Ухвала суду № 96977255, 18.05.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18 травня 2021 року Справа № 925/456/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Пріхно Л.А.,

за участі представників сторін:

від позивача – Паламарчук О.М. - адвокат,

від відповідача – Якшин С.О. - адвокат,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом приватно-орендного сільськогосподарського підприємства

“КОЛОС”, м. Остер, Козелецький район, Чернігівської області

до приватного акціонерного товариства “Лебединський

насіннєвий завод”, с. Лебедин, Шполянський район,

Черкаська область

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом приватно-орендне сільськогосподарське підприємство “КОЛОС” до приватного акціонерного товариства “Лебединський насіннєвий завод” про визнання недійсним договору поставки №102-ТР від 03 липня 2020 року, укладеного між приватно-орендним сільськогосподарським підприємством “КОЛОС” та приватним акціонерним товариством “Лебединський насіннєвий завод”.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 год.00 хв. 18 травня 2021 року.

11 травня 2021 року до суду від відповідача надійшло заперечення проти розгляду спору в господарському суді, оскільки сторони уклали третейську угоду у формі третейського застереження про передачу будь якого спору по даному договору на вирішення третейського суду.

12 травня 2021 року до суду від позивача надійшло заперечення щодо вимоги відповідача про передачу спору на вирішення третейського суду.

В обґрунтування поданого заперечення позивач вказував, що даний спір не підвідомчий третейському суду, а тому не може бути переданий на його вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні подану заяву підтримав та просив суд розгляд спору здійснювати за правилами господарського судочинства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти розгляду справи в господарському суді заперечував.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом враховано наступне:

03 липня 2020 року між сторонами укладено договір поставки за № 102-ТР.

В пункті 9.2. договору поставки №102-ТР від 03 липня 2020 року сторонами визначено, що на вимогу будь-якої із сторін, спір по даному договору може бути переданий на вирішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації “Радник”.

Сторони погодили, що норми даного пункту договору є третейською угодою у вигляді третейського застереження, і погоджують передачу будь-якого спору, що може виникнути по даному договору або у зв`язку з ним, на розгляд третейського суду за бажанням будь-якої зі сторін.

Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації “Радник”, а розгляд справи буде здійснюватися одноособово суддю Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації “Радник” Стадником Павлом Вікторовичем, а за відсутності можливості розгляду спору зазначеним суддею – будь-яким суддею Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації “Радник” призначеним його головою.

Якщо жодна зі сторін не заявить вимогу про передачу спору по цьому договору на вирішення до Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації “Радник”, умови третейської угоди не застосовуються і спір підлягає вирішенню в господарських судах України (п. 9.3. договору).

Згідно п.7 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про третейські суди” (далі – Закон) до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 5 Закону визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Частинами першою, четвертою, шостою, дев`ятою статті 12 Закону передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди; третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема, шляхом обміну листами; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору; третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Згідно з нормами статей 3, 5, 7, 12 Закону передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Отже, третейська угода щодо передачі спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору.

Місцевим господарським судом встановлено, що третейська угода не визнана недійсною, не втратила чинності та може бути виконана.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 06 лютого 2018 року зі справи №910/6558/17 вказав, що законодавством, зокрема статтею 6 Закону України “Про третейські суди”, не передбачено загального виключення спорів про недійсність правочину з категорії спорів, підвідомчих третейському суду. Більше того, законом до компетенції третейського суду віднесене питання про дійсність третейської угоди, яке вирішується ним prima facie при прийнятті позову (частини 7 та 8 статті 27 Закону).

Таким чином доводи позивача, що викладені ним у своїй письмовій заяві суд відхиляє.

Отже, оскільки між сторонами укладено третейську угоду, яка є чинною і яка не визнавалася судом недійсною та може бути реально виконаною, а також враховуючи те, що від відповідача до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

На даний час відповідного клопотання від позивача до суду не надходило.

Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 226, ст. 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “КОЛОС” до приватного акціонерного товариства “Лебединський насіннєвий завод” про визнання недійсним договору - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович