Вирок № 96981602, 18.05.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3325/19

Провадження № 1-кп/487/170/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Миколаїв

Заводьский районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Карташевої Т.А.,

за участю секретаря Щербатюк М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Заводського району м. Миколаєва кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Братське Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України;

учасники судового провадження:

прокурор Надольна Т.В.,

представники потерпілої юридичної особи ПП "ТЕХНОСБИТ" - Севрюков М.В., адвокат Заржицький В.М.,

захисник - адвокат Долгов А.Г.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

Так, 11.02.2019 об 11:15 год. ОСОБА_1 , знаходячись у приміщенні кабінету директора приватного підприємства "ТЕХНОСБИТ" ОСОБА_2 , розташованого в офісі приватного підприємства "ТЕХНОСБИТ" за адресою: м. Миколаїв, вул. Новосельська, 12, на вхідних дверях до кабінету побачив належне ОСОБА_2 пальто чорного кольору, в якому знаходились грошові кошти в сумі 100000 гривень, належні приватному підприємству "ТЕХНОСБИТ". В цей момент у ОСОБА_1 виник корисливий умисел, направлений на таємне викрадення грошових коштів шляхом перевірки вмісту кишень пальта ОСОБА_2 . Реалізуючи свій корисливий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , скориставшись відсутністю уваги директора приватного підприємства "ТЕХНОСБИТ" ОСОБА_2 та відсутністю уваги з боку сторонніх осіб, підійшов до вищевказаного пальта та з його внутрішнього правого карману таємно викрав 72000 гривень, які заховав собі під одяг та, утримуючи викрадене майно при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Далі об 11:20 год. ОСОБА_1 повернувся до вказаного приміщення, перевірив вміст сумки, яку потерпілий залишив на дивані ліворуч від входу до кабінету, і знов перевірив вміст кишень пальта потерпілого, після чого покинув приміщення кабінету.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинив приватному підприємству "ТЕХНОСБИТ" матеріальну шкоду в розмірі 72000 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не визнав провину у таємному викраденні грошових коштів, що належать ПП "ТЕХНОСБИТ", просив виправдати його через відсутність доказів його винуватості. Надав суду показання про те, що близько 10:00 год. 11.02.2019 приїхав в офіс «ТЕХНОСБИТ» за адресою: м. Миколаїв, вул. Новосельська, 12, пішов до себе в кабінет, а після 12:00 год. покинув приміщення офісу. З потерпілим з 10:00 год. до 12:00 год. він не спілкувався. Проте його бачили в цей період часу працівники бухгалтерії, з якими він привітався, а також до його кабінету заходив ОСОБА_3 . Вважає, що у потерпілого в цьому приміщенні немає кабінету, а є кімната кухні, де розташований стіл, за яким працює ОСОБА_2 . Де в приміщенні офісу залишає свої речі ОСОБА_2 , йому невідомо. До приміщення кухні 11.02.2019 він також не заходив. Близько 16:00 год. 11.02.2019 він знову повернувся до офісу і поїхав звідти близько 18:00 год. Спілкувався з потерпілим, який звинуватив його у крадіжці грошей, намагався показати відеозапис, з чим він не погодився і повернувся до свого кабінету. Суму викрадених грошових коштів під час розмови потерпілий не повідомляв йому. Ніяких грошей він не брав, хто міг їх взяти, йому не відомо. 11.02.2019 лише він перебував в офісі як працівник ТОВ "Украгротранс", інші особи були працівниками ПП "ТЕХНОСБИТ". З ОСОБА_2 вони знайомі тривалий час, у них були нормальні стосунки.

Однак, вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні представник потерпілої юридичної особи - директор ПП «ТЕХНОСБИТ» ОСОБА_2 безпосередньо суду надав показання про те, що перед подіями, які відбувалися 11.02.2019, протягом шесті місяців у нього почали зникати гроші в офісі, який розташований в м. Миколаєві, вул. Новосельська, 12, він відчував, що, нібито, хтось слідкує за ним, лазить в його сумці, тому вирішив встановити відеоспостереження. В приміщенні кухні, яка пристосована під його кабінет, де знаходиться тільки його робоче місце і він здійснює прийом відвідувачів, 09.02.2019 на шафі розташував відеореєстратор таким чином, щоб було видно його робоче місце, сумку і одяг, з метою дізнатися, хто ж лазить в його речах. Не пам`ятає, чи повідомляв колектив ПП «ТЕХНОСБИТ», який складається з восьми осіб, про здійснення відеоспостереження, табличку з відповідним написом також не встановлював. ОСОБА_1 працював в ТОВ "Украгротранс", яке розташоване в цьому ж приміщенні, за вищевказаною адресою, на одному поверсі з ПП «ТЕХНОСБИТ». В ТОВ «Украгротранс» був лише один співробітник - ОСОБА_1 . Доступ до його кабінету мали як співробітники ПП «ТЕХНОСБИТ», так і ОСОБА_1 , з яким у нього були добрі стосунки. ОСОБА_1 заходив до його кабінету випити кави, оскільки там була кавоварка. При цьому, коли він залишав приміщення кабінету, то двері до нього не зачиняв. 11.02.2019 близько 10:00 год. він прийшов до офісу, зайшов до свого кабінету, де на вхідні двері повісив пальто, у внутрішній кишені якого, що має застібку блискавку, були гроші в сумі 100 000 грн, а в кишені брюк - 49000 грн, які він отримав в «Приватбанку» у п`ятницю для відрядження працівників підпрємства, разом у нього було 149 000 гривень. Через деякий час він покинув приміщення свого кабінету, двері до якого не зачиняв, перебував в сусідньому кабінеті. Він був відсутній хвилин 15 та не бачив, хто заходив до його кабінету. Перебуваючи в іншому кабінеті, він почув як дуже громко грюкнули металеві двері, що ведуть із загального офісу до під`їзду, та вибіг, проте нікого не побачив. Спитав у працівників офісу про те, хто виходив, хтось сказав, що мабуть ОСОБА_4 . Він заглянув до кабінету ОСОБА_1 , але останнього там не було. В першій половиня дня 11.02.2019 ОСОБА_1 він не бачив. Після цього він повернувся до свого кабінету і одразу почав перевіряти наявність грошових коштів: помацав кишеню пальта і відчув, що грошей там небагато, проте діставати гроші не став, оскільки розумів, що нічого чіпати не можна. Потім зателефонував адвокату та переглянув запис с відеореєстратора, з якого довідався, що до його кабінету зайшов ОСОБА_1 , який одразу попрямував до пальта і почав лазити в його кишенях, звідки взяв гроші, проте не зміг витягти всі купюри, після чого поклав гроші під одяг та вийшов з кабінету. Через деякий час ОСОБА_1 повернувся до його кабінету, знову поліз до кишені пальта, щоб забрати залишок грошей, проте, мабуть, йому не вдалося розстібнути застібку, потім він лазив в сумці. Після цього він повідомив співробітників про зникнення грошей, вибачився перед ними, та розказав про ОСОБА_1 і почав чекати на нього. ОСОБА_1 повернувся до офісу близько 15:00-16:00 год., та він продемонстрував йому відеозапис і запропонував повернути гроші і розійтися. ОСОБА_1 пообіцяв гроші повернути, але не міг визначитися із сумою, тоді він викликав поліцію. Поліцію ОСОБА_1 повідомляв, що гроші не крав, що це його куртка, а сумку він хотів купити, оскільки вона йому сподобалась. Зникло 72 000 гривень купюрами по 500 гривень.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що працює в ПП «ТЕХНОСБИТ» та у лютому 2019 року він перебував в офісі підприємства за адресою: м. Миколаїв, вул. Новосельська, 12, в своєму кабінеті. В приміщенні за цією адресою знаходяться і інші підприємства, в одному з яких і працював ОСОБА_1 . Близько 10:30 до офісу прийшов ОСОБА_1 , з яким вони спілкувались, та близько години перебував в офісі. Протягом часу, який ОСОБА_1 перебував в офісі, він 3-5 разів виходив з кабінету, а об 11:15-11:20 він пішов. В цей час з іншого кабінету вийшов ОСОБА_2 і почав питати, хто грюкнув дверима. Він вийшов на майданчик і побачив, що ОСОБА_1 пішов з території двору. ОСОБА_2 повідомив, що пропали грошові кошти в сумі 72000 гривень. Він (свідок) був шокований, оскільки за період з грудня 2018 було багато розмов про те, що зникають гроші, це періодично повторювалось. Він пропонував встановити відеоспостереження, хвилювався що, можливо, підозрюють його, оскільки він нова людини в колективі. ОСОБА_2 повідомив, що знає, хто вкрав гроші і показав в телефоні відеозапис, на якому чітко було видно, що ОСОБА_1 зайшов до приміщення кабінету, де на дверях висіло пальто ОСОБА_2 , покопався у кишенях пальта, звідки взяв гроші і сховав їх собі під одяг. ОСОБА_1 заходив до кабінету вдруге, заліз до сумки, яка була на дивані, знову - до пальта, і вийшов. В цьому кабінеті розташоване робоче місце ОСОБА_2 , а ще - кухня, де вони обідають та проводять наради. Замку на дверях немає. Коли ОСОБА_2 присутній на робочому місці, вони стараються не заходити до кабінету, щоб не заважати. Йому не було відомо, що в кабінеті ОСОБА_2 ведеться відеоспостереження, довідався він про це в день крадіжки.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила про те, що за договором надає бухгалтерські послуги ПП «ТЕХНОСБИТ». 08.02.2019 у підприємства «ТЕХНОСБИТ» було заплановано зняття коштів на нарахування заробітної плати і на відрядження. Наприкінці дня була знята сума в розмірі 149 000 грн і передана ОСОБА_2 під звіт, а в понеділок планували здійснити виплати. Де зберігалася ця сума ОСОБА_2 , їй не було відомо. 11.02.2019 близько 09:00 год. вона прийшла в офіс за адресою: м. Миколаїв, вул. Новосельська, 12, о 10:30 год. прийшов ОСОБА_1 , а об 11:00 год. - ОСОБА_2 14:00 год. вона поїхала з офісу і повернулась о 15:30 год., і одна із співробітниць розповіла їй, що їм демонстрували відозапис, що була крадіжка: у ОСОБА_2 зникли гроші, які забрав ОСОБА_1 з верхнього одягу ОСОБА_2 . До офісу в цей же день викликали поліцію. Наступного дня вона попросила ОСОБА_2 показати їй відеозапис, на якому побачила, що ОСОБА_1 заходить до кабінету ОСОБА_2 , підходить до його верхнього одягу, який висить на дверях, обстежує одяг, забирає звідти гроші, виходить, потім знову повертається і обстежує сумку і одяг. Зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що з кишені було викрадено 72000 гривень. Гроші зникли з кабінету, де розташоване робоче місце ОСОБА_2 , крім того з 12:00 до 13:00 год. співробітники підприємства обідають в цьому кабінеті, оскільки там ще розташована і кухня, протягом дня заходять туди, щоб випити води або каву. До кабінету ОСОБА_2 заходив і ОСОБА_1 , який працює на іншому підприємстві, оскільки там розташована ще і кухня. Кабінет не замикався на ключ. Про те, що в кабінеті ОСОБА_2 ведеться відеоспостереження, вона не знала.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав показання про те, що 11.02.2019 він прийшов на роботу в офіс ПП «ТЕХНОСБИТ», а близько 10:00-11:00 год. прийшов ОСОБА_1 , привітався і пішов до свого кабінету. В обід директор ПП «Техносбит» ОСОБА_2 повідомив, що у нього вкрали велику суму грошей, хто це зробив, і продемонстрував відеозапис. На відеозапису було чітко видно, що в кабінеті ОСОБА_2 на дверях висіло пальто, ОСОБА_2 завжди вішає пальто на дверях, а ОСОБА_1 витягнув гроші з бокової кишені пальта. ОСОБА_2 дозволяв співробітникам заходити до його кабінету, оскільки там ще була розміщена кухня. Коли ОСОБА_2 перебував в кабінеті на робочому місці, вони заходили туди тільки з його дозволу, а коли його не було - мали вільний доступ.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 11.02.2019 о 09:00 год. вона прийшла до офісу ПП «ТЕХНОСБИТ», працювала у себе в кабінеті. Вранці до неї заглянув привітатися ОСОБА_1 , який працював в цьому ж приміщенні в ТОВ «Украгротранс», і більше вона його не бачила. В обід директор ОСОБА_2 зібрав всіх співробітників ПП «ТЕХНОСБИТ», повідомивши, що відбулася крадіжка грошей з кишені його пальта, але суму не назвав, що це зробив ОСОБА_1 , і продемонстрував відеозапис. На відеозапису вона бачила, як ОСОБА_9 заліз в кишеню пальта ОСОБА_2 і витягнув звідти якийсь згорток. ОСОБА_2 сказав, що це гроші. ОСОБА_2 облаштував собі кабінет в кухні, на дверях кабінету він вішає своє коротке пальто чорного кольору. Оскільки вона також займається на підприємстві бухгалтерією, їй відомо, що у п`ятницю повинні були видавати заробітну плату і кошти на відрядження, а тому ОСОБА_2 зняв гроші в «Приватбанку», проте не встиг їх видати у п`ятницю і переніс видачу на понеділок.

Показання представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_2 і вказаних свідків не суперечать іншим доказам у кримінальному провадженні, досліджених судом.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2019 за заявою потерпілого ОСОБА_2 було зареєстроване кримінальне провадження №12019150030000535 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України, за фактом того, що невідома особа 11.02.2019 приблизно об 11:15 год., знаходячись в приміщенні офісу за адресою: м. Миколаїв, вул. Новосельська, 12, таємно викрала грошові кошти ОСОБА_2 в сумі 72000 гривень, чим спричинила останньому матеріальні збитки на вказану суму.

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.02.2019 року було прийнято заяву від ОСОБА_2 , який просив вжити заходи до невідомої особи, яка 11.02.2019 в період часу з 10:30 год по 11:40 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , таємно викрала належні йому грошові кошти в сумі 72000 грн. Сума матеріального збитку становить 72000 грн.

Протоколом огляду місця події від 11.02.2019 підтверджуються обставини, за яких було вчинено таємне викрадення грошових коштів, належних ПП «ТЕХНОСБИТ». Так, в ході огляду місця події 11.02.2019 за адресою: офіс №2 на другому поверсі будинку АДРЕСА_3 , було оглянуто приміщення кухні та зафіксовано, що на дверях, які ведуть до її приміщення, з їх внутрішньої сторони на вішалці знаходилась чоловіча куртка чорного кольору, а на столі в кухні - тряпчана сумка синього кольору.

Згідно з протоколом огляду предмету від 13.02.2019 слідчим був оглянутий флеш накопичувач «Apacer» білого кольору, наданий ОСОБА_2 відповідно до заяви від 13.02.2019. Зазначений флеш накопичував містить папку «all _days» з файлами, що містять відеозапис з камери відеоспостереження, розташованої у приміщенні офісу №2 за адресою: м. Миколаїв, вул. Новосельська, 12, з кабінету потерпілого ОСОБА_2 від 11.02.2019 з 09:32:56 год., зміст файлів і викладений слідчим у протоколі співпадає з показаннями потерпілого і свідків.

Відповідно до протоколу перегляду відеозапису від 13.02.2019, слідчим, за участю ОСОБА_2 був проведений перегляд відеозапису, одержаного від ОСОБА_2 , який зберігається на флеш накопичувачі «Apacer» білого кольору, що містить папку «all _days» з файлами: 2019_02_11_all_days- НОМЕР_1 .mp4, 2019_02_11_all_days- copy_20190211211920_2019902_2019021122032902. mp4. Слідчим у протоколі був викладений зміст переглянутих відеозаписів.

В судовому засіданні був досліджений відеозапис подій, які відбувались 11.02.2019 в приміщенні офісу №2 ПП «ТЕХНОСБИТ», що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Новосельська, 12, шляхом його демонстрації учасникам судового провадження.

Так, з відеозапису вбачається, що о 10:55 год. до кабінету заходить ОСОБА_2 , який знімає пальто та вішає його на двері, що ведуть до кабінету, і відчинені. Об 11:12 год. ОСОБА_2 залишає приміщення кабінету. Об 11:15 год. до приміщення цього кабінету, двері до якого залишаються відчиненими, заходить ОСОБА_1 і відразу прямує до дверей, на яких висить пальто ОСОБА_2 . ОСОБА_1 промацує кишені пальта та з його внутрішньої кишені, що має застібку, дістає грошові купюри, яки згортає та розміщує під своїм одягом. Об 11:16 год. ОСОБА_1 залишає кабінет. Об 11:20 год. ОСОБА_1 знову повертається до вказаного кабінету, де перевіряє зміст сумки ОСОБА_2 , яку останній залишив на м`якому кутку, розташованому ліворуч від входу до кабінету, та вміст кишенів пальта, нічого не взявши, об 11:21 залишає кабінет.

З копії чеку вбачається, що ОСОБА_2 08.02.2019 о 17:09:56 год. у АТ КБ «Приватбанку», відділення «VIP-Центр м. Миколаїв» Миколаївського РУ, за адресою: м. Миколаїв, вул. Мостобудіників, 17/12, на підставі заяви на виплату готівки отримав 149 000 гривень, що підтверджує у нього наявність грошових коштів, зокрема 72000 грн 11.02.2019.

Оцінюючи наведені докази, суд вважає, що вони є належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - достатньою для доведеності поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та ухвалення обвинувального вироку.

Щодо доводів захисника про визнання недопустимими доказів сторони обвинувачення, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу.

Так, в судовому засіданні захисник обвинуваченого посилався на те, що достовірно не встановлений розмір матеріальних збитків, заподіяних ПП «ТЕХНОСБИТ», оскільки у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань було зазначено про крадіжку 70 000 гривень, тоді як в протоколі про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.02.2019 ОСОБА_2 зазначено про крадіжку грошових коштів в сумі 72000 грн, а копія банківського чеку на зняття готівки свідчить про таку операцію 08.02.2019 на суму 149 000 грн.

Проте такі доводи захисника спростовуються як показаннями представника ПП «ТЕХНОСБИТ» в судовому засіданні - директора цього підприємства ОСОБА_2 , наведеними вище, в яких він повідомив про крадіжку грошових коштів в сумі 72000 грн. Показання ОСОБА_2 в цій частині співпадають з даними, зазначеними ним в заяві про вчинене кримінальне правопорушення, що була викладена в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.02.2019. Так, в цій заяві ОСОБА_2 вказав про викрадення грошових коштів саме в сумі 72 000 гривень.

Чек АТ КБ «Приватбанку», копія якого досліджувалась в судовому засіданні, свідчить про наявність у ПП "ТЕХНОСБИТ" достатньо великої суми грошових коштів, зокрема 149 000 грн, які були отримані 08.02.2019, проте суми отриманих і викрадених коштів не обов`язково повинні співпадати, тим більше, в судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив, що отримавши 149 000 грн, розподілив їх і розмістив у різних місцях - 100000 грн в кишені пальта, 49000 грн помістив до кишені брюк. З кишені пальта було викрадено лише 72000 грн, а інші грошові кошти залишились.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в короткому викладі обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зазначено про викрадення грошових коштів ОСОБА_2 в сумі 72000 грн і спричинення матеріальних збитків на цю суму.

Інший витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, де в короткому викладі обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зазначено про викрадення грошових коштів в сумі 70 000 грн або в будь-якому іншому розмірі, в судовому засіданні не досліджувався, як і інші докази, що вказують на відмінний розмір викраденого, а відповідно до ч. 2 ст. 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 84 КПК витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, а є документом, згенерованим програмними засобами ведення Реєстру, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними в пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування (п. 2 глави 4 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298).

Щодо доводів захисника про те, що представник потерпілої сторони - адвокат Заржицький В.М., який під час досудового розслідування був допитаний як свідок, і таким чином формував докази сторони обвинувачення, але в подальшому не був відведений від участі у кримінальному провадженні, то вони також не є підставою для визнання досліджених судом доказів недопустимими.

Так, у кримінальному провадженні потерпілим є юридична особа - ПП «ТЕХНОСБИТ», представниками якої, відповідно до ст. 58 КПК України, в судовому засіданні були її керівник - директор ПП «ТЕХНОСБИТ» ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_10 . Їх повноваження підтверджуються рішенням №4 власника ПП «ТЕХНОСБИТ» від 21.08.2013 про призначення директором ПП «ТЕХНОСБИТ» ОСОБА_2 з 22.08.2013, та ордером серії МК №68898 від 17.05.2019, договором про надання правової допомоги від 02.01.2019 між адвокатом ОСОБА_10 та ПП «ТЕХНОСБИТ» в особі директора ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 58 КПК України представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

В судовому засіданні адвокат Заржицький В.М. не надавав будь-які показання які є джерелом доказів.

Юридична особа, в даному випадку ПП «ТЕХНОСБИТ», хоча і визнана потерпілою, але в кримінальному провадженні може брати участь лише в особі представника - фізичної особи, яка і надавала показання в судовому засіданні - директор ПП «ТТЕХНОСБИТ» ОСОБА_2 , і саме вони безпосередньо сприймалися судом.

А зазначені захисником порушення процесуального закону під час досудового розслідування, зокрема, щодо допиту адвоката ОСОБА_10 . 27.01.2019 в якості представника потерпілого ОСОБА_11 , не впливають на доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 та кваліфікацію його дій.

Суд не може погодитися і з доводами захисника про наявність підстав для визнання недопустимими доказами флеш накопичувача білого кольору «Apacer», відеозапису з камери спостереження в офісі №2 за адресою: м. Миколаїв, вул. Новосельська, 12, який зберігається на цьому флеш накопичувачі, та протоколів, складених за наслідками їх огляду та відтворення. На думку захисника вони отримані не у спосіб, визначений КПК України, до внесення відомостей в ЄРДР; потерпілий здійснював приховане відео спостереження, таким чином порушивши право інших осіб на повагу до приватного життя; обвинувачений ОСОБА_1 не впізнає себе на відеозапису.

Так, відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Стаття 86 КПК України визначає, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Підстави та критерії визнання доказів недопустимими визначено в ст. 87 КПК України.

Докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, коли їх збирання й закріплення відбулося з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Однією із засад кримінального провадження, закріпленої у п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, є змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 22 КПК України також визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, встановленими цим Кодексом, і вони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав.

Відповідно до ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим.

Отже, виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому докази, а слідчий зобов`язаний прийняти їх для виконання завдань кримінального провадження та з`ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування.

Відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України були внесені до ЄРДР 11.02.2019.

В даному кримінальному провадженні директором ПП «ТЕХНОСБИТ» ОСОБА_2 , який є представником потерпілої юридичної особи, 13.02.2019, тобто вже після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, слідчому добровільно було надано флеш накопичувач «Apacer» (Hitachi HDS721050CLA360 ATA Device), на якому міститься папка «all_days» з двома файлами з відеозаписами, про що свідчить відповідна заява.

Слідчий оглянув зазначений флешнакопичувач, про що склав протокол від 13.02.2019, а після цього визнав його речовим доказом і залучив до матеріалів кримінального провадження постановою від 13.02.2019. Також 13.02.2019 слідчий за участі ОСОБА_2 здійснив перегляд відеозапису, що зберігається на вищезазначеному накопичувачі.

Самей цей флеш накопичувач і був досліджений в судовому засіданні.

Жодних інших відеозаписів з місця події, які були б надані ОСОБА_2 слідчому 11.02.2019, і на існування якого посилався захисник, в судовому засіданні не досліджувались. Більш того, наявна в матеріалах провадження заява ОСОБА_2 від 11.02.2019 взагалі не містить посилань на ознаки носія інформації, на якому такий запис зберігається, тоді як такі відомості є в заяві ОСОБА_2 від 13.02.2019, і вони співпадають з ознаками флешнакопичувача, оглянутого слідчим 13.02.2019.

Суд вважає, що відеозапис, який зберігається на флеш накопичувачі «Apacer» білого кольору містить зображення події, яке може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. У суду не викликало сумніву, що запис проводився на місці вчинення кримінального правопорушення і на ньому зафіксовано розвиток подій саме за участю обвинуваченого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . У суду не виникає сумнівів, що на відеозапису зафіксований саме обвинувачений ОСОБА_1 , особу якого чітко видно. Із запису вбачається, що саме обвинувачеий ОСОБА_1 підійшов до пальта ОСОБА_2 , з кишені якого витягнув грошові кошти та сховав їх під свій одяг.

Крім того, всі свідки, допитані в судовому засіданні, повідомляли, що під час демонстрування їм ОСОБА_2 11.02.2019 відеозапису впізнали на ньому особу, яка вчиняє крадіжку грошових коштів, називали її прізвище - ОСОБА_1 .

За такого, суд розцінює твердження обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не причетний до викрадення 11.02.2019 грошових коштів, належних ПП «ТЕХНОСБИТ», як бажання уникнути відповідальності, оскільки вони спростовуються відеозаписом події.

Хоча захисник в судовому засіданні і посилався на те, що відеозапис містить ознаки монтажу, а обвинувачений ОСОБА_1 не впізнає себе на відеозапису, проте не зазначив, які ж обставини або ознаки вказують на це, та не заявляв в судовому засіданні клопотання про проведення відповідного експертного дослідження для підтвердження такої позиції.

Доводи захисту про те, що потерпілий здійснюючи приховане відеоспостереження, втрутився у приватне життя інших осіб, і тому відеозапис повинен бути визнаний недопустимим доказом, є також необґрунтованими з огляду на таке.

Так, на підставі ухвали слідчого судді до ЄРДР 17.04.2019 були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 359 КК України, за фактом незаконного придбання та використання спеціальних засобів отримання інформації за адресою: м. Миколаїв, вул. Новосельська, 12. Кримінальне провадження зареєстроване за №12019150030001554.

Проте, постановою слідчого від 17.04.2020 вказане кримінальне провадження було закрито відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Беручи до уваги обставини кримінального провадження, суд вважає, що будь-якого в втручання у приватне життя обвинуваченого ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 , який здійснював відеозйомку без встановлення попереджувальних знаків про відеспостереження, відсутнє. Так, ОСОБА_2 не здійснював відеоспостереження виключно за обвинуваченим, а, будучи занепокоєним з приводу непоодиноких випадків зникнення грошових коштів з його робочого кабінету, вирішив встановити відеоспостереження для виявлення винних осіб і захисту майна підприємства. Відеозйомка велась не на робочому місці обвинуваченого ОСОБА_1 , який був працівником іншого підприємства - ТОВ «Украгротранс», та працював в іншому кабінеті, а в кабінеті директора ПП «ТЕХНОСБИТ» ОСОБА_2 , камера охоплювала ділянку кабінету ОСОБА_2 , де останній зазвичай залишав як власні речі, так і підприємства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1 ст. 185 КК України, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є проступком, дані щодо особи винного: ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, не працює, за колишнім місцем роботи в ТОВ «Украгротранс» характеризується позитивно; те, що шкоду потерпілій юридичній особі не відшкодовано.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Із врахуванням обставин кримінального провадження, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, що буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому у кримінальному провадженні не обирався.

Цивільний позов Приватного підприємства «ТЕХНОСБИТ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає задоволенню. З обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ПП «ТЕХНОСБИТ» майнова шкода, завдана кримінальним правопорушенням у розмірі 72000 гривень, розмір якої підтверджений в судовому засіданні сукупністю досліджених доказів.

Судові витрати відсутні.

Речові докази: 4 сліди папілярних узорів, які упаковано до паперового конверту та передано до камери зберігання речових доказів, підлягають знищенню; сумку із тканини. що належить ОСОБА_2 , передану до камери зберігання речових доказів, слід повернути ОСОБА_2 ; флеш накопичувач «Apaser» білого кольору слід зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374-376 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у виді 2 років обмеження волі, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов Приватного підприємства «ТЕХНОСБИТ» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «ТЕХНОСБИТ» (ЄДРПОУ 30900341, м. Миколаїв, вул. Новосельська, 12) майнову шкоду, заподіяну злочином, у розмірі 72 000 гривень.

Речові докази: 4 сліди папілярних узорів, які упаковано до паперового конверту та передано до камери зберігання речових доказів, знищити; сумку із тканини, що належить ОСОБА_2 , передану до камери зберігання речових доказів, повернути ОСОБА_2 ; флеш накопичувач «Apaser» білого кольору зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.А. Карташева