Вирок № 96972693, 17.05.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20609/20

Провадження № 1-кп/161/64/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 17 травня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - Полюшко А.В.,

за участю секретарів - Ярмолюк І.С.,Остимчук О.М.,

прокурора - Гаврусь Н.А.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників - Романовського В.О., Покидюка М.В.,

потерпілих - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016030010003082 від 11.07.2016, що надійшов з Луцької місцевої прокуратури14.12.2020 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Любче Рожищенського району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з середньою освітою, неодруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, судимого:

-09.06.2020 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.185 ч.1 КК України до 240 годин громадських робіт;

-21.12.2020 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.185 ч.2, 70 ч.4, 71 КК України до 5 місяців 25 днів арешту.

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.187 ч.3, ст.357 ч.3 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , українця, гр.України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого,

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.187 ч.3, ст.357 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 в період з 14.00 год. по 18.00 год. 10.07.2016 (точного часу органом досудового розслідування не встановлено), умисно, з корисливих мотивів, шляхом зриву навісного замка, проник до підвального приміщення АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_13 велосипед невідомої марки чорного кольору вартістю 2400 грн, спричинивши останньому майнової шкоди на вказану суму.

Він же, повторно, в лютому 2020 року (точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено), умисно, з корисливих мотивів, шляхом підбору ключа, проник до підсобного приміщення, що між другим та третім поверхами під`їзду № 1 будинку за адресою: АДРЕСА_4 , звідки таємно викрав належний ОСОБА_8 велосипед зеленого кольору, вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи №783 від 11.11.2020 - 2633,33 грн, спричинивши останньому майнової шкоди на вказану суму.

Він же, повторно, в період з 20.00 год. 10 червня 2020 року по 07.00 год. 11 червня 2020 року, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на території будівництва «DreamTown», за адресою: м. Луцьк, вул. Привокзальна, 12, шляхом вільного доступу, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_9 електричний перфоратор марки «Dnipro-M» моделі «RH-100», вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи №782 від 09.11.2020 - 1238,67 грн, спричинивши останньому майнової шкоди на вказану суму.

Він же, повторно, в червні 2020 року (точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено) умисно, з корисливих мотивів, через паркан проник до прибудинкової території будинку АДРЕСА_5 , звідки таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_6 велосипед невідомої марки жовтого кольору, вартістю 3000 грн, спричинивши останньому майнової шкоди на вказану суму.

Він же, повторно, 16 липня 2020 року близько 03.00 год., умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в першому під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом вільного доступу, таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_4 велосипед білого кольору вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи №783 від 11.11.2020 - 4000 грн, спричинивши останньому майнової шкоди на вказану суму.

Він же, повторно, в липні 2020 року (точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено), умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_6 , шляхом вільного доступу, таємно, викрав належний ОСОБА_11 мобільний телефон марки «Леново» вартістю 800 грн, з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» № НОМЕР_1 , яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, спричинивши останньому майнової шкоди на вказану суму.

Він же, повторно, в період з 28.07.2020 по 31.07.2020 (точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено) умисно, з корисливих мотивів, шляхом відкриття дверей, проник у автомобіль марки «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився поблизу магазину «Рукавичка», що за адресою: м. Луцьк, пр. Грушевського, 26, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy L» білого кольору, вартістю 1000 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 майнової шкоди на вказану суму.

Він же, повторно, 10 серпня 2020 року, в обідню пору (точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено), умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_7 , шляхом вільного доступу, таємно викрав належний потерпілій ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Fly», ІМЕI: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , вартістю 249 грн, спричинивши останній майнової шкоди на вказану суму.

Він же, повторно, 22 серпня 2020 року близько 23.00 год. (точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено), умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні магазину «Торговий павільйон», що поблизу будинку за адресою: м. Луцьк, пр. Василя Мойсея, 2, використовуючи попередньо знайдену банківську картку № НОМЕР_5 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_14 , шляхом проведення операції по безготівковій оплаті покупок, таємно викрав із вказаної картки грошові кошти в сумі 260 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_14 майнової шкоди на вказану суму.

Він же, повторно, 22 серпня 2020 року близько 23.50 год. (точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено), умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні магазину «Продукти», за адресою: м. Луцьк, пр. Грушевського, 20, використовуючи попередньо знайдену банківську картку № НОМЕР_5 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_14 , шляхом проведення операції по безготівковій оплаті покупок, таємно викрав із вказаної картки грошові кошти в загальній сумі 384 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_14 майнової шкоди на вказану суму.

Він же, повторно, 23 серпня 2020 року близько 01.31 год., умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні магазину автозаправної станції «Окко», за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 5, використовуючи попередньо знайдену банківську картку № НОМЕР_5 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_14 , шляхом проведення операції по безготівковій оплаті покупок, таємно викрав із вказаної картки грошові кошти в загальній сумі 706,7 грн, спричинивши потерпілому ОСОБА_14 майнової шкоди на вказану суму.

Він же, повторно, в період з 23.00 год. 11 вересня 2020 року по 07.00 год. 12 вересня 2020 року (точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено), умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в другому під`їзді будинку АДРЕСА_8 , шляхом вільного доступу, таємно, викрав належний потерпілій ОСОБА_15 велосипед марки «Мустанг» синього кольору, вартістю 1000 грн, спричинивши останній майнової шкоди на вказану суму.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_1 , повторно, за попередньою змовою із обвинуваченим ОСОБА_2 , 17 вересня 2020 року близько 05.00 год., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_9 , куди вони зайшли з дозволу потерпілого ОСОБА_3 (а саме: біля вказаного вище будинку за допомогою системи «Домофон» здійснили дзвінок в квартиру АДРЕСА_10 , де ОСОБА_1 попросив ОСОБА_3 відчинити двері, що останній і зробив, після чого, через відчинені потерпілим двері зайшли до квартири), де вчинили напад на ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_1 розпилив йому в обличчя аерозольну суміш із невідомим газом сльозоточивої та дратівної дії та наніс йому удар в голову, внаслідок чого останній впав та втратив свідомість. В подальшому, коли потерпілий лежав на підлозі квартири, ОСОБА_1 , поки ОСОБА_2 мив обличчя на кухні через потрапляння йому газу в очі, наніс останньому ще ряд ударів ногами по голові та тулубу.

Після цього, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_9 , відкрито заволоділи належним ОСОБА_3 майном, а саме: пластиковою пляшкою прозорого кольору об`ємом 5 л з вмістом спирту вартістю 250 грн; шуруповертом марки «DeWalt» моделі «DCD771» вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи №781 від 10.11.2020 - 1996,50 грн; електродрелю з відбійником марки «Макіта» вартістю 2000 грн; пляшкою коньяку марки «АLЕХХ» об`ємом 0,5 л вартістю 470 грн; пляшкою віскі марки «Claymore»вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи №781 від 10.11.2020 - 346,00 грн; мобільним телефоном марки «Fly» з сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» № НОМЕР_6 та картою пам`яті, загальною вартістю 1500 грн; сувенірними грошовими коштами (двома купюрами номіналом по 500 грн, які матеріальної цінності для потерпілого не становлять); чоловічим клатчем коричневого кольору вартістю 300 грн; спортивною сумкою з написом «Joola» вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи №781 від 10.11.2020 - 361,67 грн; спортивною сумкою з написом «Lucozade Sport» вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи №781 від 10.11.2020 - 83,33 грн; жіночою сумкою з написом «Tessera»вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи №781 від 10.11.2020 - 293,00 грн;будинковою книжкою на квартиру за адресою: АДРЕСА_9 , серії НОМЕР_7 , яка матеріальної цінності для потерпілого не становить; медичною книжкою на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_8 , яка матеріальної цінності не становить; паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , серії НОМЕР_9 , який матеріальної цінності для потерпілого не становить; РНОКПП на ім`я ОСОБА_3 , який матеріальної цінності для потерпілого не становить; трудовою книжкою на ім`я ОСОБА_3 , серії НОМЕР_10 , яка матеріальної цінності для потерпілого не становить; свідоцтвом про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_9 , яке матеріальної цінності для потерпілого не становить; витягом про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_9 , серії ССВ № 634318, який матеріальної цінності для потерпілого не становить, а всього майном ОСОБА_3 на загальну суму 7600,50 грн, завдавши потерпілому майнової шкоди на вказану суму.

В результаті вказаних дій потерпілому ОСОБА_3 було спричинено наступні тілесні ушкодження: рана в ділянці перенісся, яка згідно висновку експерта №728 від 21.09.2020, за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; синці в ділянці обличчя справа та зліва, лівої вушної раковини, лівої тім`яної ділянки голови, на задній поверхні грудної клітки зліва, синець з саднами в ділянці лівого ліктьового суглобу, які згідно висновку експерта №728 від 21.09.2020, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Тоді ж, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за попередньою змовою між собою, перебуваючи в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_9 , відкрито заволоділи паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , серія НОМЕР_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Луцьк Волинської області, який виданий 27.05.2000 Луцьким МВ УМВС України у Волинській області та який є іншим важливим особистим документом, що перебуває в офіційному обігу, має необхідні реквізити і містить інформацію, яка засвідчує факти, котрі мають юридичне значення.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185 КК України. Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, поєднаними з проникненням в інше приміщення, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 185 КК України. Своїми умисними діями, які виразились в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України. Своїми умисними діями, які виразились у викраденні офіційного документу,вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України.

Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 187 КК України. Своїми умисними діями, які виразились у викраденні офіційного документу,вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України.

Ухвалюючи рішення у межах даного провадження, суд виходить із вимог ст.337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно осіб, яким висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину за ч.3 ст.185 КК України (зокрема, за епізодом вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_13 10.07.2016), за ст.185 ч.2 КК України (зокрема, за епізодами вчинення кримінальних правопорушень відносно потерпілого ОСОБА_14 22 та 23.08.2020), визнав повністю та не оспорюючи фактичні обставини по вказаних епізодах, суду дав показання, що в липні 2016 року (точної дати не пам`ятає), зірвавши навісний замок, проник до підвального приміщення АДРЕСА_3 , звідки викрав велосипед, який в подальшому продав, а гроші витратив на власні потреби. Вартості викраденого не заперечує, збитки потерпілому не відшкодовані.

Ввечері 22 серпня 2020 року, перебуваючи в приміщенні магазину «Торговий павільйон», що поблизу будинку за адресою: м. Луцьк, пр. Василя Мойсея, 2, а також - в приміщенні магазину « Продукти », за адресою: м. Луцьк, пр. Грушевського, 20, використовуючи попередньо знайдену банківську картку № НОМЕР_5 , відкриту в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_14 , придбав товари для власного вжитку. На наступний день вночі знову використав вказану банківську картку та оплатив нею за покупки на АЗС «ОККО», чим спричинив потерпілому майнової шкоди. Загальної суми викрадених коштів не заперечує.

У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Письмовими заявами потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 стверджується факт вчинення щодо них кримінальних правопорушень, а також те, що завдана їм шкода обвинуваченим не відшкодована, однак цивільного позову вони заявляти не бажають, щодо покарання - покладаються на розсуд суду.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні зазначених вище кримінальних правопорушень (по епізоду відносно потерпілого ОСОБА_13 10.07.2016 - за ст.185 ч.3 КК України; по епізодах відносно потерпілого ОСОБА_14 22 та 23.08.2020 - за ст.185 ч.2 КК України) підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового провадження, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, в цій частині обвинувачення, не проводиться їх дослідження.

Одночасно, із епізоду про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення 10.07.2016 за адресою: АДРЕСА_3 (підвальне приміщення АДРЕСА_3) слід виключити кваліфікуючу ознаку - повторність, оскільки відповідно до ч.4 ст.32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності, за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Згідно вимоги УІАП ГУНП ОСОБА_1 був засуджений 18.05.2000 за ст.81 ч.2, 140 ч.2, 42, 43 КК України (в ред.1960 року) до 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.55 ч.1 п.6 КК України (в ред.1960 року) строк погашення судимості визначено у 5 років (з дня відбуття покарання).

Тобто, на момент вчинення кримінального правопорушення - 10.07.2016 судимість за вчинення попереднього злочину погашена, а тому у його діях відсутня кваліфікуюча ознака - повторність. Виключення вказаної кваліфікуючої ознаки, за наявності у його діях по даному епізоду такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в інше приміщення, не впливає на кваліфікацію його дій за ч.3 ст.185 КК України.

Одночасно обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України (по епізодах: лютий 2020 - потерпілий ОСОБА_8 , 29.03.2020 - потерпіла ОСОБА_16 , 10-11.06.2020 - потерпілий ОСОБА_9 , червень 2020 - потерпілий ОСОБА_6 , 16.07.2020 - потерпілий ОСОБА_4 , період з 28.07.по 31.07.2020 - потерпілий ОСОБА_7 , липень 2020 - потерпілий ОСОБА_11 , 10.08.2020 - потерпілий ОСОБА_10 , 11-12.09.2020 - потерпіла ОСОБА_15 )- не визнав, категорично заперечив свою причетність до їх вчинення, одночасно ствердив, що під час досудового розслідування зазначав про їх вчинення виключно на проханняоперативних працівників, які в обмін на визнання ним винуватості, обіцяли певні матеріальні блага (цигарки, передачі в СІЗО), а також - призначення судом мінімального строку покарання.

Що стосується тих речей, які згодом були вилучені у його знайомих, які дали показання про їх отримання та придбання саме у нього - ОСОБА_1 , то зазначив, що речей не викрадав, а попередньо придбавав їх у незнайомих йому осіб. Так, перфоратор (епізод 10-11.06.2020) купив у особи, яка працювала на будівництві «DreamTown», за адресою: м. Луцьк, вул. Привокзальна, 12 та зловживала спиртним (анкетних даних не знає) за 500 грн і 1 літру горілки, а продав його за 3 000 грн.; в липні 2020 року (по епізоду потерпілого ОСОБА_4 ) купив у візуально знайомої особи у районі 33-кварталу велосипед за 300 грн, який перепродав своєму знайомому; ще один велосипед (дитячий, по епізоду потерпілої ОСОБА_15 ) він придбав у невідомого чоловіка поблизу стадіону «Авангард», приніс його у під`їзд, де жив ОСОБА_2 , який його і здав до ломбарду; темно-зелений велосипед (належний потерпілому ОСОБА_8 ) він придбав у невідомої йому особи за 50 грн і пачку цигарок, зберігав у себе на балконі та продав приблизно через тиждень; у потерпілого ОСОБА_6 велосипед не викрадав (попередньо викрадав лише мобільний телефон, за що і був засуджений у грудні 2020); мобільний телефон «Самсунг» (по епізоду потерпілого ОСОБА_7 ) йому продала невідома жінка за 100 грн (яка розповідала, що відпочивала з якимось «не руским», якій він подарував телефон), в подальшому він попросив ОСОБА_17 здати його в ломбард, після чого 200 грн віддав останньому, решту - забрав собі; в липні 2020 року дійсно був у квартирі по АДРЕСА_13 , де був потерпілий та ще двоє дівчат: ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , всі вживали спиртне, телефон потерпілого ОСОБА_11 не викрадав, його могли взяти будь-хто з присутніх там людей. Щодо викрадення телефону у сусідки - ОСОБА_10 , то свою причетність заперечив, одночасно зазначив, що його міг викрасти її співмешканець, який зловживає спиртним. Яким чином він опинився у ОСОБА_2 , який його здав до ломбарду - йому не відомо. Неприязних відносин з потерпілими, які вказали на можливу його причетність до вчинення кримінальних правопорушень - не було. Жодних із вказаних речей він не викрадав, зазначив про свою причетність до їх вчинення виключно на прохання оперативних працівників, тому по вказаних кримінальних правопорушеннях просив його виправдати.

По епізоду вчинення кримінального правопорушення відносно потерпілого ОСОБА_3 17.09.2020 дав наступні показання. Так, потерпілого він знає давно, оскільки останній продає фальсифіковані спиртні напої, які він часто купував у нього. На початку осені 2020 до нього зателефонував ОСОБА_2 та попросив покласти ламінат у квартирі, він прийшов, щоб оцінити об`єм роботи. Під час розмови вирішили вжити спиртного, тому він пішов до ОСОБА_3 додому, де придбав 0,5 л горілки, яку вони почали вживати разом з ОСОБА_2 у його квартирі. Оскільки їм обом від невеликої кількості вжитого стало погано, вони вирішили піти до ОСОБА_3 , з метою повернути заплачені ними кошти або отримати взамін якісне спиртне. Домовленостей про викрадення майна, або ж про вчинення нападу на потерпілого, до того як вони попали у квартиру, між ними не було. Газовий балончик взяв автоматично, коли проходив у коридорі та побачив, що він там стояв, про це ОСОБА_2 відомо не було. Наміру його відразу застосовувати не мав, оскільки думав, що вирішать питання з ОСОБА_3 добровільно, а тому, заходячи у квартиру не мав наміру вчиняти напад або викрадати майно. ОСОБА_3 сам відчинив їм двері під`їзду та квартири. Коли вони зайшли у коридор квартири, то він стояв перший та запитав у потерпілого, що він їм продав (пославшись, що спритне було неякісним), між ними почалась словесна перепалка, з якої стало зрозуміло, що він заперечує реалізацію йому неякісного спиртного і нічого не збирається їм повертати. Тоді він, будучи роздратованим, вирішив забрати якісь речі взамін (як моральну шкоду), тому самостійно витягнув балончик з кишені та розпилив газ в обличчя потерпілому, від чого той похитнувся, вдарився головою в куток стіни і впав, ОСОБА_2 , при цьому, стояв за ним в коридорі квартири та жодних дій щодо потерпілого не вчиняв. В подальшому, він переступив через потерпілого, та сказав, що за продану ним неякісну горілку вони заберуть його речі. З цією метою пішов в зал, а ОСОБА_2 пішов в кухню, щоб помити очі, оскільки йому теж попав в очі газ. В кімнаті він зібрав спиртне, спортивну сумку, шуруповерт. Коли ОСОБА_2 підійшов, то він дав йому сумку, останній почав скидати туди всі цінні речі, які бачив: біжутерію, срібні та інші речі (переліку усього викраденого майна, що вказаний у обвинувальному акті по цьому епізоду - не заперечує). Потерпілий при цьому перебував у свідомості, присів у коридорі та витирався, вони на нього не реагували, а після того як склали речі, пройшли повз нього та залишили квартиру. Дома у ОСОБА_2 вони передивились речі, він взяв шуруповерт, який залишив ОСОБА_20 , щоб той продав знайомому, так як у ломбарді його оцінили у малу суму. На наступний день він був затриманий працівниками поліції.

Оскільки їх у квартиру впустив сам потерпілий (тобто у квартиру вони не проникали), тілесні ушкодження він потерпілому наніс самостійно (жодних дій з іншим обвинуваченим не узгоджував), при цьому, вони були нанесені спонтанно (без попереднього узгодження з іншим обвинуваченим), лише після цього вони почали заволодівати майном потерпілого, тому просив перекваліфікувати його дії по даному епізоду з ч.3 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 та ст.125 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень відносно потерпілого ОСОБА_3 визнав, кваліфікацію його дій за ст.357 ч.3 КК України не оспорював, одночасно, просив перекваліфікувати його дії за ст.187 ч.3 КК України, відповідно до фактично виконаних ним дій, з врахуванням того, що у квартиру потерпілого вони не проникали та про вчинення, зокрема розбою, попередньо не домовлялись.

Суду дав показання, що 17.09.2020 він був дома - АДРЕСА_3 , де разом з ОСОБА_1 вживали спиртне, придбане ним на «точці». Оскільки від невеликої кількості випитого їм стало погано, тому вони вирішили піти до продавця і вияснити причину (мали намір взяти інше спиртне або ж повернути свої гроші). У квартиру їх впустив сам потерпілий (відчинив за дзвінком ОСОБА_1 у домофон, після того як почув його голос). У коридорі квартири між потерпілим та ОСОБА_1 почалась словесна суперечка з приводу спиртного, під час якої останній раптово пшикнув газом з балончика в обличчя потерпілого ОСОБА_21 (про наявність якого у ОСОБА_1 він не знав), після чого штовхнув потерпілого (як йому здалось - в плече), від чого той впав обличчям до низу та вдарився. ОСОБА_1 сказав, що треба щось в нього забрати, однак він ( ОСОБА_22 ) переступивши через потерпілого, пішов на кухню вмиватись, оскільки газ потрапив йому в очі, чи наносив ОСОБА_1 ще якісь удари потерпілому не бачив, однак категорично ствердив, що особисто він взагалі не бив потерпілого та будь-якого іншого фізичного насильства не застосовував. Коли вийшов з кухні, то побачив, що потерпілий у коридорі, а ОСОБА_1 в залі щось збирає, з цією ж метою дав і йому сумку, він забрав у неї все, що бачив, після чого залишили квартиру. Дома у нього подивились викрадені речі та залишили їх у квартирі (лише якийсь інструмент Гусенцов забрав, щоб продати). Під час обшуку працівники поліції вилучили речі потерпілого ОСОБА_3 .

Окрім того ствердив, що на прохання ОСОБА_1 він здавав до ломбарду - підлітковий велосипед, походження якого йому не відоме. Чи здавав мобільний телефон на прохання ОСОБА_1 - не пам`ятає (однак категорично заперечити цього не може).

Такі показання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в цій частині обвинувачення (по епізоду потерпілого ОСОБА_3 ) суд, згідно ст.23 КПК України, бере до уваги, оскільки вони є послідовними, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 2 ст.185 КК України (епізоди: 10-11 червня 2020 потерпілий ОСОБА_9 ; 16.07.2020 потерпілий ОСОБА_4 , липень 2020 потерпілий ОСОБА_11 , 10.09.2020 потерпіла ОСОБА_10 , 11-12.09.2020 потерпіла ОСОБА_12 ); ч.3 ст.185 КК України, (епізоди: лютий 2020 потерпілий ОСОБА_8 , період з 28 по 31.07.2020 потерпілий ОСОБА_7 ) - не зважаючи на заперечення ним своєї винуватості; а також винуватість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.3 ст.357 КК України (потерпілий ОСОБА_3 ) підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими за клопотанням учасників судового розгляду доказами.

За епізодом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України відносно потерпілого ОСОБА_9 .

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні дав показання, що в травні-червні 2020 року (точної дати не пам`ятає) працював на об`єкті в «Dream Town», близько 20.00 год. залишив інструмент в місці, де ніхто не ходив. На наступний день виявив, що зник перфоратор (при цьому, інші інструменти не зникли). Спочатку заяви до поліції не писав, написав тільки тоді як до нього прийшов поліцейський та запитав чи у нього не викрадали інструменти (це було приблизно через два місяці після фактичного викрадення). В подальшому в поліції проводили впізнання: спочатку він описав свій інструмент, а потім, серед інших - впізнав. Інструмент йому повернуто. Обвинувачених не знав, цивільного позову заявляти не бажає. Щодо покарання - покладається на розсуд суду.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.09.2020 вбачається, що ОСОБА_9 лише 29.09.2020 повідомив працівників поліції про те, що 10.06.2020 в період з 20.00 год. по 07.00 год. 11.06.2020 невідома особа з території «Dream Town», за адресою: м.Луцьк, вул.Привокзальна,12, викрала перфоратор марки «Dnipro-M» модель «100» вартістю 1 800 грн.

З протоколу обшуку від 16.10.2020, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 15.10.2020 вбачається, що під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_14 , за місцем проживання ОСОБА_23 , виявлено та вилучено, зокрема, перфоратор марки «Dnipro-M» модель «100» із зарядним пристроєм та ручкою для тримання у пластикову кейсі чорного кольору. Жодних зауважень від учасників даної слідчої дії не надходило.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні дав показання, що знайомий з обвинуваченими. Приблизно влітку 2020 року у нього на квартирі - АДРЕСА_14 проводили обшук і вилучили перфоратор «Дніпро» з документами, який він купував в ОСОБА_1 влітку 2020. Заплатив за нього від 1 000 до 1 500 грн (точної суми не пам`ятає), однак ствердив, що ціна була значно нижчою ніж на ринку та в магазинах. Де ОСОБА_1 його взяв - не розпитував, інших речей у нього не купував.

З висновку експерта №782 від 09.11.2020 вбачається, що ринкова вартість бувшого у користуванні електричного перфоратора марки «Dnipro-M» модель «RH-100» станом на 11.06.2020 могла складати 1 238,67 грн.

Письмовою заявою потерпілого ОСОБА_9 від 08.12.2020 стверджується факт повернення викраденого перфоратора марки «Dnipro-M» модель «RH-100».

Таким чином, посилання обвинуваченого та сторони захисту що до вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_1 не причетний судом до уваги не береться, оскільки саме обвинувачений повідомив про вчинення даного кримінального правопорушення працівників поліції, вказавши в тому числі місце крадіжки (про яке працівники поліції не знали, так як заяву потерпілий не писав, про саму подію даного злочину не повідомляв), та особу, якій він реалізував викрадене ним майно (про якого також не могло бути відомо поліції). Саме у вказаної обвинуваченим особи, в подальшому, викрадену ним річ було виявлено та вилучено під час обшуку. Тому працівники поліції не могли просити обвинуваченого взамін на певні блага визнати вчинення кримінального правопорушення про яке їм відомо не було.

За епізодом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України відносно потерпілого ОСОБА_6 .

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні дав показання, що в червні 2020 року з території його домоволодіння зник велосипед жовтого кольору, який стояв під гаражем. В той час ОСОБА_1 працював в бригаді та допомагав йому по господарству, тому неодноразово перебував на території домоволодіння - АДРЕСА_15 (вільно заходив та виходив). Особи, що викрала велосипед - не бачив, однак підозрює у цьому саме ОСОБА_1 . Заяву про вчинення кримінального правопорушення не писав (не зважаючи навіть на вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення щодо нього), зробив це лише тоді, коли до нього прийшли працівники поліції та запитали про те, чи не викрадали у нього велосипед, оскільки про таке їх повідомив сам ОСОБА_1 . Збитки не відшкодовані, однак цивільного позову заявляти не бажає. Щодо покарання - покладається на розсуд суду.

Протоколом огляду місця події від 25.09.2020 (з фототаблицею) стверджується місце вчинення кримінального правопорушення - прибудинкова територія будинку №30/2 по вул.Лисенка м.Луцька.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.12.2020 (скасованого ухвалою апеляційного суду Волинської області від 11.05.2021 в частині призначеного покарання) підтверджено факт вчинення ще одного кримінального правопорушення - 19.05.2020 ОСОБА_1 щодо потерпілого ОСОБА_6 .

Посилання обвинуваченого та сторони захисту, що до вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_1 не причетний судом до уваги не береться, оскільки саме обвинувачений повідомив про вчинення даного кримінального правопорушення працівників поліції, розповівши про обставини його вчинення (про які, як і про подію злочину, не було відомо поліції, оскільки потерпілий про його вчинення правоохоронні органи не повідомляв). За епізодом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України відносно потерпілого ОСОБА_4 .

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні дав показання, що у липні 2020 було викрадено велосипед білого кольору, який він залишив на сходовій клітині між поверхами у будинку, де проживає, та прикріпив замком до перил. Велосипед знайшли працівники поліції та повернули під розписку. Обвинувачених не знає, цивільного позову заявляти не бажає. Щодо покарання - покладається на розсуд суду.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.07.2020 ОСОБА_4 повідомив працівників поліції про те, що в період з 23.00 год. 15.07.2020 по 07.20 год. 16.07.2020 невідома особа таємно викрала зі сходової клітки багатоповерхового будинку АДРЕСА_4 велосипед білого кольору.

З протоколу огляду місця події від 29.09.2020 (проведеного в присутності понятих) вбачається, що поблизу будинку №23 по пр.Грушевського м.Луцька гр. ОСОБА_24 добровільно надав для вилученнягірський спортивний велосипед білого кольору.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні дав показання, що знайомий з ОСОБА_1 , оскільки проживали в одному районі. В 2020 (точної дати не пам`ятає) до нього на роботу приїхав ОСОБА_1 та запропонував купити велосипед білий за 1 500 грн. (не пам`ятає чи запитував, і чи казав останній де його взяв). Домовились про придбання його за 1 500 грн., з яких лише 1300 заплатив ОСОБА_1 , оскільки останній був йому винен 200 грн. Від працівники поліції дізнався, що даний велосипед попередньо був викрадений, тому повернув його.

З протоколу огляду предмету від 04.12.2020 вбачається, що у приміщенні службового кабінету Луцького ВП ГУНП у Волинській області було оглянуто велосипед білого кольору.

З висновку експерта №783 від 11.11.2020 вбачається, що ринкова вартість велосипеда білого кольору станом на 16.07.2020 могла складати 4 000 грн.

Постановою від 04.11.2020 велосипед білого кольору визнано речовим доказом у даному провадженні.

Письмовою заявою потерпілого ОСОБА_4 від 04.11.2020 стверджується факт повернення належного йому велосипеда білого кольору.

Посилання обвинуваченого та сторони захисту на те, що марка велосипеда, що вказана у експертизі не відповідає тому, що вказаний у обвинувальному акті не заслуговує на увагу, оскільки потерпілий вказав, що назву зазначив по комплектуючих деталях, а велосипед, що був повернутий ОСОБА_24 (по якому проводилась експертиза) належить саме йому. Окрім того, заперечення обвинуваченим причетності до вчинення даного кримінального судом до уваги не береться, оскільки саме обвинувачений повідомив працівників поліції про деталі його вчинення, вказавши особу, якій він реалізував викрадене ним майно (про якого не було відомо поліції), при цьому, такі його покази повністю підтвердились, оскільки саме у вказаної ним особи, в подальшому, було виявлено та вилучено викрадений велосипед.

За епізодом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України відносно потерпілого ОСОБА_11 .

Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні дав показання, що влітку (червень-липень) 2020 року в суботу, зайшов до товариша - АДРЕСА_13 на обід, де вже перебував ОСОБА_1 . Оскільки останній попередньо у нього позичав гроші та не повернув, тому між ним виникла суперечка. Через певний проміжок часу виявив зникнення належного йому мобільного телефону «Леново», який він залишав на кухні. Ствердив, що у квартирі вони перебували лише втрьох: він, ОСОБА_1 та власник квартири (при цьому останній був п`яний та не виходив), і квартиру залишав лише ОСОБА_1 . На його запитання про причетність до зникнення телефону - ОСОБА_1 заперечував. Відразу після викрадення не писав заяву до поліції, однак згодом працівники поліції самі його викликали та почали розпитувати про те, чи у нього щось зникало. Лише тоді він розповів про зникнення мобільного телефону. При цьому працівники поліції розповіли про обставини його зникнення (які співпадали з вказаними ним) та повідомили, що ОСОБА_1 («Грузин») зізнався у крадіжці. Телефон не повернуто, однак цивільного позову заявляти не бажає. Щодо покарання - покладається на розсуд суду.

Такі показання потерпілого підтверджуються протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.10.2020, згідно якої ОСОБА_11 лише 03.10.2020 повідомив правоохоронні органи, що в липні 2020 ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м.Луцьк, пр.Грушевського, 16/47, викрав мобільний телефон марки «Lenovo».

Таким чином, посилання обвинуваченого та сторони захисту що до вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_1 не причетний судом до уваги не береться, оскільки саме обвинувачений повідомив про вчинення даного кримінального правопорушення працівників поліції, вказавши в тому числі місце крадіжки (про яке працівники поліції не знали, так як заяву потерпілий не писав, про саму подію даного злочину не повідомляв), та особу, якій він реалізував викрадене ним майно (про якого також не могло бути відомо поліції). Саме у вказаної обвинуваченим особи, в подальшому, викрадену ним річ було виявлено та вилучено під час обшуку. Тому працівники поліції не могли просити обвинуваченого взамін на певні блага визнати вчинення кримінального правопорушення про яке їм відомо не було.

За епізодом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України відносно потерпілої ОСОБА_10 .

Так, потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні дала показання, що ОСОБА_1 був її сусідом. Влітку 2020 року він зайшов до неї в гості - квартира по АДРЕСА_18 , а коли пішов, то, приблизно через годину, виявила відсутність належного їй телефону чорного кольору, який під час його перебування був у тій же кімнаті на зарядці. Категорично ствердила, що окрім обвинуваченого у квартирі у цей період нікого не було. Телефон згубити не могла. Вона запитувала у ОСОБА_1 чи брав він телефон, однак він це заперечував. Заяву про вчинення злочину не писала, поліцію про вказану подію не повідомляла, до того часу поки поліцейські самі не прийшли до неї і не запитали чи у неї нічого не викрадали. Телефон не повернуто, однак цивільного позову заявляти не бажає. Щодо покарання - покладається на розсуд суду.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.10.2020 вбачається, що ОСОБА_10 лише 01.10.2020 повідомила працівників поліції про те, що 10.09.2020 в обідній час, шляхом вільного доступу, з приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_18 було таємно викрадено мобільний телефон «Fly», ІМЕI: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 .

З довідки ПП Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» від 29.09.2020 вбачається, що 10.09.2020 за послугами до ломбардного відділення ПП Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» - м.Луцьк, вул.Винниченка, 25, з приводу застави мобільного телефону «Fly FF 190», звертався ОСОБА_2 , який, як вбачається з його показань, товаришував з ОСОБА_1 на той час (на вказаний телефон звернено стягнення 15.09.2020).

Обвинувачений ОСОБА_2 з приводу вказаного вище дав показання, що не пригадує чи здавав вказаний телефон на прохання ОСОБА_1 (однак такої можливості не заперечував).

Посилання обвинуваченого та сторони захисту що до вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_1 не причетний судом до уваги не береться, оскільки саме обвинувачений повідомив про вчинення даного кримінального правопорушення працівників поліції (заява потерпілою написана вже після того як сам обвинувачений повідомив про вчинення ним даного кримінального правопорушення), вказавши особу, за допомогою якої ним було реалізоване викрадене ним майно (про якого не було відомо поліції), що було підтверджено як показаннями потерпілої, так і письмовими документами.

За епізодом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України відносно потерпілої ОСОБА_12 .

Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні дала показання, що в ніч з 11 на 12.09.2020 з під`їзду (на сходовій площадці між 1 і 2 поверхами) по АДРЕСА_8 було викрадено дитячий велосипед «Мустанг» синьо-червоного кольору. Хто вчинив вказаний злочин їй не відомо. Велосипед не повернуто, обвинувачених не бачила. Цивільного позову заявляти не бажає. Щодо покарання - покладається на розсуд суду.

Показання потерпілої стверджуються протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.09.2020.

Протоколом огляду місця події від 25.09.2020 (з фототаблицями) зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення - під`їзд №2 багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_8 .

З повідомлення ПТ «Донкредит» вбачається, що в період з 01.01.2020 по 02.10.2020 ОСОБА_2 отримував у Товариства фінансові кредити під заставу, зокрема, 11.09.2020 - велосипед дитячий «Мустанг». У зв`язку із закінченням строку повернення кредитів та невиконання позичальниками своїх зобов`язань щодо їх погашення, відповідно до умов договору, Товариство набуло право стягнення шляхом відступлення предмету застави та права вимоги третім особам.

Обвинувачений ОСОБА_2 з приводу вказаного вище дав показання, що на прохання ОСОБА_1 він дійсно здавав до ломбарду велосипед дитячий «Мустанг», про його походження йому нічого не відомо.

Зважаючи на показання потерпілої та досліджені в ході судового провадження документи підтверджено факт вчинення даного кримінального правопорушення саме в період з 11 по 12.09.2020.

Посилання обвинуваченого та сторони захисту що до вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_1 не причетний судом до уваги не береться, оскільки саме обвинувачений повідомив про вчинення даного кримінального правопорушення працівників поліції (заява потерпілою написана вже після того як сам обвинувачений повідомив про вчинення ним даного кримінального правопорушення), вказавши особу, за допомогою якої ним було реалізоване викрадене ним майно (про якого не було відомо поліції), що було підтверджено як показаннями потерпілої, так і письмовими документами.

За епізодом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України відносно потерпілого ОСОБА_8 .

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні дав показання, що точної дати не пам`ятає, однак у 2020 з технічного приміщення по АДРЕСА_4 , яке зачинялось на ключ, невідома особа викрала спортивний велосипед (підлітковий) зеленого кольору з амортизаторами. В подальшому його знайшли працівники поліції, однак на момент розгляду справи у суді його не повернули. Ствердив, що обвинувачених раніше не бачив. Цивільного позову заявляти не бажає. Щодо покарання - покладається на розсуд суду.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.09.2020 вбачається, що ОСОБА_8 повідомив працівників поліції, що в період з лютого місяця 2020 по 12.00 год. 29.09.2020 невстановлена особа, шляхом підбору ключа проникла до підсобного приміщення, під`їзду АДРЕСА_4 , звідки викрала велосипед зеленого кольору.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні дав показання, що тривалий час знайомий з ОСОБА_1 . В кінці березня - на початку квітня 2020 році в дворі по пр.Грушевського, 23-25 м.Луцька зустрів ОСОБА_1 з велосипедом гірським в руках (темно-зелений). Останній запропонував його придбати, на що він запитав чи він не крадений, що він категорично заперечив. Придбав його, заплативши 400 грн, їздив на ньому поки працівники поліції не вилучили.

З протоколу огляду місця події від 30.09.2020 (в присутності понятих) вбачається, що поблизу головного входу до адміністративної будівлі Луцького ВП ГУНП у Волинській області, по вул.Грибоєдова, 2 м.Луцька, гр. ОСОБА_25 добровільно видав гірський велосипед темно-зеленого кольору, без маркувальних позначень.

З висновку експерта №783 від 11.11.2020 вбачається, що ринкова вартість велосипеда зеленого кольору станом на лютий 2020 року могла складати 2 633,33 грн.

Постановою від 04.11.2020 велосипед зеленого кольору визнано речовим доказом у даному провадженні.

Посилання обвинуваченого та сторони захисту що до вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_1 не причетний судом до уваги не береться, оскільки саме обвинувачений повідомив про вчинення даного кримінального правопорушення працівників поліції, вказавши в тому числі особу, якій він реалізував викрадене ним майно (про якого не було відомо поліції) і саме в цієї особи, в подальшому, його було виявлено та вилучено.

Таким чином, посилання обвинуваченого та сторони захисту що до вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_1 не причетний судом до уваги не береться, оскільки саме обвинувачений повідомив про вчинення даного кримінального правопорушення працівників поліції, вказавши в тому числі місце крадіжки (про яке працівники поліції не знали, так як заяву потерпілий не писав, про саму подію даного злочину не повідомляв), та особу, якій він реалізував викрадене ним майно (про якого також не могло бути відомо поліції). Саме у вказаної обвинуваченим особи, в подальшому, викрадену ним річ було виявлено та вилучено під час обшуку. Тому працівники поліції не могли просити обвинуваченого взамін на певні блага визнати вчинення кримінального правопорушення про яке їм відомо не було.

За епізодом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України відносно потерпілого ОСОБА_7 .

Так, потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні дав показання, що в липні 2020 року залишив в автомобілі біля магазину «Рукавичка» мобільний телефон «Самсунг» білого кольору. Автомобіль стояв там зачинений декілька днів. Згодом, коли повертався від сина, виявив, що задні двері автомобіля відчинені, а телефон - зник. Набирав на свій номер, при цьому йому відповів чоловік, а потім телефон був вимкнений. Телефон не повернуто, цивільного позову заявляти не бажає. Щодо покарання - покладається на розсуд суду.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.09.2020 вбачається, що ОСОБА_7 лише 28.09.2020 повідомив працівників поліції, що в період з 28.07.2020 по 31.07.2020 невстановлена особа, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу із автомобіля «Фіат Добло» д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився поблизу магазину «Рукавичка», що по пр.Грушевського м.Луцька таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung Galaxy», білого кольору із сім-картою мобільного оператора «Водафон».

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні дав показання, що ОСОБА_1 знає приблизно півтора року, ОСОБА_2 знає лише візуально. Ствердив, що на прохання ОСОБА_26 влітку 2020 (з яким він домовився про зустріч відразу ж біля ломбарду) здавав мобільний телефон «Самсунг» (в чохлі) в ломбард - «Скарбниця» по вул.Винниченка м.Луцька, оскільки в нього були документи, а останній був винен йому 200 грн. З отриманих коштів 200 грн він забрав собі, решту віддав обвинуваченому. Перепитував в ОСОБА_1 , чи телефон крадений, оскільки засумнівався у його походженні, на що він повідомив, що хоче повернути йому позичені кошти, тому просив здати телефон.

З довідки ПТ Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» №1291/10 від 01.10.2020 вбачається, що з ОСОБА_17 на протязі 2020 року неодноразово звертався за послугами до ломбардних відділень ПП Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» з приводу застави майна, при цьому після вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, зокрема, 01.08.2020 здавав у відділення по вул.Винниченка, 25 мобільний телефон марки «Самсунг» (на який було звернено стягнення, тобто який не відкуплявся).

Посилання обвинуваченого та сторони захисту що до вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_1 не причетний судом до уваги не береться, оскільки саме обвинувачений повідомив про вчинення даного кримінального правопорушення працівників поліції (заява потерпілого написана вже після того як сам обвинувачений повідомив про вчинення ним даного кримінального правопорушення), вказавши особу, за допомогою якої ним було реалізоване викрадене ним майно (про якого також не було відомо поліції), що було підтверджено як показаннями свідка, так і письмовими документами.

Усі вищевказані докази, суд, на підставі ст.85, 86 КПК України вважає належними та допустимими, оскільки вони прямо та опосередковано підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2, 185 ч.3 КК України та отримані у порядку, встановленому чинним КПК України.

За таких обставин, суд дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, на основі повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2, 185 ч.3 КК України, по усіх вищевказаних епізодах.

За епізодом вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.3 ст.357 КК України відносно потерпілого ОСОБА_3 .

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні дав показання, що осінню 2020 року (точної дати не пам`ятає) в 05.00 год. ранку подзвонили в домофон (за адресою: Луцьк, пр.Перемоги, 17/9), почув голос ОСОБА_1 (якого добре знав), тому і відкрив двері у під`їзд та у квартиру. З проводу чого вони прийшли, чому він їм відчинив двері у такий пізній час та про суть суперечки між ними - достеменно пояснити не зміг (відмовившись відповідати на запитання що стосуються можливої реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв). Вони зайшли: першим - ОСОБА_1 , за ним - вищий чоловік (якого він не знав), перший «пшикнув» в очі газом, після чого відразу отримав удар в голову від якого впав та лежав поперек у коридорі квартири (деякий час був без свідомості). Окрім того зазначив, що його хтось з них ще бив його по «ребрах», оскільки один бік був весь в забоях, припускає, що це могла бути лише одна особа (оскільки удари сконцентровані в одному боці - коридор вузький в ньому не може розміститись одночасно двоє осіб). Розмежувати або ж ствердити які дії вчиняли кожен з обвинувачених - не може, однак ствердив, що газ розпилила перша особа, і він же наніс удар, оскільки коридор є дуже вузьким, інший нападник (який був вищим за першого, тобто ОСОБА_2 ) стояв позаду першого, тому не міг його вдарити. Окрім того, вже коли він впав чув голос ОСОБА_1 , який запитував - «де золото і гроші», він не відповів, в подальшому вони забрали все, що знайшли у квартирі та, не зважаючи на те, що він це бачив та чув (про що їм достеменно було відомо), покинули квартиру. Після того, як вони покинули квартиру він встав, зателефонував сестрі та викликав працівників поліції. Підтвердив, що колишня дружина притягалась до адміністративної відповідальності за реалізацію фальсифікованих спиртних напоїв, однак чи продавала вона горілку ОСОБА_1 - не знає. Частину речей йому повернули працівники поліції, ОСОБА_2 відшкодував матеріальну та моральну шкоду, тому жодних претензій до нього не має, просить його суворо не карати.

На момент його допиту в ході судового розгляду ОСОБА_1 збитків йому не відшкодував, однак до завершення судового провадження збитки ним відшкодовано (що підтверджено поданою письмовою заявою), тому матеріальних та моральних претензій до останнього не має, просить суворо його не карати.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні дала показання, що ОСОБА_1 знає візуально (інший обвинувачений їй не знайомий). З 15 по 18 вересня 2020 року вона перебувала в лікарні, а колишній чоловік на той період проживав у її квартирі. Підтвердила факт притягнення як її, так і її чоловіка до адміністративної відповідальності за продаж фальсифікованих спиртних напоїв. Про обставини вчинення злочину їй нічого не відомо.

Факт вчинення злочину 17.09.2020 відносно ОСОБА_3 стверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.09.2021.

З висновку експерта №728 від 21.09.2020 вбачається, що у ОСОБА_3 під час огляду та згідно медичної документації було виявлено тілесні ушкодження: рана в ділянці перенісся, синці в ділянці обличчя справа та зліва, лівої вушної раковини, лівої тім`яної ділянки голови, на задній поверхні грудної клітки зліва, синець з саднами в ділянці лівого ліктьового суглобу, за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії тупих предметів (предмету), більш детальна характеристика яких не відобразилась в морфології ушкоджень, цілком можливо в час вказаний підекспертним та в постанові. За ступенем тяжкості рана відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для її загоєння необхідний час більше 6 діб, решта тілесних ушкоджень - до категорії легких тілесних ушкоджень. Не виключається можливість виникнення синця з саднами в ділянці лівого ліктьового суглобу, виявленого у гр. ОСОБА_3 , під час падіння з висоти власного зросту з раніше наданим прискоренням.

З протоколу огляду місця події (з доданими фототаблицями) від 17.09.2020 вбачається, що було оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення - квартиру АДРЕСА_9 , де виявлено та вилучено: у коридорі - фрагменти сліду низу взуття, дещо ближче до кухонної кімнати - речовину коричневого кольору, ззовні схожу на кров, такі ж сліди виявлено на дверях та рамі дверей, що ведуть до ванної кімнати; у кімнаті, найбільш наближеній до коридору, у кімнаті №2 встановлено загальне порушення обстановки (розкидані речі).

З протоколу слідчого експерименту від 09.12.2020 (проведеного в присутності понятих) за участю потерпілого ОСОБА_3 , вбачається, що останній вказав на місце вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень відносно нього, відтворив механізм спричинення йому тілесних ушкоджень та розповів обставини викрадення належного йому майна. При цьому, такі обставини підтверджуються іншими здобутими та дослідженими у справі доказами.

З протоколу обшуку від 18.09.2020, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 18.09.2020, вбачається, що під час проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_20 , виявлено та вилучено, зокрема: мобільні телефони, сім-картки та скетч - картки, сумки, пляшки з алкогольними напоями, одяг та взуття, документи на ім`я ОСОБА_3 . Жодних зауважень від учасників даної слідчої дії не надходило.

Вилучені речі оглянуто (в присутності потерпілого ОСОБА_3 , який впізнав викрадені у нього речі) згідно протоколу огляду предмету від 19.09.2020, постановою слідчого від цього ж числа визнано речовими доказами та згідно письмової розписки потерпілого передано йому на відповідальне зберігання.

З висновку судової трасологічної експертизи №755 від 25.11.2020 вбачається, що сліди низу взуття виявлені та відкопійовані на відрізок темної дактилоплівки під час ОМП від 17.09.2020 за адресою: АДРЕСА_21 - придатний для ідентифікації взуття, яким він залишений, та зокрема, залишений туфлем на праву ногу, вилученим 18.09.2020 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_20 .

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні дала показання, що знає обох обвинувачених, зокрема з ОСОБА_2 співмешкала близько 6 місяців. Точної дати не пам`ятає, однак мав місце випадок, коли ОСОБА_2 з ОСОБА_1 вживали спирте, яке приніс останній, і їм стало погано (хоча вони вжили його зовсім не багато). Вони пішли в кімнату, щось поговорили та кудись пішли (сказали, що підуть розбиратись, бо продали поганий спирт), а повернулись приблизно через годину. В руках ОСОБА_1 була спортивна сумка синього кольору з якою вони пішли в кімнату (її вміст їй не відомий), потім до них прийшов ОСОБА_29 , який разом з ОСОБА_26 через певний час пішли. Окрім того, їй відомо про проведення обшуку в квартирі (при його проведенні не була присутня). Ствердила, що мала газовий балончик, оскільки раніше працювала в охороні «Сіті Парк», після звільнення він їй потрібен не був, тому завжди стояв в квартирі на вході (пломбу вона не знімала, ним ніколи не користувалась), хто його брав - їй не відомо.

З протоколу огляду місця події від 18.09.2020 (в присутності понятих) вбачається, що в службовому кабінеті Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_28 добровільно надала слідчому порожній газовий балончик «Терен-4».

Вилучений балончик оглянуто, згідно протоколу огляду предмету від 10.11.2020 та визнано речовим доказом постановою слідчого від 18.09.2020.

З протоколу огляду місця події від 17.09.2020 вбачається, що на території гаражного кооперативу «Лісник», за адресою: м.Луцьк, вул.Огієнка, гр. ОСОБА_30 добровільно надав для вилученнясумку чорного кольору в середині якої наявний кейс з шуруповертом «Dewаlt» з зарядним пристроєм та двома батареями. З письмової заяви ОСОБА_30 від 17.09.2020 вбачається, що ним добровільно надано для вилучення вказані речі, дані речі 17.09.2020 йому на зберігання залишив ОСОБА_31 .

З висновку експерта №781 від 10.11.2020 вбачається, що ринкова вартість викрадених у потерпілого речей станом на 17.09.2020 могла складати: шуруповерта марки «DeWаlt» моделі «DCD 771» - 1996,50 грн.; пляшки віскі марки «CLAYMORE» об`ємом 1 л - 346,00 грн.; спортивної сумки марки «JOOLA» - 361,67 грн.; спортивної сумки марки «Lucozade sport» - 83,33 грн. жіночої сумки марки «TESSERA» - 293,00 грн.

Усі вищевказані докази, суд, на підставі ст.85, 86 КПК України вважає належними та допустимими, оскільки вони прямо та опосередковано підтверджують винуватість ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.187 ч.2, 357 ч.3 КК України та отримані у порядку, встановленому чинним КПК України.

Органом досудового розслідування дії обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по епізоду вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України, за кваліфікуючими ознаками - вчинення розбою за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

На думку суду, під час судового провадження не знайшла свого підтвердження така кваліфікуюча ознака як розбій, поєднаний з проникненням у житло.

Відповідно до п.22 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 під проникненням у житло слід розуміти незаконне вторгнення до нього будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів або за допомогою інших засобів).

Вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 такої кваліфікуючої ознаки суд виходить із того, що у житлі потерпілого вони опинились із добровільної згоди останнього, який впізнавши ОСОБА_1 самостійно добровільно відчинив двері, при цьому, як встановлено в судовому засіданні, початковою метою, з якої вони там опинились - було отримання якісного спиртного взамін попередньо придбаного - неякісного (при цьому, сам потерпілий з цього приводу відмовився відповідати на запитання). Зазначене стверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, що проаналізовані вище. При цьому, умисел на вчинення протиправних дій щодо потерпілого виник вже у момент їх перебування у квартирі.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", зокрема, п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, «…таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів».

У відповідності до роз`яснень, що містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

При цьому, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Таким чином, зважаючи на показання обох обвинувачених, які підтверджуються іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами: показаннями свідків, письмовими доказами, зважаючи, що потерпілий не дав обґрунтованих показань щодо причин відкриття їм дверей (відмовившись давати відповіді на запитання з приводу можливої реалізації спиртного перед цією подією), тому беззаперечних підстав вважати, що умисел на вчинення розбою у обвинувачених виник ще до потрапляння їх до квартири, і що саме з цією метою вони заходили до квартири, немає та не встановлено, тому дії обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діяли спільно та узгоджено, слід перекваліфікувати з ч.3 ст.187 на ч.2 ст.187 КК України.

Окрім того, посилання сторони захисту на те, що у діях обвинуваченого ОСОБА_1 мав місце ексцес виконавця, а тому дії ОСОБА_2 по даному епізоду слід кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

Так, п.3 Постанови ПВСУ №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» ексцесом виконавця визнається вчинення виконавцем злочину, що не охоплюється умислом інших співучасників. При цьому виконавець самостійно виходить за рамки раніше узгодженого з іншими співучасниками та вчиняє більш тяжкий або інший злочин; за цей злочин повинен відповідати лише виконавець, а інші особи - за злочини, вчинені ними в межах домовленості.

Як зазначено у роз`ясненнях, що містяться у п.4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 року дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 , за встановлених судом обставин, мав можливість передувати вчиненню злочину, що фактично вчиняв ОСОБА_1 , натомість, після повернення з кухонної кімнати, сам приєднався до незаконних дій останнього та вчиняв активні дії по викраденню майна потерпілого, після завданих йому ушкоджень ОСОБА_1 , тому він є співвиконавцем у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_3 , в зв`язку з чим його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.187 КК України.

В зв`язку з наведеним, а також зважаючи на застосування обвинуваченим ОСОБА_1 спеціальних засобів для спричинення ушкоджень потерпілому (газового балончика), а також - характер спричинених йому тілесних ушкоджень (що стверджуються висновком судово-медичної експертизи №728), не заслуговує на увагу і посилання сторони захисту на необхідність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за, відповідно, ст.186 ч.2, 125 КК України.

При цьому, зважаючи, що дії обох обвинувачених фактично були спрямовані на заволодіння будь-яким майном потерпілого, при вчиненні яких вони фактично заволоділи і його особистими документами, їх дії були спільними та узгодженими, тому у їх діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.357 КК України.

Одночасно, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується і у тому, що він, повторно, 29 березня 2020 року (у невстановлений органом досудового розслідування час), умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи поблизу магазину «Вишківський», за адресою: м. Луцьк, вул. Героїв УПА, 8, шляхом вільного доступу, таємно викрав належний потерпілій ОСОБА_16 велосипед невідомої марки чорного кольору, вартістю 2000 грн, спричинивши останній майнової шкоди на вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення категорично заперечив та дав показання, що 29.03.2020 за зазначеною адресою не перебував, злочину не вчиняв.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, сторона обвинувачення посилається на показання потерпілої ОСОБА_16 та протокол прийняття заяви від 29.03.2020.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні дала показання, що в березні 2020 року в м.Луцьк біля магазину «Вишнівський» залишила велосипед, який викрала невідома їй особа. Велосипед не повернуто, чи причетний до цього ОСОБА_1 їй не відомо, його ніколи раніше не бачила.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.03.2020 вбачається, що ОСОБА_16 повідомила працівників поліції про те, що 29.03.2020 в період з 12.15 год. по 12.30 год. невідома особа, шляхом вільного доступу, таємно викрала гірський велосипед чорного кольору вартістю 2 000 грн.

Однак самі по собі показання потерпілої та зазначена заява, які суд вважає допустимими доказами, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не можуть свідчити, що вказаний злочин вчинив саме обвинувачений ОСОБА_1 .

Представлені стороною обвинувачення докази по вказаному епізоду не є настільки переконливими, що давало б суду підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні "поза розумним сумнівом".

Обставини, які сторона обвинувачення вважала доведеними по даному епізоду є лише припущенням обвинувачення, що ґрунтувалось лише на визнанні винуватості ОСОБА_1 під час досудового розслідування, які нічим іншим об`єктивно не підтверджені.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення по зазначеному епізоду, приймає рішення про визнання невинуватим та виправдування обвинуваченого ОСОБА_1 за епізодом 29.03.2020 (потерпіла ОСОБА_16 ) за ст.185 ч.2 КК України, на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 .

Враховуючи, що показання потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 по усіх інших епізодах не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, вони відповідають обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_32 , що покладені в основу даного вироку, письмовими доказами, які, відповідно до ст.85, 86 КПК України, є належними та допустимими, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 187 ч.2, 357 ч.3 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч.2, 357 ч.3 КК України

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справах про призначення судом більш м`якого покарання.

Так, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: "Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України".

При обранні покарання кожному із обвинувачених суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (роль кожного з них у їх вчиненні, їх суспільну небезпечність) і дані про особу винних.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожного зокрема, відповідно до ст.66 КК України, суд, за наслідками судового розгляду, відносить добровільне відшкодування завданої шкоди, зокрема по епізоду вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України відносно потерпілого ОСОБА_3 .

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожного зокрема, відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Так, визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання, де (зі слів) проживає разом з матір`ю - особою похилого віку, яка хворіє та потребує стороннього догляду, він має одну неповнолітню дитину - ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , потерпілому ОСОБА_3 збитки добровільно відшкодовані, у зв`язку з чим останній, згідно письмової заяви від 16.03.2021, просив суворо його не карати, він має тяжке захворювання, що стверджується наявною довідкою №1095/01-09 від 24.09.2020, однак потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 збитки не відшкодовані, іншим потерпілим відшкодовані шляхом вилучення та повернення викраденого майна працівниками поліції, вину у вчиненні кримінальних правопорушень, визнаних судом доведеними, визнав частково, даючи непослідовні показання щодо обставин таємного викрадення майна у потерпілих, намагався уникнути відповідальності за фактичне їх вчинення та зменшення обсягу обвинувачення в цілому, зважаючи також на особу обвинуваченого, який притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, на момент постановлення даного вироку йому призначено покарання у виді арешту за вчинення інших корисливих злочинів, вчинені ним кримінальні правопорушення є умисними та, згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії, відповідно, кримінального проступку, нетяжкого та тяжкого злочинів, саме він став ініціатором та активним учасником вчинення тяжкого злочину, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та небажання стати на шлях виправлення, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 187 ч.2, 357 ч.3 КК України, у виді, відповідно, арешту та позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання за ст..187 ч.2 КК України у виді конфіскації майна, із застосуванням ч.1, ч.4 ст. 70 КК України.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України (згідно ч.1 ст.1 ЗУ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», що діяла на момент вчинення першого епізоду із вчинених ним кримінальних правопорушень), суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_1 в строк основного покарання, термін його попереднього ув`язнення з - 18.09.2020 (з моменту його затримання) по дату набрання даним вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Обираючи покарання ОСОБА_2 суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети - кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, і враховує, як фактичну тяжкість вчиненого злочину, так і його особу.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України і роз`яснень п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

При цьому, у кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і впливають на пом`якшення покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, які згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії, відповідно, кримінального проступку та тяжкого злочину, однак вину у вчиненні кримінальних правопорушень, визнаних судом доведеними фактично визнав, оспорював в судовому засіданні лише кваліфікацію фактично вчинених ним дій, попросив вибачення у потерпілого та добровільно відшкодував у повному обсязі завдану шкоду, про що потерпілий зазначив безпосередньо в судовому засіданні та просив його суворо не карати, активних дій щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому (тобто у вчиненні нападу) ним вчинено не було, він фактично, підтримав дії іншого обвинуваченого по заволодінню майном потерпілого (при цьому, сума викраденого майна є незначною), зважаючи також, що він є особою молодого віку, має постійне місце проживання, де проживає разом з батьками, при цьому, його мати є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК, тому суд відносить цю сукупність обставин до таких, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого та, з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, тобто він вперше притягається до кримінальної відповідальності, під час утримання його під вартою характеризувався задовільно, що стверджується поданою характеристикою, не був ініціатором вчинення злочинів, його роль у їх вчиненні є другорядною, на даний час повністю змінив свій спосіб життя (змінив місце проживання та постійно проживає поряд з батьками), що свідчить про його свідоме бажання стати на шлях виправлення (чому, на думку суду, не сприятиме призначення реального покарання), та вважає за можливе призначити йому покарання, з застосуванням ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ст.187 ч.2 КК України, у виді позбавлення волі, та покарання в межах санкції ст. 357 ч.3 КК України, у виді арешту, із застосуванням ст.ст. 70, 75 КК України. При цьому, зважаючи на тяжкість та характер інкримінованих йому дій, іспитовий строк призначається на максимальний термін.

Конфіскація майна, як додаткове покарання, передбачене санкцією ст.187 ч.2 КК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_2 судом, у відповідності до ст.77 КК України, не призначається, оскільки обвинувачений звільняється від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_2 в строк основного покарання, термін його попереднього ув`язнення з дня затримання - 18.09.2020 по 18.12.2020 (обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та звільнення з-під варти), із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На думку суду, обрана міра покарання щодо кожного з обвинувачених, зважаючи на їх особу та роль кожного у їх вчиненні, кількість вчинених епізодів та процесуальну поведінку, є необхідною та достатньою для їх виправлення та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, повернути та залишити законним володільцям, знищити та залишити у матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожного зокрема, відповідно до участі кожного з них у вчиненні кримінальних правопорушень, в межах обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Арешт, накладений на майно, на підставі ухвал слідчого судді від 23.09.2020, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, - скасувати.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 - тримання під вартою, обраний ухвалою від 20.09.2020 (продовжений відповідними судовими рішеннями), залишити до вступу вироку в законну силу.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - домашній арешт, з забороною залишати місце свого проживання ( АДРЕСА_2 ), цілодобово, обраний ухвалою від 18.12.2020 та продовжений відповідним судовим рішенням - скасувати.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинувачені за ч.2 ст.185 КК України, по епізоду вчинення кримінального правопорушення 29.03.2020, та виправдати, на підставі ч.1 п.2 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 187 ч.2, 357 ч.3 КК Українита призначити покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.185 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.187 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна;

- за ч.3 ст.357 КК України - 3 (три) місяці арешту.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 покарання - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.12.2020 та ухвалою Волинського апеляційного суду від 11.05.2021 - 5 місяців 25 днів арешту, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, остаточно визначити до відбуття ОСОБА_1 покарання - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві приватної власності майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 18 вересня 2020 року, тобто з моменту його затримання.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 187 ч.2, 357 ч.3 КК Українита призначити покарання:

- за ч.2 ст.187 КК України, з застосуванням ст.69 КК України, - 5 (п`ять) років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.357 КК України -3 (три) місяці арешту.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання - 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

-порожній газовий балончик «Терен-4», що переданий на зберігання в камеру зберігання речових доказів Луцького ВП ГУНП у Волинській області - знищити;

-стартовий пакет з карткою із маркуванням «НОМЕР_23», джинси синього кольору марки «Zar Man», куртку чорного кольору із капюшоном мари «MountainPeak», куртку синього кольору із капюшоном марки «TechTex», побитий мобільний телефон марки «Самсунг» імей1: НОМЕР_11 , імей2: НОМЕР_12 , сім-карту мобільного оператора «Київстар» із маркуванням « НОМЕР_13 », сім-карту мобільного оператора «Київстар» із маркуванням « НОМЕР_14 », сім-карту мобільного оператора «Водафон» із маркуванням « НОМЕР_15 », сім-карту мобільного оператора «Водафон» із маркуванням « НОМЕР_16 », побитий мобільний телефон марки «Самсунг» чорного кольору, імей: НОМЕР_17 , побитий мобільний телефон марки «Престіджіо» чорного кольору із затертими імеями, телефон чорного кольору із жовтими вставками марки «Номі», мокасини синього кольору марки «Austin reed», виявлені та вилучені під час обшуку, проведеного 18.09.2020 у квартирі АДРЕСА_22 , що передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів Луцького ВП ГУНП у Волинській області, відповідно до постанови слідчого від 19.09.2020 - повернути законному володільцеві - ОСОБА_2 ;

-спортивну сумку синього кольору із сірими вставками марки «JooLa champions choice» та спортивну сумку голубого кольору із сірими вставками марки «Lucozade sport», пляшку віскі «Claymore» ємкістю 1 л, парфуми марки «Esaul» та «TOP LINE ACQUA DI AROMA», пляшку алкогольного напою «Від Шумських власного виробництва», чорну шкіряну сумку із замшевими вставками марки «Tessera», трудову книжку на ім`я ОСОБА_3 , особову медичну книжку на ім`я ОСОБА_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_9 виданий на ім`я ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер виданий на ім`я ОСОБА_3 , медична документація видана на ім`я ОСОБА_3 , фотографія на якій зображений потерпілий та його дружина, листи з Луцького ВП на ім`я ОСОБА_34 «дві копії та оригінал), довідка про зняття з реєстрації місця проживання на ім`я ОСОБА_35 , фотографія із зображенням собаки, дві іконки із зображенням божої матері, шкіряну сумку коричневого кольору, пластикову картку від сім-карти «Водафон» із номером телефону НОМЕР_6 , що передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів Луцького ВП ГУНП у Волинській області, відповідно до постанови слідчого від 19.09.2020 - повернути законному володільцеві - ОСОБА_3 ;

-предмет, ззовні схожий на патрон калібру 9мм, пластикову картку від сім-карти «Лайфселл» із номером телефону НОМЕР_18 , пластикову картку від сім-карти «Водафон» із номером телефону НОМЕР_19 , пластикову картку від сім-карти «Київстар» із номером телефону НОМЕР_20 , пластикову картку від сім-карти «Київстар» із номером телефону НОМЕР_21 , пластикову картку від сім-карти «Київстар» із номером телефону НОМЕР_20 , пластикову картку від сім-карти «Київстар» із номером телефону НОМЕР_22 , передню кришку мобільного телефону «Номі» чорного кольору, передню кришку мобільного телефону «Номі» білого кольору, задню кришку від телефону невідомої марки чорного кольору, задню кришку від телефону невідомої марки білого кольору частину телефону невідомої марки синього кольору, що передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів Луцького ВП ГУНП у Волинській області, відповідно до постанови слідчого від 19.09.2020 - знищити;

-джинси з нашаруванням речовини бурого кольору, сіру кофту з нашаруванням речовини бурого кольору, пальто чорного кольору, кросівки салатового кольору, вилучені 18.09.2020 в ході проведення обшуку квартири по місцю проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів Луцького ВП ГУНП у Волинській області, відповідно до постанови слідчого 19.09.2020 - повернути законному володільцеві - ОСОБА_1 (оскільки вказане майно не підлягає конфіскації);

-перфоратор марки «Dnipro-M» модель «100» із зарядним пристроєм та ручкою для тримання у пластиковому кейсі чорного кольору, що переданий на відповідальне зберігання потерпілому - залишити за належністю власнику - ОСОБА_9 ;

-дерев`яні двері коричневого кольору, троє дерев`яних дверей коричневого кольору із трьома скляними вставками, вилучені під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_32 , за адресою: АДРЕСА_14 , що передані на відповідальне зберігання до камери схову Луцького ВП ГУНП у Волинській області, відповідно до постанови слідчого від 16.10.2020 - повернути законному володільцеві - ОСОБА_32

-велосипед білого кольору, що переданий на відповідальне зберігання потерпілому - залишити за належністю власнику - ОСОБА_4 ;

-велосипед зеленого кольору, повернути за належністю потерпілому ОСОБА_8 (оскільки дані про його передання потерпілому ні у матеріалах провадження, ні в ході судового провадження самим потерпілим не підтверджені);

-флеш-носій із відеозаписом із приміщення АС «ОККО» - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в доход держави 3109 (три тисячі сто дев`ять) грн 55 (п`ятдесят п`ять) коп. судових витрат у справі за проведення товарознавчих та трасологічної експертиз.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 в доход держави 1475 (одну тисячу чотириста сімдесят п`ять) грн 05 (п`ять) коп. судових витрат у справі за проведення товарознавчої та трасологічної експертиз.

Арешт, накладений на майно, згідно ухвал слідчого судді від 23.09.2020, - скасувати.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 - тримання під вартою, обраний ухвалою від 20.09.2020 (продовжений відповідними судовими рішеннями), залишити до вступу вироку в законну силу.

Запобіжний захід ОСОБА_2 - домашній арешт, з забороною залишати місце свого проживання ( АДРЕСА_2 ), цілодобово, обраний ухвалою від 18.12.2020 та продовжений відповідним судовим рішенням - скасувати.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України (згідно ч.1 ст.1 ЗУ «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», що діяла на момент вчинення першого епізоду із вчинених ним кримінальних правопорушень), суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_1 в строк основного покарання, термін його попереднього ув`язнення з - 18.09.2020 (з моменту його затримання) по дату набрання даним вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_2 в строк основного покарання, термін його попереднього ув`язнення з дня затримання - 18.09.2020 по 18.12.2020 (обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та звільнення з-під варти), із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд, а обвинуваченим ОСОБА_1 у той же строк, з моменту вручення копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Полюшко