Рішення № 96980650, 14.05.2021, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 335/8007/20

Провадження №: 2/332/209/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2021 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі – Косаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних.

В обґрунтування позову зазначила, що постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2011 по справі № 2а-918/11, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району (правонаступником якого є Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району) перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2008-2010 р. в розмірі, передбаченому ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постанова суду набрала законної сили 11.11.2011 року.

Відповідачем було здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані до виплати грошові кошти у сумі 7806,00 грн.

Стягувач у справі № 2а-918/11 ОСОБА_2 , помер, його правонаступником є позивач ОСОБА_1 згідно ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2019.

На час подання позову, сума заборгованості, перерахована за судовим рішенням суду так і не була фактично виплачена позивачу.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить стягнути на свою користь нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 11.11.2011 року по 31.05.2020 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2011 у загальному розмірі 15069 грн. 54 коп.

25.09.2020 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

11.12.2020 року представником відповідача Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає що управлінням нараховано ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2008-2010 р. в розмірі, передбаченому ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на підставі постанови Заводського районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2011 р.. На думку відповідача, останнім вжито всіх заходів щодо виконання рішення суду. Наступні дії здійснюють органи ДВС та органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зазначає, що ст.. 625 ЦК України, застосовується переважно при розгляді позовів про спори, що виникають із договорів про надання послуг, а також договорів позики, кредиту, банківського вкладу, іпотеки. Отже, передбачають насамперед договірні правовідносини. Також вказує на те, що застосування відповідальності, передбаченої ст.. 625 ЦК України, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки. Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач у позові просив справу розглядати у його відсутність. .

Представник відповідача просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, у задоволенні позову відмовити.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2011 по справі № 2а-918/11, зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району (правонаступником якого є Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району) перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2008-2010 р. в розмірі , передбаченому ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постанова суду набрала законної сили 11.11.2011 року.

Відповідачем було здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані до виплати грошові кошти у сумі 7806,00 грн.

Стягувач у справі № 2а-918/11 ОСОБА_2 , помер, його правонаступником є позивач ОСОБА_1 згідно ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24.01.2019.

На час подання позову, сума заборгованості, перерахована за судовим рішенням суду так і не була фактично виплачена позивачу.

Ці обставини не спростовуються представником відповідача.

ОСОБА_2 вираховуючи 3% річних та інфляційні втрати за постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2011 року по справі 2а-918/11 на суму 15069,54 грн., виходила з того, що період прострочення за вказаною виплатою складає 3124 днів, тобто з 11.11.2011 року (набрання чинності постанови) по 31.05.2020 (кінцевий термін визначений у позові), тому інфляційні втрати за вказаний період складають 13065,54 грн., та 3 % річних 2004,00 грн.

Так, відповідно до положень ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ст. 625 ЦК України, якою визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Однак, визначаючи період, за який у позивача виникло право на застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, суд приймає до уваги наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як передбачено ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Оскільки до складу спадщини входять тільки цивільні права та обов`язки, то не переходять у спадщину права і обов`язки спадкодавця в інших правовідносинах, якщо вони не набули цивільно-правового майнового змісту.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом названої норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних хоча і входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, проте нараховуються лише на вимогу кредитора.

З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 не заявляв вимог до боржника, щодо сплати коштів нарахованих на виконання постанови суду з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за несвоєчасну виплату коштів за вказаними судовими рішеннями.

Отже, на момент прийняття спадщини позивачем, судове рішення, яке набрало законної сили щодо стягнення на користь спадкодавця сум, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, відсутні.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 як спадкоємиці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо стягнення з відповідача 3 % річних та індексу інфляції за весь період затримки виплати сум пенсії, нарахованих на підставі постанови адміністративного суду, а саме: за період з дати набрання відповідними судовими рішеннями законної сили, зроблені з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття, або, якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З мотивів, викладених вище, суд приходить до висновку, що право ОСОБА_1 на стягнення з відповідача трьох відсотків річних та встановленого індексу інфляції щодо невиплачених сум настало після 19.02.2016 року, тобто з часу відкриття спадщини.

Вирішуючи спір щодо періоду та розміру інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд виходить з наступного:

Щодо грошових коштів (доплати) в сумі 7806,00 грн. нарахованих на виконання постанови Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2011 по справі № 2а-918/11, інфляційні витрати та 3% річних розраховуються за період: з 19.02.2016 (день смерті спадкодавця) до 20.09.2020 (кінцева дата нарахування визначена у відповідності до заявлених позовних вимог), який становить 1676 день.

За інформацією, яка наявна в матеріалах справи та не спростовувалась представником відповідача, зазначена постанова суду на час пред`явлення позову не виконана.

Факт невиплати позивачеві сум, нарахованих за постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2011 року підтверджено відзивом на позовну заяву відповідача.

Отже, 3% річних за 1676 дні прострочення становлять 1074,28 грн.(7806,00 х 3 х 1676/365/100).

Інфляційні нарахування з 19.02.2016 по 20.09.2020 складають 3436,20 грн.

Посилання відповідача щодо неможливості застосування ст. 625 ЦК України, щодо постанови, яка ухвалена Заводським районним судом м. Запоріжжя від 30.09.2011 року, є безпідставними.

Оскільки згідно зст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у т.ч. передбачені ст. 625 ЦК України.

Позиція відповідача щодо відсутності підстав для стягнення з нього вказаних коштів ґрунтується такожна тому, що застосування відповідальності, передбаченої ст.. 625 ЦК України, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Разом із цим, судом встановлено, що ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 24.01.2019 р. по справі №2а-918/11 замінено стягувача з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 .

У даному випадку позивачем не порушується питання про стягнення виплат з відповідача, а предметом спору є саме застосування наслідків неналежного виконання грошового зобов`язання, що регулюється ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт перший статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Післяперериванняперебіг позовної давності починається заново (ч. 1, 3ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5ст. 261 ЦК України).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться уст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи(ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 253 ЦК Українивизначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Для вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат застосовується загальний строк позовної давності.

Так з матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Ухвалою Заводського районного суду м.Запоріжжя від 24.01.2019 р. по справі №2а-918/11 замінено стягувача з ОСОБА_2 на його правонаступника ОСОБА_1 .

Позивач, як спадкоємець прав та обов*язків після померлого ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом 20.10.2020 року.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Відповідно до частин 1-2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави по виконанню судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, вказаним Законом передбачається виконання саме рішень про стягнення коштів з державного органу.

Натомість,постанова Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2011 у справі № 2а-918/11 стосувалась зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію позивачеві за певний період.

Будь - яких інших належних та допустимих доказів для спростування вимог позивача, передбачених статтями 77,78,79, 80 ЦПК України, які б мали доказове значення відзив на позовну заяву не містить.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268 ППК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних – задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району, ЄДРПОУ 37573859 на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 нараховані на суму заборгованості інфляційні витрати та 3 % річних за період з 19.02.2016 року 20.09.2020 року в розмірі 4510 грн. 48 коп.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 18.05.2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Суддя Н.В. Марченко