Рішення № 96988166, 14.05.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/1988/20

пр. № 2/759/715/21

14 травня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Коваль О.А. при секретарі Проневич В.В. за участю позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Темпус» (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41) про відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_3 , який є винним в ДТП, що сталося ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Києві та у смерті його рідного брата ОСОБА_3 , який також був учасником даної дорожньої пригоди. Так, згідно позовних вимог з ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Темпус», який є роботодавцем ОСОБА_6 необхідно стягнути в солідарному порядку на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 37 292 грн., яка була витрачена ним на поховання брати та 28 000 грн. яка була витрачена на правову допомогу. Також, позивач просив стягнути з відповідачів і моральну шкоду у розмірі 455 324 грн., яка йому заподіяна втратою близької йому людини, а саме рідного брата. Також, позивач просив стягнути з ПрАТ СК "Провідна" матеріальну шкоду у розмірі 44 676 грн. та моральну у розмірі 144 676 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10.02.2020 року у справі відкрито провадження за правилами загального.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.03.2021 року закрито провадженні у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині. Закрито підготовче провадження у цій справі і призначено до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 будучи присутнім у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові за виключенням закритої частини позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна».

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги свого довірителя та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові, зокрема зазначив, що ОСОБА_1 було витрачено на поховання рідного брата суму, яку просять стягнути з відповідачів в солідарному порядку, а саме у розмірі 37 292 грн., яка включає в себе витрати на: придбання домовини у розмірі 3 680 грн., на придбання рушника і хреста у розмірі 1 092 грн., на придбання вінка у розмірі 620 грн., на придбання вінка у розмірі 870 грн., на придбання вінка у розмірі 870 грн., за встановлення надгробного пам"ятника на суму 79 500 грн., витрати на проведення поминального обіду у розмірі 25 840 грн., витрати на проведення поминального обіду у розмірі 24 820грн. Вказав представник і на витрати його довірителем 28 000 грн. на надану йому правову допомогу, які також просить стягнути в порядку відшкодування матеріальної шкоди в солідарному порядку з відповідачів. Підтримано і вимогу про стягнення моральної шкоди з відповідачів завдану його довірителю стражданнями через втрату близької людини, зокрема рідного брата, яку ОСОБА_1 оцінює в 455 324 грн.

Представники відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти заявлених позовних вимог, у їх задоволенні просили відмовити. Суду пояснили, що в зазначеному ДТП, яке мало місце 03 травня 2018 року винним є не тільки ОСОБА_3 , а й сам померлий на місці ДТП ОСОБА_7 , який перевищив дозволену швидкість руху, тобто допустив грубу необережність, що також є причиною дорожньо-транспортної пригоди, у зв"язку з чим ступень вини ОСОБА_3 в ДТП складає 30 %, а померлого ОСОБА_7 - 70%, що має враховуватися при відшкодуванні наслідків матеріального та морального характеру. Зазначили представники відповідача і те, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди 455 324 грн. не доведено належною експертизою.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Темпус» в судове засідання свого представника не направив, подав суду письмовий відзив на позовну заяву згідно якого заперечують проти позовних вимог в частині до ТОВ «Темпус», вказуючи, що з відповідачем та винним в ДТП ОСОБА_3 у «Темпус» не було трудових відносин, а тільки цивільно-правові про що свідчить доданий до відзиву цивільно-правовий договір № 23/04-18 від 23.04.2018 року, у зв"язку з чим ТОВ «Темпус» не є відповідальною особою за наслідками такого ДТП.

Заслухавши у судовому засіданні посянення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши у їх сукупності та співставленні надані суду докази, дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог з огяду на таке.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , 03 травня 2018 року, близько 22 год. 56 хв., керуючи вантажним сідловим тягачем "MAN TGA державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом "Scmitz" державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався в другій смузі для руху з чотирьох наявних по проїзній частину пр. Перемоги у напрямку вул. Чорнобильської у м. Києві. В цей час, позаду вантажного сідлового тягача "MAN TGA державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом "Scmitz" державний номерний знак НОМЕР_2 , в попутному з ним напрямку в четвертій смузі для руху рухався мотоцикл "Yamaha XV900A" державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 .

Під час руху ОСОБА_3 , допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3Б, 10.1 та 10.3 ПДР України: п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 10.3: у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Порушення вказаних вимог ПДР України з боку водія ОСОБА_3 виявилось в тому, що він, керуючи вантажним сідловим тягачем "MAN TGA державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом "Scmitz" державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись в другій смузі для руху з чотирьох наявних по вищезазначеній ділянці проїзної частини, перед зміною напрямку руху, пов`язаною з виконанням маневру перестроювання в четверту смугу для руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змінами, не переконався, що цей його маневр буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, не надав дорогу мотоциклу "Yamaha XV900A" державний номерний знак НОМЕР_3 , що рухався в попутному з ним напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, продовжував рух далі створивши водію мотоцикла "Yamaha XV900A" державний номерний знак НОМЕР_3 небезпеку для руху, внаслідок чого, навпроти будинку № 142 по пр. Перемоги в м. Києві відбулося падіння мотоцикла "Yamaha XV900A" державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла "Yamaha XV900A" державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 04.10.2019 року ОСОБА_3 визнанно винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Цивільний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Зокрема, з ПрАТ "СК "Провідна" на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 100000 (сто тисяч) грн. З ОСОБА_3 та ТОВ «Темпус» стягнуто солідарно на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди - 37292 грн. У відшкодування моральної шкоди, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ТОВ "Темпус" на користь ОСОБА_1 - 100000 (сто тисяч) грн. У відшкодування моральної шкоди, стягнуто з ПрАТ "СК "Провідна" на користь ОСОБА_1 - 44676 грн. Цивільні позови ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ТОВ "Темпус" на їх користь по 100000 (сто тисяч) грн. кожному у відшкодування моральної шкоди. У відшкодування моральної шкоди, стягнути з ПрАТ "СК "Провідна" на користь ОСОБА_8 - 44676 грн. У відшкодування моральної шкоди, стягнуто з ПрАТ "СК "Провідна" на користь ОСОБА_9 - 44676 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.01.2020 року вирок Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України в частині цивільних позовів потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_3 , ТОВ «Темпус» ПрАТ «СК» Провідна» скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В іншій частині вирок залишено без змін.

03.02.2020 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Темпус», ПрАТ «СК» Провідна» про відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення розподілено та передано на розгляд головуючому судді Коваль О.А.

10.02.2020 року відповідною ухвалою такий позов прийнято до розгляду суддю Коваль О.А. за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 17.03.2021 року закрито провадженні у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині. Закрито підготовче провадження у цій справі і призначено до розгляду по суті. Отже, предметом розгляду даного цивільної справи є позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Темпус» про відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. У зв"язку з тим, що матеріали цивільного позову були виділені з матеріалів кримінальної справи, згідно ухвали Київського апеляційного суду від 22.01.2020 року, суд залучив таку кримінальну справу до розгляду цивільної та відповідно до дослідження на предмет доказів, що мають значення для вирішення заявлених цивільних позовних вимог, що відповідає нормам ЦПК України та зокрема ч.7 ст. 81 вказаного кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 24 КЗпП України).

