Рішення № 96978287, 13.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11801/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря -Передрій І.В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) - адвокат Пічурін А.А.

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) - адвокат Старов В.Ю.

треті особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку квартири, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку квартири.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просила суд: припинити право спільної власності ОСОБА_2 на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну частку відповідача в сумі 59 700,00 грн.

Вимоги позиву обґрунтовані тим, що трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належить: ОСОБА_1 (3/5 частки), ОСОБА_3 (1/5 частки) та ОСОБА_2 (1/5 частки). На даний час в квартирі зареєстровані та проживають позивач ОСОБА_1 та треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . З квітня 1983 року по квітень 2018 роки сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Дніпровського районного суд м.Києва від 06 квітня 2018 року шлюб між сторонами розірваний. Після розірвання шлюбу, відповідач зібрав усі свої особисті речі та виїхав до іншого житла, з лютого 2018 року відповідач у спірній квартирі не проживає, особистих речей не має. Проте, протягом усього часу, починаючи з лютого 2018 року відповідач, зловживаючи тим, що він є власником 1/5 частки квартири, приходить до квартири, вчиняє психологічний тиск на позивача та її матір, провокує на бійки, погрожує фізичною розправою, виражається нецензурною лайкою, принижує честь та гідність родини позивача. Через таку поведінку відповідача, ОСОБА_1 постійно звертається до правоохоронних органів, але профілактичні бесіди результатів не дали. На даний час проживання з відповідачем в одній квартирі не можливе, виділити у трикімнатній квартирі відповідачу 1/5 частку в натурі не можливо, оскільки вона є незначною та становить менший розмір ніж площа будь-якої із кімнат квартири. На думку позивача, наявні всі визначені ч. 1 ст. 365 ЦК України підстави для припинення права відповідача на частку у спільному майні. Згідно звіту про незалежну оцінку майна, вартість 1/5 частки спірної квартири становить 59700,00 грн. (т.1 а.с.1-6)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання. (т.1 а.с.22-24)

22 серпня 2019 року представником відповідача - адвокатом Старовим В.Ю. подано до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації. (т.1 а.с.31-34)

Згідно вимог зустрічної позовної заяви, ОСОБА_2 просив суд: припинити його право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 в розмірі 257800,00 грн; визнати за ОСОБА_1 право на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1983 року, від якого мають сина - ОСОБА_3 . Рішенням Дніпровського районного суд м.Києва від 06 квітня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності: ОСОБА_1 (3/5 частки), ОСОБА_3 (1/5 частки) та ОСОБА_2 - сину сторін (1/5 частки). В листопаді 2017 року позивач припинила доступ відповідача до спірної квартири. Рішенням Дніпровського районного суд м.Києва від 07 лютого 2019 року відповідача вселено до квартири. В серпні 2018 року позивач вже зверталась з позовом про припинення права власності відповідача на спірну квартиру. Позивач за первісним позовом категорично проти проживання відповідача в цій квартирі. Не зважаючи на рішення про вселення відповідача, позивач продовжує чинити перешкоди в користуванні та володінні його власністю. В спірній квартирі залишились речі відповідача. Частка відповідача в спірній квартирі складає 9,04 кв.м., кімната такого розміру в квартирі відсутня, тому виділ в його користування ізольованої кімнати неможливий, доля відповідача є незначною. А враховуючи поведінку позивача, спільне користування та володіння квартирою є неможливим. Згідно звіту про незалежну оцінку майна, вартість 1/5 частки спірної квартири становить 257800,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку квартири, об`єднано їх в одне провадження. (т.1 а.с.62-63)

21 листопада 2019 року в підготовчому засіданні подано відзив на зустрічну позовну заяву позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , в якому позивач просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, а первісний позов - задовольнити. У відзиві позивач зазначає, що до зустрічного позову не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б в сукупності свідчили про наявність правових підстав для його задоволення. Також у відзиві зазначено, що частка відповідача є незначною - становить менший розмір, ніж площа будь-якої кімнати в квартирі, розподіл квартири в натурі, відповідно до ідеальних часток з технічної точки зору - неможливий, отже квартира є неподільною річчю. Зазначено, що твердження відповідача про те, що позивач у 2017 році припинила його доступ до квартири не відповідає дійсності, оскільки відповідач добровільно виїхав з квартири до іншого житла, зібравши всі свої речі. Вказує, що в наданому відповідачем звіті відсутня інформація про розгорнутий аналіз ринку нерухомості для даного майна. Також позивач зазначає, що на даний час реальна ринкова вартість 1/5 частки спірної квартири складає приблизно від 60000,00 грн до 70000,00 грн. (т.1 а.с.91-93)

За клопотанням сторони відповідача ухвалою Дніпровського районного суд м.Києва від 20 лютого 2020 року призначено в даній справі судову будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи. (т.1 а.с.139-141)

Ухвалою Дніпровського районного суд м.Києва від 09 листопада 2020 року поновлено провадження у справі. (т.1 а.с.177-178)

26 лютого 2021 року позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд: припинити право спільної власності

ОСОБА_2 на 1/5 частку квартири

АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну частку відповідача в сумі 98 840,00 грн. (т.1 а.с.227-228)

Цього ж дня представником відповідача (позивача за зустрічним позовом)

ОСОБА_2 - адвокатом Старовим В.Ю. подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої відповідач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 в розмірі 216404,00 грн. (т.1 а.с.230-231)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 26 лютого 2021 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.1 а.с.236-237)

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримала в повному обсязі та просила її позов задовольнити, зустрічний позов визнала частково - з підстав незгоди з визначеним відповідачем розміром компенсації. Надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву. Додатково пояснила, що відповідача до спірної квартири зареєстрували, як її чоловіка, до цього він був зареєстрований у своєї матері в квартирі, яка була виділена йому та його сім`ї. Зазначила, що після розірвання шлюбу відповідач пішов жити до матері, позивач не перешкоджала відповідачу в користуванні квартиро. Після рішення суду про вселення відповідач так і не вселився. Також пояснила, що відповідач придбав приватний будинок, який оформив на свою сестру. Зазначила, що експертна оцінка є не правильною, оскільки частка квартири, яка належить відповідачеві не коштують визначеної оцінкою вартості.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвокат Пічурін А.А. в судовому засіданні підтримав позицію позивача та додатково пояснив, що в експертному дослідженні експерти визначили вартість всієї квартири. Проте, в даному випадку підлягає застосуванню коефіцієнт неліквідності. Тому позивач звернулась до фахівців, які вказали вартість частки квартири, з урахуванням кон`юнктури ринку, та зазначили дійсну максимальну вартість - 98840,00 грн. Отже предметом спору є встановлення вартості саме 1/5 частки квартири, оскільки при продажі цілої квартири та її частки, вартість відрізняється.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 - адвокат Старов В.Ю. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні первісного позову та задовільнити зустрічний позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, надав прояснення аналогічні доводам, викладеним у зустрічній позовній заяві та додатково пояснив, що вважає висновок державної установи щодо оцінки вартості квартири правильним. Також просив стягнути з позивача судові витрати відповідача по сплаті судового збору та оплаті за проведення експертного дослідження.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, подали до суду заяви аналогічного змісту, в яких вважали первісний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Просили розглядати справу у їх відсутність. (т.1 а.с.225, 226)

Вислухавши пояснення позивача (відповідача за зустрічним позовом), її представника, представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони по справі та третя особа ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

Так ОСОБА_1 належить на праві власності 3/5 часток вказаної квартири, з яких: 1/5 частка - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 листопада

2000 року, виданого Дніпровською районною в м.Києві державною адміністрацією на підставі розпорядження №56-62 від 24 листопада 2000 року (т.1 а.с.8); 1/5 частка - на підставі договору дарування частки квартири від 28 жовтня 2017 року (т.1 а.с.9-11);

1/5 частка - на підставі договору дарування частки квартири від 15 лютого 2018 року (т.1 а.с.12-14).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить по 1/5 частці вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24 листопада 2000 року, виданого Дніпровською районною в м.Києві державною адміністрацією на підставі розпорядження №56-62 від 24 листопада 2000 року (т.1 а.с.8).

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , вона складається з трьох кімнат - 15,0кв.м., 14,7кв.м. та 15,5кв.м., кухні, вбиральні, ванної кімнати, балкону, коридору. Жила площа квартири - 45,2кв.м., загальна площа - 60,9кв.м. (т.1 а.с.15).

Доказів наявності у власності ОСОБА_2 іншого житла матеріали справи не містять.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) проживає за адресою:

АДРЕСА_2 , що не оспорюється сторонами.

Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Ватутінської районної в м.Києві державної адміністрації 19 грудня 2000 року, вказана квартира належить на праві приватної власності

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних долях (т.1 а.с.98).

Також судом встановлено, що між сторонами, як колишнім подружжям (т.1 а.с.18), тривалий час існують особисті неприязні стосунки, які також впливають на утруднення спільного користування квартирою.

Дніпровським районним судом м.Києва 07 лютого 2019 року постановлено рішення, яким вселено ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у користуванні 1/5 часткою вказаної квартири. (т.1 а.с.47)

З пояснень учасників судового розгляду вбачається, що фактично ОСОБА_2 до спірної квартири не вселився, рішення в примусовому порядку не виконувалось, відповідач фактично проживає зі своєю матір`ю в квартирі, яка належить на праві власності останній та сестрам відповідача.

В спірній квартирі фактично проживають позивач, її матір та син сторін - треті особи у справі.

Виходячи з частки квартири, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, розміру його частки відповідають 12,18кв.м. загальної площі та 9,09кв.м. житлової площі спірної квартири, отже виділ в натурі 1/5 частки квартири, що належить відповідачеві є не можливим.

Позивач підтвердила в судовому засіданні, що ОСОБА_3 - син сторін не заперечує, як проти припинення за відповідачем права власності на його частку, так і проти визнання за позивачем права власності на цю частку, ОСОБА_3 не претендує на визнання за ним права власності на частку, що належить відповідачеві, з виплатою відповідної компенсації, що також опосередковано підтверджується його заявою (т.1 а.с.225).

Відповідно до статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-68цс14, відповідно до статті 365 ЦК України, зокрема пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Отже, обов`язковими умовами для припинення права особи на частку в майні є наявність однієї з умов, визначених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України та умови, вказаної в

п. 4 ч. 1 цієї статті.

Аналіз конструкції норм ст. 364 та 365 ЦК України свідчить, що положення

ст. 365 ЦК України регулюють випадки, коли позивач співвласник майна, домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників відповідачів у справі.

Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються ст. 364 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 .

Крім того, під час розгляду справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, судам належить з`ясовувати: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі у справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, з урахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України

від 13 січня 2016 року (справа № 6-2925 цс15).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем до позову було долучено висновок суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ «Аналітичний центр Дробнова» від 07 травня

2018 року, за яким ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 07 травня 2018 року складає 298500,00 грн, ринкова вартість 1/5 частки квартири складає 59700,00 грн. (т.1 а.с.17) Згідно даного висновку, термін його дії 6 місяців. При цьому з даним позовом позивач звернулась до суду в липні 2019 року.

До зустрічної позовної заяви відповідач долучив звіт ТОВ «ТВК «Олімп» про незалежну оцінку майна від 12 жовтня 2018 року, згідно якого ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 1289000,00 грн, ринкова вартість 1/5 частки об`єкта оцінки складає 257800,00 грн. (т.1 а.с.48-50). При цьому із зустрічним позовом відповідач звернувся до суду в серпні

2019 року.

Згідно положень ч.1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Проте, вказані вище висновок та звіт не відповідають вимогам ст.102 ЦПК України, особи, які їх склади не внесені до відповідного реєстру.

Крім того, вказані документи датовані 07 травня 2018 року та 12 жовтня 2018 року, отже не були актуальними на час навіть відкриття провадження у справі.

З наведених підстав суд надає критичну оцінку вказаним документам, як доказам вартості спірного об`єкта нерухомості.

За клопотанням представника відповідача в даній справі було призначено судову експертизу.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельну експертизу

від 02 листопада 2020 року, ринкова вартість об`єкта нерухомого майна - 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , станом на дату оцінки - 05 жовтня 2020 року складає 216404,00 грн. (т.1 а.с.164-176)

Вказане експертне дослідження проводилось методом розрахунку вартості об`єкту оцінки, ґрунтуючись на даних представленої документації з врахуванням факторів, які впливають на формування вартості, відповідно до вимог нормативно-правових актів з оцінки нерухомого майна та візуального обстеження об`єкта дослідження, з використанням порівняльного підходу.

Даний висновок є повним та науково обґрунтованим.

Не погоджуючись з проведеною експертною оцінкою, позивач 26 січня 2021 року звернулась до агентства нерухомості «Тамас+», яке надало документ під назвою «Висновок про ринкову вартість 1/5 частини квартири», згідно якого реальна ринкова вартість 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 на 26 січня 2021 року становить 3530,00 доларів США (98840,00 грн). (т.1 а.с.201)

Вказаний документ не може бути прийнятий судом, як доказ дійсної ринкової вартості належної відповідачеві частки квартири, з точки зору його належності, допустимості та достатності.

Так, даний висновок підписаний директором агентства нерухомості «Тамас+» ОСОБА_9 , яка є фізичною особою-підприємцем (т.1 а.с.202). Проте в матеріалах справи відсутні докази не лише того, що вказана особа внесена до реєстру оцінювачів, а й докази отримання нею сертифікату суб`єкта оціночної діяльності.

Що стосується доводів позивача та її представника щодо не застосування експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз коефіцієнт неліквідності нерухомості, оскільки відчуженню підлягає не ціла квартира, а лише 1/5 її частина, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідач, як співвласник квартири, має рівні з іншими співвласниками права щодо об`єкта спільної часткової власності - виходячи з належної йому частки.

Кожна із сторін звернулась до суду з позовом про припинення частки відповідача в спірній квартирі, при цьому позивач не заявила про наявність у неї волевиявлення щодо реалізації квартири, з метою поділу отриманих від продажу коштів пропорційно до частки кожного із співвласників.

Крім того, після ознайомлення з висновком експертного дослідження, стороною позивача не було заявлено клопотання ані про допит експерта ані про призначення додаткової або повторної експертизи.

Тому доводи позивача та її представника стосовно незгоди з висновком судової експерти суд відхиляє, як необґрунтовані.

З огляду на викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи зазначені вище докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що спірна квартира є неподільною в розумінні ч.2 ст.183 ЦК України, частка відповідача є незначною і її виділ в натурі є не можливим, як і спільне володіння та користування квартирою сторонами у справі - через сталі неприязні відносини, проте припинення права власності відповідача на належну йому на праві власності частку квартири може завдати істотної шкоди інтересам співвласника - відповідача, оскільки ОСОБА_2 іншого житла у власності не має, зареєстрований за адресою спірної квартири (т.1 а.с.21), а можливість його проживання за адресою теперішнього фактичного проживання - АДРЕСА_2 , залежить від згоди на це співвласників вказаної квартири та є похідною від їх права власності. При цьому відповідач не надав згоди на надання йому компенсації вартості квартири в сумі, визначеній позивачем - 98840,00 грн, яка судом також оцінена, як неспроможна.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку квартири.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , внесена нею на депозит суду сума в розмірі 98840,00 грн підлягає поверненню.

Відповідно до ч.2 ст. 364 ЦК України, право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав від інших співвласників грошову або іншу матеріальну компенсацію вартості його частки, припиняється з дня її отримання.

Аналізу зазначеної правової норми дає підстави для висновку, що у випадку надання співвласником згоди на припинення його права на частку у спільній частковій власності з одержанням від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, ризик невиплати такої грошової компенсації несе саме співвласник, який заявив вимогу про припинення його права на частку у майні.

Згідно з пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Андрій Руденко проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 35041/05, норми ЦК України відображають конституційну гарантію попередньої компенсації за будь-яке позбавлення власності. Вимога попереднього платежу є не просто технічною складовою процедури відчуження майна, яка встановлена законом, а є основною вимогою, на якій має ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна.

Згідно довідок про заробітну плату, ОСОБА_1 за період з січня по грудень

2019 року нарахована заробітна плата в сумі 268264,03 грн (т.1 а.с.124), за період з січня 2020 року по січень 2021 року включно - в сумі 340534,83 грн (т.1 а.с.214).

Отже розмір стабільного доходу позивача дає підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_1 спроможна виплатити ОСОБА_2 компенсацію в сумі 216404,00 грн в рахунок визнання за нею права власності на 1/5 частку квартири та вказана сума не становитиме для неї надмірний тягар, оскільки дохід позивача надає їй реальну можливість виплатити ОСОБА_2 компенсацію у вказаному розмірі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень ч. 1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати, пов`язані з проведенням експертизи (п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі

2164,04 грн та документально підтверджені витрати на проведення судової експертизи в сумі 6537,60 грн (т.1 а.с.205, 206).

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 12, 13, 15, 16, 183, 317, 319, 358, 364, 365 ЦК України, статтями 2, 4, 10-12, 76-82, 89, 142, 200, 206, 209, 223, 229, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ,

РНОКПП НОМЕР_2 ), треті особи: ОСОБА_3 (місце проживання:

АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку квартири - відмовити.

Повернути ОСОБА_1 98840,00 грн (дев`яносто вісім тисяч вісімсот сорок гривень), що внесені нею на депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Києва на підставі квитанції 0.0.2028022598.1 від 23 лютого 2021 року на рахунок отримувача UA128201720355259002001012089, код отримувача 26268059, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, отримувач Дніпровський районний суд м. Києва.

Зустрічний позов ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

РНОКПП НОМЕР_1 ), треті особи: ОСОБА_3 (місце проживання:

АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), про припинення права власності на частку у спільному майні та стягнення грошової компенсації - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 216404,00 грн (двісті шістнадцять тисяч чотириста чотири гривні) компенсації за 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2164,04 грн та витрати на проведення судової експертизи в сумі 6537,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повний текст рішення суду складено 18 травня 2021 року.

Суддя: