Ухвала суду № 96988295, 13.05.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14537/15-ц

Провадження № 4-с/761/56/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

представника заявника: Бондаренко М.Г.

заїнтересованої особи: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фананси та Кредит» заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві в особі старшого державного виконавця Шеремета О.В., ОСОБА_1 , Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження №63268245, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві в особі старшого державного виконавця Шеремета О.В. (заінтересована особа 1), ОСОБА_1 (заінтересована особа 2), Державна судова адміністрація України (заінтересована особа 3) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з скаргою, в якій просило визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця Шеремета О.В. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження №63268245 на підставі ч.1 п.4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого листа №761/14537/15 про стягнення з АТ «Банк Фінанси та кредит» на користь Держави коштів, та ненаправлення даної постанови до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» для подальшого виконання згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб на підставі ч.4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язати посадових осіб Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вжити заходів щодо закінчення виконавчого провадження №63268245 на підставі ч.1 п.4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», направлення постанови про закінчення виконавчого провадження і виконавчого документу до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» для подальшого виконання згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Скарга мотивована тим, що Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі №761/14537/15 про стягнення з АТ «Банк Фінанси та кредит» на користь Держави коштів. 16.10.2020 р. старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О.В. відкрито виконавче провадження №63268245 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

27.11.2020 р. АТ «Банк «Фінанси та Кредит» направило державному виконавцю заяву про закінчення виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1.ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з прийняттям НБУ постанови «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та прийняття рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Між тим, виконавче провадження №63268245 не закінчено, виконавчий документ не направлено до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» для подальшого виконання згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб на підставі ч.4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказане стало підставою для звернення до суду зі скаргою.

У відзиві на скаргу заінтересована особа 2 заперечує щодо задоволення скарги,оскільки задоволення вказаної скарги унеможливить виконання остаточного судового рішення, виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника. Наявність норми пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено закінчення виконавчого провадження у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення. Перебування банку-боржника в процедурі ліквідації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не перешкоджає здійсненню виконавчого провадження та вчиненню виконавчих дій., спрямованих на виконання судового рішення. В правовідносинах, які виникають у зв`язку з примусовим виконанням рішень, спеціальними та пріоритетними є норми Закону України «Про виконавче провадження». (а.с. 49-53)

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.02.2021 р. залучено Державну судову адміністрацію України в якості заінтересованої особи до участі у цивільній справі №761/14537/15ц, провадження №4с/761/56/2021, витребувано у Шевченківському районному відділі ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (державний виконавець Шеремет О.В.) копію виконавчого провадження №63268245 з виконання виконавчого листа №761/14537/15 про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь Держави коштів судового збору.

В судовому засіданні представник заявника скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Заінтересована особа 2 заперечив щодо задоволення скарги, просив стягнути витрати на правничу допомогу.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, державний виконавець про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши думку присутніх осіб, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2020 р. Шевченківський районний суд м. Києва видав виконавчий лист №761/14537/15 про стягнення з АТ «Банк «Фінанси та кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави 1051,00 грн судового збору не сплаченого при поданні заяви про роз`яснення постанови Верховного Суду від 06.11.2019 р.

16.10.2020 р. старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеремета О.В. відкрито виконавче провадження №63268245 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

На підставі постанови Національного банку України від 17.09.2015 №612 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) 17.09.2015 прийнято рішення №171 про запровадження тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015.

Відповідно до постанови Правління НБУ від «17» грудня 2015 р. № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 18грудня 2015 р. № 230, «Про початок процедури ліквідації АТ «БАНК «ФІНАНСИ та КРЕДИТ» та делегування повноважень ліквідатора банку».

27.11.2020 р. АТ «Банк «Фінанси та Кредит» направило державному виконавцю заяву про закінчення виконавчого провадження №63268245 на підставі п.4 ч.1.ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з прийняттям НБУ постанови «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та прийняття рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». Заява отримана 30.11.2020 р. (а.с. 9-14)

Станом на 08.12.2020 р. виконавче провадження №63268245 закінчено не було. (а.с. 15)

З відповіді Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.12.2020 р. на заяву АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 27.11.2020 р. вбачається, що положення п. 4 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає застосуванню, оскільки боржник у виконавчому провадженні №632682450 - Уповноважена особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-рп(ІІ)/2019).

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п.4 ч.1ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

У справі «Войтенко проти України» суд повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Наявність норми пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено закінчення виконавчого провадження у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 761/14537/15-ц, постанові від 15.04.2020 року у справі №761/24136/15-ц.

Крім цього, обгрунтованими є посилання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у відповіді від 21.12.2020 р. на заяву від АТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 27.11.2020 р. щодо неможливості застосування п. 4 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні №63268245, оскільки вказані вимоги розповсюджуються на правовідносини, в яких боржником є саме банк. Між тим, боржником згідно виконавчого листа

є Уповноважена особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Вказана позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 03.06.2020 р. у справі №826/17170/16.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження №63268245 з примусового виконання виконавчого листа №761/14537/15-ц є правомірними, а тому скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фананси та Кредит» заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві в особі старшого державного виконавця Шеремета О.В., ОСОБА_1 , Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження №63268245 на підставі ч.4 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», потрібно залишити без задоволення.

Крім цього, заінтересована особа 2 подала заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В пункті 8 відзиві на скаргу заінтересована особа 2 вказала про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу, які очікуються у зв`язку з розглядом скарги, в розмірі 3500,00 грн

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою отримання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 уклав з Адвокатським бюро Арсена Маринушкіна Договір про надання правничої (правової) допомоги №0720/20 від 03.02.2020 р. (а.с. 59).

Згідно додаткової угоди №14 від 28.12.2020 р. до договору про надання правничої (правової) допомоги №0720/20 від 03.02.2020 р. розмір витрат на правничу допомогу складає 4200,00 грн. (а.с. 60)

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України в матеріалах справи є детальний опис (акт) наданої правової допомоги №014-0720/20 за договором №0720/20 від 03.02.2020 р., за яким сторони підтверджують надані послуги (виконані роботи) та оплату їх вартості. Претензій та зауважень щодо надання правничої допомоги сторони не мають. (а.с. 61)

Відповідно до квитанції №0720/20-14 до прибуткового касового ордеру від 22.01.2021 р. Адвокатське бюро Арсена Маринушкіна прийняло від ОСОБА_1 4200,00 грн за договором про надання правничої допомоги №0720/20 від 03.02.2020 р. (а.с. 62)

Відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник заявника заперечувала щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь заінтересованої особи 2.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Беручи до уваги вимоги ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, враховуючи задоволення даної скарги, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає можливим стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фананси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 кошти судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі - 3500 грн. 00 коп. за виключенням коштів в розмірі 700,00 грн за процесуальне представництво адвоката в суді першої інстанції, погодинно/та/або інструктаж клієнта у разі самопредставника в суді першої інстанції, оскільки адвокат заінтересованої особи 2 в судових засіданнях участі не приймав, а стягнення вказаних коштів за самопредставництво не передбачено.

На думку суду, такий розмір витрат є обґрунтованим та співмірним, виходячи зі складності справи, виконаних адвокатом робіт та наданих послуг.

Керуючись ст. ст. 10, 258-261, 268, 352-354, 447, 450, 451, п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У х в а л и в :

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фананси та Кредит» заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві в особі старшого державного виконавця Шеремета О.В., ОСОБА_1 , Державна судова адміністрація України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження №63268245 на підставі ч.4 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», - залишити без задоволення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фананси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 кошти судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі - 3500 грн. 00 коп.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повна ухвала виготовлена 18.05.2021 р.

Суддя: А.А.Осаулов