Згідно ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Оскільки, належних та допустимих доказів перебування відповідача ОСОБА_3 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Темпус» суду, ані стороною позивача, ані представниками відповідача ОСОБА_3 надано не було, про їх витребування тощо не заявлено, тому суд вимушений розглядати таке питання згідно існуючих в матеріаліх справи. Так, ТОВ «Темпус» надав суду до відзиву укладений з ОСОБА_3 цивільно-правовий договір № 23/04-18 від 23.04.2018 року, що вказує на існування між вказаними особами не трудових, а цивільних відносин, у зв"язку з чим відповідач ТОВ «Темпус» не несе відповідальність згідно ст. 1172 ЦК України, як і в солідарному порядку, тобто відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача до ТОВ «Темпус», тому у задоволенні таких суд відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З"ясовано, що ОСОБА_3 в день дорожньо-транспортної пригоди 03 травня 2018 року керував транспортним засобом вантажним сідловим тягачем "MAN TGA державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом "Scmitz" державний номерний знак НОМЕР_2 , на правовій підставі, зокрема згідно цивільно-правового договору № 23/04-18 від 23.04.2018 року, у зв"язку з чим є відповідальною особою.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3 , то такі підлягають частковому задоволенню, зокрема в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 37 292 (тридцять сім тисяч двісті дев"яносто два) грн., тоді як в задоволенні іншої частини матеріальної шкоди та в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Так, згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, тоді як позивач, згідно наданих суду доказів, не відноситься до осіб, яким в силу вище вказаної норми підлягає відшкодування саме моральна шкода завдана смертю фізичної особи, у зв"язку з чим у задоволенні такої позовної вимоги суд відмовляє.

Щодо відшкодування позивачу матеріальної шкоди, то така вимога підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Так, згідно наданих суду доказів, зокрема наданих позивачем разом з цивільним позовом ще при розгляді кримінальної справи № 759/11179/18 (том 1 а.с. 68-73), які не викликають сумніву у їх достовірності, вбачається, що позивачем ОСОБА_1 було витрачено на поховання рідного брата ОСОБА_7 наступну суму: 3 680 грн. - на придбання домовини, на придбання рушника і хреста у розмірі 1 092 грн.; на придбання вінка у розмірі 620 грн.; на придбання вінка у розмірі 870 грн.; на придбання вінка у розмірі 870 грн.; за встановлення надгробного пам"ятника на суму 79 500 грн., витрати на проведення поминального обіду у розмірі 25 840 грн., витрати на проведення поминального обіду у розмірі 24 820грн., загалом на суму 137 292 грн.

Тоді як, витрати на проведення поминальних обідів загалом на суму 50 660 грн. в силу ч. 13 ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" та ч.2 ст. 14 ЦК України не підлягають відшкодуванню (137 292 грн. - 50 660 грн. = 86 632 грн.), оскільки такі витрати не відносяться до поховання, яке передбачає комплекс заходів та обрядових дій , які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Слід вказати, що такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові у справі № 554/1793/15-ц від 19.03.2018 року.

Визначаючи розмір для відшкодування такої матеріальної шкоди, суд також враховує норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" та відповідно обов"язок відповідної страхової компанії, оскільки така відповідальність була застрахована, про що свідчать наявні в матеріалах спраи докази, компенсувати її у розмірі 44 676 грн. за мінусом якої і слід вираховувати суму матеріального відшкодування з відповідача ОСОБА_3 , як частину не покриту страховим відшкодуванням фактичних витрат позивача на поховання брата.

Отже, з урахуванням заявленої позовної вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди на похованна у розмірі 37 292 грн., така підлягає задоволенню, оскільки є обгрунтованою та доведеною у судовому засіданні.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявлених 28 000 грн. на правову допомогу, то така матеріальна шкода задоволенню не підлягає, оскільки належними та допустимими доказами не доведена.

Щодо заперечень представників відповідача ОСОБА_3 щодо вини їх довірителя та його відповідальність у розмірі 70 % заподіяної шкоди позивачу, то слід вказати, що відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Вирішуючи питання щодо наявності умислу в діях потерпілого ОСОБА_7 , суд приймає до уваги факти, які були встановлені під час розгляду кримінального провадження № 759/11179/18, зокрема викладені у вироку Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року та ухвалі Київського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, які згідно постанови від 10.06.2020 року Верховного Суду залишино без змін, а касаційну скаргу захисників Федчишина Анатолія Савелійовича та Зейкана Ярослава Павловича в інтересах засудженого ОСОБА_3 - без задоволення.

