Ухвала суду № 96979455, 17.05.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/4640/21

Провадження № 2/219/2077/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

17 травня 2021 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Лапченко О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Фітофарм» про захист прав споживача,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про захист прав споживачів, в якій просить стягнути на його користь з Приватного акціонерного товариства «Фітофарм» 500 000 грн.

Розглянувши позовну заяву, яка складена російською мовою, та доданими до неї документами, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки її подано з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Положеннями ч.1 ст.9 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» кожний громадянин України зобов`язаний володіти державною мовою.

Згідно положень ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року по справі № 10-рп/99 українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч.5 ст.10 Конституції України).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008у справі № 1-18/2008 встановлено, що за ст. 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується, зокрема, цивільного судочинства, що є процесуальною формою правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.

Суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах здійснюється державною мовою, а відповідний механізм забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою передбачено у частинах 3, 4 ст. 9 ЦПК України, відповідно до якої суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином судовий процес може бути ініційований шляхом подання відповідної заяви (скарги), в даному випадку позовної заяви, що повинна бути викладена державною (українською) мовою.

В подальшому під час судового процесу його учаснику гарантується право на використання рідної мови або мови, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача.

Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом у постановах від 1 липня 2019 року по справі № 243/10706/18, від 12 серпня 2019 року по справі № 243/10706/18, від19 грудня 2019 року по справі №520/6952/19, а також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 квітня 2019 року та від 18 вересня 2019 року по справі № 9901/98/19, а також від 12 лютого 2020 року по справі № 9901/12/20, у яких відповідні суди доходили висновків про необхідність залишення без руху заяв (скарг), поданих не державною мовою, з наданням строку для подання заяви (скарги), викладених державною мовою.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги положення ч.1 ст.9 ЦПК України та ч.1 ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд доходить висновку, що позовна заява повинна бути викладена державною (українською) мовою.

Разом з тим, подана ОСОБА_1 позовна заява викладена не державною мовою. При цьому, у позові позивач не заявляє жодних клопотань щодо забезпечення його права на участь у судовому процесі не на державній мові, не зазначає про використання ним послуг перекладача.

Крім того, відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За змістом ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно зі ст. 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ст. 92 ЦК України).

Згідно зі ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами.

Від змісту позовної заяви залежать дії суду при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.

Також, від змісту позовної заяви залежать позиція відповідача, який, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Позивач зазначив юридичну адресу, за якою, на його думку знаходиться відповідач Приватне акціонерне товариство «Фітофарм»: Донецька область, м.Бахмут, вул. Сибірцева, 2.

Однак, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, юридична адреса Приватного акціонерного товариства «Фітофарм»: 02152, м. Київ, пр-т. Павла Тичини, б. 1В, офіс А504, ЕДРПОУ 05430596.

А тому, враховуючи, що позови подаються за місцем знаходження відповідача, з метою вирішення підсудності, позивачу необхідно уточнити за якою саме адресою знаходиться відповідач - юридична особа - Приватне акціонерне товариство «Фітофарм», поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Також, позивачу необхідно уточнити свої повні ім`я та по батькові.

Крім того, в порушення п.4 і п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України зміст позову не містить викладу обставини щодо обґрунтування підстав позову, оскільки в ньому не викладено обставин та не зазначено доказів того, якими конкретно неправомірними діями чи бездіяльністю Приватного акціонерного товариства «Фітофарм», порушені права, свободи та інтереси саме позивача, всупереч яким правовим нормам, якими доказами це підтверджується та якими правовими підставами визначений спосіб захисту прав та інтересів позивача.

Крім того, згідно зі ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Доданий до позовної заяви письмовий доказ - лист Головного управління держпродспоживслужби в Харківській області не засвідчений на предмет його відповідності оригіналу із зазначенням дати такого засвідчення.

На підставі ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позову без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

А тому, позивач повинен викласти державною (українською) мовою подану до суду позовну заяву та її копії відповідно до кількості відповідачів; позивачу необхідно уточнити за якою саме адресою знаходиться відповідач - юридична особа - Приватне акціонерне товариство «Фітофарм», зазначити поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; уточнити повне прізвище, ім`я та по батькові позивача; надати підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; вказати зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, вказати норми Законів, якими позивач керується.

Керуючись ст.ст. 136, 175-177, 185 ЦПК України, суддя

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Фітофарм» про захист прав споживача - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання ухвали. Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків позову у строк, встановлений судом, позов буде вважатися неподаним та повернутий.

Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу, що звернувся із заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Лапченко