Рішення № 96981459, 18.05.2021, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/396/21-ц

2/468/291/21

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18.05.2021 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Муругова В.В., за участю секретаря – Рафальської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу № 468/396/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. таким, що не підлягає виконанню. На обґрунтування вимог позивач в заяві зазначив, що у березні 2021 року з повідомлення бухгалтерії установи, де працює позивач, він дізнався про надходження постанови приватного виконавця Малкової М.В. від 14.12.2020 року щодо стягнення з нього на підставі виконавчого напису нотаріуса на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 22054,06 грн. Позивач вважає виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки він не отримував будь-яких коштів від ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», не отримував повідомлень від ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» про наявність заборгованості, пропозицій про добровільне погашення заборгованості та повідомлень про намір товариства звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Позивачеві не відомо, які документи надані стягувачем нотаріусу на підтвердження заборгованості. У зв`язку з цим позивач вважає, що стягнута за виконавчим написом сума коштів не була безспірною. Крім того, позивач вказує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі №826/20084/14 визнана нечинною постанова КМУ від 26.11.2014 року №662, якою внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, щодо можливості стягнення за кредитними договорами.

На підставі викладеного, позивач просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Горая О.С. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 22054,06 грн. таким, що не підлягає виконанню.

29.03.2021 року відкрите провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26.03.2021 року за заявою позивача вжиті заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса №42251 від 08.09.2020 року.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та підтримання позову.

Відповідач не забезпечив явку до суду свого представника, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. До суду не надійшло відзиву на позов.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. до суду не з`явився, пояснень на позов не надавав, про час слухання справи повідомлялися рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням.

Заявлений позивачем в позові в якості третьої особи приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В. до суду не з`явилася, пояснень на позов не надавала, про час слухання справи повідомлялася рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням, від неї на виконання ухвали про витребування доказів надійшли копії витребовуваних документів.

Оскільки ухвала суду від 29.03.2021 року в частині витребування додаткових доказів виконана не всіма учасниками, суд відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України вирішив здійснити розгляд справи за фактично наявними в ній доказами.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату від 14.12.2020 року ВП № 63879353; довідку ТДВ «Баштанський сирзавод» №404 від 23.03.2021 року, довідку ТДВ «Баштанський сирзавод» №411 від 25.03.2021 року, копію заяви на примусове виконання рішення від 25.11.2020 року; копію договору про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту № 04680/0005XSGF від 14.03.2013 року; копію виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. №42251 від 08.09.2020 року), суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 14.03.2013 року між позивачем та ПАТ «Платинум Банк» був укладений договір про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту № 04680/0005XSGF від 14.03.2013 року, відповідно до умов якого позивач отримав кредит в розмірі 8000,00 грн, з умовою – сплати 29,99 % річних.

Відповідно до п. 1.7 договору строк дії кредитного ліміту становить 36 місяців, тобто кредитний ліміт діє до 14.03.2016 року.

П. 1.5, 1.6, 4.2 договору передбачав щомісячну сплату рівними частинами суми кредиту, відсотків та комісії.

08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» був вчинений виконавчий напис за реєстровим номером 42251 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором № 04680/0005XSGF від 14.03.2013 року у сумі 22054,06 грн.

На підставі виконавчого напису нотаріуса 08.09.2020 року приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження.

Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачена можливість вчинення виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, та для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, встановлені такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При цьому, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Натомість відповідно до постанови Верховного Суду від 29.01.2019 року по справі №910/13233/17 Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття. З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 в редакції від 29.11.2001 року не передбачає стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за кредитними договорами, крім договорів, які були нотаріально посвідченні, що передбачає п.1 Переліку.

Натомість в даному випадку суду не надано доказів того, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, а складений в простій письмовій формі договір не є тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, про що вказано в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року №757/24703/18-ц.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.10.2018 року по справі №308/11193/16-ц вказав, що вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що строк дії кредитного ліміту за договором № 04680/0005XSGF від 14.03.2013 року був встановлений на 36 місяців, тобто до 14.03.2016 року, отже заборгованість за тілом кредиту в сумі 8000 грн. могла утворитись виключно до 14.03.2016 року, і оскільки вказана заборгованість включена до суми, яка мала стягуватись за виконавчим написом, то спростовується те, що стягнення такої заборгованості проводиться за період з 11.08.2020 року по 17.08.2020 року, як це вказано в тексті виконавчого напису.

Із початку періоду, за який фактично утворилась заборгованість за тілом кредиту (не пізніше 14.03.2016 року) до дня вчинення виконавчого напису (08.09.2020 року) минуло більше трьох років. Виходячи з вимог ст. 257 ЦК України строк позовної давності про стягнення всієї суми заборгованості за всім тілом кредиту за кредитним договором № 04680/0005XSGF від 14.03.2013 року почав відраховуватись з 14.03.2016 року. Тому, спірний виконавчий напис вчинено нотаріусом поза межами строку, визначеного в ст. 88 Закону України «Про нотаріат», яка передбачає можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом тільки щодо заборгованості, яка виникла в межах відповідних строків позовної давності.

Крім того, кредитним договором №04680/0005XSGF від 14.03.2013 року був передбачений обов`язок позичальника щомісячно погашати заборгованість за кредитом, процентами та комісією.

Таким чином, сторони договору визначили окремі самостійні зобов`язання позичальника щодо щомісячного погашення кредитної заборгованості, які деталізують його обов`язок повернути весь борг частинами, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку погашення кожного щомісячного платежу і початок перебігу строку позовної давності за кожен черговий платіж починається з моменту порушення позичальником строку його погашення.

Так в п. 59, 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року №444/9519/12 вказано, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Таким чином, вчиняючи 08.09.2020 року виконавчий напис, нотаріус не звернув уваги на те, що з дня виникнення права вимоги банку щодо окремих прострочених платежів, які входили до загальної суми заборгованості, та всієї суми заборгованості за тілом кредиту минуло більше трьох років, що відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» унеможливлювало вчинення виконавчого напису про стягнення всієї суми боргу та спростовувало безспірність заявленої банком суми заборгованості, а також на те, що внаслідок визнання нечинною постанови КМУ від 26.11.2014 року №662, якою внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, щодо можливості стягнення за кредитними договорами – на час вчинення виконавчого напису не передбачалась можливість стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів заборгованості за кредитними договорами, які не були нотаріально посвідченні при укладенні.

За таких обставин, достатніх підстав для вчинення виконавчого напису не було, тому виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Внаслідок задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору за подання позову та заяви про забезпечення позову відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем виконавчий напис за реєстровим номером 42251 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості у сумі 22054 (двадцять дві тисячі п`ятдесят чотири) гривні 06 копійок за кредитним договором № 04680/0005XSGF від 14.03.2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (вул. Саксаганського, 14 офіс 301 м. Київ, ідентифікаційний код 42642578).

Треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (вул. Велика Бердичівська, 35 м. Житомир);

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна (вул. Поправки Юрія, 6 офіс 14 м. Київ).

Повне судове рішення складене 18.05.2021 року.

суддя: