Ухвала суду № 96980970, 14.05.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3910/16-ц

Провадження № 8/461/1/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2021 року. м. Львів.

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого суді Юрківа О.Р.,

за участі:

секретаря судового засідання Цибулько О.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Буляка І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту Житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Управління комунальної власності Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Відділу у справах дітей Франківської районної державної адміністрації м. Львова, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Львівського державного університету внутрішніх справ, Відділу у справах дітей Личаківської районної державної адміністрації м. Львова про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, скасування наказу про передачу квартири у власність, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності, визнання права спільної сумісної власності на житлове приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник 10.06.2016 року звернувся з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту Житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Управління комунальної власності Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Відділу у справах дітей Франківської районної державної адміністрації м. Львова, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Львівського державного університету внутрішніх справ, Відділу у справах дітей Личаківської районної державної адміністрації м. Львова про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, скасування наказу про передачу квартири у власність, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності, визнання права спільної сумісної власності на житлове приміщення.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 05.07.2018 року залишено рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення. Постановою Верховного Суду від 17.06.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 05.07.2018 року залишено без змін.

Нововиявленими обставинами, на думку заявника, є те що, на момент прийняття рішення Галицьким районним судом м. Львова від 19 квітня 2018 року, йому та суду не було відомо про фальшивість документів, які долучені до матеріалів справи, і у нього не було доказів, що ОСОБА_4 був включений до контрольного списку працівників ЛьвДУВС, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень саме рішенням житлово-побутової комісії ЛьвДУВС від 6 листопада 2006 року, оформлене протоколом №8, а не рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 7 листопада 2006 року, оформлене протоколом №8, як про це заявляли представники ОСОБА_4 і ЛьвДУВС у судових процесах даної цивільної справи та інших цивільних справ №461/591/13-ц, №461/15214/13-ц, №461/4606/14-ц, №463/4474/17.

Про наявність протоколу №1 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 19.11.2012, який ЛьвДУВС надав Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, і на підставі якого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради було затверджено рішення про надання квартири черговику ОСОБА_4 та членам його сім`ї ( ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 ) і оформлено ордер ОСОБА_4 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 заявник стверджує, що дізнався 26 вересня 2020 року.

Цей факт є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для розгляду справи та існувала на час розгляду справи, але не була встановлена судом та не була і не могла бути відома йому на час розгляду справи, входить до предмета доказування у справі та могла вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Заявник вважає, що якби вказана обставина була відома суду та особам, які брали участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Отже, дана обставина є істотною і могла би спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що судове рішення було би іншим.

Просить суд скасувати рішення суду від 19.04.2018 року в частині відмови у визнанні недійсним ордеру №0004333 у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17.11.2020 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року у справі №461/3910/16-ц.

04.12.2020 року до суду надійшов відзив на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року у справі №461/3910/16-ц від представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Дмитренка В.П.

08.12.2020 року від представника третьої особи Львівського державного університету внутрішніх справ надійшов відзив на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року у справі №461/3910/16-ц.

23.12.2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу, а саме стягнення з Львівського державного університету внутрішніх справ та представника відповідача ОСОБА_10 в дохід держави штрафу.

04.01.2021 року від представника третьої особи Львівського державного університету внутрішніх справ надійшов відзив на заяву ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу.

11.01.2021 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Семенюка І.Я. про застосування заходів процесуального примусу, а саме стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу.

Також, 11.01.2021 року до суду надійшла заява представника третьої особи Львівського державного університету внутрішніх справ про застосування заходів процесуального примусу, а саме стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу.

22.02.2021 року до суду надійшла доповнена заява представника третьої особи Львівського державного університету внутрішніх справ про застосування заходів процесуального примусу, а саме стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави штрафу.

25.02.2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заперечення на заяви про застосування до нього заходів процесуального примусу.

08.04.2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування заходів процесуального примусу, а саме стягнення з представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Дмитренка В.П. в дохід держави штрафу.

Також, 08.04.2021 року, 12.04.2021 року та 22.04.2021 року заявник ОСОБА_1 подав до суду письмові пояснення до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року у справі №461/3910/16-ц.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою заяву підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, просить вимоги заяви задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_4 , представник третьої особи Львівського державного університету внутрішніх справ проти задоволення заяви заперечили, зазначивши, що обставини, які наведені у заяві ОСОБА_1 не є нововиявленими в розумінні ЦПК України, а тому його заява є необґрунтованою.

Інші учасники у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов`язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об`єктивного рішення.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту Житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Управління комунальної власності Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Відділу у справах дітей Франківської районної державної адміністрації м. Львова, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Львівського державного університету внутрішніх справ, Відділу у справах дітей Личаківської районної державної адміністрації м. Львова про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, скасування наказу про передачу квартири у власність, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності, визнання права спільної сумісної власності на житлове приміщення.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 05.07.2018 року залишено рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 17.06.2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 05.07.2018 року залишено без змін.

Як на нововиявлену, позивач у своїй заяві від 16.11.2020 року (а.с. 101-110 т. 4) послався на ту обставину, що на момент прийняття рішення Галицьким районним судом м. Львова від 19 квітня 2018 року, йому та суду не було відомо про фальшивість документів, які долучені до матеріалів справи, і у нього не було доказів, що ОСОБА_4 був включений до контрольного списку працівників ЛьвДУВС, які перебувають на квартирному обліку у Львівській міській раді та користуються правом позачергового одержання жилих приміщень саме рішенням житлово-побутової комісії ЛьвДУВС від 6 листопада 2006 року, оформлене протоколом №8, а не рішенням спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету ЛьвДУВС від 7 листопада 2006 року, оформлене протоколом №8, як про це заявляли представники ОСОБА_4 і ЛьвДУВС у судових процесах даної цивільної справи та інших цивільних справ №461/591/13-ц, №461/15214/13-ц, №461/4606/14-ц, №463/4474/17. Цей факт позивач вважає нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для розгляду справи та існувала на час розгляду справи, але не була встановлена судом та не була і не могла бути відома мені на час розгляду справи, входить до предмета доказування у справі та могла вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Заявник вважає, що якби вказана обставина була відома суду та особам, які брали участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Отже, дана обставина є істотною і могла би спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що судове рішення було би іншим.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Дана норма надає можливість перегляду судом рішення у зв`язку із виявленням істотних обставин, що існували, але не були їм відомі заявникам на час вирішення справ, тобто, перегляд справи у зв`язку із нововиявленими обставинами має на меті перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Із аналізу даної правової норми випливає, що нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто, такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях. Під істотними для справи обставинами законодавець розуміє такі обставини та факти, що якби вони були відомі при розгляді справи, то суд ухвалив би принципово інше рішення.

З заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вбачається, що ОСОБА_1 ототожнює між собою підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, визначені п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України та підстави, визначені п. 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК, вважаючи, що істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі йому на час розгляду справи, є факт фальшування, вчинений, на думку заявника, службовими (посадовими) особами Львівського державного університету внутрішніх справ, в тому числі і ОСОБА_4 , щодо письмових доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

З п. 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК України вбачається, що факт фальшування письмових доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі, має бути встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили.

Однак, в заяві ОСОБА_1 відсутні посилання на вирок чи ухвалу, визначені п. 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, та до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами позивачем не додано копії відповідних судових рішень. Також, до матеріалів справи не долучено копії вироку або ухвали про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, якими б було встановлено факт фальшування службовими (посадовими) особами Львівського державного університету внутрішніх справ, в тому числі і ОСОБА_4 , щодо письмових доказів, що призвели, на думку заявника, до ухвалення незаконного рішення суду від 19.04.2018 року, чи про оголошення навіть підозри у вчиненні відповідного злочину.

Оскільки, мотиви заяви ОСОБА_1 від 16.11.2020 року про фальшування службовими (посадовими) особами Львівського державного університету внутрішніх справ, в тому числі і ОСОБА_4 , письмових доказів, що призвели, на думку ОСОБА_1 , до ухвалення незаконного Рішення суду від 19.04.2018, не підтверджені вироком чи ухвалою, визначеними п. 2 ч. 2 ст. 423 ЦПК, а, в порушення вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК, ґрунтуються лише на припущеннях ОСОБА_1 , то відповідна заява останнього є безпідставною і не може бути задоволеною судом.

При винесенні рішення від 19.04.2018 року, як на підставу для відмови ОСОБА_1 у визнанні недійсним Ордеру №0004333, суд покликався на такі встановлені обставини і зроблені на їх підставі висновки: на підставі спільного рішення адміністрації і профкому ЛьвДУВС (витяг з протоколу від 19.11.2012 №1) та враховуючи рекомендацію громадської комісії з житлових питань при виконкомі (витяг з протоколу від 04.12.2012 №20) виконкомом прийняті рішення від 04.01.2013 №07 «Про надання квартири черговику за місцем проживання за контрольним списком Львівського державного університету внутрішніх справ», надалі - рішення виконкому від 04.01.2013 №07, та від 25.01.2013 №45 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 04.01.2013 №7», надалі - рішення виконкому від 25.01.2013 №45, згідно яких ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 було видано Ордер №0004333 на Квартиру (Т. 1 а.с. 35). Визнання незаконним та скасування Протоколу №8 від 07.11.2006 суттєво не впливає на права та обов`язки сторін оскільки протокол є лише виконаним у друкованому вигляді записом, який фіксує наявність певних подій чи проведення деяких дій, і сам по собі не є тим правовим актом який породжує права та обов`язки сторін, на відміну від рішення виконавчого органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано ордер на житлове приміщення, чи про надання житлового приміщення. Контрольний список від 27.04.2012 року, який ведеться Львівським державним університетом внутрішніх справ, є лише формою обліку останнім своїх працівників, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень і перебувають на обліку в виконкомі Львівської міської Ради на підставі відповідного рішення цього виконавчого комітету, а тому визнання судом у цивільній справі №461/4606/14-ц незаконним лише зазначеного контрольного списку не може породжувати жодних негативних правових наслідків ні для Львівського державного університету внутрішніх справ, ні для ОСОБА_4 і членів його сім`ї. В ситуації, коли б позивачем було доведено, а судом встановлено, що ОСОБА_4 був необгрунтовано включений ЛьвДУВС до Контрольного списку від 27.04.2012, або втратив право позачергового одержання жилих приміщень, однак із вказаного списку згідно абзацу другого пункту 47 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою від 11.12.1984 №470 Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради, надалі - Правила обліку, не був виключений ні Львівським державним університетом внутрішніх справ, ні виконкомом Львівської міської Ради, то належним би та ефективним способом захисту інтересів ОСОБА_1 могла б бути вимога до ЛьвДУВС та виконкому Львівської міської Ради виключити ОСОБА_4 та членів його сім`ї із контрольного списку від 27.04.2012. Однак така вимога не була предметом судового розгляду. Відтак, коли рішення від 07.11.2006, оформлене Протоколом №8 від 17.11.2006, є чинним на поточну дату, а питання про виключення ОСОБА_4 та членів його сім`ї із Контрольного списку від 27.04.2012 у встановленому законом порядку не ставилось на вирішення ОСОБА_1 ні перед ЛьвДУВС, ні перед виконкомом, то вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним ордеру саме на підставі судових рішень у цивільній справі №461/4606/14-ц Галицького районного суду м. Львова не знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку із цими судовими рішеннями, які не можуть створювати сформульованих ОСОБА_1 у своєму позові згаданих правових наслідків.

З постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2020 року у справі №740/10/17 вбачається, що необхідними умовами нововиявлених обставин, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмету доказування у справі і можуть вплинути на висновки суду про права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки як на дату ухвалення рішення Галицьким районним судом м. Львова від 19.04.2018 року та на даний час, рішення від 07.11.2006 року є чинним, оформлене протоколом №8 від 07.11.2006 року, питання про виключення ОСОБА_4 та членів його сім`ї із контрольного списку від 27.04.2012 року у встановленому законом порядку не ставилось на вирішення ОСОБА_1 ні перед ЛьвДУВС, ні перед виконкомом, а відтак не вирішене, тому доводи заяви ОСОБА_1 від 16.11.2020 року про фальшування службовими (посадовими) особами Львівського державного університету внутрішніх справ, в тому числі і ОСОБА_4 , письмових доказів, що призвели, на думку заявника, до ухвалення незаконного рішення суду від 19.04.2018 року, не спростовують і не можуть спростовувати висновки суду, у зв`язку з якими було відмовлено позивачу у визнанні недійсним ордеру №0004333.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі №340/431/15-ц, зазначено, що саме по собі процесуальне рішення у кримінальному провадженні і встановлення певних фактів винних дій особи не є безпосередніми підставами для скасування рішення. Такими вони можуть бути за умови, що вони стали підставою для відмови в позові.

Покликання заявника на копію протоколу №1 від 19.11.2012 року та копію протоколу №1 від 19.11.2012 року - варіант №2 суд не бере до уваги, оскільки, згідно ч. 4 ст. 423 ЩІК не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Крім того представлені заявником копії двох варіантів протоколу засідання адміністрації і профспілкового комітету Львівського державного університету внутрішніх справ від 19.11.2012 № 1, один з яких, він отримав в ході розгляду судових справ за його позовом до ЛьвДУВС, а другий витребував з виконавчого комітету Львівської міської ради, судом встановлено, що: в обидвох протоколах зафіксована інформація щодо розподілу житла для сім`ї черговика ОСОБА_4 , що повністю відповідає реальній дійсності; обидва протоколи відповідають один одному і не суперечать один одному;

один протокол містить більш поширену інформацію щодо виступу головуючого у засіданні, зміст в обох протоколах ідентичний і зводиться до наміру забезпечення житлом черговика ОСОБА_4 .

Стосовно покликань ОСОБА_1 на пояснення свідка ОСОБА_12 про те, що він у засіданні адміністрації та профспілкового комітету, яке відбулось 06.11.2006 року не приймав участі, та протокол №8 спільного засідання не підписував встановлено наступне. Висновком почеркознавчого дослідження НЛТКЦ ГУМВС України у Львівській області №11/6 від 03.12.2014 року факт підписання ОСОБА_12 зазначеного протоколу підтверджується.

У постанові про закриття кримінального провадження від 30.06.2015 року, внесеного до Єдиного реєстру досудових матеріалів за № 12014140090004035, порушеного за заявою ОСОБА_1 на дії працівників ЛьвДУВС зазначено, що свідок ОСОБА_12 повідомив, що підпис від його імені у вказаному протоколі виконаний не ним. Однак, у відповідності до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 3380/3381/15-32 від 25.03.2015 підпис від імені ОСОБА_12 виконаний самим ОСОБА_12

ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вказує на те, що протокол №1 від 19.11.2012 року був предметом розгляду у цивільній справі №461/591/13-ц Галицького районного суду міста Львова.

У цивільній справі №461/591/13-ц за позовом ОСОБА_1 до адміністрації ЛьвДУВС, виконкому, з участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ЛьвДУВС, ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , про визнання незаконним та скасування рішення комісії по житлово-побутовій роботі ЛьвДУВС про надання ОСОБА_4 квартири, визнання незаконним та скасування ордеру №0004333, зобов`язання університету надати ОСОБА_1 спірну квартиру, зобов`язання виконкому видати ОСОБА_1 ордер на вселення у спірну квартиру, було ухвалено 09 серпня 2013 року рішення, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2013 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Як у цивільній справі №461/591/13-ц, так і в цивільній справі №461/3910/16, в якій заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року, містяться копії ордеру №0004333, в якому зазначені рішення міськвиконкому, на підставі яких такий ордер було видано.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Тобто, при повній та всебічній реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 84 ЦПК, ОСОБА_1 мав можливість у цивільній справі №461/3910/16 самостійно отримати від Виконавчого комітету Львівської міської ради всі документи, з урахуванням яких були прийняті рішення виконкому від 04.01.2013 №07 та рішення виконкому від 25.01.2013 №45, що слугували підставою для видачі ОСОБА_4 та членам його сім`ї ордеру №0004333, а у разі отримання відмови у наданні таких документів міг заявити перед судом клопотання про

витребування таких документів.

Відтак, судом встановлено, що у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилається на ті обставини та акти, які були предметом розгляду суду, були надані суду, досліджувалися при постановленні рішення, що переглядається, обставинам надана судом правова оцінка. Окрім того, на думку суду, обставини про які вказує заявник не є істотними для справи, оскільки при наявності таких у справі не призвели б до прийняття кардинально іншого рішення у справі.

Заявник не довів у судовому засіданні того, що обставини на які він посилається є нововиявленими і такими, які можуть істотно вплинути на вирішення справи. Зазначені заявником обставини не мають правового значення для вирішення спірних правовідносин з наведених підстав.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про перегляд рішення суду від 19.04.2018 року за нововиявленими обставинами слід відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Окрім цього, представником відповідача ОСОБА_4 – адвокатом Дмитренком В.П. заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесених витрат на правову допомогу в розмір 28 800, 00 грн.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За п. 3 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Встановлено, що до матеріалів справи долучено копію договору №20.11-26.01 про надання правничої (правової) допомоги від 26.11.2020 року, додаток до договору№20.11-26.01 про надання правничої (правової) допомоги від 26.11.2020 року, акт передачі-приймання наданих послуг за договором №20.11-26.01 про надання правничої (правової) допомоги від 26.11.2020 року згідно якого сукупна вартість наданих послуг становить 7200, 00 грн., квитанцію №2156-5419-4480-1759 від 26.11.2020 року про сплату 7200, 00 грн. квитанцію №9225-0312-9058-9819 від 28.02.2021 року про сплату 1200, 00 грн., квитанцію №9228-3458-2596-6668 від 02.04.2021 року про сплату 1200, 00 грн., квитанцію №9229-6787-5249-0928 від 15.04.2021 року про сплату 1200, 00 грн., квитанцію №9231-6772-7037-1235 від 05.05.2021 року про сплату 1200, 00 грн., квитанцію №9232-2412-3387-9884 від 11.05.2021 року про сплату 1200, 00 грн. за надання правової допомоги.

Однак інших квитанцій, прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки що підтверджують оплату наданих послуг, до справи не долучено.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір — обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 28800,00 грн. є несумірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру.

Із врахуванням наведеного, суд вважає, що заяву представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката Дмитренка В.П. про стягнення витрат на правову допомогу слід задовольнити частково та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 13200, 00 грн., тобто суму яка є належним чином підтвердженою платіжними документами.

Керуючись ст. ст. 141, 423 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 19.04.2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Департаменту Житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Управління комунальної власності Львівської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Відділу у справах дітей Франківської районної державної адміністрації м. Львова, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Львівського державного університету внутрішніх справ, Відділу у справах дітей Личаківської районної державної адміністрації м. Львова про визнання ордера на житлове приміщення недійсним, скасування наказу про передачу квартири у власність, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності, визнання права спільної сумісної власності на житлове приміщення відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Клопотання представника відповідача - адвоката Дмитренка Володимира Павловича про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесених витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 13200, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Повний текст ухвали проголошено 18.05.2021 року о 16 год. 30 хв.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.Р. Юрків.