Рішення № 96983450, 14.05.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/760/21

Провадження № 2/740/601/21

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

У лютому 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 10 лютого 2011 року б/н у розмірі 16 675,91 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10 лютого 2011 року відповідачка підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у банку. Підписавши заяву, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 11 630,00 грн.

Проте відповідачка не виконувала належним чином умов укладеного договору, що призвело до утворення заборгованості за кредитом, розмір якої станом на 19 січня 2021 року становить 16 675,91 грн, з яких: 13 334,65 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3341,26 грн - заборгованість за простроченими процентами.

Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості за кредитом та судовий збір за подання позову до суду.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 09-00 год. 15 квітня 2021 року.

15 квітня 2021 року судове засідання відкладено на 11-00 год. 14 травня 2021 року у зв`язку з неявкою відповідачки.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У матеріалах справи містяться клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку спрощеного провадження на підставі наявних у справі матеріалів; проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а. с. 58, 59).

У судове засідання відповідачка не з`явилася. До суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим повідомленням без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім цього, на офіційному вебсайті суду розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду. Відзиву на позов та клопотання про відкладення розгляду справи відповідачка не подавала.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із ч. 11 цієї статті, зокрема, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Статтею 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно зі ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на вказане суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення, про що постановив ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 10 лютого 2011 року відповідачка ОСОБА_1 підписала бланк анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій просила видати їй кредитну картку «Універсальна» (а. с. 15).

Разом з цим 10 лютого 2011 року відповідачка ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду. Так, у ній зазначена базова процентна ставка на місяць - 2,5 % (а. с. 16).

Відповідно до наданої банком довідки на ім`я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок, видано три картки: НОМЕР_1 , 10 лютого 2011 року, термін дії - 11/14; НОМЕР_2 , 26 грудня 2014 року, термін дії - 08/18; НОМЕР_3 , 26 січня 2019 року, термін дії - 09/22 (а. с. 13).

За змістом позовної заяви, і це підтверджується довідкою про зміну умов кредитування (а. с. 14), кредитний ліміт на картці НОМЕР_1 у момент її видачі становив 2000,00 грн, у подальшому збільшувався до 11 630,00 грн (26 січня 2019 року), та зменшився до 500,00 грн.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за вказаним кредитним договором станом на 19 січня 2021 року у відповідачки перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 16 675,91 грн, з яких: 13 334,65 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3341,26 грн - заборгованість за простроченими процентами (а. с. 12).

Посилаючись на те, що відповідачка порушила взяті за договором зобов`язання щодо своєчасного погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, банк просив стягнути з відповідачки казану заборгованість.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Сторони погодили розмір процентів за користування кредитом, що вбачається з підписаної відповідачкою довідки про умови кредитування.

Укладений між сторонами кредитний договір від 10 лютого 2011 року у вигляді підписаної відповідачкою анкети-заяви не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зі справи вбачається, що відповідачка порушила взяті за договором зобов`язання щодо своєчасної сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що призвело до утворення заборгованості в зазначеному позивачем розмірі.

Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, - наявні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

При ухваленні рішення суд враховує також правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах, зокрема, від 07 жовтня 2020 року в справі № 348/2304/19-ц (провадження № 61-6161св20), від 21 жовтня 2020 року в справі № 331/4560/19 (провадження № 61-12543св20) у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 2270,00 грн слід стягнути з відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 274 - 279, 280 - 284, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором у розмірі 16 675 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення складене і підписане 18 травня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко