Рішення № 96992091, 12.05.2021, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/959/20

Справа № 2/951/94/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Гордіци Х.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки і піклування Золочівської районної державної адміністрації Львівської областіпро позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

I. Суть спору.

09.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення останнього батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебувала із відповідачем у шлюбі, який було розірвано 28.10.2019 року. У шлюбі в них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею та перебуває на повному її утриманні. Зазначає, що впродовж багатьох років після розірвання шлюбу відповідач не спілкувався з сином, не проявляв батьківського піклування та турботи, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню сина тощо. Вважає, що батько свідомо нехтує своїми обов`язками.

Вказує, що відповідач не займається вихованням сина, не дбає про його фізичний та духовний розвиток, його утриманням не займається, матеріально не підтримує взагалі. Усі зазначені факти, на переконання ОСОБА_1 , як у сукупності так і кожен з них окремо свідчать про те, що батько ухиляється від виховання дитини, свідомо нехтує своїми обов`язками.

На підставі вказаного, просить задовольнити її позов та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

II. Позиція учасників справи.

Позивач та її представник у підготовче засідання не з`явилися, однак подали заяви про розгляд справи у їх відсутності, згідно з якими просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у підготовче засідання не з`явився, подавши при цьому заяву про визнання позову та розгляд даної справи у його відсутності.

Представник органу опіки і піклування Золочівської районної державної адміністрації Львівської області у підготовче засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 24.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 12.04.2021 року залучено до участі у справі правонаступника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки і піклування Золочівської районної державної адміністрації Львівської області.

Відповідно до ч.1 ст.198 ЦПК України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.08.2018 року, виданого виконавчим комітетом Маркопільської сільської ради Бродівського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , в графі батьки вказані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.7).

Після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 залишила прізвище « ОСОБА_1 », що підтверджується копією рішення Бродівського районного суду Львівської області від 28.10.2019 року справа №439/1198/19 (а.с.8-10).

Згідно з висновком органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 «орган опіки та піклування Бродівської районної державної адміністрації Львівської області прийшов до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 … відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 …» (а.с.11-13).

Згідно з довідки виданої виконкомом Маркопільської сільської ради Бродівського району Львівської області від липня 2020 року №260 вбачається, що ОСОБА_2 з грудня 2018 року з дружиною ОСОБА_1 та сином ОСОБА_3 не проживає, з дитиною не спілкується, не займається її вихованням, не піклується про її духовний і фізичний розвиток (а.с.16).

V. Застосоване судом законодавство ти висновки суду.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 89).

Відповідно до ст.51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У відповідності до ч.2, 3 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч.2 ст.155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 9-10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В даному випадку позивачка ОСОБА_1 , матір малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою такий проживає та зареєстрований за вищевказаною адресою, скористалась таким правом та звернулась до суду із вищевказаним позовом.

В п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 цієї Постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при винній поведінці когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків. Згідно ч.1,2 ст. 27 вказаної Конвенції, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Судом встановлено, що відповідач маючи реальну можливість дбати про свою дитину, щоб забезпечити їй фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, оскільки є працездатною особою, молодого віку, хронічними чи іншими важкими захворюваннями не страждає, тобто не маючи жодних об`єктивних перешкод, свідомо нехтує виконанням батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітньої дитини.

Будь-яких поважних причин, які б унеможливили виконання відповідачем його батьківських обов`язків судом не встановлено.

Натомість, відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, що на переконання суду додатково вказує про його небажання змінити поведінку в кращу сторону по відношенню до дитини, а тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити, оскільки це відповідатиме інтересам дитини, за захистом яких позивач звернулася до суду.

Відтак, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , відповідатиме його інтересам та максимально спрямоване на захист його прав.

При цьому, відповідач ОСОБА_2 , відповідно до ст.169 Сімейного кодексу України може звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни відповідної поведінки як особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

VI. Судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп., згідно з квитанції від 03.11.2020 року, банк отримувача АТ «Укрексімбанк» (м.Київ), отримувач УК у Козівському р-ні/22030101, код отримувача 37822731.

З огляду на викладене та враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов до висновку, що позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 420,40 грн..

Відповідно до ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти іншу частину сплачених позивачем при подачі позову до суду документально підтверджених судових витрат, а саме 420,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 198, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки і піклування Золочівської районної державної адміністрації Львівської областіпро позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 420 грн. 40 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків суми сплаченого при подачі позовної заяви судового збору в розмірі 420 грн. 40 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; дані паспорта: № НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: с. Кальне, Козівський район, Тернопільська область; РНОКПП: НОМЕР_4 ; дані паспорта: № НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, місцезнаходження: вул. Чорновола, 3, м. Золочів, Золочівський район, Львівська область, код ЄДРПОУ: 20858831.

Повний текст судового рішення виготовлено 18.05.2021 року.

Суддя О.Б.Гриновець