Ухвала суду № 96985394, 18.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7611/21

Провадження № 2-з/522/241/21

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

18 травня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши клопотання представника позивачів про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача : Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», про усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача : Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», про усунення перешкод у користуванні власністю.

Спір стосується майна - квартир за адресою АДРЕСА_1 .

До суду 11.05.2021 року надійшла відповідь щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 14.05.2021 року було відкрито провадження у справі.

Представником позивачів 14.05.2021 року до суду було подано заяву про забезпечення позову, згідно якої просив застосувати заходи забезпечення у вигляді заборони ОСОБА_3 або будь-яким іншим особам експлуатацію нежитлового приміщення офісу-магазину № НОМЕР_1 як закладу громадського харчування (кафе) до винесення остаточного рішення по даній справі.

Матеріали заяви суддя отримала 17.05.2021 року.

Відповідно до положень ч.1 ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Згідно з частиною першою статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» роз`яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З наведених вищевказаних положень закону вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Суд вбачає, що предметом позовних вимог є вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 шляхом демонтажу (знесення) вентиляційної шахти, розташованої на фасаді житлового будинку, витяжки та трубопроводів на міжкімнатній перегородці, яка примикає до квартири АДРЕСА_2 ; та закладки всіх отворів за рахунок ОСОБА_3 ; зобов`язання ОСОБА_3 не чинити перешкод під час демонтажу та закладки отворів.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 або будь-яким іншим особам експлуатацію нежитлового приміщення офісу-магазину № НОМЕР_1 як закладу громадського харчування (кафе), представник позивачів посилався на те, що експлуатація приміщення офісу-магазину № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , несе загрозу майну позивачів, у зв`язку з розташуванням відповідачем приладдя витяжки та трубопроводів на міжкімнатній перегородці між нежитловим приміщенням АДРЕСА_4 та квартирою АДРЕСА_2 , товщина якої всього 100 мм.

Обґрунтовуючи доцільність вжиття заходів забезпечення позову представником позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову утруднить в майбутньому можливе виконання рішення суду. Зі сторони позивачів не надано доказів щодо експлуатації приміщення в якості кафе, доказів того, що така експлуатація є небезпечною для життя та майна позивачів до вирішення справи по суті та що відповідач є власником розташованого кафе. Саме лише посилання на це в заяві не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Крім того, встановлення заборони вчиняти певні дії невизначеному колу осіб («будь-яким іншим особам»), на переконання суду, не може призвести до досягнення реальної мети забезпечення позову, адже виконання такої ухвали є об`єктивно неможливим, оскільки неможливо у належний спосіб довести до відома невизначеного кола осіб рішення суду про заборону їм вчиняти певні дії.

За викладеного суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч.1 ст.149 ЦПК України підстав для забезпечення позову в обраний представником позивачів спосіб, у зв`язку з чим у задоволенні заяви відмовляє.

Керуючись ст.ст.149, 150, 151, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання представника позивачів про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідача : Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», про усунення перешкод у користуванні власністю, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали складено 18.05.2021 року.

Суддя Л.В. Домусчі