Ухвала суду № 96991594, 14.05.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.05.2021

Справа № 334/9472/13-ц

Провадження № 6/334/131/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Зоріній С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому документі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому документі. В обґрунтування заяви вказує, що 26 лютого 2014 р. Ленінським районним судом м. Запоріжжя у справі №334/9472/13-ц ухвалено рішення яким позовні вимоги ПАТ "Креді Агріколь Банк" задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сума основного боргу у розмірі 539473,23 доларів США, заборгованість за процентами у сумі 17942,37 доларів США, судові витрати у сумі 3441 грн.

13 травня 2019 року ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №908/1705/16 на підставі договору про відступлення права вимоги №111-2018 від 30.10.2018 р. укладених між ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "ФК "Укрфінстандарт", згідно з яким ПАТ "Креді Агріколь Банк" - Первісний кредитор передає (відступає) ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" - права вимоги до Боржників і Новий кредитор набуває право вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами та Договорами забезпечення, укладених з Боржниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

25 липня 2019 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги (Цесії) № 25-07/ФК - 19, відповідно до умов якого, ТОВ ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» - Цедент передає, а ОСОБА_1 - Цесіонарій приймає права вимоги за Кредитним договором № 80/2008 від 19 вересня 2008 року, укладений між Акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк») та громадянином України ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), кредитором за яким є Цедент на підставі Договору відступлення права вимоги № ІІІ-2018 від 30 жовтня 2018 року у розмірі 14823291,60 (чотирнадцять мільйонів вісімсот двадцять три тисячі двісті дев`яносто один) гривень 60 копійок.

За умовами вказаного договору відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №80/2008 від 19 вересня 2008 року з боку ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на користь ОСОБА_1 у зв`язку з чим, останній набув права кредитора до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд замінити стягувача у виконаному документі, виданого на підставі рішення Ленінського районного суду від 26 лютого 2014 року справа №334/9472/13-4 на правонаступника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , що мешкає: АДРЕСА_1 .

В судове засідання заявник та інші учасники процесу не з`явились, про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, згідно вимог чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому документі задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 лютого 2014 р. Ленінським районним судом м. Запоріжжя у справі №334/9472/13-ц ухвалено рішення яким позовні вимоги ПАТ "Креді Агріколь Банк" задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сума основного боргу у розмірі 539473,23 доларів США, заборгованість за процентами у сумі 17942,37 доларів США, судові витрати у сумі 3441 грн.

13 травня 2019 року ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №908/1705/16 на підставі договору про відступлення права вимоги №111-2018 від 30.10.2018 р. укладених між ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "ФК "Укрфінстандарт", згідно з яким ПАТ "Креді Агріколь Банк" - Первісний кредитор передає (відступає) ТОВ "ФК "Укрфінстандарт" - права вимоги до Боржників і Новий кредитор набуває право вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами та Договорами забезпечення, укладених з Боржниками - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

25 липня 2019 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги (Цесії) № 25-07/ФК - 19, відповідно до умов якого, ТОВ ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» - Цедент передає, а ОСОБА_1 - Цесіонарій приймає права вимоги за Кредитним договором № 80/2008 від 19 вересня 2008 року, укладений між Акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк») та громадянином України ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), кредитором за яким є Цедент на підставі Договору відступлення права вимоги № ІІІ-2018 від 30 жовтня 2018 року у розмірі 14823291,60 (чотирнадцять мільйонів вісімсот двадцять три тисячі двісті дев`яносто один) гривень 60 копійок.

За умовами вказаного договору відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №80/2008 від 19 вересня 2008 року з боку ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» на користь ОСОБА_1 у зв`язку з чим, останній набув права кредитора до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Зважаючи на вказані вимоги закону слід вказати про те, що фактором, та відповідно особою до якої може перейти право вимоги, зокрема, за кредитним договором може бути виключно Банк або інша фінансова установа, фізична ж особа відповідно фактором бути не може та таких прав набути не може.

Також, відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Крім цього, згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 515 ЦК України, заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

За ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Крім цього, слід вказати і про те, що договір про відступлення прав вимоги, який передбачає фінансування передання на умовах платності є по суті договором факторингу та назва договору жодним чином не може змінити його суті, яка від такої назви може відрізнятися. Тобто якщо за договором за певну винагороду передається право вимоги грошового боргу, то такий договір є договором факторингу, за яким фактором може бути виключно банк або інша фінансова установа, які вправі здійснювати факторингові операції.

Як вбачається із договору про відступлення права вимоги №25-07/ФК-19 від 25.07.2019, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Укрфінстандарт» та фізичною особою ОСОБА_1 , право вимоги відповідно до Кредитного договору № 80/2008 від 19 вересня 2008 року, укладений між Акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк») та громадянином України ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), кредитором за яким є Цедент на підставі Договору відступлення права вимоги № ІІІ-2018 від 30 жовтня 2018 року у розмірі 14823291,60 (чотирнадцять мільйонів вісімсот двадцять три тисячі двісті дев`яносто один) гривень 60 копійок за плату передано ОСОБА_1 .

Тобто між сторонами по суті укладено договір факторингу за таким договором фактором є фізична особа ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно вищевказаний договір, як такий, що укладений особою як фактором, що не могла такий укладати слід вважати нікчемним, тобто договором, що укладений без дотримання вимог закону, стосовно належності сторони договору.

Також відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Крім цього, відповідно до ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання не спричиняє недійсність основного зобов`язання.

Зважаючи на вказане, а саме недійсність договору відступлення прав вимог, а також відповідно недійсність прав, які за такими мали бути відступлені ОСОБА_1 з моменту його укладення (ст. 236 ЦК України), вказану особу не слід вважати правонаступником стягувача у виконаному документі, виданого на підставі рішення Ленінського районного суду від 26 лютого 2014 року справа №334/9472/13-ц.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про заміну стягувача у виконаному документі, виданого на підставі рішення Ленінського районного суду від 26 лютого 2014 року справа №334/9472/13-4 на правонаступника ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 442 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому документі - залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти з дня її проголошення днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - до Запорізького апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 14.05.2021 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.