Так, згідно вироку Святошинського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2019 року вина в даному ДТП була визнана самим ОСОБА_3 та підтверджується іншими доказами, а саме: показаннями допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_10 , який суду пояснив, що дана експертиза відноситься до середньої складності дослідження. Водій вантажівки повинен був керуватись вимогами п.п. 12.2, 12.4, 10.1, 10.3 ПДР України, водій мав технічну можливість уникнути ДТП. Дій іншого учасника ДТП, потерпілого ОСОБА_7 , також досліджував експерт. Даний водій мотоцикла повинен був керуватись п. п. 12.2, 12.3 ПДР України, невідповідностей в п.п. 12.2 не представляється можливим дослідити, оскільки відсутні відомості вихідних даних, відповідно до вимоги п. 12.3 ПДР України то в діях водія мотоцикла невідповідностей не вбачається. При даних вихідних даних які були надані на експертизу, були проведені розрахунки щодо часу приведення гальмівної системи мотоцикла в дію, який становить 1.3 сек, що перевищує час виникнення небезпеки. При припустимій швидкості мотоцикла 50 км/г та при наданих вихідних даних, експерт наголошує , що водій мотоцикла не мав можливості уникнути ДТП. Час існування небезпеки, менший, ніж час котрий потрібен водію мотоцикла для того щоб привести гальмівну систему в дію. Від чого впав мотоцикл експерт вказати не може, тому що це виходить за межі його компетенції, однак пояснив, що від мотоцикла є сліди юзу, тобто водій почав адекватно реагувати на ситуацію та застосовувати систему гальмування. Вина ОСОБА_3 також підтверджується: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.05.2018, схемою та фототаблицею до нього, якими зафіксовано дорожньо-транспортна пригода, що сталась на пр. Перемоги навпроти буд. № 142 в м. Києві (а.с.193-222 т.1 кримінального провадження); висновком експертного дослідження №1506 від 04.05.2018, (а.с. 224-230 т.1 кримінального провадження);висновком експертного дослідження №842 відповідно до якого, при судово-токсилогічному дослідженні в крові трупа ОСОБА_7 , спиртів та їх ізомерів, а також наркотичних речовин виявлено не було. (а.с. 231-232 т.1 кримінального провадження); висновком експерта №97/1506 від 31.05.2018 (а.с. 233-239 т.1кримінального провадження); протоколом огляду та перегляду цифрового носія інформації від 10.05.2018 за допомогою стоп-кадрів з коментарями подій, висновком експерта №12-1/1021 від 25.06.2018, згідно якого на момент огляду вантажівки "MAN TGA" державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом "Scmitz" державний номерний знак НОМЕР_2 гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані. (а.с. 37-46 т.2кримінального провадження); висновком експерта № 12-1/1020 від 22.06.2018, відповідно до якого судовий експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив всі фактичні дані свого експертного дослідження. (а.с. 48-59 т.2 кримінального провадження). Тоді як, в діях потерпілого ОСОБА_7 не було умислу як прямого, так і непрямого, у вчиненні такого ДТП, як відповідно і вини у розмірі 70 % про яку зазначають представники відповідача ОСОБА_3 .

Слід вказати, що надані представниками відповідача ОСОБА_3 заперечення не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не спростували викладені вище судом доводи та встановлені факти, які також встановлювалися і при розгляді кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, у зазначеній частині вище, є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають частковому задоволенню до ОСОБА_3 .Тоді як, в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Темпус» слід відмовити згідно вище наведених мотивів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суд обгрунтовувати своє рішення, його не можна тлумачити, як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року).

З огляду на вказане, суд навів всі необхідні та ключові мотиви вказаного рішення.

Керуючись ст. 1166- 1168, 1187, 1193 ЦК України, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", Законом України "Про поховання та похоронну справу", КЗпП України, ст. 10, 59, 60, 88, 212, 213, 215, 218, 263 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 37 292 (тридцять сім тисяч двісті дев"яносто два) грн.

В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Темпус» про відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Рішення суду на бирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу. Повний текст рішення виготовлено 19.05.2021 року.

Суддя Коваль О.А.