Ухвала суду № 96990786, 18.05.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/3873/21

Провадження № 1-м/219/1/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Рибкіної Н.М. , за участю секретаря судового засідання Бібік Н.М. , прокурора – Заварзіна Д.Д., захисника – Подлуцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Прикубанського районного суду міста Краснодара від 17.05.2017 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соледар, Артемівського (Бахмутського) району Донецької області, українця, громадянина України, остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,

у відповідність із законодавством України,

В С Т А Н О В И В:

Міністерство юстиції України звернулось до суду з клопотанням про приведення вироку Прикубанського районного суду міста Краснодара від 17.05.2017 року відносно ОСОБА_1 у відповідність до діючого законодавства України, зазначивши що ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді 14 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч.5 ст. 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, скоєний з використанням інформаційно- телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), групою осіб за попередньою змовою, у особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації. ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Саратовській області: кінець відбуття строку покарання – 13.08.2031 року. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 подав заяву про передачу його для подальшого відбування покарання до України у відповідності до національного законодавства.

Оскільки засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Саратовській області, відповідно до вимог ч. 2 ст. 603 КПК України, останній не повідомлявся про час, місце та дату судового засідання, - розгляд справи визнано можливим у його відсутність.

Представник Міністерства юстиції України про час і місце судового засідання повідомлений, просить розглянути клопотання без його участі, відповідно до частини першої статті 610 КПК України участь представника в судовому засіданні не є обов`язковою.

В судовому засіданні прокурор просив задовольнити відповідне клопотання Міністерства юстиції України та визнати, що дії ОСОБА_1 потрібно кваліфікувати за законодавством України, а саме за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна, з врахуванням того, що суд не може призначити покарання більш ніж 2/3 максимального строку, оскільки був замах на скоєння зазначеного кримінального правопорушення; зарахувати ОСОБА_1 строк перебування під вартою із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі з урахуванням вимог законодавства, яке діяло на той час, за період з 14.02.2017 року до 25.07.2017 року ( з дня затримання до дня набрання вироком законної сили).

Адвокат в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, вважав, що задоволення даного клопотання повністю відповідає інтересам ОСОБА_1 .

Заслухавши думку прокурора, адвоката, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджений вироком Прикубанського районного суду міста Краснодара від 17.05.2017 року , є громадянином України, надав заяву про передачу його для подальшого відбування покарання до України у відповідності до її законодавства.

Згідно з ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про передачу засуджених 1983 року у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Приводячи вирок Прикубанського районного суду міста Краснодара від 17.05.2017 року відносно ОСОБА_1 до законодавства України, суд приходить до наступного.

Як вбачається з вироку Прикубанського районного суду міста Краснодара від 17.05.2017 року ОСОБА_1 , перебуваючи на території Російської Федерації, скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, а саме: замах на незаконний збут наркотичних засобів, скоєний з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), групою осіб за попередньою змовою, у особливо великому розмірі, тобто умисні дії осіб, безпосередньо направлені на скоєння злочину, якщо при цьому злочин не був доведений до кінця за обставин, які не залежали від цих осіб, відповідальність за що передбачена позбавленням волі на строк від п`ятнадцяти до двадцяти років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двадцяти років або без такого і зі штрафом в розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до п`яти років або без такого або по життєвим позбавленням волі.

Відповідно до частини 1 ст. 7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за межами своєї держави, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом.

Згідно з діючим законодавством України замах на незаконний збут наркотичних засобів, скоєний з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), групою осіб за попередньою змовою, у особливо великому розмірі, яке кваліфіковане за ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації, може кваліфікуватися за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, як незакінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, санкція за якою передбачає покарання у виді позбавлення волі від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Відповідно до ч.3 ст. 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

За змістом ч. 3 ст. 68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк покарання не може перевищувати двох третин максимального строку покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Враховуючи, що максимальне покарання за ч. 3 ст. 307 КК України складає 12 років позбавлення волі, за діючим законодавством України покарання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України не може перевищувати 8 років позбавлення волі.

Окрім того, санкцією ч. 3 ст. 307 КК України передбачене додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, але оскільки вироком Прикубанського районного суду міста Краснодара від 17.05.2017 року ОСОБА_1 таке додаткове покарання не призначалось, а тому не може бути застосоване до засудженого після приведення вироку у відповідність із законодавством України.

Отже, слід вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України до 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання засудженому слід раховувати з моменту ухвалення вироку 17.05.2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який викладений в постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), відповідно до якого якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (від 26 листопада 2015 року) із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У строк попереднього ув`язнення включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження. Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили.

Згідно з вироком Прикубанського районного суду міста Краснодара від 17.05.2017 року та довідки ФКУ «Виправна колонія № 4 УФСВП Росії по Саратовській області строк тримання під вартою ОСОБА_1 розпочато 14.02.2017 року.

Згідно з розпорядженням про виконання вироку який набрав законної сили, вирок Прикубанського районного суду міста Краснодара від 17.05.2017 року відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 25.07.2017 року.

Таким чином суд вважає необхідним зарахувати засудженому ОСОБА_1 в строк відбування покарання також строк попереднього ув`язнення за період з 14.02.2017 року по 25.07.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Враховуючи, вимоги ст. 610 КПК України суд приходить до висновку про можливість приведення у відповідність із законодавством України покарання ОСОБА_1 за вироком Прикубанського районного суду міста Краснодара від 17.05.2017 року.

Керуючись ст. ст. 602, 603, 609,610 КПК України, ст. 9 Конвенції про передачу засуджених 1983 року, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Прикубанського районного суду міста Краснодара від 17.05.2017 року відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України - задовольнити.

Вирок Прикубанського районного суду міста Краснодара від 17.05.2017 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 3 ст. 30, ч.5 ст. 228.1 КК Російської Федерації до позбавлення волі строком на 14 років 6 місяців, без штрафу, без позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму , привести у відповідність до законодавства України.

Вважати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 17.05.2017 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення за період з 14.02.2017 року (з дати затримання) по день набрання вироком законної сили – 25.07.2017 року в строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.

Суддя Н.М.Рибкіна