Ухвала суду № 96978285, 13.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

№ 755/3967/21

№ 1-кп/755/855/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040000301 від 02.02.2021 року та № 12021100040000449 від 18.02.2021 року, які об`єднані в одне, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Смоліної К.В.,

захисника Камінської М.П.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040000301 від 02.02.2021 року та № 12021100040000449 від 18.02.2021 року, які об`єднані в одне, відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.

У судовому засіданні прокурор зазначила про доцільність продовження ОСОБА_1 строку обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились та продовжують існувати, а тому, застосування більш м`якого запобіжного заходу вважає за недоцільним.

Захисник Камінська М.П. заперечила проти продовження обвинуваченій ОСОБА_1 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначила, що її підзахисна має молодий вік, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце реєстрації та проживання у м. Києві, переховуватись від суду наміру не має та буде належним чином виконувати свої процесуальні обов`язки, а тому, прохала змінити останній даний запобіжний захід на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем її реєстрації та проживання.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думку свого захисника та зазначила, що переховуватись від суду не буде, а буде з`являтися у всі судові засідання та прохала надати їй можливість виховувати свою дитину.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Так, згідно зі ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, що стосується питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то при вирішенні даного питання суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» (980_009) (Labita v. Itali), [GC], № 26772/95, п. 153, ЕСНR 2000-IV.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, підвищену суспільну небезпечність кримінальних правопорушень та відсутність достовірних відомостей про зменшення ризиків, які були встановлені судом при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд вважає, що заявлені раніше стороною обвинувачення ризики не зменшилися та існують на даний час, тому підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченій, відсутні.

Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачена ОСОБА_1 обвинувачується вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, які за ступенем тяжкості є нетяжкими злочинами, однак, є особою раніше неодноразово судимою, зокрема, за злочини проти власності, офіційно ніде працює, що може свідчити про його схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень, може ухилятися від суду, впливати на потерпілих та свідків, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, на даний час, у суду немає достовірних даних, що стан здоров`я обвинуваченої ОСОБА_1 перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченій, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід, зокрема, - у вигляді домашнього арешту.

Зокрема, на даний час, докази, передбачені ст. 84 КПК України, у цей період, у повному обсязі не досліджені, тому з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331, 369 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком не більше двох місяців - до 10 липня 2021 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя