяч чотириста двадцять дві гривень 95 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) витрати по сплаті судового збору в розмірі 441, 31 грн. (чотириста сорок одну гривень 31 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний тест рішення виготовлено 19.05.2021 року.

Суддя: Домусчі Л.В.