Ухвала суду № 96985835, 11.05.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/24547/19

Провадження № 2/752/1561/21

У Х В А Л А

Іменем України

11.05.2021 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Колдіної О.О.

з участю секретаря Оджубейської Д.І.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м.Києві, Перша Київська державна нотаріальна контора про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві, Перша Київська державна нотаріальна контора про скасування арешту майна та всіх обтяжень. Накладених на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що постановою ст.слідчого СУ ГУ МВС України в м.Києві від 11.11.2010 р. накладено арешт на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1

23.05.2010 р. Голосіївським районним судом м.Києва винесена постанова у справі № 1-1349/10, відповідно до якої ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України в зв`язку із застосуванням закону України «Про амністію», однак питання про скасування арешту майна н6е було вирішено судом.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив його задовольнити, оскільки наявність обтяження порушує права позивача і у інший спосіб питання скасування арешту майна, що застосований на стадії досудового розслідування не може бути вирішений.

Представник відповідача - ГУ НП у м.Києві, просила закрити провадження у справі, оскільки вирішення питання про скасування арешту майна повинно відбуватись за нормами, передбаченими кримінальним процесуальним законодавством, а крім того, зазначила, що Головне управління НП у м.Києві не є належним відповідачем у даній справі.

Представник відповідача - Першої київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду був повідомлений належним чином, в зв`язку з чим суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою ст..слідчого СУ ГУ МВС України в м.Києві від 11.11.2010 р. у кримінальній справі № 20-3891 накладено арешт на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , який був обвинуваченим у даній кримінальній справі.

23.12.2010 р. постановою Голосіївського районного суду м.Києва ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.28. ч.2 ст. 205 КК України в зв`язку із застосуванням до нього ст.1 п.»г» Закону України «Про амністію», а кримінальна справа закрита судом.

Як вбачається зі змісту постанови Голосіївського районного суду м.Києва питання щодо скасування арешту майна при закритті кримінальної справи судом не вирішувалось відповідно до вимог закону, що діяв на час закриття справи.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно Правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 15 травня 2013 року (справа № 6-26цс13), вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.

Саме до цього зводяться і роз`яснення, надані Пленумом Верховного Суду України у п. 4 Постанови "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" від 27 серпня 1976 року № 6 в редакції від 30 червня 1978 року № 5.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови ВССУ № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" за наявності кримінального провадження, з метою захисту свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності, власник чи інший володілець вправі звернутись до суду в загальному порядку, та після підтвердження цього права, така особа як і титульний власник майна, в тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів в порядку передбаченому в ст. ст. 174, 539 КПК України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. Вказане свідчить про те, що у разі якщо потреби в підтвердженні права власності на майно немає, то питання щодо звільнення такого майна з-під арешту повинно вирішуватись в порядку кримінального судочинства.

Також в абз. 4 п. 1 визначено, що згідно з п. 9 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України, питання зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно вимог п. 9 розділу XI "Перехідні положення" Кримінально-процесуального кодексу України № 4651-IV від 13 квітня 2012 року, встановлено, що "Запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності цим кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим кодексом".

Таким чином, рішення про скасування арешту в даній справі повинно бути прийняте в порядку передбаченому КПК України, що діяв до набрання чинності КПК України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI.

Згідно з п.1ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивач був обвинуваченим у кримінальній справі № 20-3891, спору щодо належності йому майна, на яке накладено арешт на стадії досудового розслідування не має, питання щодо скасування даного арешту повинно вирішуватись судом, який прийняв постанову про закриття кримінальної справи в зв`язку з застосуванням акту про амністію відповідно до вимог кримінального процесуального закону, в редакції, що діяв на момент закриття такої кримінальної справи і не був вирішений.

З огляду на викладене, провадження у справі підлягає закриттю.

Суд не може застосувати висновки Великої палати Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц від 04.07.2018 р., оскільки Верховним Судом висловлена позиція щодо порядку скасування арешту майна, накладеного на стадії досудового розслідування у разі, якщо кримінальне провадження закрито на підставі постанови слідчого.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.255, 257 ЦПК України,

у х в а л и в:

провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м.Києві, Перша Київська державна нотаріальна контора про скасування арешту майна закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя