Рішення № 96974455, 18.05.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/318/20

Провадження №2/568/519/21

18 травня 2021 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось Радивилівський районний суд Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 13378,16 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 10.08.2010 р. між позивачем та відповідачем підписано заяву про отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Стверджує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом на заяві.

АТ КБ «Приватбанк» зобов`язання по Договору про надання банківських послуг виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти. Однак, відповідач порушив умови договору в частині своєчасної погашення заборгованості по тілу кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед банком станом на28.01.2020 р. в сумі 13378,16 грн. з яких: 7257,98 грн. заборгованості за тілом кредита, 2002,88 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений креди згідно ст. 625; 3004, 05 грн. пені, 500 грн. штраф (фіксована частина) та 613,25 грн. штраф процентна складдова.

Ухвалою Радивилівського районного суду від 23.03.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 20.04.21 р. розгляд справи відкладено на 18.05.21 р.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Водночас, разом із позовною заявою представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання відповідач не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений на офіційному сайті в мережі Інтернет, що підтверджується відповідною довідкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору у даній справі, суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.10 р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши кредитного ліміту на картковий рахунок.

В заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До матеріалів справи банк долучив Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані відповідачем.

З матеріалів справи вбачаться, що на виконання умов заяви-договору, позивачем перераховано відповідачу кредитні кошти в сумі 8000 грн., що підтверджується випискою по особовому картковому рахунку позичальника та довідкою про зміну умов кредитування.

Однак, відповідач не виконував умови кредитного договору в частині повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Із долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що Банк визначив заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 28.01.20 р. становить 13378,16 грн. з яких: 7257,98 грн. заборгованості за тілом кредита, 2002,88 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений креди згідно ст. 625, 3004, 05 грн. пені, 500 грн. штраф (фіксована частина) та 613,25 грн. штраф процентна складдова.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої Банк і звернувся в суд з даним позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, ч.1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

На обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами банківських послуг та Тарифами банку складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Окрім того, позивач вказує, що заявою відповідача підтверджується і той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були йому надані для ознайомлення в письмовій формі. На підтвердження додано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» від 10.08.10 року, яка підписана сторонами.

Разом з тим, при дослідженні вказаної Анкети-заяви встановлено, що остання не містить даних про суму кредитного ліміту, вид картки, дату повернення кредитних коштів, строк виконання зобов`язання, а також про відповідальність у вигляді пені.

Вказана Заява містить підпис відповідача в графі про отримання та ознайомлення з Пам`яткою клієнта, Тарифами і основними умовами обслуговування і кредитування, проте докази на підтвердження того, що він ознайомлений саме із цими документами, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

На обґрунтування позовних вимог Банк вказує, що при укладання договору сторони керувалися саме вказаними нормами законодавства, при цьому, формулярами та стандартними формами є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, згідно яких обслуговується відповідач.

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо зміни кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вказані Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, наявні в матеріалах справи, не є належним доказом встановлення та погодження сторонами умов укладеного між ними кредитного договору.

Оскільки, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, суд дійшов висновку про безпідставність позовних в частині стягнення пені та штрафу

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 10.08.10 року, наданого Банком, заборгованість позичальника по тілу кредиту становить 7257,98 грн.

Така заборгованість відповідачем не спростована.

Із виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що відповідачем було витрачено коштів за отриманими картками.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

А відтак, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 7257,98 грн. заборгованості за тілом кредита.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що укладений між сторонами кредитний договір від 10.08.10 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), після настання виконання грошового зобов`язання, який вважається простроченим.

Враховуючи, що строк повернення отриманих грошових коштів сторонами у анкеті-заяві не встановлено, зобов`язання з їх повернення виникає у відповідача протягом строку, визначеного законом, з дня пред`явлення позивачем вимоги.

Будь-які дані про те, що до пред`явлення позову у даній справі позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення кредитних коштів в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, банком не доведено прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, а відтак підстави для нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України на момент пред`явлення позову -відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь АТ КБ "Приватбанк" (м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, код 305299) 7257,98 грн. заборгованості по тілу кредита та 1139, 28 грн. судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 18.05.2021 р.

Суддя А.О. Сільман