Ухвала суду № 96977188, 18.05.2021, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"18" травня 2021 р. Справа № 924/501/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова» Славутської міської ради м. Славута, Хмельницька область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОВП "МЕДТЕХНІКА" м. Хмельницький

про стягнення 31 775,00 грн.

ВСТАНОВИВ: до Господарського суду області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова» Славутської міської ради м. Славута, Хмельницька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОВП "МЕДТЕХНІКА" м. Хмельницький про стягнення 31 775,00 грн.

Одночасно, виходячи з приписів абзацу першого ч. 1 ст. 176 ГПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною 1 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Як вбачається із позову позивач наголошує на тому, що між комунальним підприємством «Славутська центральна районна лікарня ім. Ф.М. Михайлова» Славутської районної ради Хмельницької області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОВП «МЕДТЕХНІКА» (Виконавець) було укладено договір № 729 від 24.12.2020р. на проведення капітального ремонту та монтажу системи киснепостачання в дитячому та терапевтичному відділеннях та договір № 730 від 24.12.2020р. на проведення капітального ремонту та монтажу системи кисне постачання.

Предметом спору як наголошує позивач є стягнення збитків. Розділом 2 договорів встановлено тверду ціну договору. При цьому, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в силу ст.22 ЦК України. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі, а згідно ст.614 ЦК України – особа яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не установлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала зби-тків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; 4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Разом з тим, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання і врахувати, що за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. При цьому, слід враховувати, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків, вона повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.

Суд звертає увагу, що вимоги про стягнення збитків повинні обґрунтовуватись наявністю кожного з елементів складу правопорушення. Натомість позовні матеріали не містять правових підстав позову щодо стягнення збитків.

Суд зауважує, що у контексті визначених позивачем спірних правовідносин (які кваліфікуються позивачем як збитки), які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну «збитки» позивачу необхідно обґрунтувати заявлену до стягнення з Товариства та перераховану йому як виконавцю підрядних робіт за Договорами підряду суму у розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

Також суд зауважує, що частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 857 ЦК України – робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти – вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Також як вбачається із долучених до позову матеріалів Підприємство прийняло за актами приймання виконаних робіт без зауважень і застережень виконані Товариством підрядні роботи, обумовлені Договорами підряду, заперечення щодо виконаних робіт підряднику позивачем не долучено, матеріали справи не містять письмових претензій від замовника, повідомлень про відмову від виконання своїх зобов`язань, про відмову від підписання актів приймання виконаних робіт з обов`язковим наданням підряднику вмотивованої відмови, складання дефектних актів з переліком необхідних доробок (недоробок), дефектів та строків їх виконання.

Таким чином, позовні матеріали не містять правових підстав позову щодо невідповідності роботи виконаної підрядником умовам договору підряду, підписаним актам.

Окрім цього, Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на висновки викладені у акті, складеної Аудиторською службою за наслідками проведення перевірки закупівель, на думку якої завищено вартість робіт та безпідставно включено витрати на покриття ризиків.

Положенням «Про Державну аудиторську службу України», яке затверджене постановою КМУ №43 від 03 лютого 2017р. визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудит-служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно вищевказаного Положення, основними завданнями Держаудитслужби, зокрема, є забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю та здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

Згідно пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006р. N550 (зі змінами і доповненнями, внесеними від 14.12.2016р. N950), акт ревізії – документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Пунктом 50 вказаного Порядку передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Разом з тим, позивачем не додано до позовної заяви доказів того, що на підставі здійсненої перевірки органами Аудиторської служби вжито будь-які з вищезазначених заходів (в тому числі звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства). З наведених підстав позовна заява підлягає залишенню її без руху.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити позовну заяву без руху.

Встановити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили 18.05.2021 та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 2прим.: рек. з повід.

1 - до справи,

2 – Комунальне підприємство «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова» Славутської міської ради - вул. Ярослава Мудрого, 29 «г» м. Славута, Хмельницька область, 30000 .