Вирок № 96989862, 18.05.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/546/19

1-кп/467/33/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого – судді Явіци І.В.

за участю секретарів судового засідання - Андросової А.В., Савчук О.І.

прокурорів – Мокряк І.М., Пахомова О.С., Кучерявого В.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – Вишневського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка кримінальне провадження №12019150120000062, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнськ Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, на утриманні непрацездатних та/або неповнолітніх осіб не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 22 квітня 2010 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 153 КК України із застосуванням ст. 70 цього ж Кодексу до 6 років 6 місяців позбавлення волі; 31 грудня 2015 року звільнений від відбування покарання умовно – достроково на 4 місяців 16 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, що визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення правопорушення і наслідків, що настали, а також форми вини, мети і мотиву

Суд визнав доведеним, що 28 січня 2019 року близько 22 год. 00 хв. у ОСОБА_1 , який в цей час проходив повз приміщення Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що розташоване по бульвару Цвіточному, 4 в м. Южноукраїнську Миколаївської області, виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна – комп`ютерної техніки із цього приміщення.

Реалізуючи свій умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , цього ж дня близько 22 год. 20 хв., діючи повторно, оскільки має не зняту та не погашену судимість за вчинення корисливого злочину та умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи настання останніх, керуючись корисливими мотивами і метою обернення чужого майна на власну користь, підійшов до вікна приміщення Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, розташованого по бульвару Цвіточному, 4 в м. Южноукраїнську Миколаївської області, де, пересвідчившись, що його дії не будуть помічені сторонніми особами, розбив скло віконної рами та проник всередину вказаного приміщення, звідки таємно викрав бувший у використанні комп`ютерний системний блок з комплектуючими, а саме: корпусом марки «Frime», блоком живлення марки «Frime» 400 (ват) моделі ATX – FP 400-8, процесором марки «INTEL CELERON» моделі G3900 2,8 GHz», оперативною пам`ятю марки «APACER» моделі DDR 4-4 GB -2133 CL15, материнською платою марки «GIGABYTE» моделі GA –H110 M-H та жорстким диском марки «TOSHIBA» моделі DT01ACA100, загальною вартістю 3 799,00 грн., винісши його за межі приміщення.

Тим самим, ОСОБА_1 , виконав усі дії, які він вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причини, що не залежала від його волі, оскільки був затриманий співробітниками Южноукраїнського відділення управління поліції охорони в Миколаївській області.

Таких висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, ураховуючи положення ст. 84 КПК України і оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Оцінка показань обвинуваченого та інших доказів, наданих прокурором на підтвердження висунутого обвинувачення, у тому числі й відомостей, що характеризують особу обвинуваченого

Так, допитаний в судовому засіданні у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_1 суду показав, що близько 22:00 години вечора, точного часу і дати не пам`ятає, він йшов додому повз приміщення, що знаходиться на бульварі Цвіточному у м. Южноукраїнську.

Коли через вікно побачив, що у цьому приміщенні знаходиться комп`ютер, то вирішив викрасти його, так як системний блок до комп`ютера, який знаходиться у нього дома, не працював.

З цією метою він розбив віконне скло, проник в середину приміщення, де взяв частину комп`ютера аби винести його через вікно на вулицю.

Однак, в цей час, коли він вже переліз через вікно, приїхали поліцейські.

Ці показання обвинуваченого, ураховуючи, що вони отримані у передбачений законом спосіб, так як сприймались судом безпосередньо у порядку, встановленому КПК України, суд визнає допустимими і одночасно належними, оскільки вони прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні, та інших обставин, які мають для нього значення, зокрема, щодо часу, місця та способу учиненого правопорушення, спрямованості умислу обвинуваченого, його мети і мотивів, причетності до події і паралельно вказують на достовірність та/чи недостовірність, можливість та/чи неможливість використання інших доказів у справі.

Однак, показання обвинуваченого оцінені судом в сукупності з іншими наданими прокурором доказами щодо обставин учиненого кримінального правопорушення.

Представник потерпілого – юридичної особи – Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в судове засідання не з`явилась, про його дату, час і місце повідомлялась належно, направила до суду заяву, якою просила розглядати справу за її відсутності.

З`ясувавши думку учасників процесу, суд, з огляду на належне повідомлення представника потерпілого про здійснення цього кримінального провадження Арбузинським районним судом Миколаївської області, вважав за можливе завершити розгляд справи за її відсутності.

Крім цього, суд, дотримуючись правил 358 КПК України, дослідив ряд наданих стороною обвинувачення документів у розумінні ст. 99 указаного Кодексу, як доказів щодо фактичних даних, отриманих у передбаченому КПК порядку, на підставі яких установив наявність фактів і обставин, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню у ньому.

Зокрема, згідно висновку експерта №109 від 15 березня 2019 року ринкова вартість (без урахування суми податку на додану вартість) комп`ютерного системного блоку, який був у використанні, з урахуванням комплектуючих, а саме: корпусу системного блоку марки «Frime», блоку живлення марки «Frime» 400 (ват) моделі ATX – FP 400-8, процесора марки «INTEL CELERON» моделі G3900 2,8 GHz» оперативної пам`яті «APACER» моделі DDR 4-4 GB -2133 CL15, материнської плати марки «GIGABYTE» моделі GA –H110 M-H та жорсткого диску марки «TOSHIBA» моделі DT01ACA100, станом на 28 січня 2019 року могла становити 3 799,00 грн.

Сторона захисту установлену в ході досудового розслідування вартість викраденого майна (предмета кримінального правопорушення) не оспорювала.

При цьому, висновок експерта відповідає вимогам ст.ст. 101,102 КПК України, у тому числі, й щодо його змісту та даних щодо попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України, у той час як будь – яких відомостей, що стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта сторони, з метою спростування достовірності його висновку, суду не надавали.

Саме ж дослідження проведене за наявності належної правової підстави, як то, ухвали слідчого судді Южноуркаїнського міського суду Миколаївської області від 12 лютого 2019 року.

Як наслідок, загалом усі вказані та досліджені судом докази, що надані прокурором на підтвердження обставин вчинення кримінального правопорушення, з урахування показань самого обвинуваченого, підтверджують обставини і факти, регламентовані ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення (його часу, місця, способу, обставин і обстановки вчинення), у тому числі перебігу подій, що мали місце і стадії правопорушення, а також спрямованості умислу обвинуваченого, зокрема, корисливих мотивів і мети вчиненого діяння.

Надані ж прокурором процесуальні документи, як то, постанова про визначення групи прокурорів від 20 січня 2019 року, постанови слідчого СВ Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області від 29 січня 2019 року та 30 січня 2019 року про визнання речовими доказами, повідомлення про підозру від 29 січня 2019 року та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 26 березня 2019 року, у тому числі й рапорт інспектора реагування Южноукраїнського відділення Управління поліції охорони в Миколаївській області від 29 січня 2019 року та витяг з ЄРДР №12019150120000062 від 29 січня 2019 року, вказують суду на наявність достатніх приводів і підстав для початку досудового розслідування, його хід і стадії, у тому числі на осіб, що уповноважені здійснювати процесуальний контроль в рамках кримінального провадження, а так само і визначають правовий режим поводження із речовими доказами, що здобуті в ході слідства.

При цьому, істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, що зумовило б визнання доказів недопустимими, а також наявності будь-яких інших доказів, здобутих завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, суд не установив.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що установлює санкцію за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Як наслідок, суд за своїм внутрішнім переконанням, сформованим у порядку ст. 94 КПК України, шляхом оцінки наданих у його розпорядження доказів, як кожного окремо, так і їх сукупності, у тому числі, і їх достатнього обсягу для цього кримінального провадження, з урахуванням показань обвинуваченого, які за своєю суттю кореспондуються із установленими в ході досудового розслідування фактичними обставинами, що відображені в обвинувальному акті, приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, за обставин, доведених перед судом із дотриманням стандарту «поза розумним сумнівом», тобто, із таким ступенем достовірності і достатності доказів, за якого тягар доведення із сторони обвинувачення суд визнає знятим.

Тому у світлі установлених судом фактичних обставин справи шляхом зіставлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак учиненого діяння конкретному складу правопорушення, передбаченому КК України, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, так як він повторно вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням приміщення.

Мотиви призначення покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості учиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З огляду на положення ч.1 ст. 68 КК України, при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, суд ураховує ще й ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, зокрема, що ОСОБА_1 вчинив закінчений замах на вчинення кримінального правопорушення (злочину), виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення правопорушення до кінця, однак, розпорядитись вільно викраденим змоги не мав, так як правопорушення не було закінчене з причин, які не залежали від його волі.

В аспекті ступеня тяжкості скоєного, суд ураховує, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, особливості й обставини його учинення у даному, конкретному випадку, як то, форму вини, корисливий мотив і мету, спосіб, поведінку обвинуваченого до, під час та після вчинення правопорушення, зокрема, що він в судовому засіданні свою вину визнав повністю, засудив свій вчинок і дав правдиві показання, не перешкоджав кримінальному провадженню ніяким чином.

У той час як обвинувачений не одружений, офіційно не працевлаштований, на утриманні неповнолітніх та/або непрацездатних осіб не має, не навчається, має не зняту і не погашену судимість за вчинення корисливого злочину та злочину проти статевої свободи особи, був звільнений умовно – достроково, на обліку у лікаря – нарколога та лікаря – психіатра не перебуває, має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, проживає з матір`ю, мав ІІ групу інвалідності загального захворювання, не придатний для військової служби у мирний час і обмежено придатний у воєнний час, прийнятно характеризується за місцем проживання.

Згідно висновку судово – психіатричного експерта №14 від 22 січня 2021 року ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому діяння під впливом хворобливого стану, хронічного захворювання, фармакологічних та наркотичних засобів, які здатні були впливати на затьмарення його свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті, не перебував; психічним захворюванням не страждав, був здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; на даний час застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з п.1 ч.1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки обвинувачений засудив свій вчинок, визнав свою провину, дав показання, із суб`єктивних причин не перешкоджав судовому провадженню, тим самим виразивши готовність нести покарання в міру своєї вини.

Водночас, обставин, що обтяжують покарання, із переліку ст. 67 КК України, суд не установив.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення у порядку ч.3 ст. 337 КПК України, зокрема, у частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення чи то виключення кваліфікуючої ознаки повторності суд не вбачав.

Отже, суд переконаний, що покарання обвинуваченому належить призначити у межах санкції ч.3 ст. 185 КК України з урахуванням положень ч.3 ст. 68 цього ж Кодексу у виді позбавлення волі, однак, зі звільнення від відбування покарання з випробуванням, у в силу ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених його ст. 76 КК.

Зокрема, суд, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у тому числі його стадію, особу винного, його відношення до скоєного, наявність у нього прийнятних соціальних зв`язків і тривалу хворобу, переконався у можливості виправлення ОСОБА_1 без реального відбування покарання.

Тож, покарання у виді позбавлення волі, однак, із застосуванням положень ст.ст. 75-76 КК України, за таких обставин, з огляду на відсутність передумов для застосування положень ст. ст. 69, 69-1 КК України, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

До того ж, суд зважав на дані досудової доповіді, складеної старшим інспектором Первомайського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центра пробації» в Миколаївській області відносно ОСОБА_1 , які, однак, самі по собі не впливають на реалізацію судом його дискреційних повноважень щодо призначення покарання.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Питання стягнення витрат на залучення експертів суд вирішує відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, зокрема, останні є документально підтвердженими і підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Речовими доказами у справі належить розпорядитись згідно із правилами, установленими ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження у цій справі, у тому числі запобіжні заходи, не застосовувались і підстав для їх застосування до вступу вироку в законну силу немає.

Щодо питання заявленого потерпілим – юридичною особою цивільного позову, то суд на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Южноукраїнським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Миколаївської області було пред`явлено цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1 538,00 грн.

У подальшому представник потерпілого направив до суду заяву про відмову від позову у зв`язку із відшкодуванням цивільним відповідачем спричиненої шкоди.

Представник правонаступника потерпілого у цьому кримінальному провадженні – Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області такої заяви при розгляді справи іншим складом суду не направляла, натомість письмовою заявою просила розглядати кримінальне провадження за її відсутності. Про розгляд цивільного позову за її відсутності не вказувала.

Позицію щодо підтримання цивільного позову чи то відмови від нього не висловила, в судове засідання не з`явилась, інших заяв чи то клопотань до суду не направляла.

Тому відповідно до ч. 1 ст. 326 КПК суд вважає за доцільне залишити цивільний позов без розгляду.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 326, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість ) місяців.

В силу ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: 1) періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили – не обирати.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта, у розмірі 1 430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн. 00 коп.

Речовий доказ – комп`ютерний системний блок марки «Frime» - залишити у володінні Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Речовий доказ – кросівки марки «Bonute» - повернути ОСОБА_1 .

Цивільний позов Южноукраїнського об`єднаного управління Пенсійного фонду Миколаївської області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди – залишити без розгляду.

Роз`яснити цивільному позивачу, що згідно ч.7 ст. 128 КПК України він має право пред`явити позов в порядку цивільного судочинства.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення.

Сторони кримінального провадження та експерти мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.В. Явіца